Внутрішня будова амфібій

Амфібії – це хордові хребетні холоднокровні тварини. Більшість ведуть наземний спосіб життя, чергуючи перебування на суші й у воді, проте є деякі водні види.

Перехід хребетних з водного до наземного способу життя повинен був супроводжуватися появою органів для дихання киснем атмосфери й пересування по твердому субстрату. Отже, дихання за допомогою зябер мало замінитися на легеневе, а плавці – перетворитись у п’ятипалі кінцівки. Цілком очевидно, що паралельно повинні були змінюватися й інші системи органів, насамперед покриви, система кровообігу, органи чуття, нервова система.

Травна система

Рот — глотка — стравохід — шлунок — тонкий кишечник — товстий кишечник — клоака.

У ротоглоткову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, ніздрі (хоани), отвори євстахієвих труб (середнього вуха). Слина не містить ферментів, що перетравлюють їжу, вона лише зволожує їжу, що полегшує її проковтування. На дні ротоглотки міститься язик, який прикріпляється переднім кінцем до нижньої щелепи. У жаб і ропух він вкритий клейкою речовиною. Під час полювання жаба викидає з ротової порожнини язик і до нього приклеюється здобич.  Усі зуби земноводних однакові й слугують лише для утримання їжі.

     Їжа перетравлюється у шлунку та кишечнику, під дією ферментів травних залоз (печінки та підшлункової залози). Кишечник має два відділи: тонкий і товстий. Товстий кишечник закінчується клоакою.

Дихальна система

Земноводні у дорослому стані здебільшого дихають за допомогою легенів. Легені – парні, комірчасті мішки, які забезпечують дихання атмосферним киснем. Парні ніздрі з клапанами ведуть до носоглоткової порожнини, звідки повітря потрапляє до легенів. Під час вдиху у тварин опускається дно ротоглоткової порожнини, яка заповнюється повітрям, що надходить через ніздрі.Потім це дно піднімається і проштовхує повітря у легені, у цей час клапани перешкоджають виходу повітря через ніздрі.

Значну роль у процесах дихання відіграє шкіра. Шкірне дихання забезпечує тривале перебування земноводних під водою.Суха шкіра не здатна пропускати гази, тому вона постійно зволожується слизом.

Личинки земноводних дихають зябрами, а у протеїв та сиренів зябра зберігаються протягом життя.

Кровоносна система

     Земноводні мають трикамерне серце,  замкнену кровоносну систему та два кола кровообігу.

     Велике коло — це рух крові зі шлуночка до всіх клітин тіла (крім легенів), а потім — у праве передсердя. По артеріях великого кола кровообігу тече змішана кров, і лише головний мозок забезпечується артеріальною кров’ю.
     Мале коло — це рух крові зі шлуночка до легень і шкіри, а потім — у ліве передсердя.

Клітини крові (еритроцити) утворюються в селезінці та червоному кістковому мозку. Це пояснюється тим, що дихання атмосферним киснем потребує набагато більше дихального пігменту(гемоглобіну), ніж дихання киснем, розчиненим у воді.

Личинки земноводних мають двокамерне серце та одне коло кровообігу, як риби.

Видільна система

Видільна система представлена ​​парою первинних тулубових нирок. З крові, що проходить по судинах нирок, відфільтровуються непотрібні організму речовини і утворюється сеча. З нирок по сечоводах сеча потрапляє у сечовий міхур, а з нього надходить у клоаку і видаляється назовні.

Нервова система

Нервова система трубчастого типу. Центральна нервова система представлена  головним і спинним мозком, а периферична  система – нервами.

У головному мозку земноводних передній відділ розвинений краще, ніж у риб і має дві розділені півкулі. Довгастий мозок збільшився у розмірах. Мозочок і середній мозок розвинені відносно слабо, оскільки амфібії малорухливі, їх рухи є одноманітними. Від головного мозку відходять 10 пар черепно-мозкових нервів.

Спинний мозок подібний до спинного мозку риб, але має шийне й поперекове потовщення дещо більших розмірів.

Статева система

Земноводні – тварини роздільностатеві. Статеві органи парні, запліднення зовнішнє або внутрішнє, наявний статевий диморфізм. Розмножуються земноводні у воді за допомогою ікри. Кожна ікринка має прозору драглисту оболонку, яка у воді набухає і перешкоджає зближенню ікринок між собою, поліпшуючи доступ до них кисню. Оболонка виконує також роль своєрідної лінзи – фокусуючи сонячні промені на яйце, вона отримує більше тепла. Верхня частина ікри містить чорний пігмент, який поглинає тепло сонячних променів і перешкоджає проникненню ультрафіолетових.

Розвиток земноводних

Розвиток непрямий (безхвості, у воді) і прямий (у деяких земноводних, на суші). Процес перетворення личинки на дорослу істоту називається метаморфозом і контролюється йодовмісним гормоном тироксином. Личинки суттєво відрізняються від дорослих(особливо пуголовки безхвостих). Деяким земноводним (у личинок амбістом – аксолотлів, альпійського тритона) властива неотенія – розмноження на личинковій стадії. Річний цикл може поділятися на такі періоди: весняне пробудження, розмноження, період літньої активності, зимівля (заціпеніння).