Поезія учнів 8-В класу Нікопольського ліцею 6 НМР 2024 рік

Щедре літо

Літня спека, грози, грім,

Літо, ти прекрасне всім!

Скільки в тебе є скарбів:

В лісі – ягід та грибів;

У садках – смачна малина,

Аґрус, яблука, ожина.

Фрукти й зелень соковита –

Це смачні дарунки літа.

Ген тече срібляста річка…

Ой і тепла ж в ній водичка!

Можна влітку засмагати,

Можна плавати й пірнати.

Вітерець зі снігом кружля,
Дерева в накидці таємної ночі.
Сніжинки летять мов зимовий час,
Не знаю ні дня ні ночі.
Хай буде серцю затишно
Поміж льодяних душ…
А сніг летить, таке чарівне диво!
Й душа летить назустріч в небеса…
Закохуватись в пору цю властиво,
Бо ж всюди спокій, радість і краса.
Хай буде серцю затишно
Поміж льодяних душ…
Хтось любить зиму, ну а хтось – не дуже,
А ще комусь без неї було б гарно.
Та що б про зиму ти не думав, друже,
Не оминай красу її намарно!

За горами за лісами весна крокує,
Квітучі сади в долині ростуть,
Сонце ласкаво грається у небі,
Щедро дарує світло і тепло.

Кожна квітка в полі, тягнетеся все вище,
Розцвітає у красі, ніжної весни,
А там веселка, мов ласкавий сміх,
Що весні розповідає про чарівний вірш.

ВЕСНА 

На гілках калини червона весна.

Краплі роси, наче перлини, блищать

Під сяйвом сонця, ласкава і тепла весна

Ллється музика крапель дощу…

         Весна і літо

Літо весняне розцвітає в квітах,
Сонце лагідно грає в весняних проміннях.
Поля травами зеленими поросли,
Літа прихід у серцях відчуваємо.
На небі пташки весняні співають,
І вітерець долоні розгойдують.
Літо, мов казка, розцвітає в кожній струні,
Щастям наповнює дні і ночі.

НІКОПОЛЬ

У серці степу, де Дніпро розцвіта,
Нікополь наче фортеця стоїть,
На березі річки, в долині зеленій.
Тут крають небо стовбури заводів,
Де труд і майстерність – справжній золота клад,
В твоїх стінах таємниці і витає запах свободи,
Нікополь, витканий історією віковою.
В твоїх стінах таємниці, витає запах свободи.
Старовинне місто, душа твоя розкута!
Спогади минулого розцвітають, як квіти весняні,
Скрізь відчувається міста серцебиття,
Ім’я його світиться на всьому світі.
Дніпровські вітри струнко танцюють у місті і водах,
Микитин ріг, ти місто величне й красиве,
Тут ми зустрічаємо миті,
Щасливого та мирного колись життя…

Весняний вечір 

…По стежці лісовій, де сонце краплями роси грає,
Вітерець шепоче таємничі слова на вушка листям,
Життя текуче, як річка весняна,
А душа літає, немов пташка в небесах.
Вечір весняний немов казка в розцвіті,
Зірочки світять, як діаманти в небі височі,
Любов тремтить в повітрі, як серденько моє,
Щиро роздає свою любов усім.

      ЗИМА

Холодна зима, вітри гуляють,
Снігом вкриті дерева, як казковий ліс.
Дерева одягнені в сріблясті коси,
І кожен кущ – вкритий білою стружкою.
Снігопад танцює в повітрі,
І світяться зірки прекрасних ночей.
Крижані візерунки на вікнах,
Та лід як дзеркало біля стежці.

                   У сутінках

У сутінках, де мрії та тіні танцюють,
Де зорі плетуть вінки з мрій і вогню,
Там, де серце б’ється в ритмі весняного дощу,
Мої слова линуть, як ріка без кінця та краю.

У серці українця вогонь горить,

Запрошує усіх до світу святого

Країна вільна, як птаха у польоті,

Поля травами зеленими вплетені,

Сонце в небесах весняних танці веде,

Мова красива, як вишня в цвіту,

Наша Україна, у тобі жити – це щастя!

Незалежна країна

Вільна, сильна і незламна,

Незалежна буде завжди.

Це країна козаків

Сильних доньок і синів.

Україна в нас єдина,

Як краса дівоча лине,

Гай зелений, луг квітковий,
Знов з’явилось Гуляй-Поле

Оберіг козацькій волі

Не здолати москалю!

Україна – моя Батьківщина

Україна – моя Батьківщина!
Ти ріднесенька ненька моя,
Скільки горя і втрат потерпіла
Від російської злої війни.
Скільки крові пролито солдатів
На прабатьківській нашій землі.

Україно, моя ти єдина!
Ти незламна в тяжкому бою
Скільки б ворог не бив по країні
Ми не кинемо неньку свою!
Будем завжди її захищати
У пекельному смерчі війни.
Хоч зазнали великої втрати,
Не залишимо землі свої.
Не дамо ми чужим управляти
На ріднесенькій нашій землі!
Будем міцно і гідно стояти
Синьо-жовтий свій прапор тримати.
Бо ти в серці моїм, Батьківщино,
Україно моя, Україно!

           Моя мрія

В країні рідній другий рік

З загарбником війна триває.

Наш Нікополь і день і ніч 

Від обстрілів постійно потерпає.

Про мир і перемогу мрію я

Й, заплющуючи очі, уявляю,

Що в Україні, в теплому Криму

Спокійно з мамою відпочиваю…

Україна

Україну я люблю

Рідну нашу неньку

В ній прекрасне все і скрізь:

Лани, степи широкі, 

Ліси густі зелені.

Бо я в тут народивсь,

І я пишаюсь цим!

Україна  – серце, радість наша

Все моє життя,

Для мене вона найкраща,

Бо в ній народився я!

Я ангел з одним крилом.

Я хотів би знати, як біль долати.

Я чую брязкіт оков,

Я хочу літати.

Я ангел з одним крилом.

Я уявив собі небо,

Я турбуюсь про тебе,

Я радію, що ти у мене є.

Я ангел з одним крилом.

Я знаю, Бог є на світі,
Я стверджую любов у серці.

Я мрію зростити крила,
Я намагаюсь злетіти,

Я сподіваюсь на краще.

Я ангел з одним крилом.

         Снігова казка

За вікном снігова казка розквітає

Дерева вбрані в білу заметіль

Сніжок під ногами хрускає весело

Зимова пісенька в серці оживає

Сніжинки танцюють в повітрі легко

Зимовий світ весь – казковий пейзаж

Замерзле вікно, крізь яке я дивлюся,

У кожній сніжинці схована Таємниця…

Щиро дякую нашим талановитим авторам, які люб’язно надали свої твори для цієї чарівної збірки:

Олегу Брайкову

Сніжані Васильківській

Анастасії Василюк

Максиму Імбра

Єлизаветі Ляшенко

Ксенії Петровій

Івану Симоненку

Нікіті Сові

Віталію Угленку

Сергію Улька

Денисові Штаньку

Аліні Щербині

Кирилу Яковенку