Інформаційні технології (для групи РФГ) 10 ГОДИН

Тема 1. Поняття про інформацію
Як вам відомо, інформація є одним із найважливіших компонентів взаємодії людини та світу, який її оточує. Вона необхідна для нормаль-ного розвитку всього живого. Навіть одноклітинні організми використовують інформацію, наприклад, про температуру середовища. З розвитком суспільства інформація стає універсальним ресурсом, який вже не поступається традиційним матеріальним ресурсам (нафта, газ та ін.).

    Інформація є базовим поняттям науки інформатики, проте чіткого та універсального означення інформації не існує.

Інформація  — це будь-які відомості про певну подію, суть, процес,  невідомі раніше.

Відомості надходять у вигляді послідовності сигналів різної

природи (звуків, символів, зображень, жестів тощо) і називаються повідомленнями. Можна сказати, що повідомлення стають даними, якщо не-суть нові факти.

Сукупність відомостей, які зафіксовані на деякому носії для зберігання, передавання та  опрацювання, називають даними.

Дії, які можна виконувати з інформацією, називають інформаційними процесами.

Протягом останніх 50 років інформаційні процеси здійснюються переважно засобами обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж.

Згадаємо основні інформаційні процеси (рис. 1) та особливості їх здійснення.

Важливу роль під час пошуку і зберігання інформації відіграють можливості глобальної мережі, які дозволяють миттєво отримати будь-яку інформацію з електронних джерел усього світу.

Форми зберігання інформації відображають етапи становлення людства (від наскельних малюнків, глиняних табличок, папірусів до книгодрукування та оптичних і магнітних дисків). Проте останнім часом глобальна мережа надає можливість не лише шукати інформацію, а й зберігати власну.

Дедалі більшої популярності набирають хмарні сховища, які дозволяють дистанційно накопичувати, зберігати й опрацьовувати будь-яку кількість інформації без придбання вартісного апаратного та програмного забезпечення.

Наразі неможливо уявити життя суспільства без

використання сучасних засобів передавання інформації — супутникового зв’язку та оптоволоконного кабелю. Кожні 4 роки швидкість передавання даних оптоволоконним кабелем збільшується у 10 разів.

Опрацювання інформації означає отримання інформації нової якості шляхом опрацювання первинної інформації. При цьому важливого значення набуває захист інформації — комплекс правових, організаційних і технічних заходів, які спрямовано на зберігання інформації та запобігання її пошкодженню чи несанкціонованому доступу до неї.

Усі інформаційні процеси відбуваються в інформаційних системах (ІС). Причому людину чи будь-яку іншу живу істоту можна вважати біологічною ІС, суспільство — соціальною ІС, а комп’ютер — технічною ІС.

Інформаційна система  — сукупність взаємозв’язаних

елементів, які призначено для виконання інформаційних процесів та  орієнтовано на  розв’язування завдань певної галузі людської діяльності.

Комп’ютер як технічна ІС є програмно- апаратним комплексом для зберігання й опрацювання даних та забезпечення зручного інтерфейсу. Розробляються ІС для задоволення інформаційних потреб у межах певної галузі людської діяльності.

Сьогодні ІС стають невід’ємним та важливим складником сучасно-го суспільства. Поміркуйте, чи багато залишилося галузей людської діяльності, де б вони не використовувалися.

Розширення можливостей ІС сприяє підвищенню освітнього рівня та зростанню професіоналізму трудових ресурсів, а також науково-технічному й культурному розвитку суспільства.

Тема 2. Поняття інформаційні технології

Інформаційні технології, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (information and communication technologies, ICT) — сукупність методів, виробничих
процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
Технології, що забезпечують та підтримують інформаційні процеси, тобто процеси пошуку, збору, передачі, збереження, накопичення, тиражування
інформації та процедури доступу до неї.

Етапи розвитку інформаційних технологій, що виділяються за видами завдань і процесів обробки інформації:
1-й етап (60-70-ті рр.) – обробка даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація операційних рутинних дій людини.
2-й етап (з 80-х рр.) – створення інформаційних технологій, спрямованих на вирішення стратегічних завдань.

Етапи розвитку інформаційних технологій, що виділяються з проблем, що стоять на шляху інформатизації суспільства:
1-й етап (до кінця 60-х рр.) Характеризується проблемою, пов’язаною з обробкою великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.
2-й етап (до кінця 70-х рр.) Пов’язаний з поширенням ЕОМ серії IBM / 360. Проблема цього етапу – відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.
3-й етап (з початку 80-х рр.) – комп’ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи – засобом підтримки прийняття його рішень. Проблеми – максимальне задоволення потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу для роботи в комп’ютерному середовищі.

4-й етап (з початку 90-х рр.) – створення сучасної технології міжустановних зв’язків та інформаційних систем. Проблеми цього етапу вельми багато. Найбільш істотними з них є:
· Укладання угод і встановлення стандартів, протоколів для
комп’ютерного зв’язку;
· Організація доступу до стратегічної інформації;
· Організація захисту та безпеки інформації.

Етапи розвитку інформаційних технологій, що виділяються за перевагами, які надає комп’ютерна технологія:
1-й етап (з початку 60-х рр.) Характеризується досить ефективним опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів.
Основним критерієм оцінки ефективності створюваних інформаційних систем була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в результаті впровадження коштами. Основною проблемою на цьому етапі була
психологічна – погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через розходження їхніх поглядів і розуміння розв’язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які

користувачі погано сприймали і, незважаючи на їх досить великі можливості, не використовували повною мірою.

2-й етап (з середини 70-х рр.) Пов’язаний з появою персональних комп’ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем – орієнтація зміщується в бік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним
рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає порозуміння між обома групами спеціалістів. На цьому етапі використовується як централізоване опрацювання даних, характерне для першого етапу, так і децентралізоване, що базується на розв’язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача

3-й етап (з початку 90-х рр.) Пов’язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленої обробки інформації. Інформаційні системи мають своєю метою не
просто збільшення ефективності опрацювання даних і допомога керівнику. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати перевагу.

Етапи розвитку інформаційних технологій, що виділяються за видами інструментарію технології:
1-й етап (до другої половини XIX ст.) – «ручна» інформаційна технологія, інструментарій якої складали перо, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів,
пакетів, депеш. Основна мета технології – представлення інформації в потрібній формі.
2-й етап (з кінця XIX ст.) – «механічна» технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена більш досконалими засобами доставки пошта. Основна мета технології – представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами.

3-й етап (40 – 60-ті рр. XX ст.) – «електрична» технологія,

інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони. Змінюється мета технології: акцент в інформаційній технології починає
переміщатися з форми подання інформації на формування її змісту.
4-й етап (з початку 70-х рр.) – “електронна” технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створювані на їх базі автоматизовані системи управління (АСУ) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені
широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів. Центр ваги технології ще більш зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різних сфер суспільного життя.

Тема 3. Програми створення текстових і графічних документів. Стилі оформлення та подання інформації. Розробка фірмового стилю.

Програмне забезпечення — одна із складових інформаційної системи — сукупність програм і програмних документів,
необхідних для експлуатації цих програм.
За функціональним призначенням програми, що входять до складу програмного забезпечення ПК, поділяють на такі 3 категорії:
• інструментальні програми — системи програмування;
• прикладні програми — прикладне програмне забезпечення;
• системні програми — системне програмне забезпечення.

Інструментальна система комплекс програмних засобів, призначених для створення нового або модифікації
(удосконалення) наявного програмного забезпечення.

Така система обов’язково містить компілятор з мови
програмуваня й середовище для розробки та налаштування
додатків.

Наприклад,
• Microsoft Visual Studio (Windows, мови Visual Basic.NET, C++
та інші);
• Embarcadero Delphi (Windows);
• Codeblocks (багатоплатформне, мови С, С++, Fortran);
• Eclipse (багатоплатформне, мови С++, Java, Python);
• KDevelop (Linux з графічним середовищем KDE, мови С++, Java, Python).

Прикладна програма — комп’ютерна програма, що дає змогу розв’язувати конкретні прикладні (практичні) задачі користувача. Прикладне програмне забезпечення (ППЗ) поділяють на 2 категорії — ППЗ загального призначення і ППЗ професійного призначення.

Прикладне програмне забезпечення загального призначення:

Програми опрацювання тексту (текстовࠟ редактори та
текстовࠟ процесори) — для створення та редагування тексту, перевірки правопису:
o WordPad (Windows);
o MicrosoftOffice Word (Windows);
o LibreOffice Writer (багатоплатформна);
o OpenOffice Writer (багатоплатформна);
o GnomeOffice Abiword (Linux);
o KOffice KWord (Linux);
o Geany (Linux);

Програми опрацювання електронних таблиць — для опрацювання числової інформації, поданої таблицями чисел, побудови діаграм та графіків:
MicrosoftOffice Excel (Windows);
OpenOffice Calc; (багатоплатформна)
GnomeOffice Gnumeric (Linux);

Програми для створення мультимедࠢйних презентацࠢй:
OpenOffice Impress (багатоплатформна);
MicrosoftOffice PowerPoint (Windows);
KOffice KPresenter (Linux);

Графࠢчнࠢ редактори — прикладні програми (або пакети програм) для створення й редагування зображення і зберігання у багатьох популярних форматах (JPEG, PNG, GIF, TIFF тощо):
Paint.net (растровий, Windows);
GIMP (растровий, багатоплатформний);
KPaint (растровий, Linux);
Adobe Illustrator (векторний, Windows);
Adobe Photoshop (растровий, Windows);

Стилі оформлення та подання інформації

Стиль – це набір значень властивостей об’єктів певного типу, який має ім’я.

Текстовий процесор Word 2007 за замовчуванням має
власну бібліотеку професійно розроблених стилів, так
звані експрес– стилі, в яких значення властивостей об’єктів підібрані гармонійно, з урахуванням основних вимог дизайну. Такі стилі розроблені для всіх типів об’єктів текстового документа тексту, таблиць, графічних зображень та ін.

Колекцію стилів користувач може доповнювати новими стилями створюючи їх на основі вже існуючих або наново. Під час збереження документа з ним автоматично зберігаються і застосовані стилі, тобто при подальших
відкриттях документа вигляд його буде такий самий.
Зразки експрес-стилів до текстових об’єктів документа (символів, абзаців) відображені на вкладці Основне в групі Стилі. Кожний зразок демонструє оформлення тексту відповідним стилем.

Створення стилю текстового об’єкта можна здійснити в такий спосіб:
1. Відкрити вікно Стилі вибором кнопки відкриття діалогового вікна в групі Стилі на вкладці Основне.
2. Вибрати у нижній частині вікна Стилі кнопку Створити стиль.
3.Установити в вікні Створення стилю за допомогою форматування потрібні значення властивостей стилю: ім’я, тип стилю, до якого він буде застосовуватися, шрифт, колір символів, спосіб вирівнювання, міжрядковий інтервал та ін.

4. Якщо встановити перемикач Нові документи на
основі цього шаблону, то новий стиль
застосовуватиметься не тільки в поточному документі, а й
інших, які створюватимуться на основі цього шаблону.
5. Установити за потреби значення інших властивостей,
вибравши кнопку Формат у нижній частині вікна.
6. Вибрати кнопку ОК

Для полегшення роботи зі стилями текстових об’єктів у Word існує спеціальний засіб – інспектор стилів, який дає змогу відстежувати стилі абзаців і символів, які використовувалися в означеному документі.
Для відкриття його вікна потрібно вибрати кнопку Інспектор стилів у нижній частині вікна Стилі. Використовуючи засоби інспектора стилів, можна встановити або відмінити певні стилі.

Тема документа – це унікальний набір кольорів, шрифтів та ефектів текстового документа.

Кожна тема визначає стиль оформлення тексту, таблиць і графічних зображень у документі, встановлюючи значення таких властивостей: колір і шрифт для тексто вих об’єктів, ефекти для ліній і заливок та блиць та графічних зображень.

Набір кольорів кожної теми, який можна переглянути,
виконавши Розмітка => сторінки => Теми => Кольори,
складається з восьми кольорів.
Кожен з них має своє призначення і застосовується для
об’єктів певних типів. Наприклад, у наборі Метро
використовуються такі кольори (зліва направо): Для основного кольору символів – сіро-синій Для кольору тла – блідоблакитний Для обєктів, які доповнюють основну кольорову гаму, – зелений Для контрастного виділення об’єктів – малиновий (протилежний до зеленого) Для контрастного виділення об’єктів (додатковий) – темно-жовтий Для підкреслення основних кольорів і для виділення об’єктів, що розвивають основну думку, – синій, фіолетовий і синьо-зелений кольори.

Правила оформлення документу
Готуючи офіційні документи різних видів (накази, довідки, заяви листи тощо), слід дотримуватися єдиних вимог до їхнього оформлення структури та змісту, які встановлюються нормативними актами – державними стандартами. На сьогодні в Україні застосовуються кілька основних стандартів оформлення документів, які постійно поповнюються.

Службові документи оформляються на папері формату
А4 (210х297см) та А5 (210х 148 см)
окремі види документів можуть оформлюватися на
папері формату A3 (297*х 420 см) і А6 (105х 148 см);
Мінімальні розміри полів складають:
ліве – ЗО мм;
праве – 10 мм;
верхнє і нижнє – по 20 мм;

Шрифт основного тексту – Times New Roman;
Міжрядковий інтервал – 1-1,5 рядка, відступ
першого рядка абзацу – 1,25 см;
Зображення емблеми організації або товарний знак розміщується біля лівого поля на одному рівні з назвою організації.

Структура документа – це вєрархічна схема
розміщення складових частин документа.

Багатосторінкові документи (реферати, курсові роботи,
брошури, книжки тощо) зручно ділити на структурні
частини – розділи, параграфи, пункти тощо, створюючи
таким чином ієрархічну структуру документа.

Зміст документа – це перелік назв структурних частин
документа, впорядкований відповідно до його ієрархічної
схеми, із зазначенням відповідних номерів сторінок.

Для автоматичного створення змісту документа необхідно виконати такий алгоритм:
1. Установити курсор у тому місці документа, де потрібно розмістити зміст.
2. Виконати Посилання =>Зміст => Зміст
3. Вибрати в списку вбудованих зразків потрібний варіант оформлення змісту.