Друга світова війна – одна з найжахливіших трагедій в історії людства. Її події забрали понад 50 мільйонів життів, залишили по собі зруйновані міста та скалічені долі.

Проте, крім болю та розпачу, війна залишила нам і безцінне свідоцтво – фотографії та кінохроніку. Ці зображення, зроблені, часто, ризикуючи життям, дають нам можливість по-новому глянути на події тих років, відчути атмосферу того часу, побачити війну очима тих, хто в ній брав участь, назавджи закарбувати в собі не випереджені думки.

Кінематографія

Краще один раз побачити, ніж сто разів почути, щоб зрозуміти всі жахи тогочасної війни.

“В бій ідуть лише “старики”. 1974 рік, “Студія ім. Довженко”, режисер Леонід Биков

Будні ескадрильї винищувачів, у якій всі відгукуються не на імена, прізвища чи звання, а на прізвиська, вони ж – позивні. Командир – Маестро, механік – Макарич, новачки – Ромео, Смуглянка, Кузнєчік. Новачки – “жовторотики”, досвідчені воїни – «старики». У перервах між повітряними боями льотчики співають у самодіяльному хорі. А хто не співає – той дурак. Фільм хотіли заборонити, як то кажуть, на злеті, і за стрічку заступилися Олександр Покришкін та Іван Кожедуб.

 “Батько солдата”. 1964 рік, “Грузія-фільм”, режисер Резо Чхеїдзе 

Старий селянин Георгій Махарашвілі привозить пораненому синові-танкісту гостинці в госпіталь. Але син одужав і знову на фронті. Батько вирішує наздогнати його, і сам потрапляє до війська. По слідах сина Георгій доходить до Берліна, де син помирає в нього на руках. В Грузії це – один із культових фільмів. У Кахетії стоїть пам’ятник Георгію Махарашвілі.

Стрічка «Білий птах з чорною ознакою» 

Історія родини Дзвонарів протягом одного з найскладніших періодів історії України. Події фільму розгортаються з 1937 до 1947 року на території Буковини. Голод 30-х років і румунізація населення призвели до повсюдного зубожіння населення. Війна розділяє братів, вони опиняються по різні боки барикад: Петро разом із Богданом та батьком служить у Червоній армії, а Орест долучився до УПА-ОУН(б). На жаль, дуже порізана цензурою, але залишається високо оціненим навіть на заході.

“Назви своє ім’я”

У фільмі люди, які вижили в 1941—1942 роках, розповідають в інтерв’ю, як їм вдалося врятуватися від неминучої загибелі.

“Ати-бати, йшли солдати”. 1977 рік, “Студія ім. Довженка”, режисер Леонід Биков

1944 рік. Молодий, тільки з прискорених курсів, лейтенант, якого солдати прозвали Сусликом, отримує взвод, в якому є обстріляні бійці. Лідер – єфрейтор на прізвисько Сват. Не дуже тривалий процес притирання, перший же бій, і всі гинуть, кидаючись під танки з гранатами. Сильний та сміливий епізод – суперечка лейтенанта з солдатом, котрий був на окупованій території і пахав на німців, аби вижити. Зрадник?…

“Далекий постріл”

1941 рік. Україна. Триває Друга світова війна. У німецькому полоні зустрічаються два вороги: один — із Червоної армії, другий — з лав УПА. Обоє бачать свій шлях правдивим, бо обоє «воюють за Україну». Та згодом стає зрозуміло, де справді цінують свободу, де справді воюють за Україну, де справді є друзі, які одне за одних не пошкодують життя, щоб звільнити з полону. З того, як закінчились їхні життя, можна зробити окремий висновок про жорстокість того часу.

“Партизани в степах України”

Війна. Вся територія України опинилася в окупації. Багатьом жителям українських сіл з початком війни довелося розлучитися зі своїм розміреним сільським життям. Обставини змусили сім’ю Саливона Часника, його дружини Палажки та сина Аркадія ховатися від окупантів і разом з іншими односельцями в складі партизанського загону протистояти німцям, щоб повернути свою землю…

Фотографія.

Інколи достатньо декількох фото, щоб зрозуміти увесь масштаб трагедії.

Англійські пожежники гасять величезну пожежу в Лондоні після того, як Люфтваффе завдали авіаудару по столиці Великої Британії. Грудень 1940 року.

Босонога і розпатлана польська єврейська жінка з дитиною в шидловецькому гетто, швидше за все, під час одної з численних облав і депортацій до концтабору Треблінка. Мазовецьке воєводство, Польща, вересень 1942 року.

Німецький ультиматум, що наказував голландському командувачу Роттердама припинити вогонь, був вручений йому о 10:30 ранку 14 травня 1940 року. О 13:22 німецькі бомбардувальники підпалили все центральне місто Роттердама, в результаті чого загинуло 30 000 його мешканців*»

*імовірно, йдеться про населення всього центру, що видно на фото, кількість жертв складає до 900 осіб

Радянські солдати 1-го гвардійського механізованого корпусу 3-го Українського фронту їдуть палаючими вулицями Відня під час Віденської наступальної операції. Австрія, квітень 1945 року. Фото Євгена Халдея.

Варшава. Порівняння мапи створеної з  аерофотознімків 1935 та 1945рр.

Місто було повністю знищено під час деокупації червоноармійцями.

Підняття стягом над рейхстагом, що означало кінець війни в європі росіянином Єгорим та грузин Кантарієм.

*фото відзнято після розчистки шляху до куполу рейхстагу українцем Олексієм Берестом

1939-1945. Ніколи знову.