ЕНЕЇДА

Вступне слово

226 років тому побачила світ поема українського письменника Івана Котляревського «Енеїда».

Іван Котляревский – геніальний автор, творчість якого особливо сьогодні має для нас велике значення – зокрема, у протистоянні з росією. 1798 рік, коли побачили світ перші частини «Енеїди», став не лише роком народження нової української літератури.

Він дав старт для початку соціокультурного конфлікту між імперською росією та “провінційною” Україною. Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України.

Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою. На той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснити з ужитку. Відтак твори Івана Котляревського започаткували новий етап формування української літературної мови.

Іван Котляревський – Коперник українського слова

Ти, наче ясна зоряниця,

З’явився в наших небесах

І засвітив надію милу.

В сумних опущених очах.

Хвала ж тобі, хвала довічна,

Ти – України вірний син!

Хвала і слава невмируща.

За той щасливий твій почин!

Олена Пчілка

«Енеїда» – скарб українського слова

Поема «Енеїда» – перша маштабна пам’ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою – якою спілкувалися і яку розуміли більшість мешканців України, її із захватом читали всі «від грамотного селянина до багатого пана».

Уже 226 років українці щиро сміються над пригодами Енея, троянця в козацьких шароварах і жупані. А у підтексті поеми зашифровано пласт нашої історії.

Історія видання поеми

Вважається, що Котляревський розпочав роботу над «Енеїдою» у 1749 році, будучи 29-річним прапорщиком у війську і її перші частини поширювалися в рукописних варіантах. У 1798 році в Санкт-Петербурзі, без відома та згоди автора, було вперше надруковано І-ІІІ частини поеми зусиллями багатого поміщика М. Парпури.

Книга вийшла під заголовком «Енеида на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским» і орієнтувалася на російського читача і тому містила українсько-російський словник, у якому надавалося тлумачення слів так званого «малоросійського наречія». Котляревський розлютився і у своєму власному першому виданні 1809 року зганьбив його творців.

Друге видання «Енеїди» у 1808 році опубліковане в типографії І. Глазунова в Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 року.

Четверте видання – 1809 р. видане за фінансової підтримки С. Кочубея разом із попередніми трьома частинами окремою книжкою: «Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревським».

У 1821 році Котляревський закінчив написання п’ятої частини “Енеїди”, а 1822 року – шостої. Письменник також склав новий українсько-російський словник на 1547 слів. З біографічних нарисів про письменника відомо, що він працював над поемою до кінця життя. А незадовго до смерті продав рукопис харків’янинові О. Волохінову, який видав його завершений твір у шести частинах 1842 року.

«Котляревський міцно поєднав українську мову з українською літературою – після нього справді нашою літературною мовою остаточно, уже без хитання, стала жива народна мова. І від Котляревського вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка»

Іван Огієнко  

Ілюстрування видань поеми Поему «Енеїда» ілюстрували видатні українські художники ХХ століття: М. Левицький, М. Дерегус, І. Їжакевич, Ф. Коновалюк, Г. Нарбут.

Найпопулярнішою версією «Енеїди» стала та, яку проілюстрував А. Базилевич у 1967 році. Книга вийшла дуком у 1968 р. у видавництві «Дніпро» (Київ) і перевидавалася 17 разів.

«Енеїда» – книга на всі часи

Поему «Енеїда» перекладено понад десятьма мовами Європи, і цей процес творчого перекладу триває донині.

Чеською мовою переклад здійснили М. Марчанова, З. Газунова і Я. Туречек – Ізерський (1955); болгарською – К. Кадійський (1987); румунською – А. та І. Ковачі (2001); німецькою – О. Грицай (1915) та І. Качанюк – Спіч і Л. Рудницький (2003); англійською – Б. Мельник (2004); польською – Є. Плєшнарович (1976) і П. Куприш (2013).

«Енеїда» на театральних підмостках.

Опера «Енеїда» поставлена 23 листопада 1910 року в Києві Миколою Лисенком. Оперета «Енеїда» за сценарієм В. Василька в театрі «Березіль» в Одеській держдрамі. Вистава-мюзикл «Енеїда» поставлена режисером В. Грипичем у 1978 році на сцені Запорізького академічного музично-драматичного театру імені В. Г. Магара. Рок-опера «Енеїда» поставлена у 1986 році режисером С. Данченком у київському Національному театрі імені Івана Франка. У 2002 році у Донецьку відбулася прем’єра вистави «Енеїда» у Донецькому обласному музично-драматичному театрі імені Артема режисера В. Шулакова. За яку у 2003 році він отримав Національну премію імені Т. Шевченка.

Екранізація поеми«Енеїда»

У 1969 році режисер Ніна Василенко на студії Київнаукфільм зняла короткометражний мультфільм «Пригоди козака Енея». А в 1991 році на студії Укранімафільм режисер Володимир Дахно зняв повнометражний мультфільм «Енеїда».

«Енеїда» в нумізматиці

«Енеїда» – золота пам’ятна монета Національного банку України номіналом 100 гривень, присвячена 200-річчю першого видання «Енеїди» І. Котляревського. Монету введено в обіг 28 жовтня 1998 року. Належить вона до серії «Духовні скарби України». Художник та скульптор – Роман Чайковський.

Про поему «Енеїда»

”«Енеїда» – поема народна, істинно класичне творіння. Цей твір наіскрений сонцем, розпашілий од земних пристрастей.” Олесь Гончар

“З появою «Енеїди» забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче фенікс з попелу, воскресло знову. Котляревський показав, що і під грубою свитою б’ється людське серце.” Михайло Коцюбинський

“Від часу появи Котляревського наше письменство стає щораз ближче до реального життя, щораз відповідніше до його потреб, входить щораз глибше в душу народну.” Іван Франко

Заключне слово

Україна, як і дуже часто було в минулому, знов у вогні. Так само, як і «скажений сват» Петро І накинувся з дикими ордами на стражденну 1709 року, кремлівські кати терзають миролюбну країну людиноненависницькою війною, яка випалює «градами», розоряє благословенний край, отруює землю, воду, повітря, прирікає людей на смерть, безвихідь та відчай. Автор «Енеїди» закликає тих, кому від природи заповідано свій рід обороняти: Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинність ісправлять.