Жив собі маленький Вітер. Він був дуже веселим і любив подорожувати небом. Коли Вітер сміявся, листя на деревах шурхотіло, а коли він біг, хмари починали танцювати в небі.

Одного дня Вітер почув, як хтось сумно зітхав. Це була квіточка Маргаритка, що зростала на лузі. Вона мріяла побачити світ, але була занадто маленька, щоб піти з місця. Вітер вирішив допомогти їй.

“Не хвилюйся, Маргаритко,” – сказав Вітер. “Я покажу тобі світ, навіть якщо ти не можеш рухатися.” І з цими словами він почав дути навколо квітки, піднімаючи маленькі пелюстки й травинки високо в повітря.

Разом вони мандрували над зеленими пагорбами, де паслися вівці, над річками, що весело дзюрчали, і навіть над величезними горами, де було холодно й тихо.

“Оце так світ!” – захоплено вигукнула Маргаритка. Вона побачила стільки чудових місць, але найголовніше — вона відчула, що мрії можуть здійснитися, якщо вірити в себе і знайти справжніх друзів.

Повернувшись на луг, Маргаритка подякувала Вітру. Вона більше не сумувала, бо тепер знала, що навіть з одного місця можна побачити цілий світ, коли поруч є справжні друзі.