Notre-Dame de Paris

Собо́р Пари́зької Богома́тері (Нотр-Дам-де-Парі) (фр. Notre Dame de Paris) — собор у Парижі (Франція), присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа.Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітерові, що стояв тут за часів римської влади. Собор є п’ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м. Висота дзвіниць — 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі — 15 тонн.

У Соборі Паризької Богоматері зберігаються наступні святині: Терновий вінець Ісуса Христа; найбільша з відомих частин Чесного та Животворного Хреста, на якому Ісуса було розіп’ято.

Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі. Будівництво тривало понад сто років. За задумами, він мав приймати всіх мешканців тогочасного Парижа, але за час будівництва кількість мешканців міста збільшилось у декілька разів. За період будівництва змінилося багато архітекторів, про що свідчать стилі, що відрізняються один від одного. У часи Людовіка XIV, наприкінці XVII століття собор пережив серйозні зміни: могили і вітражі були зруйновані. Під час французької революції в кінці XVIII століття багато що зі скарбів собору було зруйновано або вкрадено; сам собор використовувався як продовольчий склад. Реставрація була почата в 1841 році під керівництвом архітектора Ежена Віоле-ле-Дюка. Відновлення тривало 23 роки. Собор був місцем суспільного життя міста. Тут продавали різноманітні товари, влаштовували танці та карнавали, грали у м’яч, читали лекції.

Будівництво західного фасаду собору розпочалося близько 1200 року і завершилося спорудженням спочатку Північної вежі в 1240, а потім й Південної в 1250 роках. Ширина фасаду становить 41 метр, висота до основи башт — 43, до їхніх верхівок — 63 метри.

Попід болюстрадою знаходиться галерея королів — 28 статуй, що зображають царів Юдеї. Встановлені в XIII столітті, статуї правителів Юдеї стали уособлювати правителів Франції, тому під час Французької революції 1789 року ці статуї були знищені революціонерами, як символ монархії та деспотизму.

У 1847 році, коли архітектори Віолле-ле-Дюк та Лассюс взялися за відновлення собору, в галереї не залишилося жодної статуї. Сучасні статуї були створені майстернею Жофруа-Дешома.

Посередині фасаду, над галереєю королів, знаходиться круглий вітраж Велика троянда, створена в 50-х роках XIII століття, діаметром 9,6 метри. Ця скульптурна композиція була відновлена в XIX столітті архітектором Віолле-ле-Дюком.

Під галереєю королів знаходяться три портали. Центральний портал Страшного суду є найвищим з-поміж трьох інших. Лівий портал присвячений Богородиці, правий — святій Анні. На порталах містяться зображення великої кількості всіляких персонажів. У нішах між порталами встановлені статуї, відновлені в XIX столітті Віолле-ле-Дюком. Справа від порталу святої Анни в ніші розміщена статуя диякона святого Стефана (фр. Saint Étienne), зліва від порталу Богородиці — статуя єпископа Діонісія Паризького (фр. Saint Denis). Справа та зліва від порталу Страшного Суду знаходяться алегоричні статуї Синагоги та Церкви відповідно.

Портал Страшного Суду є наймолодшим з-поміж всіх трьох порталів Собору Паризької Богоматері, він створювався впродовж 1220–1230-х років. Портал відтворює сцену Страшного Суду, що описана в Євангелії від Матвія.

Портал Діви Марії було створено в 1210–1220-х роках після спорудження порталу святої Анни. Портал, відповідно до церковних традицій, відтворює смерть Діви Марії та її потрапляння до раю, де вона стає королевою Неба.

Північна троянда
На відміну від південної троянди, північна троянда зберегла свої оригінальні вітражі XIII століття майже недоторканими. Троянда була завершена 1255 року, її діаметр становить 12,9 метри. Центральну частину вітражу займає Діва Марія. Навколо неї розміщені судді, царі, первосвященики і пророки Старого Заповіту.

Пожежа в Соборі Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі) сталася 15 квітня 2019 року. Загоряння виникло на даху собору, де проводили реставраційні роботи. Вогонь пошкодив шпиль, внаслідок чого той обвалився. Головну кам’яну споруду готичної будівлі, включаючи дві її вежі вдалося зберегти, але шпиль і дах повністю згоріли.

Префектура Парижа оголосила, що тимчасово закриє площу перед зруйнованим вогнем собором Нотр-Дам через «концентрації свинцевого пилу вище звичайного рівня для Парижа».

У вересні 2021 року в соборі Нотр-Дам завершили роботи зі зміцнення склепінь, що дозволило розпочати реставрацію будівлі через два роки після пожежі.

Нотр-Дам де Парі (фр. Notre Dame de Paris) — відомий французько-канадський мюзикл, створений за мотивами однойменного роману Віктора Гюго. Композитор — Ріккардо Коччанте. Автор лібрето — Люк Пламондон.

Дебют мюзиклу відбувся 16 вересня 1998 року у Парижі на сцені Palais des congrès de Paris. Цього ж року стартувала скорочена американська версія мюзиклу в Лас-Вегасі і англійська версія в Лондоні. В англійському варіанті майже всі ролі виконували ті самі артисти, що і в оригіналі. Мюзикл потрапив у Книгу Рекордів Гіннеса, як найуспішніший за перший рік роботи. Пісні «Belle» і «Le temps des cathedrales» стали світовими хітами.

«Собо́р Пари́зької Богома́тері» — перший роман французького письменника Віктора Гюґо і перший історичний роман французькою мовою. Опублікований 1831 року. Оригінальна назва роману є відсиланням до Собору Паризької Богоматері в Парижі, в якому розгортаються події, про Есмеральду (яка є головною героїнею роману).

В цьому романі собор є втіленням декількох образів: перш за все це центр культурного та політичного життя парижан та всієї Франції. Також він є символом захисту, адже людину, яка переховувалася в соборі, не можна було б арештовувати. Проте він є і символом гноблення: як релігійного, так і феодального. Також він є своєрідним символом боротьби, адже його штурм детально описується в романі, та є ніби репетицією перед штурмом Бастилії, який, зі свого боку, став символом боротьби Франції.