Історія шпаги

Славко сидів у своїй кімнаті, вдивляючись у стару шпагу, що висіла на стіні. Колись вона належала його дідові, і батько завжди казав, що в ній є особлива сила. Але що, як це не просто слова?

Одного вечора, коли місто спало, а вулиця за вікном тонула в сутінках, Славко раптом відчув легке тремтіння в повітрі. Його погляд повернувся до шпаги — вона ледь світилася м’яким сріблястим сяйвом.

Хлопець обережно зняв її зі стіни. Ледве він торкнувся руків’я, як почув чийсь голос. Він лунав ніби з глибини століть, але водночас був знайомим.

— Ти той, хто має зробити вибір, — промовив голос. — Правда чи страх?

Славко проковтнув клубок у горлі.

— Я завжди вибирав правду, — прошепотів він.

Раптом навколо все потемніло, і він опинився на старовинному дворі, де двоє незнайомців билися на шпагах. Їхні рухи були стрімкі, як блискавки, а очі — повні рішучості. Один із них раптом обернувся і поглянув прямо на Славка.

— Обери свій шлях, воїне честі, — сказав він, і його обличчя здалося дивно знайомим.

І тоді хлопець зрозумів: це був його дід у молодості.

Раптом усе навколо зникло, і Славко знову опинився у своїй кімнаті, стискаючи шпагу в руках. Він відчував: відтепер усе буде інакше. Він не просто хлопець, що бореться за справедливість. Він — частина історії, що триває.

Зі шпаги ще ледь помітно світився сріблястий відблиск…

Наступного ранку Славко прокинувся із дивним відчуттям. Він не був певен, чи це був сон, чи реальність, але відчував у собі силу. Він знову подивився на шпагу, яка тепер виглядала звичайною, без будь-якого сяйва. Проте всередині хлопця щось змінилося.

У школі він помітив, як однокласники знову сперечаються через якусь дрібницю, але тепер його це не хвилювало. Його думки були глибшими.

Ввечері він знову взяв шпагу до рук і перебував в своїх роздумах, але його перебив тихий голос у своїй голові, і цього разу він був упевнений — це був голос діда.

— Пам’ятай, що справжня боротьба — це боротьба за серце. Твоє і тих, хто поряд.

Славко усміхнувся. Він знав, що попереду ще багато випробувань. Але тепер він не боявся.