Земля – наш дім

Збережемо нашу Землю

Земля — наш дім, наш рідний край,
Де сонце світить, квітне гай.
Та хмари диму, шум машин
Лякають ліс, тривожать млин.

Річки міліють, гине ліс,
Повітря повниться отруйним злом.
Та ми не маєм права спати —
Пора природу рятувати!

Дерева бережи, не рви,
Не сміти в лісі, у траві.
Не марнуй воду, світ люби,
Природу рідну бережи!

Якщо ми разом об’єднаємось,
Якщо старанно постараємось,
Земля віддячить чистим світом,
Країною, де хочеться жити!

Екологічна відповідальність: шлях до сталого майбутнього

Сучасний світ стикається з численними екологічними викликами, серед яких глобальне потепління, забруднення довкілля та зникнення біологічних видів. Відповідальне ставлення до природи є не просто моральним обов’язком кожної людини, а й необхідною умовою для збереження життя на планеті.

Однією з головних причин екологічних проблем є надмірне використання природних ресурсів. Людство щодня споживає величезну кількість води, енергії та корисних копалин, не замислюючись про наслідки. Це призводить до виснаження ресурсів та порушення екосистемного балансу. Альтернативою є перехід до сталого розвитку – зменшення відходів, використання відновлюваних джерел енергії та раціональне споживання природних багатств.

Ще одним важливим аспектом є забруднення довкілля. Пластикові відходи, викиди промислових підприємств, вуглекислий газ – усе це негативно впливає на стан атмосфери, води та ґрунту. Кожен з нас може зробити внесок у зменшення забруднення: сортувати сміття, обирати екологічно чисті товари, скорочувати використання пластику.

Також важливим є питання збереження біорізноманіття. Вимирання тварин і рослин загрожує руйнуванням природних ланцюгів та екологічним дисбалансом. Відповідальне ставлення до природи, участь у природоохоронних акціях, підтримка екологічних ініціатив можуть допомогти зберегти унікальні види для майбутніх поколінь.

Таким чином, екологічна відповідальність – це не просто вибір, а необхідність. Якщо кожен зробить хоча б невеликий внесок у збереження довкілля, ми зможемо побудувати стале майбутнє для нашої планети та наступних поколінь.

Казка про лісових захисників

У густому та мальовничому лісі жила родина старого Дуба. Він був наймудрішим деревом у лісі та завжди піклувався про своїх сусідів — клени, сосни, берези та маленькі квіточки, що росли під його розлогими гілками.

Одного дня до лісу прийшли люди. Вони почали вирубувати дерева, забруднювати струмок пластиковими пляшками та залишати після себе сміття. Звірі були налякані, а птахи більше не могли будувати гнізда на зрубаних деревах.

Маленький вітерець Листик, що любив гратися з листочками, побачив цю біду й вирішив покликати на допомогу. Він звернувся до старого Дуба:
— Що нам робити? Якщо так буде й далі, ліс загине!

Дуб похитав гілками й сказав:
— Ми маємо об’єднатися!

Листик покликав усіх мешканців лісу: зайців, білок, їжаків та навіть комашок. Вони вирішили діяти разом. Сови стали нічними вартовими, щоб слідкувати за людьми. Бобри загатили річку так, що забруднена вода не доходила до інших тварин. А мурахи почали носити пластикове сміття до однієї купи, щоб його було видно здалеку.

Та головне сталося тоді, коли люди повернулися до лісу. Вони побачили, як сови пильно за ними стежать, як річка очистилася, а сміття складене в одному місці. Їм стало соромно за свої вчинки. Відтоді вони почали доглядати за лісом: висаджували нові дерева, прибирали після себе та не забруднювали природу.

Лісові мешканці знову заспокоїлися, а вітерець Листик радісно кружляв між гілками, знаючи, що тепер їхній ліс у безпеці.

Мораль казки: Природа може захистити себе, якщо ми будемо їй допомагати, а не шкодити.

Рятівники зеленого царства

Учні 7 класу завжди любили ходити до старого лісу за містом. Там росли віковічні дуби, співали птахи, а в затишному ставку плавали різнокольорові рибки. Але одного дня, коли вони прийшли до улюбленого місця, на них чекала жахлива картина.

Декілька дерев були зрубані, на траві валялися пластикові пляшки, а ставок, який завжди був чистим, тепер встелявся плямами нафтопродуктів. Біля самої води сидів маленький бобер, який, здавалося, благав про допомогу.

— Хтось навмисне знищує природу! — обурився Артем.
— Ми не можемо залишити все так, — додала Оля, підбираючи з землі розбиту скляну пляшку.

Діти розділилися на групи. Одні почали збирати сміття, інші — рятувати тварин. Денис і Марина взялися за ставок. Вони побачили, що кілька рибок вже спливли на поверхню — їм не вистачало кисню.

— Треба негайно очистити воду! — вигукнув Денис.

Вони згадали, що поруч є фермер, який тримає ставок для риби. Швидко знайшовши його, діти попросили допомоги. Фермер привіз спеціальні фільтри й біобактерії, які могли розщепити нафтову плівку.

Поки одна група рятувала ставок, інша намагалася дізнатися, хто завдав шкоди природі. Іван помітив сліди шин у багнюці. Це були великі колеса вантажівки.

— Може, це браконьєри? — припустила Софія.

Діти вирішили з’ясувати правду й поставили чергування. Ввечері, ховаючись за кущами, вони побачили, як до лісу заїхала стара вантажівка. Двоє чоловіків вийшли з сокирами й почали рубати дерева!

Артем непомітно дістав телефон і зателефонував до поліції. Поки дорослі не підозрювали, що за ними стежать, діти записали все на відео.

— Вони зрубали вже чотири дуби! — прошепотіла Оля.

За кілька хвилин почулися сирени. Поліцейські приїхали вчасно й затримали лісорубів. Виявилося, що це браконьєри, які нелегально вирубували дерева й скидали відходи в ставок.

Наступного дня учні 7-Б знову прийшли до лісу, але вже не самі — разом із дорослими та волонтерами. Всі разом вони посадили нові дерева, прибрали залишки сміття та допомогли фермеру повністю очистити ставок.

— Дивіться, рибки знову плавають! — зраділа Марина.

Бобер, якого вони врятували, весело пірнув у воду, ніби дякуючи своїм рятівникам.

— Ми зробили це разом! — усміхнувся Артем.

З того часу діти створили “Зелену команду” й щотижня доглядали за лісом. Вони зрозуміли, що навіть маленькі вчинки можуть змінити світ.

Бережи нашу Землю

Блакитне небо, срібні роси,
Лани безмежні у красі,
Горять світанки, ніжні, босі,
І сонце сяє у росі.

Ліси шепочуть колискові,
Ріки співають між степів,
А вітру пісня загадкова
Звучить у кронах тих садів.

Та плаче Земля, занедбана, сива,
Туманом ховає журбу,
ЇЇ люди забули, заради наживи
Вона відчуває біду.

Тож збережімо ліси і води,
Не знищуймо пісню річок,
Щоб внукам лишити не спогад ,
А світ, де співають струмки!

Інформація:

• Фото природи Запоріжжя та Вінниччини зроблені учнями з допомогою телефону .
• Малюнки, вірші, оповідання та казки написані учнями.
• Малюнок на титульній  і останній сторінці згенерований ШІ (Gemini)
• Електронна книжка створена з допомогою програми Qurboox.