Національно-патріотичне виховання в молодшій групі
Copyright © 2025
Сьогодні Україна проживає один із найсуворіших періодів становлення та розвитку. Відбувається випробовування народу на стійкість, мужність, порядність. Саме в такі періоди загартовується сила і дух нації, викристалізовуються її цінності, будується нелегкий шлях до суверенності. На жаль, людина не народжується з почуттям самоусвідомлення себе громадянином і патріотом власної держави. Вона повинна пройти складний шлях розвитку, набути досвіду, стати носієм ціннісних пріоритетів. Актуальність патріотичного та духовного виховання юного покоління зумовлюється процесом формування в Україні громадянського суспільства, становлення єдиної нації.
Метою національно-патріотичного виховання дітей молодшого дошкільного віку є:
- виховання свідомого громадянина, патріота;
- набуття дошкільниками соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин;
- формування у дітей потреби та вміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.
Основні завдання національно-патріотичного виховання дошкільників у сучасному світі:
- ознайомлення дошкільників з історією рідного краю, життям і побутом українського народу у різні епохи, зокрема – козацтвом;
- формування позитивного образу Батьківщини, цілісного ставлення до культури українського народу, його історичного минулого, мови, звичаїв, традицій, народних символів;
- розвиток інтересу до українських ремесл, мистецтва;
- виховання любові до рідного краю (рідної домівки, сім’ї, дитячого садка, міста);
- ознайомлення дошкільників з державними символами (Герб, Прапор, Гімн);
- ознайомлення з літературною спадщиною українського народу (казки, легенди, колискові, забавлянки тощо);
- формування базових якостей особистості: працелюбності, свободи, справедливості, чесності, доброти, дбайливого ставлення до природи і всього живого;
- навчання дошкільників толерантності та дотримання культури поведінки у щоденній життєдіяльності
Форми роботи з реалізації завдань національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку:
- організована навчально-пізнавальна діяльність (заняття з українознавства, ознайомлення з довкіллям, з фізкультури та ін.; інтегровані заняття);
- тематичні свята і розваги фізкультурно-оздоровчого, музично-естетичного, літературно-театрального спрямування;
- цільові прогулянки;
- спортивно-патріотичні ігри-змагання;
- оформлення народознавчих міні-музеїв у групах та бесіди з дітьми за їх змістом і наповненням;
- дидактичні ігри;
- читання і обговорення художньої літератури відповідної тематики;
- розгляд тематичної наочності та бесіда за її змістом;
- зустрічі з учасниками бойових дій тощо.
« Роль сім’ї у національно – патріотичному вихованні дітей дошкільного віку»
Поради батькам
1. Говоріть із дітьми про Батьківщину.
- Говоріть про патріотичні справи батьків, розмірковуйте над минулим своєї Батьківщини.
- 3. Подорожуйте з дітьми Батьківщиною.
- 4. Залучайте дітей до творів української літератури мистецтва.
- 5. Будьте готові відповісти на запитання, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності або хибності їхніх суджень.
- 6. Залучайте дітей до сімейних традицій, звичаїв, обрядів, свят.
- 7. Виховуйте шанобливе ставлення до національних символів і святинь народу.
- 8. Будьте взірцем для наслідування, відповідальними й обережними у своїх діях.
Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і всіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх.
Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм – не є тільки розумом,
а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові до людини…
Патріотизм починається з колиски…
Василь Сухомлинський
Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і всіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх.
Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм – не є тільки розумом,
а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові до людини…
Патріотизм починається з колиски…
Василь Сухомлинський
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками:
Та й ми співаємо пісні –
Змагається він з нами!
Марія Познанська
НАРОДНІ ІГРИ З ХОДЬБОЮ, БІГОМ, РІВНОВАГОЮ 1. «Коти». 2. «Сірий кіт». 3. «Квочка». 4. «Жмурки». 5. «Гра з хустинкою». 6. «Дрібушечки». 7. «Воронята». 8. «Курочка-чубарочка». 9. «Білки». 10. «Вітер дує з- під воріт». «Коти» Мета: розвивати ходьбу, сритність. Хід гри: Діти стають у коло і лічать лічилку, вказуючи пальцем на кожного. На кого випаде в лічилці, той виходить з кола, а хто залишиться останній – той носитиме “коти” (палички). Коти дають у руки, зав’язують очі і, взявши вдвох попід руки, ведуть й повертають то в один бік, то в другий, щоб втратив орієнтацію, і запитують: – Крутяться журавлі? – Крутяться. – Крутімося й ми. Крутять знову і ведуть далі: – Клади два коти. Кладе і ведуть ще далі, знову крутять і ведуть. – Клади три коти. – Клади одного кота. Так розносять усі шість – вісім. Потім приводять на попереднє місце, розв’язують очі і посилають шукати котів. Тоді вибирають іншого носити коти. «Сірий кіт» Мета: розвивати ходьбу, швидкість. Хід гри: Гравці стають у ряд один за одним, узявшись ззаду за пояс, ходять у різних напрямках, і прямо, і кружками, і в’ються. У цей час, коли вони так ходять, «сірий кіт», тобто гравець, який стоїть першим і усіх водить, запитує: —А є миші у стозі? Ті, що стоять у ряду останніми і називаються мишами, відповідають: — Є. — А не бояться кота? — Ні.. — Ой, як кіт вусами поворушить, то всіх мишей подушить. З цими словами кіт ловить мишей. Кого піймає, той стає котом, а кіт — мишею. «Квочка» Мета: розвивати ходьбу, швидкість. Хід гри:У цю гру грати найкраще напровесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають в землю кілочок, прив’язують мотузок до кілочка; хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів: Ходить квочка Коло кілочка, Водить діток, Дрібних квіток. Діти-квіти: «Квок», — ходить кружка. Після слів: «Діти-квіти: «Квок» — усі розбігаються хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи. «Жмурки» Мета: розвивати швидкість. Хід гри:Цю гру проводять у кімнаті, або в загородженому місці. Одному гравцю зав’язують очі, виводять на середину, тричі крутять його і питають: —Бабо, бабо, на чому стоїш? Баба відповідає: —На бочці. —Що в бочці? —Квас. —Лови гусей, та не нас. Баба ловить. Кого спіймає, той буде жмуркою, і гра починається спочатку. «Гра з хустинкою» Мета: розвивати ходьбу по колу, спритність. Хід гри: Посеред кімнати або майданчика поставлено два стільчики спинками один до одного. На одному стільчику квітка – це “садок”. Діти утворюють коло; одна дитина з хусточкою в руках стоїть біля квітки. На слова або пісню вихователя: Галя по садочку ходила, Хусточку біленьку згубила, Ходить по садочку, блукає, Хусточку біленьку шукає. діти йдуть по колу вліво. Галя ходить всередині кола біля квітки і на слова “згубила ” залишає хустину на стільчику, біля квітки, сама переходить на другу сторону, до сидіння стільчика, удає, що шукає хустину. Потім сідає на стілець. На слова: Не журися, Галю-серденько, Ми знайшли хустину біленьку, У садочку, біля малини, Під зеленим листом тернини діти йдуть по полю вправо й зупиняються. Одна дитина, виділена вихователем, підходить до квітки, бере хустину і показує: Ти, Галю, хустину не шукай, Хто знайшов, відгадай! Якщо Галя відгадає голос дитини, вони міняються місцями. Гра повторюється Правила гри. Хустину не кидати підлогу, а опускати на стілець. Хустину піднімає визначену вихователем дитина. Дитина, що сидить на стільчику, не оглядається, поки не відгадає, хто підняв хустину. Вказівки до гри. Вихователь стежить, щоб коло ніколи не порушувалось. Як ускладнення, можна запропонувати дітям на слова “Не журись… ” звужувати коло. «Дрібушечки» Мета: розвивати ходьбу по колу. Хід гри: Учасники гри стають у коло. Двоє з них підводять зімкнуті руки вгору (один — праву, другий — ліву), утворивши «ворота». Навпроти «воріт» стоїть ведучий (керівник). Він проходить першим крізь ворота, ведучи за собою всіх інших, які продовжують триматися за руки. Коло, таким чином, витягується крізь ворота і вивертається на інший бік. Коли всі пройдуть крізь «ворота» і самі «ворота», не розмикаючи рук, обернуться слідом за сусідами навколо себе, учасники гри знову утворюють широке коло. Однак тепер усі стоять до центру спинами. Така перебудова є лише початком гри. Коли утворилося таке коло, учасники розтягують руки і, міцно тримаючись, починають швидко йти по колу, співаючи. Дрібу, дрібу, дрібушечки, Наївшися галушечки, Чок, чок до води, Наївшися лободи. Коло крутиться все швидше і швидше, дехто з учасників не може втриматися і виривається з кола. За правилами кожен, хто вилетів з кола, у грі більше участі не бере, а ті, котрі залишилися, починають танок знову. Звичайно грають до п’яти переможців, тобто у колі повинно залишитися п’ятеро з великого хороводу. Якщо ж зберуться сильні й спритні гравці, то можна збільшити число переможців і таким чином скоротити час гри. «Воронята» Мета: вправляти у підлізанні під шнуром, умінні рухатись не наштовхуючись одне на одного; розвивати уважність, уміння ді¬яти за сигналом. ХІД ГРИ: Діти-«вороненята» сидять на стільцях перед накресленою лінією. Вихователь Вороненята міцно сплять, У своїх гніздечках всі сидять. А прокинуться на зорі — Будуть каркати у дворі. Діти удають, ніби сплять, заплющивши очі. На слова вихователя: «Кар-кар!» — «вороненята прокидаються», підводяться зі стільців, махають руками («крильцями»), піднімаючи їх у сторо¬ни, і кричать: «Кар-кар» декілька разів (руки опускають). Після слів вихователя: Полетіли, полетіли, Вороненята полетіли, кар! — діти підлазять під шнуром («вилітають із гнізда») стрибають, бі¬гають («літають»), Коли вихователь каже: Вийшла Таня на доріжку, Вороненятам сипле крихти,— діти сідають на стільці. З’являється дівчинка й нібито «сипле з чашки крихти» (шишки, каштани тощо). На слова вихователя: Вороненята прилетіли І всі крихітки поїли. Тук тук-тук, тук-тук-тук! — діти підбігають до того місця, де «насипано крихти», присідають і починають «клювати» (збирати каштани або шишки). Вихователь Собака на подвір’ї гуляв, Вороненяток налякав,— і показує дітям іграшку-собачку, промовляючи: «Гав-гав!» «Вороненята» після цього тікають до стільців. «Курочка-чубарочка» Мета: вправляти у підлізанні; розвивати увагу;виховувати сміливість. Хід гри:Діти, що зображають курчат, разом із ведучим (квочкою) стоять за натягнутою між стільцями на висоті 35-40 см мотузкою. Це — їхній будинок. Квочка виходить із будинку і вирушає на пошуки корму, вона кличе курчат: «Ко-ко-ко-ко». За її закликом діти підлазять під мотузку, біжать до квочки і разом з нею гуляють, шукають корм. За сигналом «Крук!» гравці швидко втікають. «Білки» Мета: удосконалювати навички бігу та стрибків на двох ногах, розвивати окомір. Виховувати увагу, кмітливість, почуття товариськості. Хід гри: діти виконують рухи за змістом. В лісі де дуби кошлаті Живе білочок багато Один, два, три, чотири, п’ять Як же їх порахувать? Білки бігали, стрибали Потім всі у коло стали Веселились, танцювали, Шишки й жолуді збирали Годі, Білки пустувати Слід запаси поскладати Гарно всі в рядок ставайте Й у дупло запас кидайте Розмахніться та як слід У дупло запас метніть. «Вітер дує з-під воріт» Мета: вправляти в ходьбі, розвивати швидкість. Хід гри: Діти стають у колі. Один з них – кіт. Усі промовляють вірш: Віє вітер з-під воріт (одночасно ідуть до центра кола, піднімають руки вгору). У воріт-сірий кіт (входять у коло). Вітер сірому котові Чеше вусики шовкові (відходять назад, розширюючи коло й опускаючи руки). Ясне сонце виплива, Коту спинку пригріва, Кіт воркоче, кіт муркоче, Ніби щось сказати хоче.. На кінець тексту кіт виходить із кола, йде за спинами дітей, зупиняється і вимовляє: «Няв!». Той, кому він сказав «Няв!» стає котом. НАРОДНА ГРА З ПОВЗАННЯМ ТА ЛАЗІННЯМ 1. «Бджілки» «Бджілки» Мета: удосконалювати вміння підлізати під шнур і бігати у різних напрямках; розвивати спритність та орієнтування в просторі. Хід гри: Діти – «бджілки» сидять у двох-трьох «вуликах» (біля викладено зі шнура). Перед «вуликами» натягнуто шнур на висоті 50–40 см. Навколо майданчика (у залі) на стільцях покладено квіти. На слова вихователя: Бджілки в поле захотіли І знялися й полетіли. Чути пісеньку таку: «Джу-джу-джу, джу-джу-джу!» — вилітають бджілки із «вулика», підлазять під шнур і з гудінням «літають» майданчиком (залою). На слова вихователя: «На квіточки бджілки сідають, мед пахучий збирають»- діти підходять до кліточок і присідають. Вихователь продовжує: Бджілки наші все літають, На квітках нектар збирають. Діти бігають, присідають. Ця вправа — біг та присідання — повторюється 4–5 раз. На слова вихователя: Знов присіли, озирнулись, І у вулик повернулись! — діти швидко повертаються на свої місця. Вихователь називає, яка «бджілка» найшвидше «прилетіла». Рекомендації до гри Спочатку гра проводиться без підлізання під шнур. Під час гри вихователеві слід регулювати швидкість бігу для того, щоб діти не перевтомилися. Замість шнура можна підв’язати до стояків обручі. НАРОДНІ ІГРИ ЗІ СТРИБКАМИ 1. «Повінь». 2. «Горобчики-стрибунці». 3. «Кізонька». 4. «Глечики». 5. «Вовк і кози». «Повінь» Мета: Сприяти розвитку уваги, спритності, швидкості. Завдання гравцям: вибрати вартівника; стати в коло, присісти й вдавати, що всі, крім вартівника, сплять; за сигналом вартівника “Повінь!” швидко стати на підвищення від землі (на камінь, драбину, бордюр, сходи, дерево, дерев’яну дошку тощо); бути спритними, швидкими, намагатися втекти від вартівника. Завдання вартівнику: ходити всередині кола, співати, поки всі сплять; потім оголосити, що настає повінь, голосно сказавши слово “Повінь!”; бути уважним та спритним; спіймати когось із гравців під час шукання ним порятунку від повені. Правила гри: за межі ігрового майданчика не вибігати. Умови гри: спійманий учасник гри стає вартівником; вартівником стає й той, хто порушив правила гри. «Горобці-стрибунці» Мета: вправляти у стрибках на обох ногах із просуванням уперед. Хід гри: Частина дітей (5–6) — «горобці-стрибунці» — стоять у «гніздечку» (намальованому колі діаметром 2 м), решта дітей сидять по краю майданчика. В и х о в а т е л ь Чом сіренькі горобчики Зажурились, засмутились? Горобчики, диб, диб, диб, Сіренькі, стриб, стриб, стриб! Діти – «горобчики» на слова «диб, диб, диб» і «стриб, стриб, стриб» -стрибають на обох ногах. На слова вихователя: Не журіться, горобчики, Потанцюйте, поскачіть, Горобчики, диб, диб, диб, Сіренькі, стриб, стриб, стриб! — «горобчики» знову стрибають. Після завершення другого куплета «горобчики» переступають межі свого «гніздечка» та йдуть у напрямку до дітей. Діти, перед якими вони зупиняються, підходять до «гніздечка», а «горобчики» сідають на їхні місця. «Кізонька» Мета: вправляти дітей у ходьбі по колу; учити зменшувати та збільшувати коло; розвивати увагу, пам’ять, мовлення, колективні рухи, уміння слухати вихователя. Хід гри:Діти стоять у колі, одна дитина — поза колом. Це «кізонька». В и х о в а т е л ь. Просить їсти кізонька. К і з о н ь к а. Ме – е – е! В и х о в а т е л ь. Шукає кізонька травиці. К і з о н ь к а. Ме – е – е! Д і т и з в и х о в а т е л е м (разом) Кізонько, кізонько, Приходь в наш садок. Кізонько, кізонько, Багато в нас діток. К і з о н ь к а (заходячи в коло). Ме-е-е! Діти(беручись за руки та йдучи по колу праворуч): Тебе ми всі запрошуємо. Так, так, так! Нарвемо трави хорошої. Так, так, так! Діти після слів «трави хорошої» зупиняються і на слова «Так, так, так!» — удають, що рвуть траву. К і з о н ь к а. Ме-е-е! Д і т и (беручись за руки та йдучи по колу ліворуч) Тебе ми нагодуємо. Так, так, так! Травою почастуємо. Так, так, так! На слова «Травою почастуємо» діти звужують коло, на «Так, так, так!» наближаються до «кізоньки», простягають руки, удаючи що годують її. Д і т и (розширюючи коло) Кізонько, кізонько, Приходь у наш садок, Кізонько, кізонько, Багато в нас діток. Гра повторюється з новою «кізонькою». Рекомендації до гри: Вихователь стоїть у колі поруч із дітьми і стежить за виконанням дій. Для підсилення емоцій вихователь може брати будь-кого з кола, щоб «кізонька» його доганяла (на зразок гри «Кіт і мишка»), або діти кажуть: «Кізонько, кізонько, дожени нас!» — самі втікають, а «кізонька» їх ловить. «Глечики» Мета: розвивати швидкість, спритність. Хід гри: Учасники стають в коло. Ведучий стає в його середину: він відбиває м`яч долонею від землі і читає вірш: Я глечик впустив (а), І об підлогу його розбив (а). Один два три – Його, (вимовляється ім`я будь-якого учасника), лови. Після цих слів ведучий ще раз б`є м`ячем об землю, а названий гравець повинен підхопити отпригнувшій від землі м`яч. Якщо він не зуміє цього зробити, то стає наступним ведучим. «Вовк і кози» Мета: тренувати дітей у підстрибуванні на обох ногах, в умінні бігати не наштовхуючись одне на одного; розвивати спритність, уміння діяти за сигналом. Хід гри: Діти удають козенят і вільно ходять майданчиком — гуляють. В и х о в а т е л ь Добре козенятам На лужку стрибати, Гратись, борюкатись, Ріжки наставляти. Діти підстрибують, піднімають пальці рук до лоба, удаючи, що мають ріжки. Грається малеча, і дзвінке Всюди, всюди чути: «Ме-ке-ке!» Діти присідають і прислухаються. Вихователь продовжує: Десь близько ходить вовк-хижак, Клацає зубами він отак. З’являється «вовк» і проходить близько від «козенят». На останній рядок діти підводяться, а «вовк» починає їх ловити. НАРОДНА ГРА НА ОРІЄНТУВАННЯ В ПРОСТОРІ 1. «У річку – гоп!» . 2. «Відгадай, звідки дзвоник лунає». «У річку гоп!» Мета: розвивати швидкість, вміння орієнтуватися в просторі. Хід гри: Дві шеренги стоять одна проти одної на відстані півтора-два метри. Ведучий дає команду: – У річку, гоп! – всі біжать вперед. – На берег, гоп! – всі біжать назад. Часто ведучий повторює однакову команду кілька разів. В такому випадку всі повинні стояти на місці. Наприклад: – У річку, гоп! – всі біжать вперед. – У річку, гоп! – всі стоять на місці. Хто біжить назад, – вибуває з гри. Гра продовжується доти, поки в одній з шеренг не вийде останній гравець. «Відгадай, звідки дзвоник лунає» Мета: розвивати вміння орієнтуватися в просторі, увагу. Хід гри: Діти стоять у колі. Вони промовляють слова разом із вихователем і рухаються по колу. Дзень, дзелень! — дзвінок дзвенить, Хоче діток запросить В гру веселу з ним пограти, Посміятись, пострибати. Діти, очі затуліть і скажіть: Де дзвенить? Потім діти затуляють очі руками і прислухаються. Вихователь дзвенить дзвіночком у різних кутках кімнати, а діти відгадують,з якого боку дзвенить.
Народні пальчикові ігри
«Пальчикова гімнастика» – це веселе, захопливе і корисне заняття. Ігри з пальчиками розвивають мозок дитини, стимулюють розвиток мови, творчі здібності, фантазію. Прості рухи допомагають прибрати не тільки напруга самих рук, але і послабити м’язи всього тіла. Вони здатні поліпшити вимови багатьох звуків, чим краще працюю пальці і вся кисть в цілому, тим краще дитина говорить! Для розвитку мовлення дитини, стануть у пригоді малі фолькльорні форми: короткі веселі віршики, забавлянки, ігри-потішки, які легко запам’ятовуютьс я і дарують радість дитині.
Сорока-білобока
Сорока-білобока кашку варила, діток годувала.
(Злегка лоскотати одну долоньку іншою)
Цьому дала, (Загинати мізинчик )
цьому дала, (Загинати безіменний пальчик)
цьому дала, (Загинати середній пальчик)
цьому дала, (Загинати вказівний пальчик)
а цьому не дала: (Ворушить великий пальчик)
ти дров не носив, піч не топив, тобі каші не дамо! (Злегка лоскотати долоньку)
Пальчик-хлопчик
— Пальчик-хлопчик, де бродив?
— З цим братиком в ліс ходив,
З цим братиком борщ варив,
З цим братиком снідав,
З цим братиком співав.
(Під час промовляння показати великі пальці на обох руках. Потім по черзі з’єднувати їх з рештою пальців).
Хлібчик
Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому – хліб місити,
А тобі – воду носити,
А тобі – в печі палити,
А тобі – дрова рубати,
А малому – замітати.
Тільки хліба напекли – танцювати почали.
Це робота не легка – витинати гопака.
(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).
Пташенята в гнізді
Полетіла пташка-мати
Малюкам жуків шукати.
А малята не літають –
Із гніздечка виглядають.
(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо”. Коли ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi” живі пташенята).
Кізонька
Пішов дідусь в дорогу.
(Крокувати пальчиками по столу.)
Зустрів козу безрогу.
(Показати пальчиками роги.)
Анумо, кізко, тупати
І ратичками стукати.
(Постукати пальчиками по столу)
Буцьки! – хоче кізка вдарить.
(Знову показити роги.)
А дідуньо кізку сварить.
(Посварити пальчиком.)
Ніжки
Взули ноженята
В нові чоботята.
Тупці-тупці ніжки
На прямі доріжки.
Поспішайте, дріботіть,
По калюжах не бродіть.
У болітці не біжіть,
Чоботята бережіть.
(По черзі погладжувати однією рукою другу, крокувати пальчиками по столу, постукувати пальчиками, посваритися пальчиками)
Печу, печу хлібчик
Печу, печу хлібчик
(Перекладаємо ручки)
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
(Перебираємо пальчики)
Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам, цьому дам,
(Вказуємо на великий пальчик)
А цьому не дам:
Він хліба не місить,
Він води не носить,
Він в печі не палить,
То я цьому й не дам…
(Вказівним пальчиком стукаємо по долоньці)
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
(Середній і безіменний пальці разом з великим утворюють кругленьку «мордочку», а «вуха» нашорошити, трохи розігнути вказівний і мізинний пальці.)
Миє ротик
І животик.
(«Вмити обличчя, погладити животик»)
Він біленький
І чистеньки й, –
(Показати котика)
Гарний Мурчик
мій маленький .
(Іншою рукою погладити)
Летів горобчик
Летів горобчик:
(Імітація рухів горобчика.)
Жив, жив, жив!
А де ж мені сісти?
(Шукає, розглядає.)
На печі. (Сідає.)
А що ж мені їсти?
(Підлітає до столу.)
Калачі.
Гам.
(Імітує рухи горобчика, що дзьобає калач.)
Кую, кую чобіток
(Пучкою однієї долоні постукують по іншій, наче «кують»).
Кую, кую чобіток,
Подай, мамо, молоток!
Як не подаси молотка,
Не підкую чобітка.
* * *
Кую, кую ніжку,
Поїдем в доріжку,
Будем коня напувати,
Будем в баби ночувати.
Іде коза рогатая
Іде коза рогатая,
Іде коза вухатая
До діточок маляточок .
(Вказівний і середній палець руки складається в ” козу ” )
Ніженькам и “туп-туп”,
Віченькам и “”луп-луп”,
Хто лиш сосочку ссе,
Молочка хто не п”є,
Того буцну прийду,
На ріжки посаджу.
Качата
Раз-і-два – ішли качата,
Три-чотири – до води.
Плентався за ними п`ятий,
Шостий теж ішов туди.
Сьомий дуже притомивс я,
Восьмий на дорозі всівся,
А дев`ятий всіх догнав.
А десятий загубився з переляку запищав,
Не пищи, а доганяй, своїх друзів відшукай
(По черзі згинати всі пальці правої (потім лівої) руки, починаючи з великого. На останні два рядки ритмічно згинати та розгинати пальці обох рук).
Ладки, ладоньки, ладусі.
– Ладки, ладоньки, ладусі,
де були ви?
– У бабусі.
– Що їли?
– Оладки.
– З чим оладки?
– Із медком, із солодким молочком.
– А де медок брали?
– В бджілок діставали .
У саду зеленому, під рясними кленами.
Під кленами, під липами, де ягоди розсипані .
– Хто розсипав?
– Гуси.
– Хто збере?
– Бабуся.
-Хто поїсть?
– (Ім”я лялюсі) – малесенька дитинка.
Іди, іди, дощику
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику,
Поставлю на вербі,
Щоб випили горобці.
Я яєчком забілю,
А яєчко прісне,
А сонечко блисне.
Ходи, ходи, дощику
Ходи, ходи, дощику,
Зварим тобі борщику,
Зварим тобі галушок
Та виллємо на пісок.
Дидактичні ігри
«Робота якого майстра»
Мета: Закріпити знання дітей про народні ремесла: різьбярство, ткацтво, килимарство, вишивку. Виховувати інтерес роботи майстрів, естетичний смак , любов до прекрасного.
Дидактична гра
«Одягнемо українку і українця»
Мета: Ознайомлювати дітей з українським національним одягом, вчити розрізняти чоловічу та жіночу вишиванки. Розвивати інтерес до предметів національного вбрання.
Дидактична гра
«Порівняй вишивку»
Мета: Вчити дітей порівнювати вишивку різних часів, техніку виконання, співставлення кольорів, різноманітність орнаментів. Розвивати художньо-естетичні смаки. Виховувати почуття прекрасного.
Дидактична гра
«Відгадай казку»
Мета: Закріплювати знання дітей про українські народні казки. За зразком ілюстрації називати відгадувати казки. Виховувати любов казок.
Дидактична гра
«Народознавче лото»
Мета: поглиблювати знання дітей про інтер’єр української хати, склад скрині, про народні символи України. Виховувати любов до свого минулого, патріотичні почуття.
Дидактична гра
«За сервіруй на стіл»
Мета: закріпити знання дітей про національні страви, про їх приготування, Виховувати інтерес до української кухні.
Народні ігри
Оновлення йде в суспільстві, проорює воно свою стежину і в дошкільному закладі. І велику роль в цьому відіграє народна гра, яка передається з покоління в покоління.
Яким би багатим не було все наступне життя, спогади дитинства, ігри з ровесниками не можна порівняти ні з чим. Всі ми так чи інакше повертаємося в дитячі роки, намагаємся віднайти джерело наших чес¬нот і недоліків. Коли виростуть наші вихованці, вони теж згадуватимуть своє дитинство і ті ігри, які ми їх навчили, а вони навчать своїх дітей.
На згадку приходить, як у дитинстві гралися “в жмурки”. Тому, хто водив, зав’язували очі, підводили до кілка і промовляли: Де стоїш?
— На камені.
— Що п’єш?
— Квас.
— Лови мух, а не нас.
«Сліпий» або «Панас» ловив. Коли раптом виникала загроза наштовхнутися на якийсь предмет, йому кричали; “Вогонь!”. Той, кого зловив “Панас”, ставав “Панасом”,
Примовок під час гри “в жмурки” є чимало. Пам’ятаються такі з них:
“Раз, два, три, чотири, п’ять, я іду шукать!
Раз, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, я іду зовсім!”
Чи така:
Пора — не пора, іду я з двора,
Хто не заховався, кричіть “ура”.
Дівчатка любили гратися у “Подоляночку” чи “Перепілочку”. “Подоляночка”. І ось, граючись в ігри, діти засвоюють такі риси, як доброта, чесність, правдивість, сміливість.
Звідси можна зробити висновок, що народна гра є засобом формування характеру людини, В ній закладена велика мудра народна педагогіка. Само собою постає питання “Чому саме гра?” Гра — це основний вид діяльності дитини. Діти створюють гру за допомогою сили уяви, емоційності, активності, Проявляється потреба в спілкуванні.
Саме народним іграм надавала великого значення Софія Русова — засновник дошкільного виховання на Україні, одним з її принципів є і те, що дошкільний заклад має бути пройнятий духом народу. Отже, гра відіграє важливу роль у всебічному розвитку особистості, а народна гра, гра, яка замішана на народному дусі, гра, в якій враховано характерні риси народу, чи не найбільше сприяє цьому.
Народні ігри поділяються на рухливі, малорухливі, дидактичні і сюжетно-рольові, ігри-зі співом та діалогом.
Почнемо з сюжетно-рольових, де діти відображають життя народу. Традиційною є гра “Дочки-матері”. Сьогодні діти грають в сесію, мітинги, страйки.
А ось пісні зі співом і діалогом передаються із покоління в покоління. Це і «Подоляночка», і «Перепілочка», і «Павучок», і «Пузир», і «Мак». До народних дидактичних ігор можна віднести гру «Фарби».
А рухливі народні ігри це: «Горіхи», «Гуси-гуси», «Лис», «Сірий кіт», «Звідки ти?», «На чім стоїш?», «Піжмурки» та ін.
Отже, до сьогодні дійшло дуже багато народних ігор. Яка методика проведення народних ігор? Перш за все, їх треба знати. Я зупинюся лише на методиці проведення народних рухливих ігор.
В рухливих народних іграх, як і в усіх рухливих, частіше всього бере участь група дітей, об’єднаних спільними інтересами. Велика роль у вихованні організованого проведення належить правилам гри. Вимоги до дотримання правил відкрити очі лише коли хтось з дітей прокричить “ура”, стрибати лише на одній нозі і т.д. вчать дітей діяти у відповідності з правилами або по домовленості.
В рухливих народних іграх часто від поведінки однієї дитини залежить успіх всіх учасників гри. При виборі ігор необхідно дотримуватись педагогічних принципів: доступності, системності, послідовності, активності, свідомості та ін.
Першою умовою успішності використання рухливих ігор є знання програмних завдань.
Усвідомивши загальні завдання виховання, необхідно їх застосовува¬ти з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.
Вихователь повинен накреслити конкретні завдання по відношенню до кожної дитини. Дітям невпевненим необхідно перемогти труднощі, дітей малорухливих залучати до рухливих ігор і навпаки.
Гру вихователю необхідно знати, щоб розказати зміст, правила, зуміти правильно і чітко виконати рухи, які входять в гру. Незнайому гру слід уважно розібрати, “програти” її в, умі і лише після цього пропонувати дітям. Також треба наперед продумати, де краще провести ту чи іншу гру: надворі чи в приміщенні.
Виховний вплив рухливих ігор залежить від посильного ігрового завдання і фізичного навантаження. Лише тоді гра принесе користь, коли не “переборщити”.
Всяка діяльність дітей повинна приносити їм радість як від самого процесу, так і від результату, від спільних дій і переживань.
Кожна гра повинна викликати у дітей інтерес, зацікавленість. Але це буде лише тоді, коли сам вихователь буде жваво її проводити.
Щоб народна гра жила в кожній групі, виникала і проводилась по ініціативі самих дітей, необхідно добре продумати її організацію, використовувати різноманітні засоби, які викликають у дітей бажання гратись.
В молодших групах дітям подобаються ігри, які супроводжуються римованим текстом і ритмічними рухами: «Квочка», «Мак», «Павучок». Більш старші діти люблять хороводні ігри, емоційно сприймають різні примовки, що є основою народних ігор.
Сюжетні ігри проходять з великим емоційним піднесенням коли ведучому (коту, лисиці) одягають відповідні атрибути, які допомагають дітям увійти в роль.
Вже в старших групах необхідно вчити дітей вибирати ведучого за допомогою лічилок, попередньо вивчивши їх.
Характерним для проведення народних ігор є те, що вихователь повинен промовляти слова виразно, чітко, виділяючи ритмічний малюнок, але не перебільшуючи’ його, ні в якому разі не переходячи на промовляння по складах.
Попередньо розучувати текст з дітьми не треба, вони поступово його запам’ятають в процесі гри: спочатку вони будуть вимовляти окремі слова, пізніше засвоять весь текст.
Не треба лише, щоб зразу ж діти говорили на повен голос. Пізніше, коли діти засвоять рухи, слід, звернути увагу на правильну чисту вимову тексту. Ні в якому разі не можна допускати крику в тому випадку, коли зростає емоційна напруга.
Слід з самого початку проведення гри брати потрібний темп і не промовляти текст занадто повільно: для дітей це не полегшить завдання засвоєння, навпаки: підскоки, підскакування на двох ногах у дітей в повільному темпі не виходить. Промовляти текст потрібно дзвінко, але не слід допускати, щоб діти промовляли писклявим голосом або крикливо. Це загальні вимоги. Тепер зупинимось більш конкретно.
Вихователь може повторювати одну і ту ж гру протягом декількох днів: в знайому гру діти грають з бажанням. Напевне, тому в усі пори року ми чуємо «Павучок, павучок…», або «Як на Вані іменини».
«Перепілочка» довга, пісенна. Дівчатка стають у коло і беруться за руки. У центрі одна дівчинка присіла. Коло поволі рухається і дівчатка співають.
А в нашої перепілки та голівка болить.
Приспів: тут була, тут була красноперочка.
Дівчинка, що виконує роль перепілки, береться за голову. І далі виконує всі рухи, про які співають подруги. Після кожного рядка приспів.
А в нашої перепілки підошовки болять
А в нашої перепілки животик болить,
А в нашої перепілки віченьки болять,
А в нашої перепілки вушка болять,
А в нашої перепілки молодий чоловік,
Він з базару іде, черевички несе.
Перепілка підстрибує, б’є в долоні, рознімає руки дівчаткам, щоб вибігти з кола. Котра дівчинка пустить руку та йде на середину, гра по¬чинається спочатку. Чарівність гри, мабуть, у тому, що вона побудована на психологічному контрасті сумного початку і веселого завершення. А ось приклад народної гри «Горіхи», у “Горіхи” діти граються так: одного хлопчика вибирають вовком. Він ховається, а решта дітей рвуть траву і промовляють:
Вирву, вирву горішечки,
Не боюсь вовка нітрішечки.
Вовк — за горою, я за другою
. Вовк у жупані, я ж у кафтані.
Тут із своєї схованки вискакує вовк і женеться за дітьми. Кого наздо¬жене, щось знімає, з нього. Коли вовк усіх переловить і в нього назби¬рається чимало речей, діти починають вимінювати їх.,
Старшим дітям можна запропонувати ігри «Воробейко», «Огірочки», «А ми просо сіяли», «Ходить гарбуз» .
Довга лоза
Грають хлопцi, якi стають один за одним обличчям у потилицю на вiдстанi 2 метрiв. Голову i спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного i стає попереду, так роблять всi по черзі.
Панас
Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав’язують очі, ставлять біля порога і говорять:
Панас, Панас! Не лови нас. На тобі коробочку груш Та мене не воруш.
Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а «Панас», розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає “Панасом”, і гра продовжується.
Варіант ІІ
Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає “Панасом”, йому зав’язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:
– Панасе, Панасе! На чому стоїш? – На камені! – Що продаєш? – Квас! – Лови курей, та не нас.
“Панас” починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає “Панасом”
Квочка
У цю гру діти люблять грати найбільше – напровесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають в землю кілочок, прив’язують мотузок, до кілочка; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів: Ходить квочка Коло кілочка, Водить діток, Дрібних квіток. Діти – квіти: «Квок»,- ходить кружка. Після слів: «Діти-квіти: «Квок» – усі розбігаються хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи.
Подоляночка
Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні:
Десь тут була Подоляночка, Десь тут була Молодесенька; Тут вона впала До землі припала! Личко не вмила, Бо води не мала. Ой встань, ой встань, Подоляночко, Облий личко Як ту скляночку, Візьмися в боки За свої скоки Підскоч до раю Бери дівча скраю.
Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується
Коза – дереза
З – поміж дітей оборається Коза – дереза, яка перебуває на одній стороні майданчика у (будиночку), а інші діти – на протилежному боці. На сигнал вихователя діти гуляють по лісу, підходячи до будиночку – Кози. Коза помічає дітей, проганяє їх від свого будиночку: Я Коза- дереза, за три копи куплена, півбока луплена. Ніжками затопчу, хвостиком замету – тут тобі й смерть. Коза виконавши емітаційні (відповідно до тексту) рухи, доганяє дітей. Той, кого вона спіймає, виконує якесь завдання (фант). Ускладнення. Збільшити або зменшити відстань між Козою та дітьми; збільшити кількість ведучих до двох. Замість бігу ввести стрибки на двох ногах або біг парами. Може бути біг із перешкодами; біг по доріжках; через кубики.
Мак.
Діти стають у коло. Посередині – хлопчик. Всі водять хоровод, приспівуючи або примовляючи:
Маки, маківочки, Золотії голівочки. В підзагір’ї зелений мак, Маки, маківочки, Золотії голівочки. Питають в один голос: – Чи поспів мак? – Ще тільки орю! – говорить хлопчик і показує, як це робиться.
Знов і знов повторюють те ж саме ,а хлопчик, показуючи, що він робить , відповідає: – Ще тільки сію. – Ще тільки заволочую. – Ще тільки прополюю.
Нарешті каже: – Поспів ! Всі діти удають ,ніби зривають голівки маку, вибивають і їдять. Як захочуть, то почнуть грати знову. Мак Побравшись за руки, діти стають у коло. В середину сідає одна дівчинка, навколо неї ходять і співають: Ой на горі мак, Під горою так; Маки ж мої, маківочки, Золотії голівочки, Станьте ви так.
Як на горі мак! Проспівавши раз, питають у дівчинки: “Козачок, чи виорав ти мачок?”. Дівчинка повідмовляє: “Виорав”. Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову: “Козачок, чи посіяв мачок?” – “Посіяв” Знову співають. “Козачок, чи посходив мачок?” – “Посходив”. Співають. “Козачок, чи пора полоть мачок?” – “Пора”. Співають. “Козачок, чи цвіте мачок?” – “Цвіте”. Співають. “Козачок, чи поспів мачок?” – “Поспів”. Співають. “Козачок, чи пора брать мачок?” – “Пора”. Тоді усі гуртом кидаються, трусять ту дівчинку, в вуха турчать; дівчинка пручається, поки не розірве чиїхось рук і не втече з кола.
Дівчатка беруться за руки і співають: А в горобейка Жінка маленька: Сидить на кілочку Пряде на сорочку. Що виведе нитку – Гороб’ю на свитку. Остануться кінці – Гороб’ю на штанці. Остануться торочки – Гороб’ю на сорочки. Під час співу дві крайні дівчинки підіймають руки і пропускають попід ними всіх інших.
Заняття для дітей.
https://youtu.be/oRlfwOpqA40?si=oBH6ON0_atEXfmSv
Патріотичне виховання, молодша група “Україна – рідний край”
https://youtu.be/0AHUAUbO-8E?si=GR_85mJqwoi1O3P2
Вивчаємо Україну – пізнавальна добірка про Україну
Робота з батьками.
https://youtu.be/ugBe4_XxfH0?si=znswrDEHwKDQVWXg
Поради батькам щодо патріотичного виховання дітей дошкільного віку «Україна – моя Батьківщина»
https://youtu.be/SDLPvBe8ZYk?si=SyeBrJc6TFa05z2f
Консультація для батьків “Роль сім’ї у національно патріотичному вихованні дітей дошкільного віку”
https://youtu.be/KuedReNV0oo?si=hoMDtxrFksbOGqCw
Консультація для батьків ” Виховуємо патріотизм, починаючи з малої батьківщини – рідного міста”
Народні потішки та забавлянки:
Published: May 7, 2025
Latest Revision: May 7, 2025
Ourboox Unique Identifier: OB-1665190
Copyright © 2025
Skip to content