5. Привіт! Я Ксюша. І це моя історія.

 Ксюша і перший дзвоник

Ксюша стояла біля шкільних воріт. Її очі сяяли, а в руках   квіти для вчительки. Рюкзак здавався більшим за неї, але в її серці було стільки відваги, що ніякий рюкзак не міг злякати.

— Це не просто школа, — подумала Ксюша. — Це початок пригод!

Цей день Ксюша запам’ятає назавжди.

На шкільному подвір’ї зібралися діти, батьки, вчителі. У повітрі літали кульки, посмішки.

— Ксюша, саме ти сьогодні даси перший дзвоник! — сказала директорка школи.
Ксюша широко відкрила очі. Це була честь і відповідальність! І… трохи хвилювання.

Та вона зібралася з думками. Подивилася на маму, яка підтримувала поглядом. Побачила тата — він усміхався з гордістю.

Ксюша підняла високо над головою дзвіночок і на міцних плечах дев*ятикласника    гучно залунало Дзінь! Дзінь!

 Саме їй випала честь дати перший дзвоник, і вона зробила це впевнено, голосно, з усмішкою, як справжня зірочка свята.

Це дзвінок у справжнє життя! — прошепотіла  мама.

Ксюша усміхнулась. У повітрі бриніли слова, які вона запам’ятає на все життя:
“Ласкаво просимо до школи!”

Перший урок — політ до країни Знань

— Сьогодні ми вирушаємо в подорож! — урочисто сказала перша вчителька й підморгнула дітям.

Ксюша здивувалась:
— Подорож? А ми ж у класі…

Але вчителька лише посміхнулась і раптом дістала уявні скафандри.

— Всі на борт ракети! — сказала вона й клацнула ручкою, наче вмикала двигуни.

Гуууух… — загули уявні мотори.
 Ксюшини  очі блищали від щастя.

Ракета мчала крізь зірки до  великої планети — Країни Знань.
Планета сяяла світлом нових відкриттів, цікавих уроків і таємниць.

— Це буде наш маршрут на багато років! — сказала Валентина Борисівна. — І починається він саме сьогодні.

Ксюша знала: ця космічна подорож буде не лише навчальною, а й чарівною. Бо з такою командою однокласників і такою вчителькою — неможливо інакше!

— Це початок! — прошепотіла вона собі.

Ручка писала в зошиті, ніби синя змійка,
а букви з’являлися одна   за  одною,  мов зорі на нічному небі.
Ксюша  уважно   слухала,   піднімала руку  і  навіть  не помітила,  як минув її перший у житті урок знань.

— Це   схоже   на   гру! — подумала вона.
А потім серйозно додала:
— Але гру, яка робить мене розумнішою.

Вона ще не знала всіх законів математики і не вміла писати швидко, але відчула: тут   вона   навчиться   всьому.

— Це початок! — прошепотіла вона собі.

Ксюша разом із сім’єю переїхала через війну в інше місто. Їй довелося залишити свою затишну кімнату, місто, деяких друзів.Тепер вона навчається онлайн. Батьки кажуть, що це тимчасово, але для Ксюші це здається нескінченністю.

Попри це, дівчинка не зупиняється: вона відмінно вчиться,  а ще  ходить на заняття з гімнастики. Вона мріє стати у всьому найкращою і довести,

що   труднощі   роблять   людей    сильнішими.

Книги — це чарівні двері у світ пригод

Ксюша обожнює читати.  Її   улюблені книжки — це казки, пригоди, історії про тварин. А  в  уяві  Ксюші народжуються замки, феї, мандрівники.

— От би зустрітися з усіма героями насправді, — мріє Ксюша.

Варто лише відкрити обкладинку — і вона вже у чарівному лісі, де говорять тварини, літають дракони або тікає бешкетне кошеня.

Вона любить казки, бо там добро завжди перемагає.
Пригоди — бо цікаво уявити  себе   капітаном корабля чи шукачем скарбів.
А історії про тварин — бо вони ніжні, кумедні й дуже щирі.

Хороша книжка — це як квиток у диво. А Ксюша точно знає, як у нього повірити.

-А чи зможе  повірити  Ксюша  у  місто, де  все з шоколаду?  І, навіть,  ріки! Де  Віллі Вонки в  з веселими помічниками відкриває секрети чарівного смаку шоколаду. Думаю, що ця історія теж троне її душу.

— Я мрію прочитати “Чарлі і шоколадну фабрику”! — каже вона з блиском в очах. — Там же все з шоколаду!

Мрія з вусиками

Ксюша дуже любить тварин. А особливо — котиків.
Вона малює їх у зошитах, вирізає з кольорового паперу,
грає у Roblox із віртуальними котами…
Але справжнього пухнастого друга в неї зараз немає.

Колись, у старому домі, вони з мамою годували 8 котів.
Але під  час  війни їхня сім’я переїхала.
Тепер вони живуть у чужій квартирі, і хазяйка сказала:
— Ніяких тварин…

Ксюша не сперечалася, лише мовчки погладила свою паперову кицю.
А ввечері написала листа — не Діду Морозу,
а самій долі:

“Любий Всесвіте, будь ласка, подаруй мені котика.
Я буду за ним добре доглядати. Обіцяю!”

Вона знає: якщо дуже чогось хотіти, якщо бути доброю,
дбайливою й терплячою — мрії здійснюються.

І може, вже зовсім скоро в її кімнаті тихенько заурчить щастя на чотирьох лапках.

Ксюша-співачка

Ксюші  не потрібна велика сцена, щоб розкритися.
Достатньо простої кімнати, мікрофона і камери. — і вона вже артистка, ведуча, пародистка, казкова героїня.

Ксюша може перевтілитися в будь-кого: у бабусю з казки,  в учительку з особливим характером.
Її міміка, жести, інтонації — усе справжнє, жваве, живе.
Коли вона виступає, навіть найнесерйозніші учні починають уважно слухати.

Її пародії — добрі й дотепні, смішні.

А коли Ксюша співає — усі затихають. Її голос чистий і щирий. На святах вона завжди артистично виступає з піснями.

У неї є справжній дар передавати настрій і торкатися серця слухачів. Вона така талановита, як і її бабуся Тетяна Миколаївна.

Хобі: англійська мова

Ксюша не просто любить англійську, вона її обожнює! В дитинстві  почала її вивчати з своєю тіткою Жанною, яка працювала вчителем англійської.

На уроках вона уважна й активна, а вдома іноді ставить перед дзеркалом сценки англійською — як справжня актриса.У класі її часто ставлять у приклад. Але вона ніколи не зазнається.
Бо вчиться не заради оцінок, а щоб розуміти, знати, ставати кращою.

У майбутньому Ксюша мріє подорожувати, відвідати Лондон, Париж, Нью-Йорк. А може, одного дня — й пожити за кордоном.
Знати мову світу — її велика і щира мрія. І вона до неї впевнено йде!

Ксюша довела: гарне навчання — це не тягар, а можливість. І ми впевнені: попереду в неї ще багато захопливих відкриттів.

Коли засинає маленька модельєрка…

Коли всі лягають спати, Ксюша дивиться у вікно і думає…
Ким вона буде, коли виросте?

— Я хочу бути дизайнером одягу- вирішила Ксюша.

 Її маленьке сердечко наповнилося великою мрією. У 4 класі вона вже знала, чим займатиметься, коли виросте. Ксюша уявляла, як вона створюватиме сукні, які ніби зійшли з обкладинок журналів, і костюми, у яких кожен почуватиметься справжнім героєм.

-Буду малювати, малювати і ще раз малювати!

Сукні, костюми, взуття, аксесуари. І людей у цих костюмах.

Буду одягати їх у свої дизайни.

-А може я вже можу створити щось своїми руками. Це може бути одяг для ляльки, проста сумочка або навіть маленька подушка- планувала майбутня дизайнерка.

І, звісно, спостерігатиму за світом моди-мріяла Ксенія і засинала. А уві сні вона бачила яскравий подіум з її моделями.

Сон був теплий і солодкий, і Ксюша відчувала, що мрії — це лише крок до справжніх чудес.

Ксюша і гра Roblox

Деякі люди грають у Roblox просто так. А Ксюша — створює у ньому свій Всесвіт.

Для неї це не просто гра — це  простір для фантазії, пригод, креативу.
Там вона може бути дизайнеркою, воїном, співачкою, рятівницею котиків — ким завгодно.
І робить усе з фантазією, смаком і… трохи гумору.

Roblox — її спосіб відпочити, подорожувати, мріяти, бути собою й одночасно кимось новим.
Вона навіть показувала об’єкти і моделі  своїм рідним — і всі були вражені!
Бо Ксюша і в грі лишається собою: творчою,  доброю,        з вогником. Roblox для неї — це як кольоровий олівець у руках художника.

А ще вона вчиться бути уважною: адже в Roblox потрібно не   лише   грати, а й думати, будувати, планувати.
Хто знає — може, Ксюша в майбутньому створить свою власну гру?

І всі впевнені: її мрії не  залишаться   тільки на екрані. Вони знайдуть шлях у життя.

Ксюша — гнучка, мов струнка ластівка.

Ще з малечку вона любила крутитися, стрибати, стояти на голові..
Тож коли мама повела її на перше заняття з гімнастики, Ксюша ніби потрапила в чарівну країну.
І з того дня гімнастика стала частиною її серця.
Тренування — не завжди легкі, але Ксюша любить виклик.
Кожен новий елемент — як загадка, яку вона хоче розгадати.

Після кожного виступу   їй головне знати:
я старалася, я змогла!

І коли хтось каже:
— Це дуже складно!
Ксюша просто усміхається і відповідає:
— Просто треба дуже хотіти… і не здаватися!

Отака у нас Ксюша різностороння дівчинка.

Дружба з Євою

Ксюша і Єва — це історія справжньої дружби, яка почалася ще у дитячому садку. Тоді вони разом будували пісочні замки, ліпили з пластиліну кольорових звірят і співали пісеньки на ранках, тримаючись за руки.

Коли прийшов час йти до школи — вони опинилися в одному класі. З того часу — вони разом щодня: на уроках, на перервах у іграх.

Єва — спокійна і добра, а Ксюша — жвава і артистична. Вони дуже різні, але саме це робить їх міцною командою.  Вони підтримують одна одну.

Разом вони пройшли вже стільки і веселих, і непростих моментів, що можуть написати цілу книжку про свою дружбу. А може — вже пишуть? 

“Дружба — це коли тебе розуміють без слів. З Євою саме так”, — каже Ксюша.

Патріотка з великим серцем

Ксюша — справжня українка. Вона любить свою Батьківщину щиро і по-дитячому сильно.

Вона завжди з гордістю виконує гімн України, знає державні символи й бере участь у патріотичних заходах.

Її малюнки часто прикрашають шкільні виставки — на них синє небо, жовта пшениця, вишиванки й мирні мрії.

Навіть у найважчі часи, коли довелося переїхати через війну, Ксюша не втратила тепла в серці. Вона — промінчик світла, який несе любов до рідної землі в кожному слові, пісні, малюнку.

“Я люблю Україну. Вона — моя. А значить, я завжди з нею”, — каже вона просто, але по-дорослому впевнено.

Дорога Ксюшо!

Ти — світла, талановита, сильна дівчинка.
Хай у твоєму житті завжди буде місце для пісні, для щастя, для котика і для мрії.
Будь уважною до себе і до світу — і світ відкриє для тебе найкращі двері.
Я вірю в тебе!

Твоя перша вчителька

Валентина Борисівна