Нагадування дня

1/31

Стався до інших так, як хочеш, щоб інші ставились до тебе.

замінюємо на:

Стався до себе так, як хочеш,

щоб інші ставились до тебе.

Поставте собі кілька питань:

Чи було б приємно, якби кохана людина не зважала на ваші відчуття і ставала на сторону чужої людини?

Чи було б приємно, якби кохана людина ставила б в піроритет комфорт і відчуття інших?

Чи було б приємно, якби кохана людина говорила «ну потерпиш, головне не розчарувати когось»?

Чи було б приємно, якби вона називала ваші потреби «егоїзмом»?

Чи було б приємно, якби вона не питала вас: «Як тобі з цим? А ти хочеш?»

Чи було б приємно, якби вона не дозволяла вам відмовляти?

Чи було б приємно, якби вона змушувала вас мовчати, коли щось болить?

Чи було б приємно, якби вона не вірила і не підтримувала?

Чи було б приємно, якби кохана людина постійно «тикала» на те, що не так?

То чому самі до себе так ставитесь?

Ви – перша кохана людина у себе.

І як ви любите себе, так ви і навчаєте інших любити вас.

Коли ви самі так до себе ставитесь, інші підтягуються.

Ви не погоджуєтесь на менше.

Коли ви ставите себе у піроритет – світ починає підлаштовуватись під вас, а не навпаки.

Вчитися ЩОДЕННО додавати собі те, чого колись не вистачало.

Нарощувати здорове ставлення до себе.

Ви – той дорослий, який і дає ті ресурси, яких не вистачало колись

2/31

Це занадто важко для мене ➡️Це нове. І я тільки починаю розбиратися.

Я маю зробити ідеально ➡️ Я просто тестую. А далі буде видно.

Мені страшно, значить не готова ➡️Мені страшно – значить, я росту.

Я не маю права на помилку➡️

Я можу помилятися. Це лише гіпотези, я  досліджую.

3/31

Я недостатньо старанна ❌

Я роблю рівно стільки, скільки можу сьогодні. І цього достатньо✅

Мені не вдається скрізь все зробити ідеально❌

Я можу зробити неідеально і все одно рухатись уперед✅

Я повинна бути найкращою, щоб почати❌

Я можу мати хороші навички і цього достатньо, щоб почати✅

4/31

Все, що містить слова «повинна», «треба», «мушу» – це про правила.

Порушення правил викликає сором і провину.

Подумайте:

-коли і ким вони були встановлені?

-якого болю ви намагаєтесь уникнути, дотримуючись цих правил?

-як їх можна трансформувати так, щоб вони перестали мати над вами владу?

5/31

Бути добрим до інших не означає поступатися своїми потребами і вважати себе другорядним.

6/31

Сміливість – не не боятися.

Це рішення не зупинятись, навіть якщо страшно.

Це бути головним.

Це панувати, це мати владу: буде так, як Я хочу.

7/31

Дія з вибору: Я це хочу і у мене це буде. Це варте того, щоб докладати моїх зусиль.

Дія зі страху:

Щоб не стало гірше.

Щоб не подумали, що я тільки про себе думаю.

Щоб не бути гіршим за інших.

Щоб довести мамі, що я краще своїх однокласниць.

Щоб не допустити того, що вони були праві і я дійсно нічого не варта.

Щоб показати їм, що я щось можу.

Щоб довести, що мене є за що любити.

Внутрішня цілісність не здобувається через досягнення, безкінечні покращення у зовнішності чи через пошук схвалення інших.

Доводиться підлаштовувати свою поведінку: догоджати, заслуговувати, терпіти, щоб це отримати. Це продовжувати бути функціоналом для інших.

Як не крути х не стане y.

Можна хоч все життя намагатися бути ідеальною та досягати, але на кожну похвалу всередині так і буде відчуття: вони «люблять» мене тільки тоді, коли я ідеальна, тільки тоді, коли я досягнула, тільки тоді, коли я догоджаю і заслуговую, а якби вони знали хто я є насправді, вони усі відвернулися б від мене.

Тільки сама додавши собі усе те, чого не вистачало, відновлюєш свою цілісність.

Згадуємо 2 модуль і щоденно, хоча б на кілька % працюємо на цим.

8/31

Ти не повинна знати всi відповідi одразу.

Життя – це подорож пізнання себе. 

Це не лінія, а глибина.

Це постійне заглиблення в себе.

9/31

Насильство у дитинстві, батьки, залежні від алкоголю, емоційно-нестабільні батьки  – це про те, що людина довгий час змушена була постійно бути на сторожі. 24/7.

Коли не знаєш, що може трапитись у наступний момент, що буде ввечері.

Треба бути постійно включеним.

Там, де багато нестабільності треба було все взяти у свої руки.

Контроль – єдиний спосіб справитись з хаосом.

Розслабитись = небезпека.

Тепер варто усвідомити і змінити це.

Навчитися розслаблятися.

Не намагатися усе передбачити там, де це неможливо.

Вчитися дозволяти собі спонтанні рішення.

Навіть навмисно дозволяти собі помилки.

Поступово, де результат не має великого значення.

Уже з іншим ставленням і з іншими реакціями всередині себе і до себе.

Мозок має адаптуватися і зрозуміти,

що небезпека минула, що це не страшно.

Звертайте увагу на деструктивні автоматичні думки.

Піддавайте їх сумніву, перевіряйте на зв’язок з реальністю.

Замінюйте на ефективніші і ті, які відповідають реальному періоду часу, а не минулому.

10/31

«Поки я не  ….  доти не ….»

Це досі про «полюблю за умов».

Так як колись і любили.

Робите те, від чого намагаєтесь позбавитись.

Пора виходити з дитячих сценаріїв і дати собі те, на що ви заслуговували завжди.

Немає причин ставити себе «на паузу».

Починайте уже.

З підтримкою. Без гризіння.

Без «завищених очікувань ідеального результату».

Коли ви не ідентифікуєте себе на досягненнях, помилки і поразки втрачають важіль впливу, бо ви зменшуєте їхнє значення.

11/31

Не відчуваєш себе комфортно в ідеальності, відчуваєш, що це наче не ти, бо може тобі насправді важливо робити не ідеально, а по-своєму?)

Від себе. Своє.

Тоді питання в іншому: чому ти не можеш дозволити собі робити по-своєму?

Памʼятай, своє не може бути неперспективним чи не таким.

12/31

Швидко «перегораєш», бо не отримуєш швидко грандіозних результатів.

Важко витримувати недосконалість.

“Якби я отримала б одразу грандіозні результати – мені не довелося б це проходити”.

Піднімається тривожність.

Простіше втекти.

«Це не моє/це щось не те» ➡️ «а що там має бути, щоб я зрозуміла, що це моє?»

«Я шукаю заняття/справу чи себе у ньому? Своє відчуття «достатності»?

«Це сигнал, що треба кидати і шукати щось інше» ➡️ «мені це дійсно не подобається чи я намагаюсь уникнути неідеального/повільного/складного?».

Поспостерігай, а коли саме зʼявляються такі думки?

Коли ти відчуваєш, що тобі це нецікаво, нудно тощо.

Чи коли люди не похвалили? Клієнти не стають одразу в чергу? Коли не отримала очікуваного зворотнього звʼязку і чудового результату?

Ключ не у постійній втечі.

Не у самозвинуваченні. Не у тому, що ти не така і ти не справилась.

Ключ не у муштруванні себе, а у тому щоб у першу чергу створити всередині себе і навколо оточення підтримки.

Ключ у дозволі собі бути новачком, не знати все на світі, поступово рости.

«Я не повинна одразу робити бездоганно і в усьому розбиратися якнайкраще. Я тільки починаю. Хвилюватися, чогось не знати – це абсолютно нормально»✅

13/31

Я мушу бути впевненою, щоб почати…

Але не стану впевненою, якщо не почну.

Як вийти з цього кола😵‍💫

Вихід не в тому, щоб «перемогти невпевненість», «побороти» її кращою підготовкою, більшою кількістю знань.

А у тому, щоб дозволити собі почати невпевненою🙃

Зробити не грандіозне, а мале, протестувати гіпотезу, а потім внести покращення.

Знову протестувати, знову внести покращення і т.д.

Упевненість – не передумова дій,

Це результат дії.

Діти ніколи не навчилися б ходити, якби думали: Якщо я одразу не піду з першого разу ідеально, значить я нездара.

Це просто зовнішня дія, результат якої ніяк не визначає їх🤷🏻‍♀️

Ніхто не був упевненим, роблячи свої перші кроки.

І саме завдяки цьому ми навчилися ходити)

14/31

Формувати опору всередині – це вибудовувати свої власні орієнтири.

Такі, на які можна спиратися в будь-який момент, щоб не шукати відповіді зовні.

💭Коли я не знаю, хто я – я дозволяю іншим це визначати. І вірю їм більше, ніж собі.

💭Коли не вмію себе підтримати й похвалити, то шукаю похвали зовні. І, сама того не помічаючи, підлаштовуюсь, щоб її отримати.

💭Коли не знаю, як мене варто любити, і в чому моя цінність – прислухаюся до чужих думок. І вірю, що вони знають краще.

Усвідом, що твоя цінність не у тому, що ти робиш, а у тому яка ти.

Ти сама маєш визначити, а яка ти?

Що у тебе лишається цінного без прив’язки до зовнішності, досягнень, стосунків, роботи?

Що неможливо втратити і відібрати?

Що для тебе критерій успіху?

Що для тебе результат?

Що для тебе добре, а що погано?

Чого ти варта?

Що тобі належить (а належить тільки найкраще).

Якого ставлення хочеш?

Як тебе потрібно любити?

Чого не дозволяєш з собою?

Можеш почати з простого щодня:

«Сьогодні я відчула, що…»

«Мене здивувало, що я можу…»

«Виявляється, мені подобається…»

Час заглянути всередину.

Створити свій світ.

Свій внутрішній дім.

І пам’ятай, ти не повинна знати всі відповіді одразу. 

15/31

Ти навчена бути «найкращою» тому,

що хотілось?

Чи тому, що тільки тоді тебе бачили?

Почни пізнавати різні прояви себе без оцінки на «добре» чи «погано».

А просто як даність, як те, що є.

Тільки коли визнаєш і приймеш усе, зможеш працювати з ними, використовувати або змінювати так, як захочеш.

16/31

Ідеальна – це про мертву закам’янілу статую, яку зліпили так як хотіли, тільки постав на поличку збирати пил.

Жива – це про дозвіл пустити в себе життя.

А життя є різноманітним.

17/31

Коли «очищуєш» своє життя від патернів, перестаєш заслуговувати, працювати на образ «хорошої», шукати схвалення у кожних очах, звільняється багато місця.

Бо довгий час це було єдиним способом відчути – я існую.

Втримайтесь від автоматичної реакції швиденько заповнювати цей час будь-чим: завести собаку (а про кого ж піклуватися!), піти займатися альтруїзмом (ніхто крім мене!), допомагати комусь (мушу! така моя суть).

Навчали, що тільки корисна ви – гідна і правильна.

Навчіться чесно відстежувати, де ви знову намагаєтесь заслуговувати.

Лиш би не дати цей час собі.

Знаєте, це наче заходиш у кімнату, де сидить хтось тобі зовсім не знайомий, з ким ти давно не пересікався, вам обом некомфортно, навіть не знаєш про що запитати, як вести діалог і щоб уникнути паузи заносиш в кімнату кота чи дитячі фотоальбоми😅

Дайте, цей час СОБІ.

Вмійте витримувати цю тишу.

Не уникати її.

Навчіться бути з собою і щоб цього було достатньо.

Все решта – бонус.

Знайомтесь з собою як з найважливішою людиною у вашому житті.

Почніть нарешті заповнювати цей простір СОБОЮ.

Дайте цій дівчинці обжитися у цьому будинку.

18/31

Втеча в «ідеальний образ себе» відбувається від чого і для чого?

Щоб отримати схвалення.

Прийняття.

Любов.

Щоб бути побаченою.

Все, те що ти ніколи не отримувала, коли просто була.

Коли помилялась. Коли не досягала.

Дай собі це.

Додай собі прийняття, любов, підтримку навіть тоді коли ти просто є, не досягаєш і особливо коли помиляєшся та робиш перші кроки.

І з часом ти  перестанеш бути залежною і шукати це зовні. Тривога спаде.

Бо джерело прийняття, любові і схвалення буде завжди всередині. Завжди у доступі зі 100% гарантією. Завжди стабільне. І без умов.

19/31

Пріоритетність – це також вкладати усі свої ресурси в себе першочергово: в зовнішність, в знання, в розвиток, в справу.

Все інше і всім іншим – з надлишку.

Не з дефіциту.

Ідентифікуйте все те, що вас  не влаштовує і що ви хотіли б змінити.

Де є прогалини: гроші, здоров’я, психоемоційний стан, стосунки, оточення.

Визначте найпріоритетніші пункти.

Почніть закривати по одному.

Побачите, що коли ви самі закриєте усі дефіцити і візьмете відповідальність за своє життя, перестанете шукати себе десь зовні.

Буває, що питання «знайти себе» – це відкладене життя.

Маскування страху саморозвитком, надія, що це все вирішиться якось само собою.

«Ну, я ще не готова, мені потрібно спочатку «знайти себе», а потім все саме по собі складеться».

Відкиньте очікування «чарівного інструмента».

Ніхто не прийде і не зробить це за вас.

Це – дитяча фантазія.

Починати треба уже: маленькими кроками, без самоїдства, з підтримкою.

Відкиньте очікування «ідеальної» версії себе, яка зможе це зробити.

Ви уже достатньо сильні, щоб почати і зробити це.

20/31

Самоідентичність це не тільки про розуміння  «Хто я є», але і про те, чи дозволяю я собі бути такою?

Справжня свобода починається тоді, коли ти дозволяєш собі бути різною.

І ніякі помилки не матимуть більше крихти влади, коли ти дозволяєш собі помилятися 🙂

21/31

Найбільше палива літак витрачає під час зльоту.

З кожним кроком буде ясніше.

22/31

Світ належить тим, які вміють хотіти.

23/31

Я не зможу.

Це не емоція, це думка.

Це твоя думка чи хтось тобі «допоміг» так думати?

Чи підтверджена вона реальними фактами?

Пройдений тобою шлях вказує на те, що ти можеш, у тебе є цей внутрішній ресурс.

І це – факт.

24/31

«Застрягання» у дитячих спогадах, багаторазове прописування, переосмислення, структурування всього, що було в минулому – виглядає як внутрішня робота, однак часто – це когнітивна пастка, ще одна форма прокрастинації, щоб відтермінувати дії.

Розум заспокоюється: «ну я ж працюю над собою».

Ясність приходить після дій.

Усвідомлення потрібне для розуміння яких саме.

25/31

Важко вписати нову ідею в психіку, яка будується на протилежному досвіді.

Уявлення про себе виникали як висновок із досвіду, коли  потреби не помічали, коли сварили за помилки, відкидали, емоції ігнорували, а любов треба було заслужити.

Мало просто сказати собі «Тепер все буде по-іншому. Тепер я цінна».

Це немає ніякого значення якщо кажеш, а потім виходиш з дому і ставиш комфорт іншої людини у пріоритет, а свій почекає, бо як це так може вона образиться, може вона розчарується, може у неї і так поганий день, а тут ще я. Це фальшивка 🤷🏻‍♀️

Хоч роками стій біля дзеркала.

Мозок не довіряє новим переконаннях без досвіду, який підтверджує їхню безпечність.

Треба створити новий досвід, на який можна спертися, який поставить старе під сумнів.

Тому мало просто прослухати інформацію з другого модулю, треба ЖИТИ по ній)

26/31

Стався до себе з такою увагою і турботою, як ставляться до маленької дитини, яка тільки робить свої перші кроки.

Знайомся з собою так, як би знайомилася з найважливішою людиною у своєму житті.

27/31

Правда одна і полягає вона у наступному:

Ти заслуговувала бути побаченою завжди.

Ти заслуговувала бути залюбленою завжди.

Ти заслуговувала бути захищеною завжди. 

Просто по факту народження.

Просто тому, що ти є.

28/31

Дискомфорт продавати свої послуги і брати за них гроші чи підіймати ціни може не тому, що ви ще не готові , а тому що це собі?

а треба ж все для інших)

29/31

Коли ми живемо в постійному стресі або виростаємо в середовищі, де безпека була умовною, мозок адаптується до виживання. Він не орієнтований на розвиток, системність чи довгострокову перспективу, він шукає швидкі реакції на загрозу.

Так народжується залежність від пікової стимуляції (дія стає можливою лише на межі).

Тривога = енергія.

Саме вона стає “топливом” для дій.

Адреналін = фокус.

Він запускає концентрацію, мотивацію.

Криза = активація.

Лише коли все “горить”, мозок “включається”.

Людина не може рухатися системно.

Рухається ривками.

Період стабільності надто нудний, не може себе змусити щось робити.

Апатія, розгубленість, бо немає чим “підживити” мозок.

Плани не тримаються, немає ресурсу витримувати повільний, рівний рух без емоційного надриву.

“Вмикається” тільки коли ж*па.

Коли кров пульсує, тільки тоді відчуваєш смак життя.

Мотивація реактивна.

НЕ ДО – “Я ЦЕ ХОЧУ І ЦЕ ВАРТЕ МОЇХ ЗУСИЛЬ”.

А ЛИШЕ ТОДІ, КОЛИ ТРЕБА ВИЖИВАТИ.

Бо не навчена хотіти. А чого я хочу то?

Мозок навчений виживати.

Потрібно злізти з “адреналінової голки”.

Це мине, пропрацювавши патерни.

Бо купа факторів у голові заважає робити системно, маленькими кроками, без гризіння (одразу грандіозно, ідеально, не почну, поки не готова, дитячі страхи, відсутність опори в собі, відсутність пріоритетності тощо).

30/31

Чим більший страх, тим більш важливе “щось” за ним стоїть.

Наділяєте надто великим значенням.

І часто – відчуттям власної цінності.

Важко дозволяти собі робити помилки, робити неідеально, якщо це визначає чи маєш ти право на існування.

Якщо кожна помилка – потенційна втрата шансу на зцілення.

Самоідентифікація на собі, на тому, що неможливо втратити, дає дозвіл на будь-які помилки. 

Бо себе ви не втратите ніколи.

Це ваше стабільне ядро, яке зі 100% гарантією з вами протягом всього життя.

31/31

Будь-яка негативна думка про себе чи про світ – це лише ідея, яку можна перевіряти, досліджувати, змінювати, а не абсолютна істина.

Все найкраще тільки починається.

І завдяки тобі.

Придбай собі щось символічне, щось, значення чого будеш знати лише ти.

Нехай це завжди буде згадкою і нагадуванням про те, який довгий шлях ти уже пройшла.

Ти змогла.

І зможеш ще більше.

Це життя для тебе.

Цілий Всесвіт в тобі.

Обіймаю і якщо потрібно, поруч❤️