Дослідник українського козацтва Дмитро Яворницький (до 170 – річчя від дня народження)

Біографія Д. і. Яворницького

Яворницький Дмитро Іванович (1855-1940) історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник народився 7 листопада 1855 року в селі Сонцівці Харківського повіту (нині село Борисівка Дергачівського району Харківської області) в родині сільського псаломщика і селянки.

З 1867 року навчався у Харківському повітовому училищі. 1874 року вступив до Харківської духовної семінарії, але не закінчив її і 1877 року вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет.

У 1881—1882 роках вийшла перша його праця — “Виникнення і будова Запорозького Коша”, за що його було позбавлено університетської стипендії. Здійснює експедиції по місцях Запорозької Січі. З весни 1884 року читає серію публічних лекцій під назвою “Про запорозьких козаків”.

Навесні 1892 року виходить перший том “Історії запорозьких козаків”, а невдовзі Яворницького посилають у трирічне відрядження, а фактично висилають у Середню Азію, де він працює молодшим чиновником особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторі в Самарканді. 1895 року, відбувши заслання, вчений від’їжджає до Варшави, планує скласти у Варшавському університеті магістерський іспит. З 1920 по 1933 рік працював в Інституті народної освіти у Катеринославі, у 1925—1929 році завідував кафедрою українознавства, був професором. З 1927 року — відповідальний керівник експедиції з виявлення старожитностей під час будівництва Дніпрогесу. До останніх днів життя завідував Дніпропетровським історичним музеєм, брав участь у численних експедиціях по місцях Запорозької Січі. Крім фундаментальної “Історії Запорозьких козаків” у трьох томах (1892—1897), написав ще понад двісті праць, присвячених здебільшого українській історії. Виступав також як поет і прозаїк, уклав “Словник української мови” (1920). З 1929 року — дійсний член Академії наук УРСР. Помер Дмитро Іванович Яворницький 5 серпня 1940 року. Поховано видатного вченого у Дніпропетровську, на території створеного ним музею, що носить його ім’я.

Творча спадщина Д. Яворницького

Творчість Дмитра Яворницького охоплює історію, етнографію, археологію та літературу, будучи зосередженою на дослідженні козацтва та історії України. Його найвідоміші праці включають багатотомну «Історію запорозьких козаків», а також історико-географічний нарис «Дніпрові пороги», збірку документів «До історії Степової України» та оповідання.

Історія запорізьких козаків  (1990)

Книга є найбільш повним історичним дослідженням, що охоплює період 1471—1734 рр. На багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлюється життя запорізького козацтва. Для викладачів, студентів, істориків, етнографів, пропагандистів.

Книги про Д. Яворницького

Світлана Абросимова, Андрій Парамонов Дмитро Яворницький та його родовід (нарис)

В книзі на значному масиві архівних матеріалів, що вперше вводяться до наукового обігу, реконструйовано родовід українського вченого-енциклопедиста, видатного дослідника історії запорозького козацтва, фундатора Дніпропетровського історичного музею академіка Дмитра Івановича Яворницького (1855–1940).

Репрезентовані в книзі документи є цінним джерелом для висвітлення маловідомих чи зовсім невідомих аспектів в біографії Д.Яворницького, передусім його походження, родинного контексту, стосунків вченого з батьками та іншими родичами, впливу цих стосунків на життя та творчість вченого.

Сучасники про Д. І. Яворницького (збірник спогадів, 2006)

Збірник склали спогади сучасників про життя і діяльність видатного українського історика академіка Дмитра Яворницького (1855-1940). Відомі діячі української культури та науки Олена Пчілка, Дмитро Дорошенко. Сергій Єфремов, Максим Рильський, Іван Сенченко, Наталя Полонська-Василенко та інші створюють колективний портрет запорозького батька, невтомного літописця українського козацтва, шукача скарбів минуло го рідного краю.

Меморіальний будинок-музей Д. І. Яворницького — музей у Дніпрі що розповідає про життя та діяльність українського історика, археолога, дослідника історії . Розміщений в будинку, де учений жив і працював упродовж 35 років.

Ім`я Дмитра Яворницького увічнено в топонімах багатьох обласних центрів України: Львова, Острога, Хмельницького, Херсону, Запоріжжя, а також десятків міст обласного підпорядкування.

5 серпня 1940 р., на 85-му році життя його не стало. Поховали, як і заповідав Яворницький, під мелодію гопака, але не як заповідав – біля улюбленого свого дітища – музею, а на місцевому кладовищі.

Заповіт вченого поховати його біля стін музею був виконаний лише у 1961 р., коли було зроблено перепоховання. Це, знову таки, було ініційовано небайдужою громадськістю, яка вмовила владу не дати зникнути могилі “Козацького Батька”, оскільки кладовище, де було поховано Дмитра Івановича розрівнювалось під парк.