DOOM

Серія ігор DOOM

Doom — серія відеоігор жанру шутер вид першої особи розробник — Id Software. Ранні ігри серії є одними з перших шутерів від першої особи, що використовували такі особливості як тривимірну графіку, багатокористувацьку гру та підтримку створюваних користувачами модів.

Сюжети ігор ґрунтуються на подвигах неназваного космічного піхотинця, що працює на Об’єднану аерокосмічну корпорацію (англ. Union Aerospace Corporation), б’ється проти орд демонів для того, щоб вижити та врятувати Землю від їх нападу.

Від  першої гри серії, випущеної в 1993 році, серія поповнилася сиквелами, ремейком, безліччю модів, однойменним фільмом та кількома книгами за мотивами сюжету.

Історія DOOM

У 1992 році американська компанія id Software випустила Wolfenstein 3D, гру, яку високо оцінили критики, вона отримала визнання гравців й стала комерційно успішною. Після випуску гри Джон Кармак, один з програмістів компанії, почав займатися вивченням нових технологій для нових ігор компанії, поки інша команда займалася розробкою гри Spear of Destiny, котру id Software повинна була розробити по договору з компанією FormGen. Частина його напрацювань згодом була використана на рушієві гри Shadowcaster, основним нововведенням стали зміни рівня освітленості, здатність текстурування підлоги та стелі, а також змінювати їхню висоту. Кевін Клауд, другий розробник id Software, за декілька хвилин оцінив всі гідності оновленого рушія та вирішив, що компанії варто скористатися всіма напрацюваннями в новій грі компанії.

DOOM 1

Doom (іноді пишеться DooM або DOOM, укр. фатум, приреченість, загибель) — відеогра, випущена компанією id Software 10 грудня 1993 року, один з найбільш відомих та популярних шутерів від першої особи. Вона багато в чому здійснила визначальний ідейний вплив на подальший розвиток жанру шутерів.

Doom заснувала серію, в якій згодом вийшли DOOM II Hell on Earth (1994), а також додатки The Ultimate Doom (1995), Master Levels for Doom II (1995) і Final Doom  (1996). Гра була розроблена для PC/DOS, потім перенесена на багато платформ, включаючи дев’ять ігрових консолей. 2004 року вийшла гра DOOM 3, що по-новому викладає стару історію, за мотивами якої в 2005 році було знято кінофільм. У травні 2016 року вийшла гра-перезапуск серії, що є переосмисленою Doom і має ту ж назву, стилізовану для розрізнення як DOOM.

Ігровий процес DOOM 1

Основи

Гравцеві пропонується взяти на себе роль піхотинця, що опинився на базі Фобоса, де внаслідок невдалого експерименту в наш світ прорвалися демони з Пекла. Піхотинець мусить боротися з демонами, щоб вижити, вирішувати просторові і зрідка логічні завдання, шукати сховки зі зброєю, боєприпасами та амуніцією. Ігрові рівні є заплутаними лабіринтами з коридорів і кімнат, де знаходяться численні двері, ліфти, шахти, секретні приміщення і різнокольорові ключі й кнопки для їх відкриття. Саме оточення часом є небезпечним: підлога залита лавою, кислотами різної сили, водою, де можна втонути, отруйними відходами. Ігровий процес багато в чому ґрунтується на складності та інтерактивності оточення. На деяких рівнях є телепорти, які миттєво переносять гравця в інше місце.

Піхотинець може нести 7 видів зброї та набої до неї. Він завжди може скористатися власними кулаками, але також має пістолет, а з часом знаходить дробовик, кулемет, ракетомет, плазмову рушницю і винятково потужну установку BFG 9000. В Doom, як і в Wolfenstein 3D, в лінійці стану внизу екрана показується обличчя головного героя, що реагує на поточні події (дивиться у напрямку атаки, озирається, кровожерливо посміхається при підбиранні хороших предметів і зброї, покривається кров’ю при зменшенні здоров’я).

Новаторською особливістю Doom стало те, що рівень може істотно змінюватися впродовж проходження, що досягається переважно за допомогою рухомих стель та підлог. Деякі ділянки здатні рухатися як за бажанням, так і без бажання гравця, інші можуть з каменю перетворитися на кислоту, треті відкривають таємні двері із засідкою. Стелі деяких приміщень можуть опуститися, як прес, та задавити піхотинця. Кнопками відкриваються проходи, недоступні раніше, активуються двері тощо. Так чи інакше, кінцевою метою гравця є знайти вихід з рівня. Це може бути вимикач у кімнаті з написом Exit, люк в підлозі, особливий телепорт або монстр-бос, котрого доведеться знищити. Двері позаду можуть несподівано зачинитися, а поряд виникнути вороги. Попри певну примітивність та причетність до жанру шутера, у Doom були риси пригодницького жанру, що вимагали активного дослідження рівня. Для допомоги в цьому існує функція автокарти, яка на окремому екрані показує вже досліджені місця.

В оригінальній версії для DOS керування здійснювалося з клавіатури. Так для руху служили стрілки, автокарта викликалася клавішею Tab, а біг вмикався із затисненням Shift. Зміна зброї відбувалася натисканням номерних клавіш від 1 до 7.

Doom II

Doom II: Hell on Earth — відеогра, шутер від першої особи, розроблена компанією id Software, випущена для IBM PC 10 жовтня 1994 року. Є продовженням популярної і революційної гри DOOM, яка вийшла в світ роком раніше. 1995 року Doom II виграла премію Origins Award в номінації «Найкраща відеогра в стилі фентезі та наукової фантастики 1994 року». На відміну від DOOM, яка поширювалася за shareware-схемою за поштовими замовленнями, Doom II продавалася в магазинах.

Doom II була дуже добре прийнята критиками і гравцями. Кількість проданих копій досягла двох мільйонів. На той момент це була комерційно найуспішніша гра id Software. На її основі була створена Final DOOM.

Версія для консолі Sega Saturn яка вийшла в 1997 році, продавалася як перша частина DOOM, де в меню під режимом Ultimate Doom пропонувалася зіграти і в другу частину.

Сюжет

Рівні: Entryway, Underhalls, The Gauntlet, The Focus, The Waste Tunnels, The Crusher; Dead Simple, Tricks and Traps, The Pit, Refueling Base, ‘O’ of Destruction!; The Factory, Downtown, The Inmost Dens, Industrial Zone, Suburbs, Tenements, The Courtyard, The Citadel, Gotcha!; Nirvana, The Catacombs, Barrels o’ Fun, The Chasm, Bloodfalls, The Abandoned Mines, Monster Condo, The Spirit World, The Living End, Icon of Sin; Wolfenstein (секретний), Grosse (суперсекретний).

Події гри починаються незабаром після фіналу DOOM. Гравець знову керує безіменним піхотинцем. У фіналі попередньої частини розправившись із силами Пекла на Фобосі та Деймосі, він повертається на Землю, думаючи, що планеті нічого не загрожує. Та озирнувшись, піхотинець бачить, як палає місто попереду. Кинувшись на допомогу, піхотинець зустрічає повтор, як «з поганого фільму жахів».

Демони прориваються у все більших кількостях з невідомого місця й наповнюють Землю і руйнують міста по всій планеті, винищуючи населення та обертаючи його на чудовиськ. Аби врятуватися, людство будує величезні космічні кораблі для евакуації.

Однак виявляється, що єдиний космопорт захоплено демонами, які оточили його силовим полем, вогненною стіною, і до нього не може пробитися жоден транспорт. Залишки захисників Землі йдуть на штурм космопорту, в ході якого морпіх відстає від своїх бойових товаришів і залишається сам на сам з демонами. Йому вдається увійти в заражений космопорт, убити всіх демонів на своєму шляху та зуміти вимкнути силове поле, завдяки чому кораблі стартують.

Герой залишається єдиною живою людиною на планеті і спокійно чекає на смерть, задоволений тим, що людська цивілізація врятована і зможе знову відродитися десь у глибинах космосу. Але невдовзі він отримує повідомлення від втікачів про те, що вони знайшли місце, звідки у нашу реальність вторглися сили Пекла: рідне місто морпіха. Протагоніст добирається до брами між вимірами, але не бачить способу закрити її. У пошуках рішення він вирушає в Пекло. Врешті-решт герой знаходить Ікону гріха, чудовисько, яке керує вторгненням. Піхотинець вбиває його, в агонії демон руйнує Пекло, і вторгнення на Землю припиняється.

Піхотинець радіє перемозі та починає довгий шлях додому.

Final Doom

Final Doom — відеогра-шутер від першої особи, розроблена TeamTNT та Даріо і Майло Казалі, випущена id Software і розповсюджена GT Interactive у 1996 році. Вона була випущена для комп’ютерів MS-DOS і Macintosh, а також для PlayStation, хоча остання містила добірку рівнів з Final Doom і з Master Levels для Doom II.

Третя частина франшизи Doom, Final Doom складається з двох 32-рівневих епізодів (або мегавад), TNT: Evilution і The Plutonia Experiment. На відміну від TNT: Evilution, яка була офіційно ліцензована, The Plutonia Experiment була зроблена на замовлення команди id Software. Події в обох епізодах відбуваються після подій Doom II. У TNT: Evilution звучить переважно новий саундтрек з вкрапленнями треків з Doom II, тоді як саундтрек до The Plutonia Experiment повністю складається з треків з Doom і Doom II.

Геймплей

Final Doom грає ідентично до Doom II: Hell on Earth, і навіть має ту саму зброю, предмети та монстрів. Оригінальна гра вважається значно складнішою, ніж її попередники Doom і Doom II.

Ігровий процес у комп’ютерній версії Final Doom майже ідентичний тому, що був у версії Doom для PlayStation, і, крім того, він був сумісний з PlayStation Mouse.Порівняно з оригіналом для MS-DOS, загальна складність версії для PlayStation була значно знижена. Багато складних рівнів було видалено, а з тих, що залишилися, часто прибрали ворогів (найпомітніше — кібердемона з рівня «Лігво барона»). Як і в оригінальній версії Doom для PlayStation, багато великих рівнів з оригінальних MS-DOS-версій Final Doom і Master Levels для Doom II було вилучено, а монстрів Arch-vile і Spider Mastermind було вилучено через технічні обмеження. Це обмежило версію для PlayStation до 30 рівнів загалом. Більш традиційні рок-треки Final Doom були замінені на моторошний саундтрек в стилі ембієнт Обрі Ходжеса, який згодом написав музику для Doom 64 у 1997 році.

У презентації Final Doom у версії для PlayStation є кілька помітних змін порівняно з комп’ютерною версією. Спрощені титульні екрани комп’ютерних версій замінено на складніші титульні екрани з анімованою текстурою заповненого полум’ям неба з оригінальної версії Doom для PlayStation. Багато текстур неба на рівнях замінено на інші; на деяких рівнях небо замінено на текстури неба з попередніх ігор Doom, тоді як на інших з’явилася нова текстура зоряного неба. Нарешті, більшість макетів рівнів спрощено, подібно до попередніх консольних портів Doom, а частота кадрів у грі часто нижча, ніж у першій грі Doom для PlayStation.

Сюжет

TNT: Evilution

У TNT: Evilution UAC знову має намір розробляти та експериментувати з технологією розмірного шлюзу. Вони створили базу на одному із супутників Юпітера, з міцним загоном космічних морських піхотинців для захисту. Морські піхотинці добре виконують свою роботу; коли відкривається перший експериментальний шлюз, вони знищують сили Пекла. Дослідження тривають з більшою впевненістю, і всі заходи безпеки повернулися до шлюзу.

Через кілька місяців річний корабель постачання виходить з випередженням графіка і виглядає дивно і незвично великим на радарах. Слабкі оператори радарів вирішують, що турбуватися нема про що. Персонал бази виходить споглядати страшну правду: це космічний корабель з пекла, побудований зі сталі, каменю, плоті, кісток і тління. Величезні ворота корабля відкриваються, щоб випустити дощ демонів на базу. Швидко весь об’єкт переповнюється, і всіх вбивають або зомбують.

Головний герой, безіменний космічний морський піхотинець (який, як виявилося, був командиром морської піхоти на Місяці) в цей час був далеко на прогулянці і таким чином уникає смерті або зомбіфікації. Після нападу чортеня він кидається назад на базу, де бачить демонічний космічний корабель, все ще ширяє над ним, і розуміє, що сталося. Потім він клянеться, що помститься за свої вбиті війська і збирається вбити якомога більше демонів.

Зрештою, морський піхотинець перемагає Ікону гріха і в грі описується “щось гуркоче вдалині. Синє світло світиться в зруйнованому черепі демона-плювальника.

The Plutonia Experiment

В експерименті «Плутонія» після катастрофічного вторгнення пекла на Землю світові уряди вирішують вжити заходів проти будь-якого можливого майбутнього вторгнення, знаючи, що сили Пекла все ще залишаються сильними. UAC перезаснована під абсолютно новим керівництвом (старі опікуни та акціонери все одно були мертві) і має на меті розробити інструменти, які запобігали б демонічним вторгненням.

Вчені починають працювати над пристроєм, відомим як квантовий прискорювач, який призначений для закриття вторгнення в Гейтс і зупинки можливих вторгнень. Досліди проводяться в секретному науково-дослідному комплексі, з дислокованим загоном морських піхотинців. Робота, здається, йде добре, але істоти ззовні привертають свою увагу до нових досліджень. У самому серці комплексу відкриваються Ворота і виливаються неприродні жахи. Квантовий прискорювач працює чудово: ворота швидко закриваються і вторгнення зупиняється. Дослідження тривають сміливіше.

На наступний день відкривається кільце з 7 воріт і починається ще більше вторгнення. За одну годину квантовим прискорювачам вдається закрити 6 воріт, але пекельна армія стала занадто численною і занадто сильною. Комплекс переповнений. Всі вбиті або зомбовані. Останні Ворота Пекла залишаються відкритими, їх охороняє Воротар: могутній, величезний і древній демон, який має силу відкривати Просторові Ворота і контролювати або захищати їх.

Уряд, в нестямі від того, що Квантовий прискорювач буде знищений або використаний проти людства, наказує всім морським піхотинцям прибути на місце відразу. Гравець, безіменний космічний морський піхотинець, був у відпустці на пляжі. Він також був найближче до місця і потрапляє туди першим. Там він виявляє, що в комплексі багато демонічної активності (виття, спів, звуки машини); Воротар, очевидно, над чимось працює, і його робота незабаром досягне якоїсь жахливої кульмінації. Він також розуміє, що коли морські піхотинці прибудуть, вони не зможуть проникнути в сильно заражений комплекс, попри вогневу міць і підтримку, яку вони матимуть. Морський піхотинець вирішує увійти в комплекс і зупинити Воротаря на самоті.

Розробка

Роботу над TNT: Evilution розпочала TeamTNT, група любителів WAD, які брали активну участь у розширеному списку розсилки для редагування Doom. Всього за кілька днів до того, як він повинен був бути випущений для безкоштовного завантаження в Інтернеті, проєкт був придбаний id Software і завершений в листопаді 1995 року.

Брати Даріо і Майло Казалі, які внесли чотири рівні в TNT: Evilution, отримали завдання створити те, що стало експериментом Плутонії після того, як відправили восьмирівневий WAD, який вони створили, американцю Макгі та зуміли справити на нього враження разом з рештою команди id Software. Вони створили по 16 рівнів для експерименту Плутонії за чотири місяці та представили їх у січні 1996 року. На відміну від їх внесків в TNT: Evilution, які були відредаговані після подання (чотири також були відхилені через те, що вони були занадто великими для запуску на комп’ютерах того часу), це були остаточні версії рівнів, і Даріо Казалі пізніше прокоментував той факт, що ніяких змін не було запитано: “Слава Богу, тому що я був готовий викинути свій комп’ютер у вікно в той час.

Даріо Казалі визнав рівень складності експерименту Плутонії в інтерв’ю на Doomworld, заявивши: “Плутонія завжди була призначена для людей, які закінчили Doom 2 важко і шукали новий виклик. Я завжди грав на тому рівні, який досяг на важкому рівні, і якщо я міг перемогти його занадто легко, я робив це важче, тому це було викликом для мене.

Doom 64

Doom 64 — це гра-шутер від першої особи від компанії Midway Games. Вперше вона була випущена для Nintendo 64 у 1997 році, як друга гра-спін-офф у серії Doom після Final Doom (1996), і четверта гра в серії загалом. Ремастерований порт був розроблений студією Nightdive Studios і виданий Bethesda Softworks для Nintendo Switch, PlayStation 4, Windows і Xbox One у березні 2020 року, а також для Stadia у травні 2020 року.

Doom 64 розроблялася з 1994 року студією Midway Studios у Сан-Дієго під керівництвом id Software, головного розробника франшизи Doom, і мала попередню назву Doom: The Absolution. Вона має кастомізовану версію рушія Doom, що уможливлює нові види геометрії рівнів та динамічне кольорове освітлення. Вона має нову спрайт-графіку для зброї та монстрів.

Вона отримала позитивні відгуки від критиків, які високо оцінили її графіку, дизайн рівнів, саундтрек і загальну атмосферу, а деякі критикували відсутність нових елементів геймплея порівняно з попередніми іграми серії. Вона стала культовою завдяки кільком фанатським портам та модам для ПК.

Гемплей

Ігровий процес Doom 64 подібний до попередніх ігор серії Doom. Гравець повинен пройти 28 сюжетних рівнів (і 4 секретні рівні), борючись з демонами, збираючи зброю і ключі та активуючи перемикачі, щоб дістатися до виходу з рівня, виживаючи в смертельних засідках і пастках. Рушій Doom та елементи геймплею були кастомізовані, а всі візуальні ресурси, такі як графіка зброї та монстрів, є унікальними для Doom 64.

Зброя

Присутня вся зброя з Doom II, але з новими спрайтами та звуковими ефектами. Бензопила має два леза замість одного, кулаки мають закривавлені рукавички замість кастетів, плазмовий пістолет має електричне ядро, яке видає звук іскри, ракетниця має невелику віддачу, рукоятка заряджання дробовика знаходиться на руків’ї, а не під стволом, а двоствольний дробовик «Супер» перезаряджається швидше і викликає віддачу.

Нова зброя під назвою Unmaker, яка є зброєю сканування влучень, але виглядає як снаряд, використовує ті ж самі боєприпаси, що й плазмова зброя та BFG 9000. Вона з’явилася в Біблії Doom в 1992 році, і була запланована для оригінальної гри Doom в 1993 році, але так і не з’явилася. Його поява в Doom 64 — єдина офіційна поява до Doom Eternal, в якій він пишеться як «Unmaykr». Завдяки силі трьох стародавніх артефактів, знайдених у грі, він стає потужнішим, стріляючи трьома лазерними променями (з більшою швидкістю, ніж за замовчуванням) замість одного. Перший артефакт збільшує швидкість лазера, другий артефакт додає другий лазер, а третій артефакт дозволяє зброї стріляти трьома лазерами одночасно, які можуть автоматично цілитися окремо один від одного, що дозволяє зброї атакувати трьох різних ворогів одночасно з величезною кількістю швидкої шкоди.

Сюжет

Після успіху морського піхотинця Doom Marine у запобіганні Пеклу в Doom, Doom II: Пекло на Землі та в сюжетній лінії Final Doom, планетарна політика встановлює карантин для дослідницьких установок США з апокаліптичним рівнем радіації. Роками установки стояли нерухомо і занедбані, аж поки давно забутий супутник, що стежив за однією з них, ледь функціонуючи через багаторічне перебування під високим рівнем радіації, не надсилає повідомлення на Землю.

У повідомленні йдеться про те, що одна істота, яка володіє величезними здібностями до омолодження і маскується екстремальними рівнями радіації, уникла виявлення у своєму скаліченому стані. Ця істота систематично перетворювала гниючі трупи на зіпсовану живу тканину, воскрешаючи демонів.

Як єдиного досвідченого вцілілого в епізодах «Приречення», морпіха відправляють наодинці знищити їх. Пізніше він розуміє, що демони спланували це, після того, як він несвідомо дозволив заманити себе назад у Пекло. Демони не в змозі перемогти його, і разом із Знищувачем він врешті-решт бореться з Матір’ю-Демоном і вбиває її. Гра закінчується тим, що морпіх, який після зустрічі з пекельними силами більше не може жити нормальним життям, вирішує залишитися в пеклі назавжди, щоб жоден демон більше ніколи не повстав.

У ремастері Lost Levels 2020 року історія продовжується, оскільки виявилося, що у Материнського Демона є сестра на ім’я «Воскреситель». Вона виганяє морпіха назад на Фобос, змушуючи його пробиватися назад до пекла, щоб зупинити демонів. Вона розгалужує сюжетну лінію між оригінальними іграми з перезапуском Doom і Doom Eternal 2016 року.

Розробка

Doom 64 була розроблена компанією Midway Games у своїй студії в Сан-Дієго. id Software, основний розробник франшизи Doom, керував проектом. Розробка почалася наприкінці 1994 року. Попередню назву The Absolution було змінено на Doom 64 для впізнаваності бренду, а також повторно використано як назву останнього рівня.  Midway хотіла включити всіх демонів з оригінальних ігор і кілька додаткових рівнів у кінцевий продукт, але обмеження термінів і обсягу пам’яті картриджів Nintendo 64 Game Pak змусили їх виключити ці рівні і кількох демонів.  Midway заявила, що багатокористувацький режим не був включений, тому що Nintendo не надала необхідних ресурсів для багатокористувацького програмування. Midway обґрунтувала своє рішення нібито уповільненням роботи під час багатокористувацького режиму в інших іграх на консолі, а також змагальним характером режиму. Представник Midway заявив: “Всім відомо, що найкраща частина багатокористувацької гри — це не знати, де знаходиться твій суперник, а з розділеним екраном на чотирьох гравців кожен може легко бачити, де знаходяться його опоненти.

Оточення було побудовано на основі 3-вимірних полігональних моделей, а вороги були створені шляхом попереднього рендерингу спрайтів за допомогою робочих станцій SGI. Кошмарний Біс спочатку розроблявся для версії Doom для PlayStation і з’явився в майже завершеній бета-версії гри, але був видалений перед самим релізом з невідомих причин. Натомість він дебютував у Doom 64.

Doom 64 була запланована як перша гра для Північної Америки, але незадовго до дедлайну id Software висловила незадоволення дизайном багатьох рівнів, тож Midway відклала гру до квітня 1997 року, переробивши дизайн рівнів. Нещодавнє рішення Nintendo вилучити можливість переїжджати тварин з версії Cruis’n USA для Nintendo 64 викликало занепокоєння щодо можливості цензури Doom 64, але віце-президент Midway з програмного забезпечення Майк Еббот заявив, що Nintendo не висловлювала жодних занепокоєнь з приводу насильницького змісту гри. Він зазначив, що Cruis’n USA сприймалася громадськістю як сімейна гра, в той час як серія Doom була орієнтована на зрілих геймерів, тому насильство в ній не викликало занепокоєння.

Музику та звукові ефекти написав Обрі Ходжес (Aubrey Hodges), який двома роками раніше створив оригінальні звукові ефекти та музику для версії для PlayStation. Команда оригінальної Doom 64 працювала над потенційним продовженням під назвою Doom Absolution, призначеним лише для двокористувацьких смертельних поєдинків, невдовзі після виходу першої гри, але скасувала його. Оскільки id Software була вражена роботою команди над Doom 64, їх призначили на версію Quake для Nintendo 64.

Midway Home Entertainment відвантажила Doom 64 29 березня 1997 року, реліз відбувся 4 квітня.

До моменту виходу Doom 64 оригінальна Doom була конвертована майже на кожну платформу, здатну її запустити. Критики зійшлися на думці, що Doom 64 був найкрасивішою грою Doom на сьогоднішній день, перевершивши навіть версію для ПК. Вони були в захваті від дизайну рівнів, вважаючи його вигадливим і набагато складнішим, ніж в оригінальній Doom. Критик з Next Generation зауважив, що “навіть найдосвідченішим фанатам Doom буде непереливки. А натискання дверних вимикачів часто призводить до того, що цілі кімнати переставляються і складаються в нові форми.

Однак більшість рецензентів зазначили, що нової графіки та рівнів недостатньо для того, щоб гра не виглядала ще одним портом оригінальної Doom. Пір Шнайдер з IGN підсумував: «Не помиліться, це найкраще оновлення Doom на сьогоднішній день — але якщо ви до смерті загралися у версії для PC, PSX, SNES, Mac, Saturn і т. д., то можете обійтися і без цього». GamePro не погодився з більшістю, заявивши, що «Doom 64 наповнює перевірену формулу коридорного шутера новим життям, додаючи ще один складний, інтенсивний досвід, який демонструє можливості системи». Вони оцінили гру на 5.0 з 5 у всіх чотирьох категоріях: графіка, звук, управління та фактор розваг. Шон Сміт з Electronic Gaming Monthly, натомість, розцінив відсутність удосконалень у базовому геймплеї Doom як позитив: “Дехто з вас, можливо, захоче побачити, як ваш морський піхотинець стрибає або плаває під водою. Пуристи не захочуть, щоб ці функції були додані, тому що Doom не про це. Мушу погодитися з пуристами.

Більшість критиків похвалили музичний супровід гри за його атмосферний ефект. Шнайдер і GamePro були задоволені тим, наскільки добре працює аналогове управління, але Джефф Герстманн з GameSpot сказав, що воно не працює, і сказав про гру в цілому: «На папері Doom 64 звучить краще, ніж оригінал коли-небудь міг сподіватися, але кінцевий результат більше схожий на бастардизацію оригіналу». Порівнюючи гру з сучасним шутером для Nintendo 64 Turok: Dinosaur Hunter, Шнайдер і GamePro відзначили, що Doom 64 має меншу свободу досліджень і глибину управління, але є більш напруженою і «наповненою тривогою»

Doom 64 стала культовою завдяки численним фанатським портам для ПК, сумісним з WAD-файлами для ПК. Найвідомішими з них є Doom 64 TC (2003) — масивний спільний фанатський порт для ПК під керівництвом Семюеля Віларреала, який додав численні варіанти ворогів і рівні; і Doom 64 EX (2008) — порт вихідного коду, що відтворює оригінальний досвід, створений Віларреалом, який працював над Doom 64 TC і портом Doom 64 для Nintendo DS. Патрік Клепек з Kotaku описав її як найбільш недооцінену гру Doom. Інші хвалили гру за одні з найкращих і найунікальніших дизайнів рівнів, а також за її темніший і зловісніший тон, що контрастує з інтенсивною та агресивною дією оригінальної Doom.

Doom 3

Doom 3 (укр. Фатум, Загибель, Приреченість 3) — відеогра жанру науково-фантастичного шутера від першої особи, розроблена «id Software» та видана «Activision» в 2004 році. Є рімейком DOOM 1993 року. В СНД була локалізована і видана російською мовою компанією 1C. Гра була розроблена для операційних систем Microsoft Windows, GNU/Linux в серпні-жовтні 2004 року, а через п’ять місяців її також випустили на Mac Os X (портована компанією Aspyr) і Xbox (розроблена спільно з Vicarious Visions). Версія для Xbox за графікою схожа (з меншою деталізованістю) на оригінал, але в ній наявний додатковий кооперативний режим для двох гравців.

У 2005 році було також випущено додаток, Doom 3: Resurrection of Evil, розроблений спільно id Software і Nerve Software.

Події гри відбуваються в 2145 році в науково-дослідному центрі Об’єднаної Аерокосмічної Корпорації(UAC), розташованому на планеті Марс, повторюючи сюжет первісної гри DOOM, але з новими подробицями.

Сюжет

Як і в сюжеті першої DOOM, гра сфокусована на солдаті, який прибув на Марс і призначений на звичайну посаду. Але цього разу id Software найняла професійного письменника-фантаста Метью Костелло (Matthew Costello), щоб він написав сценарій і допоміг створити розкадрування для всієї гри. Id сфокусувала зусилля на переказі історії і створенні напруженого почуття жаху. Події й атмосфера гри пронизані духом фільмів Джеймса Кемерона «Чужі» і Живі мерці Джорджа Ромеро.

Передісторія

Історія Doom 3 сконцентрована на відкритті стародавніх руїн на поверхні Марса. В табличках, знайдені на цих ділянках розкопок, записано, як стародавня марсіанська раса розробила одну з форм технології телепортації. Створивши пристрій телепорту, вони зацікавилися виміром, крізь який відбувається переміщення. Прагнучи вивчити це загадкове місце, вони сконструювали ще один телепорт (ворота), які переміщують матерію в цей вимір і назад. Активувавши другий телепорт, вони надто пізно усвідомили, що цей вимір є Пеклом і воно стало поглинати їхній світ. Після вторгнення демонів ця раса, пожертвувавши своїми життями, створила зброю, відому як Душекуб. Цей куб, будучи зарядженим душами майже всіх членів раси, був використаний їх найсильнішим воїном для перемоги над демонами і для того, щоб замкнути їх у Пеклі.

Зробивши це, залишки іншопланетної раси написали на кам’яних скрижалях попередження всім, хто в майбутньому прилетить на Марс, не відтворювати цю технологію, щоб уникнути відкриття інших брам до Пекла. Після цього вони, рятуючись з Марса, перемістилися у невідоме місце; існують натяки, що як мінімум деякі з них перебралися на Землю і що люди є їхніми нащадками. Також згадується, що давно демони населяли Землю, але з невідомих причин покинули її, і тепер хочуть повернути назад.

UAC, виявивши Душекуб і застереження, використала письмові знання та технічну інформацію, які містилися в кам’яних скрижалях, для відтворення тієї ж технології телепортації, що і марсіани. Після того, як вчені виявили, що вони відкрили ворота в Пекло, вони вирішують продовжувати дослідження далі (підтримувані їхнім керівником Малькольмом Бетруґером (Betrüger в перекладі з німецької — брехун, обманщик)), посилаючи туди команди і навіть захоплюючи живі екземпляри «місцевої фауни» ціною великих людських втрат. Портальні експерименти також здійснюють дивні та тривожні ефекти на персонал дослідного комплексу Дельта, в якому ці експерименти проводилися. Вчені та робітники, які перебували в невіданні про природу робіт, що проводяться доктором Бетруґером і його командою, часто повідомляють про дивні феномени і підозрілі виробничі нещасні випадки. Дух параної і страху поширюється базою, змушуючи багатьох робітників просити про більшу присутність солдатів і зброї, доступної для них самих.

Події гри.

Рівні: Mars City, Mars City Underground: Union Aerospace Subsystems, Mars City: Union Aerospace Corporate Division, Administration: Union Aerospace Corporate Division, Alpha Labs — Sector 1: Union Aerospace Science Division, Alpha Labs — Sector 2: Union Aerospace Science Division, Alpha Labs — Sector 3: Union Aerospace Science Division, Alpha Labs — Sector 4: Union Aerospace Science Division, Enpro Plant: Energy Processing and Storage, Communications Transfer: Maintenance and Transfer Station, Communications: Central Communications Tower, Monorail Skybridge: Facility Transport, Recycling — Sector 2: Waste Recycling Center, Monorail: Facility Transport, Delta Labs — Level 1: Union Aerospace Research Division, Delta Labs — Level 2a: Union Aerospace Research Division, Delta Labs — Level 2b: Union Aerospace Research Division, Delta Labs — Level 3: Union Aerospace Research Division, Delta Labs — Level 4: Union Aerospace Research Division, Hell, Delta Complex: Union Aerospace Research Division, Central Processing: Processing Distribution Center, Central Processing: Primary Server Bank, Site 3: Analysis Facility, Caverns — Area 1: Excavation Transfer, Caverns — Area 2: Artifact Excavation, Primary Excavation: Artifact Dig

Бетруґер забирає Душекуб в Пекло, очевидно, уклавши якусь угоду зі створіннями, що живуть там. Під його керівництвом демони знову вторгаються на Марс, впевнені, що єдиний ключ до їхньої поразки був у їхніх руках. Вторгнення Пекла на марсіанську базу вириває зі світу демонів безліч безтілесних загублених душ, що пожирають душі населення бази і роблять їх частиною Пекла, представленого численними зомбі й жахливо знівеченими людиноподібними організмами. Тих же, хто пережив вторгнення Пекла, демонічні сили деморалізують і спотворюють на власний розсуд. Більша частина солдатів, які вижили після першої хвилі атаки, за лічені години знищуються демонами і їх породженнями.

Одна людина, безіменний капрал (у романах за мотивами Doom 3 названий Джон Кейн), яким управляє гравець, виживає при цій атаці й з боєм просувається базою. Він дізнається, що Бетруґер вирішив розбити підкріплення, які були на шляху до Марса, і використати їхні кораблі для того, щоб доставити Пекло на Землю і поглинути її. Капрал також дізнається про Душекуб і про портал в Пекло, де був захований Артефакт.

Бетруґер використовує технологію телепортації для переміщення морпіхів у Пекло, де, як він сподівався, того чекає смерть від орд демонів. Морпіх, долаючи свої страхи, з боєм пробивається через них і перемагає Вартового пекла, величезного сліпого демона, який використовує менших створінь, що іменуються «шукачами», для того, щоб «бачити». Після цього боєць забирає Душекуб назад на Марс, де дізнається, що хоча його дії позбавили Бетруґера можливості використовувати технологію телепортації, Пекло утворило природний портал до свого виміру в місці розташування руїн зниклої цивілізації. Там він за допомогою Душекуба перемагає «найсильнішого воїна пекла», Кібердемона, що охороняє пекельну діру. Після перемоги над Кібердемоном Душекуб виривається з рук головного героя і падає в пекельну діру, закриваючи її.

Фінальна сцена показує головного героя, єдиного, хто залишився в живих на марсіанській базі, що рятується прибулим флотом. Бетруґер же, що опинився в Пеклі та перевтілився в драконоподібного демона на ім’я Маледикт, люто кричить через свою поразку.

Ігровий процес

Гравець керує бійцем, який самотужки бореться з демонами і чудовиськами шляхом стрілянини. Приміщення, якими блукає протагоніст, здебільшого темні, тому там доводиться користуватися ліхтариком. Особливістю гри є те, що ліхтариком не можна користуватися одночасно зі зброєю. Цим же користуються вороги, нападаючи в темряві, коли світло раптово вимикається, вискакуючи з уже пройдених приміщень позаду.

Гра має три рівні складності: «Рекрут», «Морпіх», «Ветеран» і «Жахіття». Кожний наступний з них передбачає більшу кількість ворогів і завдаваних ними протагоністу ушкоджень. На рівні «Жахіття» персонаж додатково не може лікуватися, крім як на станціях лікування в окремих місцях, і артефактом Душекубом.

Персонаж гравця має розширений, у порівнянні з попередніми іграми, арсенал зброї та обладнання: Кулаки, Ліхтарик, Пістолет, Дробовик, Автомат MG-88 (у точному перекладі кулемет (з англ. machine gun)), Кулемет Mach-2 (Chaingun), Плазмова рушниця, Ракетомет, BFG 9000, Ланцюгова пила, Гранати, Душекуб.

На відміну від попередніх ігор id, у Doom 3 присутні скриптові сцени, що готують гравця до дій. Приблизно як і в інших науково-фантастичних іграх-фільмах жахів, таких як System Shock, System Shock 2 і Aliens versus Predator 2, по базі розкидані сотні текстових, аудіо- чи відеоповідомлень. Повідомлення являють собою внутрішню електронну пошту і аудіоповідомлення, якими обмінюються співробітники лабораторій, адміністратори, обслуговчий персонал і співробітники служби безпеки марсіанської бази. Повідомлення показують почуття і турботи людей на марсіанській базі й відкривають інформацію про події, що відбуваються в грі. Відеокабінки й телевізійні екрани показують планетарні новини, державну пропаганду, інформацію для відвідувачів і технічну інформацію про базу.

Doom (2016)

Doom (стилізовано як DOOM) — відеогра жанру шутера від першої особи, розроблена id Software і видана Bethesda Softworks для Microsoft Windows, PlayStation 4, Xbox One 13 травня 2016 року, і 10 листопада для Nintendo Switch. Є першою грою перезапущеної серії Doom і першим значним твором у серії після Doom 3 (2004). У березні 2020 року вийшло її продовження Doom Eternal.

Ігровий процес
Однокористувацька гра
Гравець виступає в ролі піхотинця, який один бореться з численними ворогами за допомогою футуристичної стрілецької зброї та прийомів рукопашного бою. Основи ігрового процесу ті ж, що в оригінальній Doom 1993 року з усіма її умовностями. Так, персонаж гравця здатний нести необмежену кількість зброї, а перезарядки не передбачено — боєзапас поповнюється одразу після взяття боєприпасів.
Всього доступно 27 видів зброї, серед них частину складає арсенал оригінальної гри, частину — нове озброєння (BFG9000, Вибухова гвинтівка, Кулемет, Бойовий дробовик, Кулаки, Осколкова граната, Гармата Ґаусса, Важка штурмова гвинтівка, Пекельна гармата, Голограма-приманка, Блискавкова рушниця, Персональний телепортер, Пістолет, Плазмова рушниця, Ракетомет, Сифонна граната, Статична гармата, Супер-дробовик, Вихрова гвинтівка). Деяка зброя доступна лише в багатокористувацькій грі. Окремо стоїть Ланцюгова пилка, при вбивствах з допомогою якої з ворогів випадають боєприпаси. Сама ж пилка вимагає палива для роботи. На відміну від Doom 1993, зброю можна доповнювати додатковими модулями з допомогою спеціальних дронів та вдосконалювати володіння нею за отримані в боях очки.
«Система карате» забезпечує рукопашний бій зі знищенням ворогів різними прийомами. Подібно до фанатської модифікації Brutal Doom оригінальної гри, персонаж може здійснювати «Славетні вбивства» (англ. Glory Kills), що вирізняються видовищністю і можуть бути виконані при атаці з різних боків, щоразу інакшим способом, коли ворог опиняється на потрібній дистанції й підсвічується. Зі знищених «Славетними вбивствами» ворогів випадають аптечки.
Протагоніст володіє запасом здоров’я та броні. Лікування відбувається шляхом підбирання аптечок (сині контейнери), а броня поповнюється збиранням бронепластин (зелені плитки) чи бонусів у вигляді обладунків. Гра спонукає до пошуку сховків з набоями, бензином для бензопили і аптечками. Боєць швидший за більшість ворогів, що слугує запорукою як нападу, так і втечі. За знайдені силові елементи характеристики персонажа можуть бути збільшені, а можливості — розширені. Так можливо збільшити максимальний запас здоров’я, броні і боєзапас. За ключі преторіанців розширюється функціональність костюма героя. Наприклад, так можна підвищити опірність до дії агресивного середовища чи чутливість сенсорів. Періодично трапляються випробування («Рунічні випробування», позначені зеленими каменями), за проходження яких гравець отримує певну розширені можливості. Місцями розміщені двері, які можна відкрити, знайшовши в іншому місці ключ відповідного кольору. Подекуди розміщені тимчасові бонуси: Берсерк (дозволяє вбивати демонів голіруч), Поспіх (пришвидшує рух), Четверні ушкодження (збільшує забійну силу зброї в 4 рази), Невидимість, Невразливість, Регенерація (поступово поповнює здоров’я і броню до максимуму) і Мегаздоров’я (миттєво дає по 200 очок здоров’я і броні). Крім того на рівнях сховані фігурки піхотинця, кожна з яких відкриває модель, яка показується і меню.
Гравець постійно бачить на моніторі приціл, рівень здоров’я піхотинця і боєзапас. Doom містить «Кодекс» з інформацією про всі бачені види зброї та спорядження, ворогів, світ гри та підказки. Функція «Автокарта» дозволяє побачити в перспективі схему місцевості з позначками розташування корисних предметів. Місцями у вигляді голограм можна побачити записи минулих подій там, де вони відбувалися. Після проходження кожного рівня наводиться статистика успіхів гравця[6].
Багатокористувацька гра
У багатокористувацькій грі персонажі, керовані гравцями, змагаються на виділених аренах (картах), згідно правил обраного режиму. Іноді на арені з’являється руна демона, підібравши яку персонаж тимчасово перетворюється на демона — одного з чотирьох на вибір. Крім них гравцям можуть послугувати тимчасові бонуси: «Четверні ушкодження» — збільшує забійну силу зброї в 4 рази, «Невидимість» — робить персонажа непомітним для інших, і «Поспіх» — прискорює пересування. Всього існує 6 режимів:
Командний смертельний матч (англ. Team Deathmatch) — дві команди гравців змагаються у знищенні одна одної, користуючись всім доступним арсеналом і бонусами. Кожне вбивство ворога приносить команді очки. Виграє та команда, що досягає встановленого ліміту очок до кінця раунду або випереджає противників.
Кланова арена (англ. Clan Arena) — дві команди борються на знищення, при цьому на арені немає жодних бонусів, а здоров’я бійців не відновлюється. Вбиті бійці не відроджуються і немає рун демонів. Виграє та команда, яка знищує всіх противників або до кінця раунду має більше живих.
Заморожений квач (англ. Freeze Tag) — дві команди змагаються між собою з умовою, що замість смерті бійці заморожуються. Метою є заморозити всіх членів протиборчої команди або до кінця раунду мати менше заморожених, ніж противники. В разі нічиєї незадовго до кінця раунду на арену падає руна демона, спонукаючи активніше боротися. Союзники можуть розморозити бійця, ставши поряд, причому кілька союзників прискорюють цей процес.
Домінування (англ. Domination) — на арені розташовані кілька точок, які команди мусять захопити й утримати. При цьому на арену періодично падають руни демонів. Чим довше кожна точка перебуває під контролем команди, тим більше вона приносить очок. Виграє та команда, що досягає встановленого ліміту до кінця раунду або випереджає противників.
Цар гори/Шлях війни (англ. King of the Hill/Warpath) — через арену рухається ціль, в той час як з іншого боку починає рух руна демона. Команда отримує очки з кожного свого бійця, який утримує ціль. Виграє та, що досягає встановленого ліміту до кінця раунду або випереджає противників.
Жнива душ (англ. Soul Harvest) — дві команди змагаються у зборі душ противників і союзників, які лишаються після смерті. Кожна душа може бути взята тільки впродовж короткого терміну, причому на місці першого загиблого виникає руна демона. Той, хто забирає руну, тимчасово обертається на демона, який володіє підвищеними характеристиками і отримує по дві душі замість одної. Якщо комусь вдається вбити демона — він може привласнити руну і сам стати демоном. Гра триває до набору встановленого ліміту душ або до вичерпання відведеного часу[7].
Пекельний забіг (англ. Infernal Run) — команди змагаються за демонічний м’яч, який повинні захопити й забити до воріт противника[8].
Гравцям дається можливість створити унікальний образ свого бійця з близько 300 елементів обладунків, які мають 5 тематик, різні варіанти розфарбовування і орнаменти. Гравці можуть скористатися одноразовими вдосконаленнями, «модулями зламу», які дають переваги в бою: показують рівень здоров’я ворогів, дозволяють бачити бонуси крізь стіни чи відслідковують поранених ворогів. Своє ставлення одне до одного гравці здатні продемонструвати жестами, яких є 125. З їх числа обираються 4 на персонажа, як переможна стійка чи кумедний танок[9].
До складу гри входить інструмент DOOM SnapMap для створення власних арен. З його допомогою кожен може створити колаж з готових карт, додати вже наявні або нові елементи і поміняти ігрову логіку для створення нових режимів. Своїм творіння потім можна поділитися з гравцями по всьому світу[10].
Вороги
Одержимі
Одержимими в Doom називано ворогів, які раніше були людьми, але були перетворені на зомбі після хвилі, випущеної в комплексі «Лазар». У Doom можна зустріти такі види одержимих:
Безвільний (Unwilling) — найслабший ворог у Doom. Позбавлений шкіри та очей, його рот повний вишкірених зубів. Сам він дуже повільний і гине від одного залпу дробовика чи кількох ударів кулаком.
Інженер (Engineer) — колишній зварювальник, що носить захисну маску, а також засоби безпеки для працівників прикладного інженерного ремесла. Обличчя відкрите, а руки серйозно обгорілі та поплавлені. Усе тіло інженера покрито вплавленими у нього робочими інструментами, такими як зварювальні засоби та каністра з пальним. Каністра може зайнятися і вибухнути, вражаючи всіх навколо
Вчений (Scientist) — монстр костюмі дослідника зі спотвореним блідо-рожевим тілом. На тілі можна побачити металеві імплантанти. Голова висохла майже до кісток і шкіри, очі відсутні — замість них в голові зяє діра.
Солдат (Soldier) — монстр у білій броні з накладками на плечах та колінах. Носить зламаний шолом, що зплавився з обличчям, має імплантований у грудну клітину броньований нагрудник. Озброєний автоматом, який став частиною його руки. На відміну від інших одержимих, він не гарчить і має нижчий голос.
Охоронець (Security) — виглядає так само, як і одержимий солдат, але озброєний імплантованим у його тіло дробовиком та напівпрозорим силовим щитом. Колір щита змінюється на червоний незадовго до того, як зламатися.
Робітник (Worker) — виглядає подібно до одержимого вченого, але діра в його обличчі майже заросла шкірою, а також бракує лівої руки.
Демони
На відміну від одержимих, демони — це істоти, виниклі в самому Пеклі.
Біс (англ. Imp) — демон розміром приблизно з людину. Вперше з’явився в оригінальній Doom 1993 року. Спритний, здатен високо стрибати та лазити по стінах. Атакує ударом пазурів та стріляє вогняними кулями низької швидкості, від яких досить легко ухилитися.
Манкуб (англ. Mancubus) — високий огрядний монстр, кіборгізований в комплексі «Лазар». Має одне велике зелене око і величезний рот, з якого видніються гострі зуби. Він покритий бронею на грудях, плечах та нижній частині тіла, але через розмір, велика частина його тіла гола. На животі видніється шрам від хірургічного втручання, на грудній броні зображена пекельна руна. Прямо в його руки вживлені дві гармати, що слугують його основною зброєю. Також він стріляє слизом, який виділяє тіло. Доступний для гри у багатокористувацькому режимі.
Кібер-манкуб (англ. Cyber-Mancubus) — більш кіборгізована версія Манкуба, що має більше броні та значно сильнішу зброю.
Порося (англ. Pinky) — великий рожевий монстр з довгими гострими іклами, що бігає на двох ногах. Спина покрита товстим шаром броні. Атакує укусами та ударами з розгону.
Спектр (англ. Spectre) — результат людських експериментів над Поросям. Майже ідентичний за виглядом до Поросяти, але володіє камуфляжною шкірою, що зливає його з довкіллям. Під час атаки швидко з’являється і зникає з видимого поля зору. Після смерті може втратити невидимість і виглядатиме так само, як звичайне Порося. Доступний для гри у багатокористувацькому режимі.
Загублена душа (англ. Lost Soul) — виглядає як великий палаючий людський череп з іклами. В дикій природі вселяється в жертву, а її душу перетворює на собі подібного демона. Атакує, з криком врізаючись у героя напряму, але гине в процесі атаки, адже не може в нього вселитись.
Пекельний спустошувач (англ. Hell Razer) — людиноподібний демон розміром з середню людину. Вдягнений у екзоскелет невідомого походження, який, можливо, є частиною його тіла. Голова покрита матеріалом, що нагадує шолом, який закриває усе його обличчя, окрім рота. Права рука замінена на променеву зброю.
Пекельний лицар (англ. Hell Knight) — великий людиноподібний демон, приблизно в півтора рази вищий за звичайну людину. Має тіло кольору плоті, голова покрита кістковим шоломом. Використовує лише ближній бій.
Призивач (англ. Summoner) — дуже худий людиноподібний демон зі світло-синім тілом, покритим червоними плямами. Голова подібна до голови Пекельного Лицаря, але з великим кістяним наростом, що покриває задню частину голови. З-за спини видніються шкіряні крила. Атакує хвилями пекельної енергії, а також прикликає бісів, одержимих солдатів та безвільних.
Барон Пекла (англ. Baron of Hell) — величезний мускулистий демон з цапиними ногами, рожевим тілом і двома рогами на голові. Атакує ударами рук. Доступний для гри у багатокористувацькому режимі.
Какодемон (англ. Cacodemon) — величезна літаюча куля з червоної плоті, одним великим зеленим оком і щелепою, повною гострих ікол. Верхня частина покрита червоним панциром. Знизу звисають чотири слабкі кінцівки. Атакує повільним, але потужним згустком енергії, яку він випускає з рота, також може кусати героя. Доступний для гри у багатокористувацькому режимі.
Воскреслий (англ. Revenant) — результат експериментів людей зі створення контрольованих демонів. Являє собою високе худе тіло людини, покрите металевими імплантантами. На спині закріплений реактивний ранець, котрий дозволяє йому стрибати й ненадовго затримуватись у повітрі. На плечах закріплені два ракетомети, які і є його основною зброєю. Крім того, він також може атакувати героя руками. Доступний для гри у багатокористувацькому режимі.
Жнець (англ. Harvester) — монстр, доступний лише в багатокористувацькому режимі. Фізично схожий на Призивача. Має синьо-червону шкіру, кістяний шолом з єдиним жовтим оком, та два пласких роги. Атакує променем, що поглинає життєву енергію всіх істот на шляху. Коли Жнець збирає достатньо життєвої енергії, він може вистрілити згустками плазми.
Бурлака (англ. Prowler) — монстр, доступний лише в багатокористувацькому режимі. Подібний до біса, але насиченіше рожевий та наділений гострими наростами на спині. Відрізняється високою швидкістю і атакує героя у ближньому бою. Може вбити героя одним ударом, розчавивши його голову об стіну. Натомість він має мало очок здоров’я і вразливий до стрілецької зброї.
Боси
Боси в Doom — єдині демони, здоров’я яких показано у верхній частині екрану під час бою. Усі боси унікальні та не зустрічаються більше ніде, крім власної бос-арени.
Кібердемон (англ. Cyberdemon) — фінальний бос рівня «Lazarus Labs», відроджений людьми викопний демон, що був замкнений у ангарі. Схожий на Барона Пекла, але значно більший, має гострі роги, лівий зламаний посередині. Права рука змінена на лезоподібну кістку. Ліва рука змінена на комбіновану зброю, яку Кібердемон використовує як ракетомет і променеву гармату. Права нога Кібердемона поєднана з механічними компонентами. У грудях Кібердемона міститься аргент-акумулятор, без якого він безсилий у світі людей. Після поразки переносить героя в Пекло, де продовжує бій. У Пеклі крім пострілів періодично створює тунель з кам’яних шипів, обмежуючи рух героя.
Пекельна Варта (англ. Hell Guards) — фінальні боси рівня «Necropolis». Фактично це органічні обладунки, що контролюються червоподібними демонами. Пекельний Вартовий виглядає як гуманоїд без шиї та голови, цілком покритий кістковим панциром з шипами на плечах. Під час бою він атакує жезлом, булавою або і тим і тим, при цьому періодично створюючи вихори полум’я та згустки плазми. Після перемоги над одним Вартовим, герой повинен битися з двома наступними одночасно.
Павуча Владичиця (англ. Spider Mastermind) — фінальний бос гри, перероджена Олівія Пірс. Виглядає як величезний мозок з двома очима і ротом, поміщений у білий павукоподібний екзоскелет. Під час гри інші демони відгукуються про нього як про «Aranea Imperatrix» (з лат. Павук-Імператриця). В бою атакує пострілами з імплантованих до екзоскелета гармат і піднімає з арени колони.

Події гри розгортаються в майбутньому у 2149 році на дослідницькій марсіанській базі, де в результаті досліджень корпорації UAC за допомогою технології телепортації людство відкриває портал до Пекла. Після зради однієї із співробітниць UAC до нашого світу прориваються орди демонів нищачи всіх на своєму шляху. Головний герой – воїн, що отямився прикутим до камінного саркофага в приміщенні, розмальованому окультними знаками. Герой озброївшись та знищивши усіх ворогів пробивається до кімнати з бойовим костюмом, де бачить видіння пекла. Піхотинець одягає Обладунки Претор і знаходить на комп’ютері стислі відомості про події на базі, з яких розуміє тільки те, що триває «вторгнення демонів». Він отримує послання від доктора Семюеля Гейдена, директора бази, котрий пропонує об’єднати зусилля для боротьби з демонами. Піхотинець розуміє, що той так чи інакше причетний до вторгнення демонів, знаходить дробовик, після чого вирушає на поверхню Марса аби з’ясувати що накоїли UAC. Пробиваючись крізь демонів він знаходить записи, з яких дізнається, що Обладунки Претор можуть використовуватися тільки Солдатом Фатуму (Думслеєр) – легендарним винищувачем демонів.

Під час бойових дій у індустріальній частині бази із ним зв’язується штучний інтелект марсіанського комплексу VEGA, який обіцяє допомагати з оснащенням через службових дронів, яких можна знайти в різних місцях марсіанського комплексу. Задля того, аби дізнатися реальну ситуацію у комплексі герою необхідно активувати супутникову антенну яка була вимкнена під час вторгнення. Під час своєї подорожі до антени герой знаходить у полеглих бійців охорони різноманітний арсенал який він вміло використовує проти демонів. Скориставшись відбитком руки мертвого робітника, герой активує супутникову антену сподіваючись дізнатися що тут коїться. Однак інформація на терміналі блокується. Після цього на зв’язок виходить доктор Гейден і пропонує знайти термінал VEGA на якому він вже розповість усю правду.

Діставшись до термінала протагоніст слухає монолог керівника бази про необхідність продовження досліджень та вперше вдосконалює свої обладунки силовим елементом, подарованим Гейденом. Сам Гейден, виявляється кіборгом із мозком людини всередині. Він наказує VEGA розповісти про стан бази. Штучний інтелект повідомляє про майже повне захоплення бази демонами, загибель майже всього персоналу та мутацію вцілілих у демонічних потвор. Саме вторгнення почалося з дослідницького відділу «Лазар» де вивчали артефакти принесені з пекла. Гейден говорить, що демонів випустила провідний дослідник Олівія Пірс і тільки головний герой зараз в змозі все виправити. Корпорація UAC займалася дослідженням і видобуванням ресурсів з Пекла, для подолання енергетичної кризи на Землі UAC почала використовувати потужний енергоресурс — аргент-енергію. Тепер коли весь персонал мертвий ніким неконтрольоване ядро бази стрімко нагрівається. Аби воно не вибухнуло його слід вберегти від розплавлення врятувавши цим цінні дослідницькі напрацювання. Піхотинець, не маючи іншого вибору, вирушає туди. Він знищує гнізда демонів у залитих розплавленим металом тунелях і знаходить Олівію Пірс, котра через смертельну хворобу перетворила себе на кіборга і прагне скористатись пекельними силами для свого зцілення. Олівія направляє потужності на розширення портального розриву між світом людей і світом демонів, який і слугує основним джерелом потойбічної аргент-енергії, та вирушає до нього. Гейден доручає завадити їй, ввімкнувши індукційні фільтри на вежі під порталом. Героєві вдається добути нову зброю, стрибкові чоботи, і піднятися на вершину вежі. Він вирішує зламати фільтри аби людство не використовувало ресурси і технології пекла. Воїн зустрічає Олівію Пірс яка прагне перебратися у інший вимір. Для цього вона активує Аргент батарею. Розрив через це зростає, переносячи бійця до Пекла.

Оглядаючи це пустельне, покрите руїнами знищених цивілізацій місце, воїн убиває усіх демонів які опинилися у нього на шляху і знаходить сліди експедицій UAC: спорядження, зброю, дронів, голограми та трупи інших піхотинців. Також він натрапляє на саркофаг, де було знайдено Обладунки Фатуму, та скрижалі, на яких записано про подвиги їхнього колишнього власника — самого піхотинця, що був воїном знищеної демонами цивілізації Аргент Д’нур. Врешті це допомагає знайти шлях до телепорта UAC і повернутися на Марс.

Піхотинець застає базу палаючою і зруйнованою. Гейден розповідає про руйнування вежі та що розрив між світами тепер неможливо закрити з Марса. Єдина можливість – знайти у демонів пристрій який відправить його до пекла і вже там Герой зможе зачинити портал між світами. Воїн прямує до відділу поглиблених досліджень «Лазар», де демони вивчалися й перетворювалися на кіборгів аби служити UAC. На потязі він дістається до дослідного комплексу, звідки і почалося вторгнення демонів. Герой знаходить офіс Гейдена, а в ньому самого керівника бази. Той розповідає про камінь з текстом, добутий з Пекла, що і став основою програми UAC, але згубно діяв на Олівію, яка досліджувала цей артефакт. Гейден дає завдання проникнути в місце зберігання каменя.

Піхотинець спускається туди й отримує рекомендації від VEGA як отримати доступ до лабораторії Олівії. Там герой забирає прототип найпотужнішої зброї BFG 9000. Після блукань коридорами, де “модернізувалися” демони, він дістається до каменя і виявляє сліди влаштованого Олівією культу, члени якого вірили, що одержимість демонами зробить їх вищими істотами. Герой дізнається про підтримку розриву «Джерелом» глибоко схованому в світі демонів. На заваді стає кібердемон, акумулятор якого після бою вибухає та переносить обох до Пекла. Поборовши підживленого аргент-енергією кібердемона і тамтешніх чудовиськ, боєць відкриває браму, що веде до місця зберігання артефакту, званого Гейденом «Горнилом». Лише ця річ, за його словами, здатна закрити «Джерело». Після знищення варти предмета герой бере артефакт до рук і переноситься Гейденом на базу.

Він опиняється в службових спорудах штучного інтелекту VEGA, а саме на електростанції, яка працює на меншому розриві між світами. Піхотинець вирішує перевантажити електростанцію, щоб перенестися прямо до «Джерела». Нагрівши ядро штучного інтелекту VEGA знищенням охолоджувачів, піхотинець розкриває розрив і переноситься в Пекло. «Джерело» підтримується трьома потоками пекельної енергії яку видобувають із трьох могутніх створінь, кожне із створінь Солдат Фатуму остаточно вбиває, пронизавши «Горнилом» звільнивши створінь від вічних страждань. Ув’язнені духи соратників Солдата Фатуму (Думслеєра) звільняються та показують дорогу до Олівії. Вона збирає демонічну енергію та перероджується на павукоподібне чудовисько. Поборовши і його, піхотинець переноситься на базу UAC і зависає в прийомному телепорті. Гейден оголошує про завершення операції з відбиття демонічного вторгнення, хоч і ціною цілої бази та проєкту з використання ресурсів Пекла. Та зі словами, що одна знахідка варта таких жертв, Гейден відбирає «Горнило», що виявляється руків’ям демонічного меча. Гейден стверджує, що не є лиходієм і не може вбити героя, тож вони ще побачаться. Він телепортує піхотинця за невідомими координатами, а сам іде виконувати свій загадковий план.

Doom Eternal

Doom Eternal (укр. Фатум: Вічність) — відеогра жанру шутера від першої особи, розроблена компанією id Software та видана Bethesda Softworks 20 березня 2020 року для Windows, PlayStation 4 та Xbox One. Вихід на Nintendo Switch відбувся 8 грудня 2020. Версії для PlayStation 5 та Xbox Series X/S випущені 29 червня 2021 року.

Doom Eternal є п’ятою основною грою в серії Doom й прямим продовженням Doom 2016 року. Її та гри 2016 року приквелом слугує Doom: The Dark Ages.

Ігровий процес

Однокористувацька гра

Гравець, як і попередній грі, виступає в ролі піхотинця Солдата Фатуму, який один бореться з численними ворогами за допомогою футуристичної стрілецької зброї та прийомів рукопашного бою. В Doom Eternal додано елементи платформера — героєві належить частіше стрибати між площинами різної висоти. Для цього слугують нові прийоми руху — ривок у повітрі (може здійснюватись двічі поспіль) та можливість чіплятися за прямовисні поверхні й лазити по них. У цій грі темп битв підвищений, від гравця вимагається швидко змінювати позицію героя, зброя завдає більше шкоди ворогам, але і сам протагоніст вразливіший. Тимчасові бонуси дають суттєві посилення, але час їх дії дуже короткий. Крім того на рівнях трапляються додаткові життя, що миттєво воскрешають героя, позбавляючи гравця необхідності починати заново з останньої точки збереження.

На самому старті гри головний герой володіє потужною зброєю — дробовиком і бензопилкою. Як і раніше, вбивства ворогів бензопилкою дають набої, а знищення приголомшених ворогів голіруч поповнюють запас здоров’я чи броні. Окремий дробовик (за сюжетом він отримується пізніше, в місії на арктичній базі) вдосконалений тим, що оснащений гаком для швидкого підтягування до віддалених місць. Пістолет було прибрано з арсеналу, натомість впроваджено нові види зброї. Зокрема, було додано змонтований на плече вогнемет, під час атаки яким поповнюється запас броні. Нові льодяні гранати заморожують ворогів на короткий термін, а «кривавий удар», що накопичується за добивання, дозволяє позбавити ворогів захисту. Кожна зброя може бути вдосконалена двома шляхами за відшукані Кристали Вартового (англ. Sentinel Crystals). Наприклад, дробовик можливо оснастити гранатометом чи перетворити на кулемет. Система «Руйнованих демонів» (англ. Destructible Demons) реалізує достовірне відображення ушкоджень на тілах ворогів — рани в Doom Eternal відповідають місцям завдання атак.

Місцями трапляються головоломки, що вимагають врахування фізики. Їх вирішення винагороджується корисним предметами або додатковими відомостями, що розширюють сюжет.

У сюжеті ігровий світ поділений на кілька зон, центральною з яких є «Фортеця Фатуму» (англ. Fortress of Doom). З неї Солдат Фатуму вирушає на завдання і в неї повертається. В Фортеці розташовані сховки із вдосконаленнями чи додаткові оформлення обладунків, котрі відкриваються після виконання особливих умов, і колекційні предмети. Зокрема, знайшовши розкидані по рівнях дискети, гравець може зіграти в оригінальні Doom і Doom II.

Багатокористувацька гра

На відміну від Doom 2016 року, Doom Eternal має тільки два багатокористувацьких режими:

• «Вторгнення» (англ. Invasion) — під час проходження сюжету гравці можуть вторгатися до гри інших гравців як демони, щоб убити персонажа та отримати за це винагороду.

• «Битва» (англ. Battle) — двоє учасників грають за демонів, а один — за Солдата Фатуму. Контрольовані гравцями демони при цьому здатні викликати на підмогу демонів, контрольованих штучним інтелектом. Солдат Фатуму натомість вступає до гри, маючи одразу всю можливу зброю і вдосконалення^[6].

Сюжет оригінальної частини

Через два роки після подій на Марсі планета Земля, яка перебуває під контролем UAC, зазнає вторгнення демонів. Дві третини планети захоплено, війська землян незважаючи на передові технології зазнають поразки на всіх фронтах. Вцілілі люди переховуються в ізольованих бункерах, поки демони продовжують геноцид людства та тераформують планету, перетворюючи її на подобу Пекла. Солдат Фатуму вирушає на Землю зі стародавнього космічного корабля, відомого як Фортеця Фатуму, щоб покласти край вторгненню. Для цього йому належить знищити Священників Пекла — трьох могутніх жерців ордену Деаґ, які служать представниці раси Творців Кан Творительці, що замислила принести людство в жертву демонам аби таким чином здобути могутність і процвітання для її власного світу Урдак. За допомогою штучного інтелекту UAC VEGA герой знаходить і вбиває Священника Деаґа Нілокса на руїнах Нью-Йорка, проте решту Священників Кан Творителька телепортує у невідомі місця.

Герой вирушає до покинутого міста світу Аргент Д’Нур Екзалтії, де здобуває локатор для виявлення Священників. Цар ордену Нічних Вартових, борців із демонами, на ім’я Новік застерігає Солдата не рятувати грішних людей, інакше Кан покарає його, однак герой не слухає його. Для роботи локатора необхідна спеціальна батарея на основі технологій Нічних Вартових. Тому Солдат Фатуму розшукує колишнього вартового командира Валена, відомого як Зрадник, який в давнину уклав угоду з демонами, пропустивши їх у власний світ в обмін на воскресіння сина. В результаті багато вартових Аргент Д’Нур загинули, а сама планета була спустошена. Демони воскресили сина Валена у демонічній формі, яка приносила йому нестерпні муки. Зрадник, зрозумівши, що його обманули, пішов у добровільне вигнання.

Наступною ціллю стає Священник Деаґ Ранак, який переховується на арктичній базі UAC. Ранак раніше координував дії з Олівією Пірс на Марсі, та створює кіборгів Мисливців Фатуму. Незважаючи на приготування Ранака, Солдат перемагає всіх трьох Мисливців та заганяє Священника в кут. У спробі врятувати себе, Ранак пропонує силу та знання; не спокушений пропозицією, герой обезголовлює Ранака.

Кан Творителька переміщує останнього Священника Деаґа Ґрава в безпечне місце і прискорює вторгнення демонів на Землю. Це спонукає Солдата Фатуму вирушити до центральної Європи, де почалося вторгнення та розташоване найбільше гніздо демонів. Проте він здобуває перемогу над охороною та вражає два серця, що підтримують портали демонів. Після знищення гнізда VEGA радить знайти Семюеля Гайдена, щоб з його допомогою дізнатись розташування останнього Священника. Пробравшись до бункера UAC, герой знаходить тіло понівеченого і напівмертвого Гайдена та меч «Горнило», який той відібрав раніше для своїх експериментів. Йому протистоїть демоноборець-зрадник Мародер, але зазнає поразки. Солдат повертається до Фортеці Фатуму й переносить свідомість Гайдена в комп’ютер Фортеці. Невдовзі Гайден вираховує, що останній Священник знаходиться у Головній Фортеці Вартових. Аби потрапити туди, протагоніст вирушає на Марс на пошуки покинутого міста Аргент Д’Нур під назвою Ґебет.

Герой знаходить базу UAC на Фобосі, де використовує величезну гармату аби пробити кору Марса та потрапити в Ґебет, схований у ядрі планети. Незабаром Солдат Фатуму пробирається крізь тамтешній портал у Фортецю Вартових, де виявляє Деаґа Ґрава на гладіаторській арені. Дорогою він згадує власне минуле. Колись він був земним морським піхотинцем, борцем із демонами, якого знайшли воїни світу Аргент Д’Нур. Його, важко пораненого, доставили до Головної Фортеці, де він довів свою гідність Кан у гладіаторському бою і був прийнятий до братства Нічних Вартових і став першим чужаком, який удостоївся такої честі. Один із Творців, серафим Самур, піддав його впливу Божественної Машини і Солдат Фатуму отримав надлюдські силу та швидкість і став великим героєм Аргент Д’Нуру. Під час війни з демонами герой з’ясував, що серафими використали війну Аргент Д’Нур з демонами для отримування енергії з душ загиблих, щоб продовжувати своє життя. Тоді незгодний з цим Солдат підняв повстання проти Творців. Однак через зраду Валена воно зазнало поразки. У теперішньому часі Солдат розправляється із демоном-гладіатором і після цього вбиває Деаґа Ґрава. Після цього він покидає територію Арени, не бажаючи битися із вцілілими Вартовими, які служать Кан.

Вторгнення демонів на Землю припиняється. Проте Кан на відстані вимикає системи Фортеці Фатуму, адже вона була створена Творцями, та повідомляє, що воскресить Ікону Гріха — демона, підсиленого душею сина Зрадника, аби вона пожерла вцілілих людей. Солдат Фатуму використовує енергію «Горнила», щоб знову активувати фортецю і вирушити в руїни аргентського міста Тарас Набад, поглиненого Пеклом. Там він добуває власний меч, що лишився серед решток демона Титана, подоланого героєм у давнину. Знаючи, що Титан воскресне, якщо він витягне меч, герой відламує руків’я та створює в пекельному казані нове лезо.

Відновивши легендарну зброю, Солдат Фатуму подорожує крізь Пекло, поки не знаходить портал на фабриці з виробництва аргент-енергії, що веде до світу Урдак, де й перебуває Кан Творителька. Лиходійка виконує ритуал над серцем сина Зрадника, щоб підкорити Ікону Гріха своїй волі. Солдат Фатуму знаходить Кан і з допомогою кинджала Зрадника знищує серце його сина. Однак, Ікона Гріха стає неконтрольованою та телепортується на Землю. Кан Творителька протистоїть Солдатові Фатуму, кажучи, що ціною Землі Урдак виживе. Героєві врешті вдається убити Кан Творительку (вона також повідомляє, що той зламав печатку Урдака, а значить демони можуть проникати до цього світу) та повертається на Землю, відновивши портал. Він знищує Ікону Гріха, пронизавши її голову мечем. Переможець іде геть під слова царя Нічних Вартових, Новіка, що боротьба героя тепер вічна, бо він втрутився в основи світобудови. Після титрів герой повертається в Фортецю Фатуму та чує новини, що люди повертаються з бункерів і нищать останніх застряглих на планеті демонів.