Про кохання

Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
прокотить вересень громи,
і вродить небо дивовижне
скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку,
і літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку
сторукий велетень — Ніхто.
І в цьому днів круговороті,
де все минати поспіша,
як та пташиночка на дроті,
спочине стомлена душа.
Ліна Костенко 

Кохати – це вам не любити!
Любити можна майже все:
Садок вишневий , тишу , квіти , 
Але кохати лиш одне.
Кохати, щоб душа тремтіла,
Щоб серце рвалось молоде,
Чекати трепетно і щиро,
Як немовля, що матір жде.
І як би тут не помилитись?
Як покохать? Не полюбить?
Кохати можна раз на вічність,
А от любити тільки мить.
Дмитро Волинський

Кохання – це безмежний океан,
Це казка, що приснилась нам обом.
Любов наша сильніша за печаль,
Бо знаю я, що ти – це доля!
Кохання в співах солов’я,
Що десь літає в піднебессі,
В дзюрчанні срібного струмка
І у хмаринці безтілесній.

Кохання в крапельках роси,
Що ранком заблищить на сонці,
У буйній весняній красі
І у осінній прохолоді.

Кохання у серцях людей!
Кохання – це дівоча врода!
Кохання в спалаху ночей!
Кохання – вічне, як природа!
Інеса Пугач

Я хочу знати, любиш ти мене…

Я хочу знати, любиш ти мене,

чи це вже сон, який уже не сниться?

Моєї долі пекло потайне,

моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,

чи розміняєш суєтно і дрібно?

Краса – і тільки, трішечки краси,

душі нічого більше не потрібно.

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,

де все нещадно звичне і щоденне,

ти просто мені дивишся услід

і трохи любиш сни свої про мене?

Ліна Костенко