Що загрожує мені в інтернеті?

Глобальній мережі днями виповнилося 28 років. Але люди, які стояли біля її початків, не святкували цю дату – вони турбуються про її майбутнє. Винахідник інтернету Тім Бернерс-Лі назвав найбільші загрози, які стоять перед світовою Павутиною.

На думку Бернерса-Лі, інтернету треба боротися з трьома головними небезпеками. Це втрата контролю над персональними даними, поширення дезінформації та непрозорість політичної реклами.

«Через співпрацю або шляхом примусу компанії та уряди дедалі більше стежать за кожним нашим кроком в інтернеті. Вони також ухвалюють вкрай різкі закони, які обмежують наші права на недоторканність приватного життя, – говорить Бернерс-Лі. – При репресивних режимах легко побачити шкоду, яку можна заподіяти. Блогерів можуть заарештувати або вбити, а дії політичних опонентів – відстежити. Але навіть у країнах, де уряди, як прийнято вважати, керуються найкращими міркуваннями для власних громадян, тотальне стеження переходить всі межі».

Наступною суттєвою проблемою інтернету вчений вважає поширення неправдивої інформації. За його словами, розповсюджувачі фейкових новин отримують фінансову і політичну вигоду. А соцмережі і пошукові системи, знаючи про уподобання користувачів, фінансово зацікавлені в показі посилань з кричущими та шокуючими новинами. Наприклад, сказав Бернерс-Лі, в рамках однієї політичної кампанії двох абсолютно різних груп людей можуть показуватися прицільні оголошення, які повністю суперечать один одному.

Вихід з нинішньої ситуації винахідник інтернету бачить у створенні інших моделей заробітку. Серед можливих рішень – передплата і мікроплатежі. Він також пропонує створити нові технології, наприклад, капсули даних для захисту персональної інформації. Крім того, Бернерс-Лі закликав Google і Facebook краще пояснювати користувачам суть роботи алгоритмів, на основі яких їм показується політична реклама.

Зараз в мережі інтернет є багато небезпек – віруси, спам, хакери, ігрова залежність, небезпека віртуального спілкування, неконтрольовані покупки.
Кожен користувач Інтернету повинен мати чітке уявлення про основні джерела безпеки, що йому загрожують. Це насамперед діяльність хакерів, а також віруси та спам.

Хакери
Спочатку слово хакер було сленговою назвою комп’ютерного ентузіаста. Однак з часом воно набуло негативного значення, й тепер так називають людину, яка без дозволу  проникає до чужої комп’ютерної системи з наміром викрасти або зруйнувати дані. Більшість подібних хакерів воліють, щоб їх називали кракерами — від англійського слова «crack», тобто злом.
Існує багато способів, за допомогою яких Хакери проникають до чужих систем.
Найбільш  поширеними є такі :

•   Троянські коні. Це шкідливі програми, які розповсюджуються шляхом обману. Так, вам може надійти електронною поштою лист, де буде сказано, що програма, яка знаходиться у вкладенні, виконує якусь корисну функцію. Якщо ви  запустите її на виконання, ваш комп’ютер буде заражений. Троянські коні відкривають хакерам доступ до системи, можуть спричинити руйнування інших та виконання інших програм.

Перевантаження сайту або мережі. Генеруючи багато запитів довільного змісту  до сайту або мережі, хакер збільшує їхнє робоче навантаження внаслідок чого цей сайт або мережа не можуть нормально функціонувати.

•  Підміна  адрес. Хакер підмінює адреси сайтів у такий спосіб, що коли користувач  зводить у браузері адресу якогось сайту, його спрямовують до зовсім іншого сайту. Іноді на такому альтернативному сайті міститься негативна інформація  про власника того сайту, який збирався відвідати

• Аналіз пакетів. За допомогою спеціальної програми хакер читає певну інформацію що міститься у пакетах, які передаються мережею. Загалом програми – аналізатори пакетів призначені для контролю за мережею, проте вони ж використовуються хакерами  для несанкціонованого збирання інформації.

• Підміна веб-сторінки. Хакер дістається сайту та змінює на ньому певну веб-сторінку, після чого на ній відображається інша інформація.

• Соціотехніка. Цей термін використовується для позначення шахрайських дій, спрямованих на отримання інформації, яка дає змогу проникнути до пев­ної системи та даних, що в ній знаходяться. Соціотехніка зазвичай є грою хакера на довірі людини. Для цього використовуються сфальсифіковані сай­ти та фіктивні електронні повідомлення від імені реальних компаній з про­ханням надати особисту інформацію.

Віруси та хробаки
Існують програми, що мандрують Інтернетом та, потрапивши на комп’ютер чи до локальної мережі, завдають тієї чи іншої шкоди. Особливо небезпечними є два ви­ди таких програм — віруси та хробаки.

• Віруси. Програми названі на ім’я біологічних організмів, бо вони досить ма­лі, розповсюджуються, роблячи копії з самих себе, та не можуть існувати без носія. Такий вірус потрапляє до комп’ютерної системи, власник якої про це й гадки не має. До того ж іноді вірус якийсь час залишається затаєним, жод­ним чином себе не викриваючи, і лише після настання певної дати чи події активізується та завдає шкоди комп’ютерній системі.

• Хробаки. Хробак схожий на вірус тим, що розмножується, роблячи власні копії, але на відміну від останнього він не потребує носія й існує сам по собі. Часто хробаки передаються через електрону пошту. Хоча спершу хробаки не були шкідливими, нинішні їхні різновиди спричиняють значні перенавантаження мереж і можуть руйнувати файли. Найбільш нищівний з усіх хроба­ків на ім’я I LOVE YOU завдав збитків на 7 млрд. доларів.

Спамом називають небажану електронну пошту, тобто пошту, що надходить без вашої згоди. Майже нічого не коштує розіслати такі повідомлення мільйонам лю­дей по всьому світу, й ніякі Хакери тут не потрібні. А от боротися зі спамом дуже складно навіть корпорації, спроможні щорічно витрачати мільйони доларів на антивірусне програмне забезпечення, не здатні зупинити потік рекламних та інших небажаних повідомлень, які призводять до перенавантаження мережних каналів та зайвих витрат дискового простору. І хоча повністю припинити надходження спаму досить важко, існують методи, що дозволяють істотно зменшити його кількість.