Стежками до рідного краю

Зміст

“Україна” 3-4ст.

“Київ” 5-6ст.

Тарас Шевченко 7-8ст.

Легенда “Дніпро та Десна” 9-10ст.

“Козаки” 11-12ст.

“Подорож містом” 13ст.

“Добре чи погано” 14ст.

“Я дитина українська”

https://youtu.be/zqdqJyXztfA

Україна

Я живу на Україні,
Де річки, озера сині, –
Чиста в них вода, прозора,
В дно глибинне світять зорі.
Найгарніші наші села,
Люди мудрі і веселі,
Хати білі, чепурненькі,
Діти всі такі гарненькі…
Маки в полі червоніють,
І волошки ген синіють,
Всі сади таки плодючі,
Огороди всі родючі.
Наша Україно мила,
Діти ми твої щасливі.

                           Київ

У давні часи жило плем’я полян, а правили ними три князі-брати: Кий, Щек і Хорив, а сестра їхня звалася Либідь. І збудували поляни город й нарекли його на честь свого князя старшого брата Щека і Хорива — Києвом. А навколо города був ліс і пуща велика, і поляни ходили на лови і полювали там звірів, рубали ліс, розбудовували город.
Кий довго княжив у роді своєму, ходив походами в інші землі, і навіть до самого Царгорода. Великі почесті віддав йому правитель Царгорода.
Коли ж Кий повертався з далекої мандрівки, то, пливучи Дунаєм, уподобав місце і збудував невеликий город, і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ і правив ще багато років зі своїми братами Щеком та Хоривом.

                    Тарас Шевченко

Тарас Григорович Шевченко – великий син українського народу, видатний письменник нашої Батьківщини. Народився поет в с. Моринці на Черкащині 9 березня 1814 року.  В Україні він став великим поетом,незламним Кобзарем.
Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, – смерть матері. Мачуха, яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло: сльози, бійки, сварки, образи і приниження.
На 12 році Тараса спіткало нове горе – раптово, простудившись у дорозі, помер батько.
Доля привела 17- річного Тараса до Петербурга, пишної і величавої столиці Російської імперії, до міста, де він прожив у цілому 17 років, де сталися важливі події його життя, де він став художником і вільною людиною.
Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України, – вихід у світ книги віршів,, Кобзар” у 1840 р. Справді, „Кобзар” належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.
За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали – 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров’я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря – йому заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати – писав і малював, ховаючи у „ захалявні книжечки”.
Через 10 років поета звільнили, він повернувся у Петербург, 1859 року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників.
Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в Санки-Петербурзі. Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну. З того часу 22 травня – День пам’яті поета, день національного трауру України.
Світлий нетлінний образ степової Чернечої гори – могили великого Кобзаря – став національною святинею.

В Києві є три вулиці, названі на честь нашого видатного поета Тараса Шевченка, а також два провулка, бульвар, площа, станція метро, університет, парк і театр опери та балету носять його ім’я.

В Україні є найбільша річка Дніпро, а друге місце за площиною посідає Десна. Ось послухаймо легенду.

           Легенда «Дніпро та Десна»

Жив у стародавні часи могутній богатир Лиман, і було в нього двоє дітей — дочка Десна та син Дніпро. Десна була старшою, а Дніпро молодшим. От виросли діти, настав час Лиману передавати їм свої володіння. Каже батько:
– Діти мої любі, приходьте завтра до мене за благословенням. Хто першим прийде, тому й спадок мій залишу.
Полягали Десна та Дніпро спати. Та не спиться Дніпрові, сон не йде до нього. Хоче син першим батькове благословення взяти. І ранком, як тільки зоря зійшла, Дніпро прийшов до Лимана.
– Благословіть, тату!
– Добре, сину,— каже Лиман,— Та чому ж не прийшла Десна, адже вона старша за тебе і більше прав має на мій спадок?
– Вона ще спить, батьку,— відповів Дніпро.
Благословив Лиман сина, і той пішов батьківську землю міряти, господарювати на ній.
Проспала Десна вранішню зорю. Прокинулась — а молодшого брата вже немає. Прибігла до батька:
– Благословіть, тату!
Лиман благословив дочку, а потім каже:
-Дніпро першим від мене благословення взяв, але якщо випередиш його і першою землю мою зміряєш — пануватимеш на ній по праву.
Побігла Десна за братом, а попереду себе сокола пустила, щоб він дорогу їй показував. Але як не намагалась, усе одно випередити Дніпра не змогла. Раптом побачила Десна братів слід: «Якщо не випереджу його, то разом із ним отримаю батьківську спадщину».
Ступила Десна у слід Дніпра — і вмить обидва стали ріками, потекли разом. Це батько вирішив примирити дітей своїх.
Проте Дніпро з тих пір усе одно вважається головною річкою Вкраїни. Як розрізнити, де вода сестри, а де брата? Просто — в Десні вода світліша, а в Дніпрі темнувата.

                            Козаки

Дуже давно, коли знищили державу слов’ян – «Київську Русь» солдати залишились без роботи, тому їм прийшлось переселятись поближче до європейських країн – де вони наймались на військову справу. Такі люди називали себе козаками, що означає – вільна людина.

Козаки були дуже відважними і не боялись смерті тому на голові залишали лише чуба – який попереджував ворога, що козак не боїться загинути в бою…

Серед козаків були – характерники це люди які володіли надзвичайними здібностями. Найвідомішим характерником був Іван Сірко, який наганяв страх на ворогів. Про нього навіть склали прислів’я:

«Як козак саблею блисне то москаль в штани дрисне!»

Козаки жили на Січі. Січ – це дерев’яний замок який оточував глибокий рів і височезний вал, з дозорними баштами і бійницями для гармат, дерев’яний частокіл – все це говорило про те, що тут живуть лицарі.

Посередні Січі знаходився Майдан для навчання військової вправи. Також Козаки на ньому голосували за Гетьмана і карали тих хто порушив закони запорізьких козаків. Посередині майдану стоїть церква Покрови Пресвятої Богородиці – заступниці усього козацтва.

  За пияцтво на Січі  козака прив’язували до стовпа, під яким  лежала в’язанка довгих хворостин, і хто з козаків не проходив поряд, бив три рази бідолаху по спині. І не дай тобі Боже, щось вкрасти у товариша свого! За це на Січі карали на смерть.

Козаки дуже швидко плавали по Дніпру і Чорному морі на своїх чайках – це  човен, видовбаний з верби або липи, борта обшиті дошками. На борту підв’язаний пояс з очерету, який захищав чайку при обстрілі і не давав потонути чайці.

Козаки першими у світі написали Конституцію – це закон, за яким всі люди визнавались вільними…

                   “Подорож містом”

Мета: продовжувати знайомити дітей з рідним містом, з визначними пам’ятками міста та з пам’ятниками культури.

Матеріал: альбом фотографій рідного міста, ілюстрації та листівки із зображенням визначних пам’яток.

Хід гри

Вихователь показує дітям фотографії пам’яток міста, пропонує назвати їх.

                    “ДОБРЕ ЧИ ПОГАНО”

Мета: формулювати патріотичні почуття на основі бесіди про моральні якості українців, уявлення дітей про добрі й погані вчинки; спонукати дітей до складання характеристики та вираження власного ставлення до вчинків; виховувати моральні почуття, доброзичливість.

Обладнання: сюжетні картинки, на яких зображені добрі й погані людські вчинки.

ХІД ГРИ

Вихователь починає гру з бесіди про те, що українці — доброзичливий та чесний народ, вони захищають слабких і поважають літніх людей. Потім кожна пара дітей отримує по дві сюжетні картинки з зображенням добрих і поганих учинків. Діти обговорюють

сюжети, потім по черзі показують картинки всім, розповідають, що на них намальовано, і дають власну оцінку вчинкам (добрі вони чи погані, чи вчинить так справжній українець).

Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного роду.

Україна – то край славний,
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи і гори.

І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнські
Вчила розмовляти.

І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по – вкраїнські
Господа молити.

За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя і долю!