Бібліотека майбутнього

Усюди галас, настрій – піднесений. Кутове приміщення народного університету в Кельні, розміщене якраз навпроти міської бібліотеки, двигтить від багатоголосся незліченними мовами. Тут відкрилася “мовна аудиторія” – міжкультурне місце зустрічі для біженців та всіх, хто тільки хоче опанувати німецьку мову. Кожен тут може скористатися безкоштовною пропозицією Кельнської міської бібліотеки – ознайомитися на комп’ютері з ілюстрованими навчальними аудіопрограмами або взяти класичні підручники чи мовні ігри на абонемент.

Перед полицею з книжками для малечі сидять двоє молодиків з Північної Африки – їм десь по 17-18 років – і зацікавлено гортають ілюстроване видання “Йдемо за покупками”. Біля зображення ятки німецькою наводяться назви кожного виду овочів та фруктів: яблуко, абрикос, слива, картопля, волоський горіх. Вивчати німецьку так само, як це продумано для дошкільнят, можуть і біженці. “Огірок”, – каже один із них німецькою, сміючись, і вказує на малюнок. “Cucumber” – відказує інший англійською мовою. Одне слово вже вивчили.

Заснований 1991 року, за рік після об’єднання Німеччини, Бранденбурзький технологічний університет відновив культурне життя в східнонімецькому місті, а нова університетська бібліотека стала центром відродження.

Будівля, спроектована 2004 року відомою швейцарською компанією Herzog & De Meuron, ззовні прикрашена літерами з різних мов, відсилаючи таким чином до міфу про Вавилонську вежу.

За стриманим зовнішнім дизайном прихований сміливий, ультрасучасний інтер’єр у рожевих і лаймових кольорах.

“Якою має бути гарна архітектурна споруда? – міркував славетний дизайнер Жак Херцог. – Вона повинна зробити життя людей цікавішим, привабливішим та більш натхненним”.

Бібліотека Бранденбурзького університету, без сумніву, задовольняє цим вимогам.

Латвійська національна бібліотека віддзеркалює бурхливу історію балтійської країни протягом останнього сторіччя.

Бібліотеку засновано в 1919 році – через рік після того, як Латвія отримала незалежність, але 1940 року, коли Латвію проковтнув СРСР, бібліотека втратила свій національний статус.

У 1990 році, коли країна знову проголосила незалежність, почалася робота над новою будівлею Ризької бібліотеки, проект якої розробив латвійський архітектор Гуннар Біркерц.

Будівництво завершили в 2014 році – рік, коли Рига носила титул європейської культурної столиці.

Мешканці Риги власноруч перенесли книжки зі старої будівлі в нову, що стало символічною акцією оновлення.

Коли Нормана Фостера запросили розробити дизайн нової бібліотеки для Вільного університету Берліна, він почав міркувати над тим, де людям найбільше подобається читати.

Він уявив собі затишний простір, залитий природним світлом, уявив людину, яка вмостилася під деревом і читає книжку, сторінками якої скачуть сонячні зайчики.

Саме таку атмосферу умиротворення він і вирішив втілити в проекті бібліотеки. Побудована в 2005 році округла будівля нагадує контури людського черепа, завдяки чому вона отримала прізвисько “Мозок Берліна”.

Важливою частиною концепції Фостера є енергозбереження. За словами архітектора, “будівля взаємодіє із зовнішнім світом”.

Високотехнологічні засоби візуалізації – наприклад, сферичні проекційні екрани, просунуті системи доповненої реальності, голографічні проектори – поки занадто складні і навряд чи стануть повсякденними предметами побуту в найближчі роки. Але те, що надто дорого для приватного застосування, може виявитися цілком прийнятним для публічних установ, у тому числі бібліотек.
Витончені технології візуалізації можуть бути корисні для відображення різноманітного мультимедійного контенту – від інтерактивних об’ємних карт Землі або космічного простору до 3D-моделей знаменитих архітектурних споруд.

В епоху гаджетів і електронних носіїв інформації паперові екземпляри книг, ймовірно, залишаться тільки в нечисленних офлайн-бібліотеках. А самі бібліотеки еволюціонують у якусь подобу музеїв, де можна познайомитися з “справжніми паперовими книгами”, доторкнутися до них, відчути особливий “бібліотечний” запах і атмосферу.
Письменник Павло Крусанов, наприклад, вважає, що традиційний формат збережуть тільки бібліотеки державного значення, де будуть зберігатися рідкісні видання, а книга стане особливо цінним об’єктом, документом епохи.

Сьогодні, щоб знайти необхідну книгу або статтю в електронному форматі, часто потрібно перерити безліч сайтів (у тому числі сумнівного змісту). І навіть при цьому немає гарантії успіху. Тим часом, можливо , зовсім не обов’язково концентрувати весь світовий книжковий фонд в єдиному цифровому сховищі. Інформація цілком може зберігатися на безлічі бібліотечних серверів, розкиданих по всій земній кулі, але при цьому індексуватися єдиною загальнодоступною пошуковою системою, здатною видати потрібні дані на першій же сторінці. Пошукові системи загального призначення на зразок Google впевнено рухаються в цьому напрямку, хоча і далекі поки що від ідеалу.

Доступ до всіх знань світу – ще не все. Мати доступ до інформації та можливість її споживати – не одне і те ж. Бар’єрами тут можуть стати як незнання мов, так і нерозуміння читачем спеціалізованих текстів, наприклад, насичених професійними термінами.
Сучасні сервіси онлайн-переказів поки не годяться для художніх творів, та й “технічний” смисловий переклад добре працює не для всіх мовних пар. Втім, прогрес технологій дозволяє сподіватися, що вже в найближчому майбутньому кожен з нас зможе насолоджуватися як віршами на суахілі, так і медичними трактатами давньогрецькою.

Сьогодні ми читаємо електронні книги на безлічі різних екранів: персонального комп’ютера, рідера, смартфона, планшета. Проте з часом ці пристрої стають все більш схожі між собою. Просунуті спеціалізовані “читалки” вже мало відрізняються від планшетів: той же кольоровий екран з підтримкою відео, потужний процесор, бездротові інтерфейси, можливість установки додаткових програм … Кордон між смартфоном і планшетом для пристроїв з діагоналлю екрана в 5-6 дюймів провести ще важче. А дійсно “персональним” комп’ютером для багатьох людей поступово стає планшет, замінюючи традиційні десктопи і ноутбуки. Ймовірно, в найближчому майбутньому роль книги для більшості людей стане виконувати якийсь універсальний персональний комунікатор, який поєднує також “професії” комп’ютера, телефону, навігатора, електронного гаманця, зв’язки ключів, персонального лікаря і т.п.