“Характеристика героїв твору “Міщанин Шляхтич

Дійові особи:

• Пан Журден
• Пані Журден
• Люсіль, їхня дочка
• Клеонт, закоханий в Люсіль
• Доримена, маркіза
• Дорант, граф, закоханий в Доримену
• Ніколь, служниця Журдена
• Ков’єль, слуга Клеонта
• Учитель музики
• Учень вчителя музики
• Учитель танців
• Учитель фехтування
• Учитель філософії
• Кравець
• Учень кравця
• Двоє слуг

Пан Журден — головний герой «Міщанин-шляхтич», намагається наслідувати дворян одягом, звичками, манерами.

Риси характеру:

• марнославство (пихатість, гонористість)
• кмітливість — Журден помітив, що кравець украв у нього тканину
• самоприниження — по-рабськи захоплений тим, що граф поводиться з ним, «як із рівним»
• простодушність — постійно позичає гроші графу Доранту
• довірливість — вірить усім похвалам Доранта

Для Журдена бажання стати дворянином — прекрасна мрія. Пристрасно бажаючи здійснити цю мрію, Журден ні про що не може міркувати розсудливо, тому його дурять всі навколишні, в тому числі його вчителі лінгвістики, філософії, танців, фехтування. Журден хоче засвоїти манери дворян, щоб зовні бути схожим на них.

Граф Дорант — збіднілий дворянин, який утратив можливість, але не бажання «широко» пожити на чужий кошт.

Дорант хоче поліпшити свої справи, одружившись із багатою маркізою Дорименою, але залицяння потребує грошей. Із цією метою Дорант використовує простодушного пана Журдена. Граф схиляє пана Журдена до думки, що Доримена не проти прийняти його залицяння. Заради здійснення своєї заповітної мрії — стати аристократом — пан Журден надсилає маркізі коштовні подарунки, улаштовує для неї розваги та бенкет у своєму домі.

Риси характеру:

• хитрий
• підступний
• лицемірний
• з презирством ставиться до Журдена, зневажає його, але випрошує в Журдена подачки
• шахрай і авантюрист; обдурює і Журдена, і маркізу

Дорант домігся прихильності маркізи подарунками, тобто переконав її, що він багатий. Це і стало для маркізи головним у її рішенні одружитися з ним.

Пані Журден — дружина, в порівнянні з чоловіком розумна і начитанна, обдурити не просто, відразу бачить підступ. Дружина Журдена, істинна представниця дворянства. Це розсудлива, практична жінка з почуттям власної гідності. Вона всіма силами намагається протистояти манії свого чоловіка, його недоречним претензіям: “Ти збожеволів на всіх цих примхах, муженьок. І почалося це у тебе з тих пір, як ти здумав водитися з важливими добродіями “. Всі зусилля пані Журден спрямовані на те, щоб очистити будинок від непрошених гостей, які живуть за рахунок її чоловіка і використовують його довірливість і марнославство в своїх цілях: «Ось що, гони-но ти своїх вчителів в шию з усією їх тарабарщиною»

Люсіль — вперта, закохана в Клеонта, дочка Журдена. Люсіль отримала гарне виховання, вона любить Клеонта через його достоїнства. Тому, не знаючи про задум коханого та його слуги, щиро обурюється і пручається спробі батька видати її заміж за сина турецького султана: “Ні, батюшка, я вже вам сказала, що немає такої сили, яка примусила б мене вийти заміж за кого- | небудь, крім Клеонта “.

Клеонт — закоханий в Люсіль. Клеонт шляхетний не по походженню, а за характером, він чесний, правдивий, люблячий. Клеонт впевнений, що тільки душевне благородство людини та її розумна поведінка в суспільстві є істинними. На його думку, всякий обман кидає на людину тінь. В образі Клеонта втілився ідеал класицизму: Поправді шляхетною людиною міг бути тільки той, хто у своїй поведінці керувався вимогами розуму, виходив з того, що прийнято було вважати добром.

Маркіза Дорімена —молода вдова, яка прагне розкоші, світських розваг і хоче зробити вигідну партію. Вважаючи графа Доранта багатим, вона погоджується вийти за нього заміж, радіючи, що заволодіє не тільки його серцем, а й майном. Проте Дорімена потряпляє у тенета власної розбещеності, її вади обертаються проти неї самої.

Ковьель та Ніколь —розумні, вірні слуги, закохані один в одного. Вони, як і пані Журден засуджують вигадки пана Журдена, його небажання одружити Люсіль з Клеонтом, відверто насміхаються з нього.