Zbarash

Історія Збаразького замку розпочалася в Італії. Проект замку, на замовлення Кшиштофа Збаразького (Krzysztof Zbaraski) (1580-1627), був розроблений Вінценцо Скамоцці (Vincenzo Scamozzi) (1548-1616), італійським архітектором. Та в процесі будівництва, план замку було змінено, з метою зміцнення обороноздатності твердині. Значні зміни до проекту вніс, за замовленням Юрія Збаразького, Генріх ван Пеен (Henryk van Peene) (автор палацу Збаразьких в Кракові).

Будівництво замку-фортеці розпочав в 1620 році Кшиштоф Збаразький(Krzysztof Zbaraski) (1579-1627) — кременецький староста, коронний ко­нюшний, дипломат, син Януша Збаразького. Добудовував замок з 1627року брат Кшиштофа, Юрій Збаразький (Yuriy/Jerzy Zbaraski) (1574-1631), краківський каштелян. Будівництво було завершене в 1631 році.

Замок оточений земляними валами шириною 24 метри та висотою 12 метрів. Довжина кожного валу складала 88 метрів. В середині бастіонів, знаходяться кам’яні каземати. Бастіони на кутах виступали назовні і пристосовані для використання артилерії. З кожного кутового бастіону, до палацу, вели підземні ходи. Підземний хід був прокладений з палацу до колодязя. Навколо замку був виритий рів, ширина якого доходила до 40 метрів. Зараз в замку проводяться реставраційні роботи (2011р.), бастіони відновлюються до первинного вигляду.

В середині замкового подвір’я розмістився палац в стилі ренесансу. Палац мурований у два поверхи. За проектом Скамоцці, в середині будови мав знаходитися внутрішній дворик з галереями. Судячи з форми зали на першому поверсі, палац так і починали будувати, але потім задум був змінений і внутрішній дворик був перекритий.

Після Збаразьких, у 1636 році, замок перейшов у власність роду Вишневецьких.

Не зважаючи на всю оборонну потугу замку, йому не вдалося уникнути руйнувань. Перший раз це сталося в 1649 році, під час Визвольної війни. Замок був взятий козаками і звільнений від поляків. Під стінами замку загинув Корсунський наказний полковник Станіслав Мрозовицький ( Нестор Морозенко) (н/в – 1649), отримав важкі поранення полковник Іван Богун (1618-1664). В 1675 році замок захопили турки, звісно спалили, а що не згоріло зруйнували. По нападу турків замок відбудував та зміцнив Дмитро Вишневецький (Dymitr Wisniowiecki), перетворивши його в свою резиденцію. Після Вишневецьких замок, у 1682 році, перейшов у власність Станіслава Потоцького (Stanislaw Potocki) (1579-1667) і належав цій родині до середини XIX століття. Але в 1707 році вже московити захопили і зруйнували замок. В цьому ж році в Збаражі побував їх цар, Пьотр I. Знову московити зруйнували замок вже в 1734 році.

Перед Першою світовою війною замок було відбудовано. Це зробив Тадеуш Нємєнтовський, останній власник замку. Та невдовзі нагодилися московити і висадили в повітря каземати, та понівечили палац. Далі доля замку була досить не приваблива. З 1935 року в замку облаштували ресторан. Додала руйнувань і Друга світова війна.

В 1648 році проміжок між стінами казематів та оборонною стіною замку було засипано землею, що посилило оборонну міць фортеці. Щоб ворог не відчував себе безпечно під час облоги замку, в оборонній стіні був зроблений прихований підземний хід, через який здійснювалися вилазки оборонців замку в розташування нападників.

З воріт замку гості попадали в великий парк, який спускається до міста. У парку збереглися оборонні вали, та стіни, які прикривали підходи до замку з заходу, та півночі. З півдня та сходу замок був оточений болотами та лісами. З території парку відкривається чудовий вид на місто Збараж, в якому багато інших історичних пам’яток. Збаразький замок історико-архітектурний заповідник з 1994 року.

Нині у виставкових залах замку міститься понад 50 тисяч експонатів, діє біля тридцяти постійних виставок. У казематах, окрім «Кімнати тортур», з якої ми розпочали мандрівку замком, є ще й музей зброї, зали сакрального мистецтва, антикваріату, де збережено зразки меблів, годинники, музичні інструменти XIX – початку XX ст. Окрім цього, працюють зали археології, культової скульптури, козацької слави, килимарства й вишивки.

А в одному з флігелів замку облаштовано органну залу. Головний музичний інструмент – орган був виготовлений на початку минулого століття на львівській фабриці Рудольфа Гасса. Колекціонерів зацікавлять різнопланові експозиції народного одягу, ковальських, столярних і гончарних виробів, предметів образотворчого і ужиткового мистецтва, нумізматики, керамічних люльок, кахлю.

Зауважу, що різноманітні експозиції замкового музею розташовані у двадцяти залах. Підраховано, щоби бодай побіжно ознайомитися із усіма музейними експонатами, потрібно мінімум 3 години. Але виділити час варто, повірте. А коли вже втомилися від перегляду, можете зайти у замковий готельно-ресторанний комплекс «Легенда» і скуштувати смачні наїдки куховарів зі Збаража. До речі, у цьому відпочинковому закладі вдало поєднується старовина і сучасність – округлої форми зали з кам’яними склепіннями, на стінах – керамічні сюжети на тему «Український вертеп», дубові столи, зручні оригінальні крісла «під старовину», потріскування дров у камінах.

І наостанок – завершальний штрих. Реалії такі, що знайомство зі Збаразьким замком та його історією – не є безплатним. Однак ціни досить демократичні. Зокрема, дорослим відвідини цієї фортифікаційної споруди обійдуться у 40 грн, студентам – 25 грн, а дітям шкільного віку – 15 грн.

Також варто нагадати, що з жовтня графік роботи Збаразького замку змінюється на зимовий, тож працює фортеця-музей лише до 18-ї години.

https://www.youtube.com/watch?v=YyZNWrzET1A

https://www.youtube.com/watch?v=CGZM-6kYWPM>”>

https://www.youtube.com/watch?v=-Q4QzyLWrTU