ВІРШІ ПРО ПРИРОДУ

Краса природи – справжнє диво.

Все неповторне і живе.

Де не поглянь, скрізь так красиво:

По небу сонечко пливе,

Навколо височіють гори,

Між горами дзюрчить вода.

А ліс зелений, наче море,

І всюди казка ожива!

                                                                    Н. Красоткіна

ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!

       Скільки б років не було Землі, вона завжди прекрасна. І вірші про природу –  яскраве тому підтвердження.

       Природу ніколи не застати зненацька. Теплого весняного ранку вона чарує ніжними ароматами квітів. В літню спеку разом з нами мліє під променями палючого сонця. Восени — дарує парчеві вбрання деревам і сипле до ніг золото. А взимку мирно спить під сріблястою шубкою снігу, сопучи високими кронами в глухому лісі.

      Краса природних явищ завжди надихала письменників і поетів. І ось що у них вийшло! Читай красиві вірші про природу — насолоджуйся палітрою художніх засобів. Бо ж справжній талант — у кількох рядках змусити читача відчути тонкий аромат бузку після дощу, почути хрускіт снігу під ногами, захопитися танцем осіннього листя та мимоволі замружитись від сліпучого зимового сонця.

Пори року

Придумала мати дочкам імена,

Ось Літо і Осінь, Зима і Весна.

Приходить Весна – зеленіють ліси,

І пташині всюди дзвенять голоси.

А Літо прийшло – все під сонцем квітне,

І стиглі ягоди просяться в рот.

Нам щедра Осінь приносить плоди,

Дають врожаї поля і сади.

Зима засинає снігами поля.

Взимку відпочиває і дрімає земля.

                                                          А. Кузнєцова

Білі котики

На вербі, на пагіллі,
Білі-білі котики.
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком,
Доторкнуться котики,
Білі, невеличкі,
До руки, до ротика,
До моєї щічки.
Відламаю гілочку,
Гілочку-вербичку,
Та поставлю в пляшечку,
В пляшечку, в водичку,
Щоб листочки-стрілочки
Стали розвиваться
На вербовій гілочці
У моїй кімнатці.
                                         Н. Забіла

Весна

Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька —
У сережках вся берізка,
До верби підійде — ба! —
В білих котиках верба.

А як здійме руку вгору
До блакитного простору —
З кожним помахом руки
Линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти,
Зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!
                                        Н. Забіла

ОЗНАКИ ЛІТА