японія

– Чи справді японці такі уважні щодо чистоти та пильнують питання переробки?

– О, це справді так! Навіть ми за ці 12 днів звикли приносити сміття додому. (усміхається). Смішно про це говорити, але на вулиці чи десь у місті немає жодного смітника! Це дуже дивно. Все сміття японці несуть додому, а потім сортують на 17 видів. Мінімальна кількість – це 4 кошики, навіть в готельному номері – 2, що спалюється, а що ні. Кожен тип відходів вивозять в певний день і здавати його можна за певними датами. За порушення процедури великий штраф (до 1000 доларів). До речі, туристам як атракцію пропонують відвідати острів цілком споруджений із сміття! Ми також там побували. Це дивовижно! А ще в цій країні дуже висока туалетна культура. Там мабуть немає жодного туалету без підігріву стільчика і менше, ніж із 10-ма кнопками, ще й спеціальний динамік із дзюрчанням потічка в жіночій кімнаті.

– Про Японію пишуть, що це країна безіменних вулиць та торгових автоматів. Чому?

– Так є насправді. В японців відмінна від Європи адресна система. Замість назви вулиць використовують номери кварталів. Кожному кварталу присвоюють унікальний номер – ця цифра і служить адресою. Проміжки між блоками – вулиці – залишаються без назв. Багатьом людям із західних країн така система може здатися плутаною і неефективною, але на ділі це не так. Звикнути до такої системи дуже просто, використовувати її теж легко, і таким чином знайти потрібний район можна дуже швидко.

Японці люблять торгові автомати – по всій країні їх розкидано понад 5 тисяч.У більшості країн торговельні автомати зазвичай продають закуски: чіпси, цукерки, газовані напої, воду, різні види кави – підігріту чи холодну, супи з кукурудзи. Але японці поєднують практичність торгових автоматів зі своєю любов’ю до інновацій і всього незвичайного. В Японії абсолютно нормально купувати в торгових автоматах свіжі яйця, мішки з рисом, букети живих квітів, туалетний папір, презервативи, парасольки, живу рибу, порножурнали – все, що ви можете собі тільки уявити і навіть те, чого не можете – наприклад, «використану спідню білизну». До слова, якщо у комплекті наявне фото власниці цих трусиків – то ціна значно більша. Їх купують для еротичних ігор, як нам пояснили. Кажуть, що японці трошки збочені через довгу ізоляцію і слабий притік нової крові.

Ще один з «дивакуватих» символів майорить на будинку відомої корпорації пивоваріння «Asahi». Цей символ співзвучний із японським словом – щастя, доля, фортуна та присутній у вигляді подарунків у ювелірній індустрії, улюблений герой коміксів… це золота какулька (усміхається).

Насправді задум у архітекторів був інший. Головний офіс компанії Asahi складається з двох архітектурних форм. Перша – 100 метровий будинок у формі пивного келиха з дахом у вигляді піни. Друга – нижча чорна будівля, дах якої мав би нагадувати величезне золоте полум’я і символізувати «палаюче серце пива Асахі». Однак люди побачили в золотистій будові не що інше, як «золоту какашку». А сама будівля отримала назву «будинок золотої какашки».

– Подейкують, що це нація, яка найбільше працює. Це справді так?

– Японці – справжні трудоголіки. Можуть запросто працювати 15-18 годин на день без перерви на обід. Приходити на роботу вчасно в Японії вважається поганим тоном. На місці треба бути хоча б на півгодини раніше. У японській мові навіть є слово “кароші”, що буквально перекладається, як “смерть від перевтоми”. В середньому щороку з цим діагнозом помирає десять тисяч чоловік. Японці дійсно вважаються дуже працьовитою нацією – тут не прийнято брати відпустки, а на роботі часто засиджуються допізна. У країні навіть існують так звані «капсульні готелі». Це відокремлені ліжкомісця з телевізором, якими часто послуговуються керівники середніх ланок, аби не витрачатися щоденно на дорогу додому. Відтак деякі японські чоловіки приїжджають до родини лише на вихідні. А загалом про країну небезпідставно говорять – країна роботів та майбутнього. Адже модною фішкою стало навіть замовлення роботів ляльок-двійників. За світлинами компанія створює спеціальну ляльку, яку дуже часто дорослі діти надсилають своїм батькам, адже через завантаженість на роботі не мають змоги відвідувати їх навіть на родинні свята. Тож лялька-двійник спілкується з батьками замість їхньої дитини.

– Повернімося до незвичного, що ще вразило?

– В Японії на вулицях можна побачити вази з парасольками. Якщо починається дощ, можете взяти будь-яку, а потім, коли дощ закінчується, поставите в найближчу вазу. У всіх північних містах Японії, де взимку випадає сніг, підігріваються тротуари і вулиці. Ожеледі не буває і сніг прибирати не треба. Дуже зручно! Водночас у Японії немає центрального опалення. Кожен обігріває квартиру як може.

Загалом нація дуже відкрита та привітна. Японці знають, що іноземцеві майже неможливо вивчити їхню мову, тому мінімальне знання мови викликає у них захоплення. Японія маленька країна, але тут багато всього самого великого. Тут є найдорожчий парк розваг у світі – Disney Sea, чотири з десяти найвищих американських гірок. У Токіо найрозвиненіша система метро в світі, тут розташовані найбільший залізничний хаб і найзмішаніші пішохідні перехрестя.

Японці люблять торгові автомати – по всій країні їх розкидано понад 5 тисяч.У більшості країн торговельні автомати зазвичай продають закуски: чіпси, цукерки, газовані напої, воду, різні види кави – підігріту чи холодну, супи з кукурудзи. Але японці поєднують практичність торгових автоматів зі своєю любов’ю до інновацій і всього незвичайного. В Японії абсолютно нормально купувати в торгових автоматах свіжі яйця, мішки з рисом, букети живих квітів, туалетний папір, презервативи, парасольки, живу рибу, порножурнали – все, що ви можете собі тільки уявити і навіть те, чого не можете – наприклад, «використану спідню білизну». До слова, якщо у комплекті наявне фото власниці цих трусиків – то ціна значно більша. Їх купують для еротичних ігор, як нам пояснили. Кажуть, що японці трошки збочені через довгу ізоляцію і слабий притік нової крові.

– Чи справді японці такі уважні щодо чистоти та пильнують питання переробки?

– О, це справді так! Навіть ми за ці 12 днів звикли приносити сміття додому. (усміхається). Смішно про це говорити, але на вулиці чи десь у місті немає жодного смітника! Це дуже дивно. Все сміття японці несуть додому, а потім сортують на 17 видів. Мінімальна кількість – це 4 кошики, навіть в готельному номері – 2