Хмельницька атомна електростанція

Розташування

Промисловий майданчик електростанції розташований на півночі Хмельницької області, за 140 км від обласного центру, поблизу м.Нетішин.

Рік запуску

У 1981 почато будівництво. У кінці 1987 введений перший енергоблок. Підготовлені майданчики ще для трьох блоків. Другий енергоблок почали будувати в 1983, пуск планувався в кінці 1991.

Кількість енергоблоків

За проектом АЕС повинна була мати 4 енергоблоки. Але задіяно лише 2 енергоблоки

Потужність

Електрична потужність двох енергоблоків становитиме 2200 МВт, а річне виробництво електроенергії двох енергоблоків – 16,226 млрд кВт-год.

Відсоток виробництва електроенергії від загальної кількості по всі Україні

Хмельницька АЕС щорік виробляє близько 14—15 млрд квт·г електроенергії — тобто 15,6 % виробництва АЕС України.

Вид пального

Плутоній – 239, Уран -233/235

Області забезпечення електроенергією

Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська

Експорт в інші країни 

Україна планує розпочати експорт електроенергії з АЕС

НАЕК “Енергоатом”  реалізує проект для передачі електричної енергії з другого енергоблоку Хмельницької АЕС у Польщу. В той самий час Україна почала імпортувати електроенергію з Росії для своїх потреб

 «Це дасть можливість істотно наростити експортний потенціал – з 550 МВт (Бурштинська ТЕС) до 1550 МВт з можливістю розширення до 2550 МВт. Це буде наріжним каменем для синхронної роботи всієї нашої енергосистеми з європейськими операторами»

Утилізація відходів

За первісною ідеєю, всі без рештки високорадіоактивні відходи мали знову перероблювати на паливо для АЕС. Але на практиці замкнений ядерний цикл виявся утопією: видобувати та збагачувати уранову руду набагато дешевше, аніж вкладати кошти у високотехнологічний та трудомісткий процес повної переробки відпрацьованого палива. Їхні “вигорілі” ТВЕЛи погано підходять для потреб військово-промислового комплексу. За даними Міжнародної організації з атомної енерегії, загальна кількість накопиченого ядерного сміття сягнула 2005-го року позначки в 190 тисяч тонн.

сталеві контейнери з високорадіоактивною начинкою, більше не мандруватимуть Європою. Німеччина зобов”язана забрати назад з французьких та британських підприємтсв ще понад 160 контейнерів, у яких міститься запаяне в скло ядерне сміття, накопичене за всі роки переробки.

Це бетонна споруда, яка нагадує великий гараж. Там сталеві контейнери заввишки шість метрів, діаметром у два й стінками завтовшки в 40 сантиметрів мають стояти доти, доки не з”явиться кінцеве сховище.  Іншого виходу насправді й немає. Ці надміцні контейнери добре ізолюють випромінювання, але впродовж 40 років чи, може, трохи більше – стільки, власне, й потрібно, щоб ТВЕЛи остаточно охололи. Але потім їх неодмінно треба ховати в земну товщу, бо інакше радіоактивне сміття становитиме для довкілля надзвичайно велику загрозу.