василь симоненко

Народився Василь 8 січня 1935 року на Полтавщині в селі Біївці. Вейт може виглядать як маг-колегоспніца того дідусь. До школи малого доходи ходив пісні більша 9 км, аля й закінчілі ее Із золотою медаллю. Віна дуже обдаровує дитина, МАВ гарну пам’ять и Гостра розума. У 1952 рок ВІНІТЕ намага Відкрити життя Журналіст. Вступивши до Київського університету ім. Т. Шевченка де Навчався всегда з Б. Олійник, Т. Коломієць та Б. Рогоза тієї А. Москаленок. Сам у студентських роков у свого загорається іскр до творчості тієї поезії .Працюючьте в редакции, ВІНІ предлагает газети: «Черкаська правда», «Молодь Черкаської громади» тієї «Робітніч газета» у свого кореспонденті. Товарішував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Гірський, вікорістовуючі популярних клубів Творчої молоді в Києві. Василь Симоненко гір базуютает запалити національні відродженні. Разом зі свои товариш-шістдесятнікамі ВІНІ позик харчування Розкриття злочинної ДІЯЛЬНОСТІ Сталіна проти українського народу . За Йімі Частки були Відкріті таємні братські могили жертва столичних репресій на Васільківськом ту Лук’янівському кладовічей того у Біківнянського лісіе , тій сама смород підпісують свой зміртній вірок. Симоненко БУВ під наглядом КДБ.У 1952 році його жорстокости побили Міліціонери. З того часу його стали містіті гострі болі в боці , після чого діагностувалі рак нірок. Майже всі друзі відверталіся від свого, колись розібралі службу Радянської влади. За весь короткий час життя Василь Сімоненок побачим– «Тиша і грім» (збірка поезії) та «Цар Плаксій и Лоскотрон». Ві віртеся, что ві нашли друзів у Мюнхені. Решта переглянув Вже после смерти поета за своим.

Вільнодумній козацький Василів дух бунтував проти наруг над особистість , повзучій репресивно свавілль можновладці. Віно НЕ втомлюваяся (і не боійся) звіряйся у любові до України – травень на увазі як страх бутйте покарання, так і звичайний для поета гострі смісловіх повтори: вкрали! Ти – моя молитва, Ти моїй розпуки віки … Грімотіть над світом люта битва За твоє життя, твої права. Підозріле Ставлення владців до Василя Сімоненок спричинили НЕ тільки його чесна громадянська позиція тієї сміліві трібунні вірші , а щий й той факт, що твори співає побачим світ на Заході: у Мюнхенське «Сучасності» булу опубліковани щоденнікові «Окрайці думка» та недруковані в Україні вірші. У Щоденнику Василя Симоненка Залишився Запис Від 3 вересня 1963 року: «Друзі мої прінішклі, про них не чути й слова.Друковані органи ставши ще бездарнішій й зухвалішій. «Літературна Україна» каструє мою статтю, «Україна» знущається над віршамі. КОЖЕН лакей Робить, що Йому заманеться … До цього ще можна Додати, що в квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані в «Жовтні», потім надійшлі гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни» … »Це василь писав уже через рік після звірячая йій Побиття , коли остаточно стало зрозуміліт, що система відверта демонструє своєї сили, вказуючьте українській інтелігенції місец «на задвірках», а то й у тюрму, і недавній юнацька на розтанув, як дим. Натомість Прийшли гіркота й усвідомлення своєї трагічної долі. Усвідомленне, ба до того були Тільки інтуїтівня Відчуття, про що свідчать напісані поета за вісіе роки до смерті рядки : «… в тридцять смерті в очі здівується».что в квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані в «Жовтні», потім надійшлі гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни» … »Це Василь писав уже через рік после звірячого его Побиття, коли остаточно стало зрозумілім, что система Відверто демонструє своєї сили, вказуючьте українській інтелігенції місец «на задвірках», а то й у тюрму, и недавній юнацька на розтанув, як дим. Натомість Прийшли гіркота й усвідомлення своєї трагічної долі. Усвідомленне, ба до того були Тільку інтуїтівня Відчуття, про что свідчать напісані поета за вісіе роки до смерти рядків: «… в тридцять смерти в очі здивується». что в квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані в «Жовтні», потім надійшлі гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни» … »Це Василь писав уже через рік после звірячого его Побиття, коли остаточно стало зрозумілім, что система Відверто демонструє своєї сили, вказуючьте українській інтелігенції місец «на задвірках», а то й у тюрму, и недавній юнацька на розтанув, як дим. Натомість Прийшли гіркота й усвідомлення своєї трагічної долі. Усвідомленне, ба до того були Тільку інтуїтівня Відчуття, про что свідчать напісані поета за вісіе роки до смерти рядків: «… в тридцять смерти в очі здивується». вказуючьте українській інтелігенції місец «на задвіркі», а то й у тюрму, и недавній Юнацька на розтанув, як дим. Натомість Прийшли гіркота й усвідомлення своєї трагічної долі. Усвідомленне, ба до того були Тільку інтуїтівня Відчуття, про что свідчать напісані поета за вісіе роки до смерти рядків: «… в тридцять смерти в очі здивується». вказуючьте українській інтелігенції місец «на задвіркі», а то й у тюрму, и недавній Юнацька на розтанув, як дим. Натомість Прийшли гіркота й усвідомлення своєї трагічної долі. Усвідомленне, ба до того були Тільку інтуїтівня Відчуття, про что свідчать напісані поета за вісіе роки до смерти рядків: «… в тридцять смерти в очі здивується».

Точка Останній відлікі для Василя Симоненка були подіума, что стало влітка 1962 року на залізнічном вокзалі в Черкасах. Між буфетніцею тамтешньій ресторану и Сімоненок Випадкове спалахнул щонайбанальніш Суперечка : за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправно господиня відмовілісь продати Василеві пачка цигарок . Той, Звичайно, Обур. На шум-гам нагод двоє черговий міліціонерів І, ясна річ, зажадалі в Симоненка документи. Чи не передбачаючі нічая, Симоненко пред’явив редакційне посвідчення. А далі … Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, Біль Який невгамовних мучей Сімоненок до самой смерти.Трохи более як ​​через рік после цього – 14 грудня тисяча дев’ятсот шістдесят три року – ВІН помирає.