“Я знаю лише те,

що бачив”

                                                 Е. Гемінґвей

Особливості поетики і стилю Хемінгуея

• Ідея «точки зору» — створював образ такого героя, який би сприймався дуже реалістично і за життєвими переконаннями був максимально наближений до автора.
• Створення власного «кодексу героя» (такими героями письменник уважав професіональних тореро, боксерів, мисливців, що дотримувалися правил: «Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю, мовчи, бо найнебезпечніше — показати себе невпевненим і смішним: тоді тебе зневажатимуть і перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. Тільки так ти, можливо, уцілієш фізично в страшному, кривавому, беззаконному світі… — якщо щомиті будеш готовий до двобою з ним… Але будь і мужнім, чесним, справедливим. Не нападай — обороняйся. Не користуйся недосконалістю, підлістю навколишнього світу. Урешті-решт, відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся навіть шляхетним щодо нього, не заради нього — заради себе.Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не дозволиш іншим розтлити, зруйнувати твою особистість, твою людську гідність — те єдине, що в тебе ще залишилося, без чого неможливо, та й немає сенсу жити» (За Д. Затонським).
• Звернення до образів-символів.
• Зближення жанрів роману й новели.
• Хемінгуей також майстерно використовував здобутки попередників та сучасників, зокрема психологізм прози («потік свідомості», принцип асоціативності людської пам’яті, систему повторів і лейтмотивів).

Ернест Міллер Гемінґвей

 «Старий і море»

Історія створення повісті “Старий і море” бере свій початок у 1936 році, коли Хемінгуей опублікував у часописі “Есквайр” нарис про  дійсний випадок у Гольфстрімі: рибалка спіймав величезну рибину, яка довго тягла за собою човник; коли потерпілого знайшли, від риби майже нічого не залишилося, а старий ридав з відчаю. У 1950 році Хемінгуей приступив до художньої розробки давно знайденого сюжету, він мріяв написати об’ємний роман про життя рибальського селища,  про долі його мешканців. Проте автор знайшов інший шлях відтворити цей всесвіт рибальського життя: багато чого опустив у підтекст, створивши  стислу, проте  надзвичайно глибоку філософську притчу про людину і море. У 1952 році повість “Старий і море” була надрукована в журналі “Лайф”. З тих пір вона багаторазово перевидавалася, посідаючи одне з перших місць за обсягом видань серед творів сучасної літератури.

Прочитайте вірш Арсенія Тарковського мовою оригіналу. Визначте головну думку. Поміркуйте, чи суголосний цей твір із повістю-притчею «Старий і море» Е. Гемінґвея й у чому. Свою відповідь
аргументуйте.
Я человек, я посредине мира,
За мною мириады инфузорий,
Передо мною мириады звезд.
Я между ними лег во весь свой рост –
Два берега связующее море,
Два космоса соединивший мост.
Я больше мертвецов о смерти знаю,
Я из живого самое живое.
И – боже мой! – какой-то мотылек,
Как девочка, смеется надо мною,
Как золотого шелка лоскуток.

А. Тарковский

Перевірка знань тексту.

Візуальна вікторина.

Розгляньте графічні роботи сучасної української художниці Слави Шульц до повістіЕ. Гемінґв ея «Старий і море».

Які уривки з твору на них зображено?

Знайдіть їх у тексті повісті.

У повісті-притчі Е. Гемінґвея є багато образів-символів.

Установіть відповідність між головними образами-символами твору й тим, що саме вони символізують.

Оберіть серед цитат Е. Гемінґвея такі, що найбільше підходять до повісті «Старий і море». Свій вибір аргументуйте.
 «Щастя – найчудовіша річ на світі, і для тих, хто вміє бути щасливим, воно може бути таким же глибоким, як печаль».
 «Я не знаю формулу успіху, зате я знаю формулу провалу – це спроба сподобатися всім».
 «Життя ламає кожного, і багато хто потім тільки міцніше на зламі. Воно вбиває найдобріших, найсильніших і найніжніших. А якщо ти ні те, ні інше, ні третє, то
будь впевнений, що і тебе вб’ють, тільки без особливого поспіху».
 «Секрет успіху простий: ніколи не падайте духом. Ніколи не падайте духом. Ніколи не падайте духом на людях».
 «Людина – єдина тварина, яка вміє сміятися, хоча якраз у неї для цього найменше приводів».
 «Люди завжди шукають короткі шляхи до щастя. Таких шляхів немає».
 «Голод добре дисциплінує і багато чому вчить. І до тих пір, поки читачі не розуміють цього, ти попереду них».
 «Якщо в житті можна надати хоч маленьку послугу, не треба ухилятися від цього».
 «Життя – це взагалі трагедія, результат якої відомий».
 «Кожна людина народжується для якоїсь справи».
 «Розумні люди надзвичайно рідко бувають щасливі».
 «Людина одна не може… Все одно людина одна не може ні чорта».
 «Людину легко знищити, але не можна перемогти, якщо вона не здається».
 «Людина не для того створена, щоб зазнавати поразок. Людину можна знищити, а здолати не можна».

Дослідіть, чи порушують Сантьяго та рибалки своїми діями екологічну рівновагу навколишнього середовища. Робота  за дискусійною сіткою Алвермана.

1. «Рибалки шкодять своєю діяльністю навколишньому середовищу».

2. «Рибалки не порушують своїми діями екологічну рівновагу навколишнього середовища».
Методична підказка до роботи: записати до першого і третього стовпчиків таблиці якнайбільше аргументів на захист тези і проти неї, почергово захистити кожен із них, обрати, яких більше, зробити висновки.

Перевірити знання за допомогою вправ у Learningapps:

 “СТАРИЙ І МОРЕ”. РОБОТА З ТЕКСТОМ”

“ВИБЕРИ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ. “СТАРИЙ І МОРЕ”

“ВІДЕОПИТАННЯ ЗА ПОВІСТЮ “СТАРИЙ І МОРЕ”

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ПОЧАТИ

З теорії літератури

Підтекст — тип художнього образу, в якому конкретно-чуттєва даність предмета зображення, крім власного, має значення зумисно прихованого натяку на якусь іншу ідею чи образ, що прямо не називаються, але маються на увазі й суттєво переоцінюють зміст того, про що йдеться відкрито, у прямій формі.

Притча — повчальна алегорична оповідь, у якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору. На відміну від байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея. Прикладом може бути притча про блудного сина. Поетика притчі не має описовості, природа та речі згадуються лише в разі потреби, а дія відбувається мовби без декорацій. Притча широко застосовується в Євангелії. Звертання до притчі є у творчості Е. Хемінгуея, Г. Гарсіа Маркеса, М. Метерлінка та ін.

Символ (грецьк. symbolon — “умовний знак”, “натяк”) — предметний або cловесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища, має філософську смислову наповненість, тісно пов’язаний з наукою, міфом, вірою, поезією, але не зводиться до них, тяжіє до певного узагальнення, на відміну від алегорії, що проявляється в конкретному образі. Символ не збігається за своїм значенням з будь-яким тропом. В основі своїй символ має завжди переносне значення.

                 У «Старому і морі» я намагався  створити

                                                                                                       реального старого, реального хлопчика,

                                                                                                        реальну рибину і реальних акул.

                                                                                                          Проте якщо я зробив їх досить добре й досить правдиво,

                                                                                                             вони можуть означати багато дечого.

                                                                                                                                   Е. Хемінгуей

Джерела:

1. Вікторія Туряниця “Перевірка компетентностей”
2. Онлайн-платформа “Тисяча журавлів”