Карантин

Історія про доблісного лицаря Мирослава

Мирослав жив давно, дуже давно.

Жив він з батьком й матір”ю. Але його сім”ю розірвали монголи. Батька взяли в військо галицьке. Так він і не повирнувся а Мирослав питав де тато. На, що мати й відповідає кожного разу одне й те саме :

  -Пішов він у військо галицьке.-мати

  -Але  частину галичі захопили монголи.-син

  Мати промовчала. Але вони обоє знають що він поруч з ними буде завжди. Якщо живий, а може й ні ніхто не знав цого томущо військо те не повернулось.Галич захопили усю .Ніхто не знав де битва та була. Минали роки а хлопчик виріс тоді йому було  дванацять та його й не взяли в армію. Мирослав в вільний час поки ріс захопився  військовою справою. Він ходив до воєнів і просив щоб навчили битися.Але вони всі відмовляли крім одного який погодився .Він давно уже служив було йому за трицять звали його Ростислав.

Мнали дні, а монголи все блище до Польші.Було багато набігів на Польщу й Литву з галичю. Мирослав з Ростиславом теж на тій битві були. Та настав час ікс коли вирішувалося чи монголи захоплюють центральну Європу чи їх відбивайть до галичі. Галич хотіла відріктись від загарбань монголами але мусила йти на сусідів. Польща , Литвай другі держави всі вони хотіли одного свободи від монголів вони цю історію в книгах писали навіть сучасних.