Ще доноситься грім здалека
Ще доноситься грім здалека,
Затихають рясні дощі.
А над світом звела веселка
Загадкові мости ясні.
Дивовижні і кольорові,
На півнеба вони лягли.
Ці мости чарівні, казкові
В чисту мрію нас повели.
Відкотилася хмара сива
І кудись собі попливла.
А веселка, така красива,
Засміялася, ожила…
Диво-кольором нас чарує,
Кольорів же у неї сім!
І красою усіх дивує,
І тепло роздає усім.
У стародавніх греків богинею веселки вважалася Ірида. Вона передавала людям волю богів. Її шовковий одяг світився райдужним різнобарв’ям. Стародавні греки вважали, що веселка – це міст між землею і небом. За нею піднімалася вода до хмар. Веселка для індіанців – це квіти, які прийшли з землі, коли там зів’яли.У єгиптян було сонячне божество – Ра. Ра возив сонце на колісниці по небу.
А скільки пов’язано з ним народних прикмет і забобонів! Ось лише деякі з них, найсприятливіші та багатообіцяльні. Хто пройде під веселкою, в того життя оновить свої фарби, стане яскравішим, насиченішим. Веселка, що впирається кінцями в землю, вказує на місця, де буде щедрий урожай або заховані скарби — «горщик золота». Вода, з якої «росте» різнокольорове півколо, має цілющі властивості.