Значення та структура функціонування ринкової економіки

Тема 1. Значення та структура  функціонування ринкової економіки.

1.Загальна характеристика ринкової економіки.

2.Ринок, об‘єктивні умови його формування. Закон попиту і пропозиції .

3.Ринковий механізм: сутність і функції

1.Загальна характеристика ринкової економіки

Ринкове господарство – це структура (середовище), у межах якого відтворюються й панують відносини та зв’язки товарного виробництва.

З одного боку ринкове господарство ототожнюється з процесом товарного виробництва, з другого – товарне виробництво, в свою чергу, є такою організацією господарства, коли продукти виробляються для обміну, куплі-продажу.

Поняття ринкового господарства є багатомірним. Воно містить багато складових – сферу товарного виробництва; сферу обміну; сукупність актів куплі – продажу і збалансування попиту і пропозиції у процесі розширеного відтворення. Виходячи з цього, можна вважати, що ринок є складовою частиною ринкового господарства, через механізм якого перетворюються на реальність товарно – грошові відносини. Формуючи конкурентне середовище, ринок виступає ефективним організатором товарного виробництва.

Ринок – це економічна система. І, як усяка система, вона характеризується цілісністю. Мається на увазі, що ринкові відносини охоплюють практично всі сфери життєдіяльності суспільства, хоча і не з однаковою інтенсивністю.

Зовні хаотичний рух товарів і послуг, робочої сили і капі- талів підпорядкований «залізним» законам ринкового господарства. Економічні процеси і на мікро-, і на макро- рівнях піддаються внутрішньому впливу (через співвідно- шення попиту та пропозиції) та зовнішньому (регулююча роль держави).Ринкова економіка грунтується на приватній власності та ціновому механізмі розв’язання основних проблем еконо- мічної організації. Іншими важливими її принципами є:

• свобода підприємництва й вибору;
• особиста зацікавленість як головний мотив економічної поведінки;
• конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті.

Приватна власність. В ринковій економіці ресурси

перебувають у власності приватних осіб та інституцій, але не уряду. Приватна власність дає змогу окремим особам та підприємствам на свій розсуд залучати й застосовувати ресурси. Права власності — найістотніші, оскільки заохочують інвестиції, обмін та економічне зростання.

Свобода підприємництва й вибору.

Свобода підприємництва означає, що власники матеріальних ресурсів і грошей можуть вільно організовувати виробництво товарів і послуг. Вибір конкретної галузі діяльності та вихід з неї здійснюються підприємцями самостійно.

Свобода вибору передбачає, що власники ресурсів і грошей використовують або реалізують їх на свій розсуд і що особа вільна вибрати будь-який вид діяльності. Цей принцип також означає, що споживачі на свій розсуд у межах грошових доходів визначають, які товари й послуги купувати.

Особиста заінтересованість (особистий інтерес) є рушійною силою ринкової є рушійною силою ринкової економіки. Кожна людина й господарська ланка намагаються робити те, що їм вигідно. Власники ресурсів прагнуть продати їх або надати в користування за найвищу ціну. Фірми бажають отримати найбільший прибуток. Споживачі розподіляють свої доходи так, аби дістати максимальну користь від споживання. Отже, особистий інтерес визначає фундаментальний спосіб дій учасників економічного життя. Причому цей спосіб поведінки має узгоджуватися з чужими інтересами.

Конкуренція. Конкуренція передбачає:

1) наявність на ринку значної кількості незалежних продавців і покупців конкретного продукту або ресурсу;

2) свободу для покупців і продавців виступати на певних ринках чи залишати їх.

Суть конкуренції полягає в широкому розпорошенні економічної влади всередині двох складових економіки — фірм та домогосподарств. Якщо на ринку певного продукту є багато покупців і продавців, жоден покупець або продавець не може помітно вплинути на ціну цього продукту.

Обмежена економічна роль держави. Ринкова економіка сприяє ефективному використанню ресурсів. Тому втручання держави в господарську діяльність фірм обмежене. Уряди встановлюють юридичні обмеження для використання приватної власності та здійснення індивідуального вибору.

2. Ринок, об‘єктивні умови його формування. Закон попиту і пропозиції

У буденному розумінні ринок — це місце, де купують і продають різні товари. Однак це спрощений підхід. Ринок — явище надзвичайно складне і багатогранне. Італійський економіст А. Пезенті, узагальнюючи уявлення багатьох економістів про ринок, визнає його центральним явищем економіки. За його висновком, ринок — це об’єктивний факт, який бачить кожний, і що таке ринок, знає кожна домогосподарка. Інакше кажучи, ринок, за словами Пезенті, визначається як те уявне місце, куди сходяться виробники товарів, що пропонують свій товар покупцям, та споживачі, що пред’являють попит на товар.

Ринок сьогодні розглядають як тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання.

Існують два типи господарських зв’язків: натурально-речові, безоплатні, відповідно до структури потреб; товарні зв’язки, що опосередковуються через ринок. Характерними рисами цього типу зв’язків є взаємні угоди сторін, еквівалентна платність, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції. Ринкові зв’язки можливі тільки за умови вільної купівлі-продажу товарів і послуг.

Ринок – це система економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу. Ринок виступає як суспільна форма організації й функціонування економіки, при якій забезпечується взаємодія суб’єктів виробництва й споживання.

Суб’єктами ринку є продавці та покупці. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства (одна особа або кілька осіб), підприємства (фірми), держава.

Більшість суб’єктів ринку діють одночасно і як покупці, і як продавці. Усі господарські суб’єкти тісно взаємодіють на ринку, створюючи взаємопов’язаний “потік” купівлі- продажу.

Об’єктами ринку є товари і гроші. Товарами виступає не тільки вироблена продукція, чинники виробництва (земля, праця, засоби виробництва, капітал), а й послуги, ноу-хау, інформація. Функцію грошей виконують усі фінансові засоби (самі гроші та цінні папери).

Виходячи з територіальних меж і масштабів операцій купівлі- продажу, розрізняють місцевий ринок (у межах селища, міста, регіону), національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) ринки.

Умови успішного функціонування ринку:

Економічні

1. Свобода прийняття господарських рішень;
2. Відповідальність за результати діяльності;
3. Конкуренція виробників товарів;
4. Вільне ціноутворення;
5. Відсутність обмежень на переміщення ресурсів.

Політичні

1. Демократія;
2. Стабільність політичної системи.

Соціокультурні

1. Здатність і готовність суспільства прйиняти ринкові відносини.

Закон попиту і пропозиції

Важливим економічним законом, що регулює механізм ринку, є закон попиту і пропозиції.

Попит (D) – платоспроможна потреба споживача, потреба економічного суб’єкта, задоволення якої він здатний оплатити.

Величина попиту (обсяг попиту ) – це певна кількість товару, яку споживач бажає та здатний купити за конкретну ціну. Наприклад, учень згодний придбати 8 цукерок за 4 грн.

Залежність між обсягом попиту на певний товар та його ціною називають функцією попиту:

Q_D = f (P),

де Q_D – кількість товару, на який існує попит, Р – ціна цього товару.

Графічне зображення попиту

Закон попиту: попит на товар підвищиться, якщо ціна на нього буде зменшуватися, і навпаки, обсяг попиту на товар скорочується, якщо ціна на товар підвищується.

Чинники, які викликають зміну попиту: цінові й нецінові. Якщо змінюється ціна даного товару, то змінюється величина попиту, а сам попит залишається незмінним.

Зміщення лінії попиту

Якщо попит зменшується (означає  зменшення обсягу товару), крива переміщується ліворуч. Якщо попит зростає, крива попиту зміщується праворуч (означає зростання обсягу товару).

Зміщення лінії попиту

Нецінові чинники попиту:

1.Зміна грошових доходів населення.

2.Кількість споживачів.

3.Зміна споживацьких смаків і уподобань.

4.Зміна цін на взаємопов’язані товари.

5.Очікування споживачів.

6.Реклама товару, мода, сезон

Однак існують блага, для яких закон попиту не виконується.

До них відносять:

1.Малоцінні або низькоякісні товари (маргарин, низькоякісні цигарки, крупи, картопля тощо). Якщо такий товар має значну частку у структурі споживання, то зростання цін на нього призводить до підвищення величини попиту на нього. Ця ситуація називається ефектом Гіффена, а сам товар – товаром Гіффена, за іменем анг. економіста Френсіса Гіффена (1837-1910 рр.). Вважають, що Ф.Гіффен

описав цей товар, коли спостерігав, як бідні сім׳ї робітників збільшували споживання картоплі, незважаючи на те, що ціна на неї зросла. Крива попиту в такому разі має додатний нахил.

2.Престижні коштовні товари. Підвищення цін на товари, які є засобом вкладення грошей (золото, коштовності, антикваріат), призводить до підвищення величини попиту на них. На престижні коштовні товари (хутряні вироби, одяг від відомих кутюр’є, дуже дорогі автомобілі тощо) попит може впасти, якщо  ціни на них зменшиться, тоді як багатий покупець купує ці товари передусім через престижні міркування, щоб продемонструвати оточуючим свій рівень доходу, власну елітність. Така особлива поведінка певної категорії споживачів дістала назву ефекту Веблена, або

«снобістського ефекту» ( за іменем американського вченого Торстейна Веблена).

3.Товари ажіотажного попиту: покупці не схильні скорочувати покупки за збільшення ціни, якщо очікують найближчим часом нового зростання цін,тобто  в разі ажіотажного попиту.

Пропозиція (S)– це кількість товарів і послуг, яку виробники або продавці бажають і здатні запропонувати на ринку за кожного рівня цін у певний проміжок часу.

Величина пропозиція (Qs) –  конкретна кількість товару, що запропонований  на ринку за конкретну ціну.

Графічне зображення пропозиції

Залежність величини пропозиції від чинників, що його визначають називаються функцією пропозиції.

Q_s = f (P,K,…C,Z),

де Q_s – кількість товару, запропонованого на ринку, Р – ціна цього товару, К – характер технології, С- податки та дотації, Z –природно-кліматичні умови

Закон пропозиції: із підвищенням ціни величина пропозиції зростає; якщо ціна знижується, то зменшиться й величина пропозиції.

Зміщення лінії пропозиції:

При збільшенні пропозиції лінія пропозиції зміщується праворуч. При зменшенні пропозиції лінія пропозиції зміщується ліворуч.

Зміщення лінії пропозиції

Нецінові чинники пропозиції:

1.Зміни цін на виробничі ресурси

2.Зміни в технологіях

3.Зміни кількості виробників або продавців.

4.Зміни у сфері оподаткування

5.Зміни прибутковості галузі або зміни цін інших товарів.

6.Очікування виробників і продавців.

3. Ринковий механізм: сутність і функції

Сучасний ринковий механізм — багатогранна і складна система господарських відносин, спроможна забезпечити функціональні потреби суспільного виробництва та обміну.

Ринковий механізм – це механізм взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку:попиту, пропозиції, ціни , конкуренції та основних економічних законів ринку.

Ці елементи є найважливішими параметрами ринку, якими керуються виробники і споживачі у своїй економічній діяльності в ринковій системі господарювання. Ринковий механізм діє на основі економічних законів: зміни попиту, зміни пропозиції, рівноважної ціни, конкуренції, вартості (цінності), корисності, прибутку і т.д.
На боці виробництва виступає пропозицію, на стороні споживання – попит. Ці два елементи нерозривно пов’язані між собою, хоча на ринку протистоять один одному. Їх можна порівняти з двома силами, що діють в протилежних напрямках. Залежно від конкретних умов ринку пропозиція і попит врівноважуються на більш-менш тривалий період. Це вирівнювання попиту та пропозиції може відбуватися стихійно і під регулюючим впливом держави.

В економічній системі ринок виконує дуже важливі, тільки йому властиві функції:

1.Інтегруюча функція має на увазі таку властивість ринку, що зводить воєдино ізольовані самостійні рішення мільйонів його економічних суб’єктів. Кожен діє на свій страх і ризик, керуючись розумінням того, як оптимізувати результати своїх зусиль на ринку. Однак закони ринку диктують ринковим суб’єктам цілком визначені правила поведінки. У разі порушення правил ринковий суб’єкт програє, тобто його рішення не було оптимальним. Ринок визнає і відбирає найбільш ефективні рішення, які відповідають його законам.

Інформаційну функцію виконує, насамперед, ціна. Саме через ціну виявляються потреби індивіда і суспільства в основних товарах і послугах.

Ціна в значній мірі визначає співвідношення попиту та пропозиції, інформує, подає сигнал до активних дій покупцям і продавцям, споживачам і виробникам.

2.Регулююча функція ґрунтується на обліку платоспроможності ринкових суб’єктів. Відповідно до неї розподіляються обмежені ресурси в суспільстві, установлюються рівноважні ціни, складається оптимальна структура виробництва і споживання.

3.Стимулююча функція відповідно до законів ринку спрямовує діяльність ринкових суб’єктів на ефективне ведення своєї справи. А це означає раціональне використання ресурсів, впровадження інновацій, підвищення якості товарів і послуг. В умовах жорсткої конкуренції лише ці складові сповна винагороджують ринкового суб’єкта.

4.Зі стимулюючою функцією пов’язана розподільча функція ринку. У конкретному середовищі ціна і обсяг успішної реалізації товарів диференціюють доходи товаровиробників, виявляють тих, хто перемагає у бізнесі, й тих, хто зазнає невдачі. Для перших створюються умови нагромадження капіталу і подальшого розквіту, а для інших постає питання про існування. Це посилює процес соціального розшарування населення за доходами.

Усі функції не тільки взаємозалежні, але й переходять одна в одну, утворюють круговий причинно-наслідковий зв’язок. Отже, ринок – специфічна форма взаємозв’язку самостійних, відокремлених суб’єктів ринкового господарства — виробників і споживачів, що приймають оптимальні рішення на свій страх і ризик.

Існують різні види ринків: споживчого і виробничого призначення, ринки праці, землі, капіталу.

Існує також ринок грошовий, цінних паперів, «ноу-хау» і т.ін. За широтою охоплення виділяють регіональні (локальні), національні і міжнародні ринки. Розрізняють також ринкові структури, тобто умови, за яких здійснюється ринкова конкуренція, політика ціноутворення, формується прибуток. Тут розрізняють ринки досконалої і недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція включає три структури – монополістичну, олігополістичну і чисту монополію.Звичайно, найважливішою умовою ефективного існування ринкового механізму є забезпечення відповідного рівня управління, менеджменту та маркетингу.