Поняття, необхідність та інструменти управління підприємством

Тема 8. Поняття, необхідність та інструменти управління підприємством

1.Поняття і необхідність управління підприємством.  Три інструменти управління: ієрархія, культура, ринок. 

2.Сучасні принципи і функції управління.

1.Поняття і необхідність  управління. Три інструменти управління: ієрархія, культура, ринок.

Управління – це свідомий вплив людини на об’єкти і процеси, а також на зайнятих у них людей, що здійснюються з метою надати певної спрямованості економічній діяльності  і отримати певні результати. Основоположником управління вважається американський інженер і дослідник Ф. Тейлор (1856—1915).

Запропонована ним раціоналізація праці і відносин на виробництві дозволила корінним чином змінити організацію і управління, а значить і ефективність виробництва. Ф. Тейлор розглядав управління як „мистецтво знати точно, що слід зробити і як це зробити найкращим і найдешевшим способом”. На сьогоднішній день у світовій практиці використовують три інструменти управління: ієрархію, культуру і ринок. Кожен з них є домінуючим в тій чи іншій економічній системі, наприклад, ієрархія в адміністративно-командній економіці.

1) ієрархія — основний спосіб впливу, який ґрунтується на відносинах влади, підкорення, тиску зверху, примусу тощо.

2) культура — спосіб впливу, який реалізується за допомогою цінностей, соціальних норм, шаблонів поведінки, ритуалів, що виробляються та визначаються суспільством, організацією або групою і змушують людину відповідно поводитися.

Культура управління – це сукупність теоретичних та практичних положень, прин­ципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важ­лива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона є одним з вирішальних факторів успіху в управлінні.

Культура, безумовно, зв’язана з організацією, регулюванням, взаємодією між різними сферами суспільства — матеріально-виробничою, соціальною, політичною, духовною. Ось чому знання «культури управління» означає якість, міру и ступінь організації та функціонування управлінських структур.

Культура управління передбачає :

1. Планування  людських  ресурсів підприємства, визначення потреби в кадрах,    вибір    джерел    їх  задоволення, розроблення стратегічної політики керівництва персоналом.
2. Формування кадрового складу – відбір, приймання на роботу, заміщення посади, скорочення, переміщення кад­рів, звільнення з роботи, розроблення вимог до найнятого працівника.

3. Організація праці –  розстановка кад­рів, створення умов для продуктивної праці, організація підготовки, підвищен­ня кваліфікації, перепідготовки, самоосвіти підлеглих.
4. Розподіл функціональних обов’язків та прав  підлеглих,   визначення графіка роботи.
5. Оцінка діяльності (атестація та переатестація) персоналу, визначення спроможності працюючого досягти більшого. Оплата і матеріальне стимулювання праці.
6. Охорона праці і здоров’я підлеглих.
7. Формування системи комунікації в середині організації. Турбота про соціально-психологічний клімат, виховання, владнання конфліктів.
8. Ведення  інформаційно-аналітичної роботи щодо кадрів.

3) ринок – інструмент, який є системою рівноправних по горизонталі відносин, що базуються на купівлі-продажі продукції і послуг, на рівновазі інтересів продавця і покупця.

Поєднання цих інструментів можна простежити в будь-якій системі, суспільно-історичному утворенні. Характер їх співвідношення визначається тим, чому надається перевага. Це визначає також сутність організаційного процесу в суспільстві.

2. Сучасні принципи і функції управління

У менеджменті під принципом слід розуміти основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації. Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін, мати достатню легітимність.

Виходячи із зарубіжного та вітчизняного досвіду, виділимо основні принципи управління, наближені до умов української економіки:
1. Принципи відносин власності.
2. Приницп єдності стратегії і тактики в управлінні
3. Принцип цілеспрямованості.
4. Принцип урахування інтересів.
5. Принцип науковості.
6. Принцип планомірності.
7. Принцип матеріального і морального стимулювання.
8. Принцип використання економічних методів.
9. Принцип поєднання галузевого і територіального підходів.
10. Принцип соціальності рішень.

            Функції управління

Зміст управління будь-якою організацією полягає у виконанні таких функцій:

• аналіз;
• планування;
• організація діяльності;
• мотивації;
• контролю.

Усі згадані елементи управління пов‘язані між собою, не існують один без одного і, зазвичай, реалізуються у певній послідовності.

Аналіз – це оцінка стану підприємства та його порівняння зі станом підприємств-конкурентів, визначення змін, що відбулися впродовж певного періоду: місяця, кварталу, року тощо. Для оцінки використовуються різні показники. Це продуктивність праці, виручка від реалізації, рентабельність, прибуток, витрати на одинцю створеної продукції тощо.

Планування – це визначення цілей подальшого розвитку підприємства, що втілюються у конкретних результатах. Основною формою планування як складової управління є бізнес-план.

План або прогноз для підприємства відіграє значну роль, показує ту мету, до якої прагне підприємство. При відсутності детально розробленого плану апарат управління не може дати оцінку досягнутому фактичному рівню використання ресурсів, випуску та реалізації продукції, отримання фінансового результату.

Служба планування, укомплектована кваліфікованими спеціалістами, має бути на кожному підприємстві і повинна займатися стратегією його розвитку. Стратегія, закладена в конкретні плани, програми, розроблені з урахуванням можливих змін в господарській діяльності, – основа успішного управління, відтак і виживання підприємства.

 Організація є процесом, який направлений на координацію дій окремих підрозділів підприємства та окремих працівників.  Організація передбачає: а) створення певної структури підприємства; б) узгодження повноважень працівників різних рівнів. Ефект організації проявляється у вдалому поєднанні всіх видів ресурсів та їх раціональному використанні.

Мотивація, як елемент управління, направляється на прийняття рішень та підкріплення їх наказами, інструкціями, вказівками з приводу використання живої праці та матеріальних ресурсів, передбачає підпорядкування та субординацію між членами колективу. Для цього працівники наділяються розпорядчими та виконавчими функціями.

Мотивація передбачає розробку положень про винагороду за досягнення в праці. Преміальна система оплати праці повинна бути направлена на сприяння росту продуктивності праці, зниження витрат на виробництво, підвищення якості продукції.

Через мотивацію апарат управління узгоджує дії всіх працівників підприємства з метою досягнення тактичних та стратегічних завдань та загальної мети підприємства.

Контроль – це порівняння нормативних (таких, що визнані як зразок) і фактичних показників діяльності. Він спрямований на перевірку якості на усіх етапах діяльності підприємства. Розрізняють:

1. Початковий (вхідний) контроль
2. Поточний контроль
3. Підсумковий контроль.

За наслідками контролю, якщо виявлені відхилення фактичних показників діяльності від нормативних, розробляються заходи, корегуються плани. Усе це має в подальшому забезпечити відповідність встановленим стандартам якості продуктів та послуг.

Усі функції процесу управління передбачають прийняття управлінських рішень.

Отже, управління  означає цілеспрямований упорядковуючий  вплив на процес суспільної праці. Його призначення – організовувати,погоджувати і контролювати господарську діяльність окремих працівників і виробничих суб’єктів з метою досягнення запланованих результатів.