Міні-підручник

Фразеологізми збагачують наше мовлення, однак використовувати їх треба правильно й доречно. Кожен стиль мовлення має свій запас фразеологізмів. Стильове використання фразеологізму залежить від наявності чи відсутності емоційного забарвлення в ньому.

Фразеологія – розділ мовознавства, який вивчає походження і вживання фразеологізмів.

Фразеологізм  – це стійкий вислів, що складається з двох і більше слів, має неподільне значення й відтворюється в мовленні як усталена конструкція.

Класифікація фразеологізмів

Фразеологічні зрощення – неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення не вмотивоване й не випливає зі значень окремих їхніх компонентів: бити байдики, пекти раків, дуба врізати .

Фразеологічні єдності – так само неподільні за значенням фразеологічні одиниці, але їхнє цілісне значення мотивується значеннями окремих компонентів: прикусити язика, кінці у воду, тримати язика за зубами, як кіт у маслі.

Фразеологічні сполучення – відносно подільні сполучення, що характеризуються певною самостійністю складових частин:  мертва точка, вовчий апетит.

Джерела походження фразеологізмів

1. Усна народна творчість (фольклор).

2. Фразеологічні одиниці античного походження.

3. Біблійні цитати.

4. Професійна сфера (мова різних професій).

5. Іншомовні стійкі вислови.

6. Влучні висловити відомих людей.

Стильове використання фразеологізмів

Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживають у всіх стилях мовлення. Наприклад:  вогнище культури, посіяти іскру.

Емоційно забарвлені фразеологізми використовують у художньому, розмовному й публіцистичному стилях. Наприклад:  мокра курка  (безвільна людина) має зневажливе забарвлення..

Розмовно-побутові фразеологічні звороти використовують насамперед у розмовному й художньому стилях, рідше – в публіцистичному. Вони мають емоційно-експресивне забарвлення і є засобом підсилення, увиразнення думки. Їм властивий побутовий характер, певна вільність, інтимність, яскрава позитивна чи негативна оцінка. Наприклад: голодній курці просо на думці; утерти носа; без задніх ніг. 

Народнопоетичні  фразеологізми – це вирази, що виникли на фольклорній основі (сталі епітети, порівняння, метафори, тавтологічні звороти, синекдохи, примовки, каламбури тощо); поширені вони в розмовному й художньому стилях. Наприклад:  1.  На камені на білому там стояла темная темниця (Т. Шевченко). 2. Їде козак молодий , під ним кінь воронтй ( Нар . творчість).

Книжні  фразеологізми виникли на писемній основі. Це крилаті вислови (олімпійський спокій, лебедина пісня), афоризми (“Очі друзі рідко помиляються” – Вольтер), термінологічні словосполучення (адамове яблуко, північне сяйво, неповне речення).