Данте Аліг’єрі “Божественна комедія”

Він тихо іде, він повільно іде.

У нього й чоло ще таке молоде!

Хто скаже про нього: старий він як світ?

Він – ДАНТЕ. Йому тільки тисяча літ.

                                                    Ліна Костенко

Творчість Данте – одна з найвищих верховин світової поезії, найбільший внесок італійського народу в літературну скарбницю людства. Тож не дивно, що й трагічне життя поета, і його величні твори – об’єкт постійної уваги наступних поколінь.

Григорій Кочур, український літературознавець, перекладач

2008 року, майже за 690 років після смерті Данте Аліґ’єрі, влада Флоренції скасувала рішення про вигнання поета з міста. Проте громадськість назвала це рішення комерційним трюком для приваблення туристів.

Похований Данте у Равенні, хоча влада Флоренції неодноразово прагнула перенести прах поета на його батьківщину: там навіть установили усипальницю, що й досі залишається порожньою.

ДАНТЕ Й БЕАТРІЧЕ

Історія кохання

Історія кохання дуже проста – кохання на все життя.

Ще дев’ятирічним хлопчиком Данте вперше побачив Беатріче – юного янгола, палко покохав її і подарував безсмертя у своїх віршах.

Розмовляли вони лише двічі: на світській вечірці, коли Данте було 9 років, і ще через 9 років, коли випадково зустрілися на вулиці, і все.

Беатріче померла в 25 років. Але Данте протягом усього життя продовжував оспівувати прекрасну Беатріче. Вона стала для нього володаркою його духу, символом чистоти, святості та ідеальної жіночої вроди. ” Він заквітчав її вінцем такої слави, якою ні одна з жінок ще не пишалась”,- писала Леся Українка у вірші “Забута тінь”.

Беатріче стала одним з вічних образів світової літератури.

Тема “Божественної комедії” – зображення уявних мандрів поета потойбічним світом. Супутником Данте є римський поет Верґілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Верґілій – улюблений поет Данте, його вчитель , уособлення земного розуму, Божественної мудрості, що виведе людство до світла. Верґілій виводить Данте з темного лісу через потойбічний світ.

Ідея – відвернути людину від гріха й навернути її до праведного життя, урятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя. Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу.

Особливості сюжету

Основний сюжет твору – подорож героя потойбічним світом

( уві сні, протягом Великоднього тижня 1300 р.). Данте розповідає, що в середині життєвого шляху, тобто в 35 років, він заблукав у життєвому лісі. У супроводі Верґілія поет спочатку потрапляє до пекла, потім – до чистилища. До раю його веде тінь Беатріче. У поемі автор спостерігає страждання грішників, вислуховує їхні пристрасні оповіді й розмовляє з ними ( “Пекло”, “Чистилище”). Мандруючи раєм, Данте змальовує блаженства праведників та красу царства небесного, яке постає перед ним у сліпучих променях божественного світла.

Герой Данте – філософ, шукач істини, правди, вищого смислу буття, Бога. Водночас він шукає самого себе, загубившись не тільки в лісі гріхів і політичних суперечок, а й у протиріччях власної особистості, втративши правильний шлях.

 Суть пекла Данте полягає у тому, що людина, страждаючи від свого гріха, усе одно йому піддається. Тобто не зовнішні сили, а сама людина кидає себе до пекла. Ті, хто в змозі здолати гріх, опиняються в чистилищі. Отже, подорож героя загробним світом є мандрами людською душею.

Данте вчить, що людина має подвійну природу ( смертну й безсмертну), що вона є середньою ланкою між тлінним і нетлінним, тому має подвійне призначення: одне – у земному житті – полягає у виявленні власної доброчесності, іншого досягає лише посмертно та за сприяння Божої волі. Данте навчає відповідальності за скоєне, адже це і є свобода людської волі, що визначає гідність людини.

     Чистилище

Чистилище поділено на дев’ять уступів і сім кіл. Свої провини тут спокутують і сподіваються на прощення пихаті, заздрісні, гнівливі, ледачі, скупі, обжерливі, любострасні.

У героя тут особлива роль. Він вже не співчутливий спостерігач, як у Пеклі. Поет й сам проходить очищення, ніби наперед випробовуючи власну посмертну путь.

Досягши меж Чистилища, Вергілій розстається з Данте. Далі його веде  Беатріче.

Рай

Пізнавши всю глибину гріха в Пеклі, безмежний відчай і радісну надію у Чистилищі, Данте потрапляє до царини Раю. Він складається з дев’яти небес, що окутують землю, та найвищої сфери – ” Палаючого неба”, де розлито сяйво самого Творця. Серед праведних душ почесне місце посідають Богоматір Марія та “страж церкві Божої” Петро. До праведних належить і Беатріче – кохана поета. Вона бере Данте за руку, і вони продовжують путь. Данте в неймовірному захопленні від того, що бачить. Коли поет постає перед Божим престолом, йому відкривається остання істина. Це велика любов, яка створила світ і людину, яка  тримає все земне життя, яка живить вічність.

“Божественна комедія” вказує людству шлях від гріховності й політичної анархії, у яких воно загрузло, до спасіння й щастя – через засудження (пекло) та спокуту (чистилище) до блаженства (раю)

Чотири аспекти тлумачень у поемі Данте

1-й – буквальний ( текст сприймається реально) 

Мандри Данте в загробному світі

2-й – алегоричний ( під текстом розуміються події зовнішнього світу)

Людство потонуло у гріхах, і тільки мудрість та потреба у вірі зможуть урятувати його

3-й моральний ( передбачає опис переживань і пристрастей людської душі)

Боротьба точиться в людській душі, звідусіль оточеній гріхами, яким протистоїть ідеал громадських чеснот

4-й містичний, філософський

Людство втратило духовні орієнтири, потрапило в полон до жахливих пороків; лише морально очистившись, воно знайде шлях до істини.

Символіка чисел в поемі Данте “Божественна комедія”

Трійка, дев’ятка – числа Святої Трійці.

Три частини – це три світи, де водночас жив Данте: реальне життя, яке дуже схоже на пекло;

чистилище – внутрішня боротьба;

рай – віра, добро й доброчинність.

Число 33 – має нагадувати про роки земного життя Ісуса Христа.

Усього в “Божественній комедії” 100 пісень ( число 100 – символ досконалості): 1 (вступ) + по 33 пісні у кожній із 3 частин.

“Божественна комедія” – це велика алегорія людини, гріха та спокутування з релігійної й моральної точок зору. Тут відкривається падіння й відродження людини. У творі міститься алегорія внутрішнього та зовнішнього розвитку людини. Будь-яка людина носить усередині себе власні пекла та рай. Пекло– смерть душі, владарювання тіла, образ зла й пороку. Рай – образ добра й доброчесності, внутрішнього миру й щастя. Чистилище – перехід від першого стану до другого через каяття. Леопард, лев і вовчиця, які загороджують шлях до сонячного пагорба, уособлюють три найбільші вади людини: пристрасть, гордість і жадібність. У трьох цих вадах, як уважали за Середньовіччя, криється причина людської зіпсованості.