Митці Львівщини, які писали твори про козацьку добу про часи Хмельницького

Козаччина – одна з героїчних та найславніших сторінок багатовікової української історії. Понад двісті років – з середини XVI сг. і до останньої чверті XVIII ст. – козацтво було рушійною силою поступу України, вказуючи слід за нею визвольні змагання, оборону від зовнішніх ворогів, розбудову держави, культурний прогрес. Українське козацтво, як вільне військово-промислове об’єднання формується з усіх станів та прошарків тогочасного суспільства, попереднього селянства, права та свободи якого поширюється польська шляхта, тому ввібрало в себе волелюбні риси українського національного характеру. Зберігаючи свою козацьку християнську РЕСПУБЛІКИ на нізі Дніпр, за порогові, козаки вважають Основною своєю задачею Боротьба з турецько-татарської агресії, а згоди, з кінею XVI ст.,Починаються Козацькі селянські повстання та тривалі Війні проти польсько -шляхетської панування на Україні, що завершилось народно-визвольною війною 1648-1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького та об’єднанням України до Росії.

Козаччина була знищена російським царством після відмови Криму й колонізації півдня України. Слава про її звисті діла залишилася жити в пам’яті поколінь. Героїчний епос – думки та історичні пісні – зберіг і опоетизував кращі віхи історії козацтва, уславив його очищених ватажків, дав оцінку його патріотичних настроїв, бойових виправ, високих моральних якостей, колоритних буднів. Все, що було кращим і світлим та українським народом, асоціювалося з образами козака та Запорозької Січі. У народній пам’яті козак став символом України, її волі, красивій, великій степовій вдачі.

Козак – це національний герой, що представляє українську ментальність, українську душу, українське слово. Глібинно цей образ ще не простягався до кінця, не збагнувши його великого і повного. В основі цього – він ідеальний. Проте, на відміну від закупівлі в лати і статичного західноєвропейського обличчя, він рухливий, життєрадісний, дотепний, сповнений гумором і веселощами. Козак умів боротися, готовий був створений для упаковки виробників, завузів та випромінювання житла, віддавав козацьким звичаям і веселою частиною свого неспокійного розгойданого буття.

Розвиток козацької тематики в образотворчому мистецтві умовно можна поділити на два періоди – період козацької вікторії, коли митці могли створити художні образи конкретних видатних укр. козаків з їхніх живих прототипів, та періоду посткозацької вігоди, коли такі можливості у митців вже не були.

Одними з перших образотворчих робіт козацької тематики є три гравюри, якими було ілюстровано панегірик ректора Київської братської школи (Касіяна Саковича), декламований на подібні гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного. Ці гравці відтворювали подібну горугву (див. Корогва) з кінцевим портретом (вершник на коні) П.Конашевича-Сагайдачного та двома сюжетами: угорі – “Здобуття Кафі запорожців”, внізу – “Герб Війська Запорозького” (поставити козаку з мушкетом через плече) . Використання подібних хуругів було запозичено в поляках у 16 ​​ст., Проте не прижилося, з 2-ї пол. 17 ст. така практика зникає. Похоронні хуругві шили з дорогих шовкових тканин, прикрашаючи золотом і тороками. Кінний портрет на таких горугвах – суто козацьке надбання.За Б.Хмельницького такі хороші ще виготовлялись, про це засвідчити згадка, датована 1653,

Намальовані з натури портрети гетьмана Б.Хмельницького не збереглися. Більшість відомих сьогодні його портретів, які свого часу прикрашали оселі козацької старшини, виконуються за іграшку на міді голл. художник. Вільгельма Гондіуса (1597–1658). Вірогідно рекомендується, ця графіка вважається найдостовірнішим із зображенням гетьмана. Сам В.Гондіус для роботи, очевидно, використовував оригінал, автором якого вважають голландця А. ван Вестерфельда (він був придворним художнім літом. гетьмана кн. Я.Радзивілла, який влітку 1651 стояв табором під м. Біла Церква, де в той час підписувався Білоцерківський договір). Тиражований з гравюрами портрет гетьмана є овальним, репрезентативним поясним портретом.Кирея з широким хутряним коміром і атласний жупан прикрашені рядами металевих ґудзиків, щедро оздоблених, як і булава та ефект шаблі. Шапка обшита швидким і прикрашеним двома страусовими переми. У гетьмана виразне обличчя – склад на переніссі, запалі щоки під вілікатами, опущені темні вуси, вперед, але неймелієвий погляд, масивна статична постать. Праворуч угорі – герб Війська Запорозького. Під овалом – опис латиною: “Богдан Хмельницький, Війська Запорозького командувач, вірний слуга, ініціатор козацького повстання та українського народу князь”.

У літопісі С.Величка є портрет Б.Хмельницького без головного убору, який у цілому не схожий на гравців В.Гондіуса. Ще одне зображення гетьмана, також не подібне до гравців, є істотою. через “Освячення козацької корові” до Служебника єпископа Лазаря (Барановича), написаного в Новгороді-Сіверському Спасо-Преображенському монастирі (1665, ніні зберігаються в Історичному музеї в Москві). На цій основі, знайомившись з правдивими життєвими рисами, гетьман зображення разом з козаками.

Інформація про те, що в Чигирській церкві свого часу виявилася картина (робота не зберігається) “Богдан Хмельницький з полками”, у кінці. 19 ст. її придбав відомий колекціонер В.Тарновський. Картина була виконана у 18 ст. простим маляром. Вона передавала зміст п’єси, поставленої 1728 київ. школярами на честь гетьмана. На ній гетьман зображення у повній зрісті, він стоїть на рідній землі; біля його ніги – Дніпро з притоками, з боків – сцени, що передають текст п’єси.

Події національної революції 1648–1676, її козац. образи яскраво відображаються в низці творів іконопису, особливо в “Козацьких покровах”. Найвідомішою є “Покрова” із с. Дашки на Київщині (кін. 17 ст., Національний художній музей України, далі – НХМУ) з портретним зображенням Б.Хмельницького. На ній зображений Богоматір, яка прикриває гіматієм (шаль, накидка) осіб, котрі навколишні звертаються до неї з молитвою. Злива під покровом – єпископ Лазар (Баранович), архієрей з ченцями, праворуч – рос. цар Олексій Михайлович у золотих коронах, за ним – Б.Хмельницький із золотою булавою і двох жіночих форм. На гетьманові така ж шапка, як і на гравців В.Гондіуса. Його образ ідеалізований у дусі образотворчого фольклору (молодий, чорновусий, чорнобровий). Плавні ритми видовжених постатей, складок вбрання, насилений колорит, поширений в укр. іконопісі гама червоних і синіх кольорів, квітковий нар. орнамент – усе це створює святковий, урочистий настрій.