Дума про козака голоту і Самійло кішка

Дума про козака Голоту », основний образ думок – вірний син та захисник рідної землі – козак Голота.У думі змальовано поєднання, у якому козак Голота, людина смілива і відважна, перемає татарина. Козак слід до запорізької черні, про що свідчить і його прізвисько, і його портрет, детально змальований у думі. Загалом, портрети відіграють у цьому думі надзвичайно важливу роль. Вони є засобом характеристики героїв. Портрет татарина, важко докладно змальований, яскраво підкреслює риси зажерливого загарбника. Козак, по своїй суті людини світової, що підкреслено в думі, але він сміливо переходить до об’єднання, бо основним обов’язком для себе вважає оборону Вітчизни.

Дума відбивається історичними подіями, що відбулися в другій половині XVI ст. – заселення козаками земель у гирлі Дунаю. Козак Голота – особа не історична, хоч дехто з дослідників безсумнівно намагався довести, що образ Голоти історично вірогідний, твердий нібі йде про Іллю Голоту – спільнота й полківка Богдана Хмельницького, яка здобула місто, ходити з козаками на Полісся і геть домени там у 1649 році при облозі Згола згинув від ворожого меча.

Місце дії слова – «поле Килімське» – це не абстрактна назва, а цілком конкретна територія, що його призначає цю назву – рум. Cîmpina Chiliei (через поле Киліїмське). Це степовий острів від висоти до 6 м над рівнем моря, витягнутий по лінії північ – південь на румунському боці Сулінського гірського Дунаю. На його північному кінці знаходиться місто Стара Кілія (рум. Chilia Veche), саме та Кілія, що існувало в часі створення будинків, а не Кілія, що розташована на українському боці Дунаю. Острів вівіщується над навколишньою ділянкою на кількох метрах, що відображається від нього ґрунтом, рештками степової рослинності (оретися), на ньому дослідженому ряду курганів ранньої бронзової вігоди.

Дума про козака Голоту є твором усної народної творчості, відповідно до автора встановити неможливо. Текст був знайдений М. Возняком у рукописному збірнику Кондрацького, який зберігався у Краківській бібліотеці. У рукопісі зазначені дані запису як 1693 р. М. Возняк вважав що дума було записано до 1693 р. Інші записи були зроблені на Чернігівщині в 1844 р., В. Білозерським та пізніше М. Максимовичем в 1849. В 1854 р. був зроблений запис П. Кулішем від лірника А. Никоненка в Лубнах на Полтавщині. В 1901 р. був зроблений запис Е. Крістом від кобзаря О. Бутенка на Харківщині.

Стосомі слова «Про козаку Голоту» Д. Ревуцький пише: «Народження нічого важливого цікавого типу кобзаря-інтелегента, що бере з книги тексти і сам створює музику до них. Як зразок такої інтелігентської творчості подаємо мотив, записаний від Гната Мартиновича Хоткевича. Цей мотив, як казав сам автор, це перероблений голос народної пісні ».

Г. Хоткевич сам склав мелодію. Уривок, котрий був поміщений у праці Д. Ревуцького, став основою обробки ключових слів «Про козаку Голоту», яку виконували пізніше бандуристи Михайло Полотай, Зіновій Щокалко та Федір Жарко.

Про Козака Голоту – Г. Хоткевич зазначив, що це найкраще від своїх дум. «Вже початок одного, широкого, розлогій ми можемо зрозуміти, що стає ділом і зі степом широким, і з такими широкими натурами: – уривок мелодії – Опис одягу козацької йде в веселих іронічних тонах під компанією… костюм хвалитися перед Жінкою, що вб’є козака Голоту. І мотив жінки – пів-український, пів-східний; сим робиться натяк, що може й жінка та була бранка. Козак вбив татарина, стягає з нього дорогу одежу, іде до Січі і там п’яний від удачі та горілки, викликами славити поле Кілімське ».