Evita Perón

          Евіта Перон – популізм чи народна любов?

   Її обожнювали и проклинали. Називали повією і святою. Вона допомагала тисячам людей и холоднокровно обкрадала власну країну. Вона була донькою служниці та дрібного землевласника, а стала першою леді Аргентини.

   «Вона була дуже впливовою за життя, але стала більш відомою після смерті».

   Евіта – так називали її мільйони аргентинців-бідняків, які схилялися перед простолюдинкою в туалетах від Діор …

Завдання:

1. Скористайтесь мережею для ознайомлення с життям Евіти Перон. Напишіть стислий виклад.
2. Як змінилась роль “першої леді” с появою на політичному олімпі Евіти?
3. Чому її постать викликає неоднозначно оцінку у сучасних істориків? Аргументуйте власну позицію из питання “Життя та політична діяльність Еви Перон це – приклад популізму чи справжньої самовідданості справі”?

Шлях Попелюшки

   Марія Ева Дуарте народилася 07.05 1919 р. Ї батько, Хуан Дуарте, власник невеликої ферми недалеко от Буенос-Айреса, а мати, Хуана Ібаргурен, була його служанкою. Батьки Еви ніколи не перебували в офіційному шлюбі. Батько мав офіційну сім’ю, и так и не визнавав Еву своєю дочкою. В 15 років Евіта разом з гастолюючим музикантом вирушила підкорювати Буенос-Айрес.

    Офіційні біографи розповідають, що вона працювала в невеликій акторської групі і знімалась в рекламі та працювала на радіо.

    Однак багато ЗМІ рясніють інформацією про те, що в молодости вона була куртизанкою. Втім, довести це не змогли навіть самі найлютіші вороги. В даний час достеменно відомо лише одне – в перші роки життя в столиці їй довелося несолодко. «Вона прибула в Буенос-Айрес без гроша за душею, селянскими манерами и жахливим провінційним акцентом, у неї були тільки блузка и спідниця»

«Спасибі, полковник, за те, що ви є».

   В Аргентині, де один військовий переворот змінював інший, до влади прийшов полковник Хуан Перон. У той же час Ева через свого нового покровителя отримала контракт на виконання головных ролей в радіопостановці «Героїні в истории». В результате Жозефіна, королева Єлизавета, Катерина ІІ и багато інших великих женщин заговорили голосом Евіти.

  Перон, зацікавлений в популяризації своєї соціальної політики, неодноразово відвідував радіостанцію, на якій працювала Ева. Як пишу офіційні хроніки, зустріч, згодом стал доленосною, відбулась 22 січня 1944 року. Вона підійшла до Перона и вимовила всего одну фразу: «Спасибі, полковник, за те, що ви є». З тих пір вони не розлучалися до ї смерті.

  Завдяки Перону Ева отримала головные ролики в кіно, а гонорари виросли в кілька разів. 

 «Тільки зараз я зрозумів, як люблю тебе …»

   Вона стала корисною Перону, вона стала йому необхідною. Ева організувала для його друзів салон, де вміло грала роль господині. Вона увійшла в курс його справочника, інтриг, планів, і нерідкої поради були гарними, а підтримка необхідною. Вона – нечувана для Аргентини справа, – з’являлась з Пероном на мітингах и профспілкових судах. Свою передачу на радіо вона використовала для того, чтобы пропагандировать Перона, залучаючи на його сторону тисячі прихильників. «Мої постійні ідеали – це Перон и мой народ, я піднімаю свій прапор за справу Перона», повторювала вона, і разом с Евітою ці слова повторювали тисячі аргентинців.

  У 1945 році стався черговий військовий переворот. Перона заарештували, Евіту звільнили з роботи. Сам в цей час вона отримала лист від полковника: «Тільки зараз я зрозумів, як люблю тебе. Як тільки я опинюся на волі, ми одружимося ». І він дотримав свого слова – в том ж році вони одружилися.

«Принцеса жебраків» 

Ставши президентом, Перон вже не проводив в поїздках стільки часов, як раніше. Зв’язок з народом стала здійснювати Евіта.

     Її ритм життя витримав би не кожен чоловік: вона вставала зранку, щоб відати розпорядження, роз’їжджала по країні, особисто приймала сотні відвідувачів. Турбота про бідняків, до числа яких ще недавно належала вона сама, стала головною для Евіти. Завдяки її впливу были прийняті кілька законів, для полегших життя робітників, а жінкам Аргентини дали виборче право.

      Її благодійний фонд допоміг сотням малозабезпечених, на кошти фонду Евіта відкри дитячі сади, лікарні, притулки и біблі библиотеки. Вона роздала 2500 будинків і квартир, 3500 стипендій, щорічно розсилала більше мільйона посилок с подарунками. Аргентинції обожнювали. У народа Евіту називали «принцесою жебраків», «святий Евітою», «духовної керівницею нації».

   Але в багатих кварталах Буенос-Айреса ставлення до Мадам було зовсім інше. Ш епотілися, що вона закрила всі театри, які колись не брали її на роботу, звільнила всіх, хто насмілювався сперечайся з нею, що гроші фонду витрачаються на її туалети і коштовності .

Аргентинська аристократія так і не змогла перетравити той факт, що дружиною президента стала жінка, не тільки не належала до привілейованої касти, але ще і незаконно народжена, що отримала владу і вплив виключно завдяки особистим якостям, а не походженням.

 А вона роз’їжджала по нетрям в «роллс-ройсі», виходила до бідняків с слізьми співчуття на очах – у розкішній шубі, с діамантами, в туалеті від дизайнерів.

   Здавалося б, як можна було вважати революціонеркою дружину диктатора з купою коштовностей? Однак Евіту вважали саме такою. І навіть її багатство і високе положення не викликали заздрості і неприязні. Навпаки, її успіх уособлював надію на зміни на краще для всіх простих аргентинців.

   Влітку 1947 года Евіта вирушила до Європи. Вона домоглася режим международного визнання і стала рекламою  політиці Хуана Перона. Її зустрічали с королівськими почестями. Додому вона повернулась з контрактами на поставку зерна. Ева стала другою після Перона людиною в державі.

Вдома їх пару вважали ідеальною, та чи так було насправді… Переказують, що у Евіти був короткочасний звязок з багатієм Аристотелем Онасісем. Аристотель  і Евіта зустрілися  в  Італії, куди могутній судновласник прилетів спеціально для побачення з дружиною аргентинського президента.

Після офіційного обіду Аристотель і Евіта провели разом романтичний вечір і пристрасну ніч. А вранці перша леді Аргентини власноруч приготувала Онассісу омлет, на знак подяки за який він передав їй чек на 10 тисяч доларів. «Це був найдорожчий омлет у моєму житті!» – жартував потім великий спокусник.

  З Європи Евіта привезла с собою уявлення  про те, як повинна виглядати Перша леді. Відтепер вона одягається тільки у кращих кравців Європи: її гардероб наповнився костюмами від Шанель, Крістіана Діора.

   Її стиль – стримана розкіш, дорога елегантность, класичні костюми вдень и розкішні вечірні сукні для особливих випадків.

  Евіта поступово висвітлювала волосся – с кожним разом на тон світліше, – через нестачу її зачіски ставили все простіше і елегантніше, решті-решт прийшовши до канонічного світлого пучка з кіс.

    Золотисте волосся, укладене в корону, робило її схожою на Мадонну. Таку зачіску ще не одне десятиліття буде робити собі половина латиноамериканок.

Кореспондент британської газети «Дейли-експрес» так описал інтер’єр пероновского палацу, який відкрився для народу після смертных Евіти: «Это було видовище, яке затьмарило б печеру Аладдіна. Скриншоты для ярусов відображали блиск в различных вариантах, оцінених в 2 мільйони фунтів стерлінгів.
А ще я побачив сотню суконь чудового фасона, и все шалено дорогие. Крім того, у Евти було стільки пар туфель, «що их вистачило б на 400 років!».

Хуан Перон одного разу зізнався: «дина коштовність, яку я коли-небудь подарував моїй дружині, була обручка. Все інше вона придбала сама ».

В 1951 году році вона вирішила всунути свою кандидатуру на посаду Віце-президента. Народ активно підтримав цеї прагнення. Вся країна перетворилась в величественный мир, на яком людях підтримували свою Евіту, але військові, на яких опиралась влада Перона, були проти цього і Евіта отідмовилась від цього свого наміру.

Стоячи на балконі президентського палацу перед мікрофоном у прямому ефірі на всю країну вона плакала, розповідаючи своїй нації про те, що скромність і безмежна любов до свого чоловіка не дозволяють їй висунути свою кандидатуру на цю посаду.

Разом з нею, в цей день плакала вся країна,  люди ще більше полюбили її за те, що вона ради свого чоловіка, його авторитету, відмовилась зайняти високий державний пост – Віце-президента.

Але люди не знали ще однієї, може самої головної причини – вона захворіла, швидко схудла і ослабла. Через місяцьї поклали у лікарню де Виявили рак.

   «Не плач за мною, Аргентина …»

     Поступово Евіта стала сильно втомлюватися: вона худла і слабшала з кожним днем.

    В останній раз Еву Перон бачили 4 июня 1952 г. на балкон президентского палацу в день другої інавгурації Перона. У своїй останній публічній промові вона сказала: «Не плач за мною, Аргентина, я йду, але залишаю тобі найдорожче, для у мене є, – Перона».

     Вся країна знала, що Евіта вмирає. Аргентина молилася и плакала, плакала и молилася. Ніхто не хотів відпускати свою Еву. Придумували різне: один танцюрист багато годин без зупинки виконував танго, хтось ставив рекорды в піднятті предметів, хтось в грі на більярді, хтось в приготуванні їжі.

Марія Ева Дуарте де Перон померла 26 липня 1952 року в диких муках. Їй було всього 33 роки. Останнє, що Ева сказала, звертаючись до чоловіка: «Я люблю тебе більше життя!».

Лікар-патологоанатом Ара  забальзамував тіло Евіти. Хто бачив його-згадують, що це був справжній шедевр: здавалося, що вона дихає і посміхається. Тринадцять днів тіло було виставлено для прощання – і не було дня, щоб хто-небудь не спробував накласти на себе руки біля її труни. Три роки тіло Евіти покоїлося в каплиці Загальної конфедерації праці, поки в 1955 році режим Перона не був повалений.

    Новому режиму не потрібен був культ Евіти. Її тіло було вирішено зховати. Його подальша доля схожа на шпигунський детектив и роман жахів: пять років його перевозили с місця на місце, всю воно сіяло нещастя. Говорили, доктор Ара Збожеволів від любові до Евіти. Дві копії мумії були таємно похвалы на різних кладовищах. Справжнє тіло перевозили по країні, и скрізь, де воно виявлялося, поручили негайно з’являлися свічки и живі квіти. Його ховали на військовій базі і за внешним кінотеатром, в робочому кабінеті одного офіцераі в будинку іншого. Нарешті давно покійну Евіту Перон под чужим им’ям похоронили на цвинтарі аж в Мілані.

Минуло майже двадцять років, перш ніж тіло Евіти повернулося додому, в Аргентину, – після того як втомлені від експериментів аргентинці покликали Перона, який в той час жив в Іспанії в будинку, подарованому Франко, назад в президенти.

Однак царював Перон недовго – лише з 1973-го по 1974 рік.

Тіло Еви Перон нарешті знайшло спокій в сімейному склепі Дуарте на найпрестижнішому кладовищі Буенос-Айреса Ріколетта  .

Евіту поховали на десятиметрової глибині, накривши зверху двома товстезними сталевими плитами, щоб вже ніхто і ніколи не зміг потривожити її спокій.

Туристи люблять фотографуватися біля останнього притулку Евіти, де вона значиться під своїм дівочим прізвищем Ева Дуарте …

Життя було дуже коротким, але вона малая вплив на людей, из політики и сторики в багатьох країнах світ до этого пір ведуть суперечки ось уже больше ніж піввіку намагаючись розгадати таємницівінів іпівіївї

Їй присвятили кінофільми: «Евіта, яка хотіла чути те, що чула» (1986 рік); «Евіта», з Мадонною у головній ролі (1996 год); мюзикли, наприклад- Веббера «Евіта» (1975 рік); «Ева» (1986, 2008 года) и багато инших творів, спектаклів, опер, кінофільмів.

Евіта уже давно стала историей, легендою, міфом – але интерес до неї не спада, феноменїї так і залишається не розгаданим.