Володимир Сосюра та його творчість

Володимир Миколайович Сосюра – представник високого поетичного світу, де пахнути білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвіте різнобарв’ям України. Він – тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічних полотен.

Народився В. Сосюра на станції Дебальцеве (ніні Донецької області). За своїм національним походженням Володимир Миколайлович – не українець. По батькові він – французький. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах і споминах. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був створений людиною непосиджуючою та різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителів, працював сільським адвокатом, шахтарем.

Мати поета – Марія Данилівна Локотош – мадярка, робітниця з Луганської, займалася хатнім господарством.Дитячі роки майбутнього поета минули у с. Третя Рота (ніні м. Верхнє), у старій хворості над берегом Дінця, де в одній кімнаті тулілися восьмеро дітей та батьків. Одинадцяти років В. Сосюра йде працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. Початкову освіту здобуває під опікою батька, зачитується пригодницькою літературою (Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер), віршами О. Кольцова та І. Нікітіна. 1911 р. вступає до міністерського двокласного училища в с. Третя Рота.

Свої перші поетичні програми російською мовою В. Сосюра відновити до 1914 р. (Усі рукописи загинули в роки Першої світової війни). 1914 р. він вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища в с. Яма, але смерть батька (1915) змушує його залишити навчання і працювати на содовому заводі учнем маркшейдерського бюро. Восени 1916 р. В. Сосюра повертається до училищ, аби пробути тут до буремної осені 1918 р.

Поет вірити в революційному оновленні життя і разом із тим тим болісно, ​​гостро реагує на драму громадянської війни, що відбито ним у вірші “Брат на браті”. 1921 р. вийти поема “Червона зима”, яка мала небачених успіхів. У її незначному розділі розміщується розділ змісту цілісного духовного світу представника “робітничої рані”: теплі спогади про дитинство й домівку, кілька розваг та перше кохання, порів повстанських загонів, повернення додому і сум утрат, відчуття відсутності у людей та вірів в ідеалах народного управління. .Здобуття свого берега в розбурханому суспільному морі, світовому визначенні як дарунок бунтуючий душі – ось психологічне і філософське підґрунтя поеми, що попри всю суворість зображеної реальності (голос, злідні, розруха, війна і смерть) наскрізь перетворює оптимістичний звуковий звук. 1960 р. В. Сосюра закінчує поему “Розстріляння безсмертя”, розпочату в достатній час і опубліковану лише 1988 р. Є підстави вважати, що “заспівна” частина цього твору, присвяченого жертвам сталінського терору, є поновленим із пам’яті багатокомбаєрних поезій “Махно”. Поява багату на проникливі характеристики, які відстані літ автора дає друзям і знайомим і які разом із оцінкою власників вчинків і почуттів створюють духовний образ трагічного часу.Ці поетичні мемуари стали першим великим зверненням повоєнної поезії до фактів епохи столичності та разом з його автобіографічним романом “Третя Рота” (1989) склали початок розробки та ці теми. Поет навіки залишився в серці свого народу. На його могилі споруджено пам’ятник. Надано ім’я М. В. Сосюри Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць м. Києва. У м. Лисичанську відкрито музей поета. У Києві, на домі, де жив і працював Володимир Миколайович Сосюра, встановив меморіальну дошку з барельєфом.