Мета проєкту:

• ознайомлення з історією та літературою рідного краю у ХVІІІ- ХХст., освоєння району Ліски, показавши її в контексті долі українських земель у складі Російської імперії. Дослідження утворення намивної  території у мікрорайоні Ліски  (сучасний район Намив).
• Сприяти формуванню вмінь та навичок роботи з різними джерелами інформації, створення листів-запрошень до парку «Ліски»; здобуття історичних знань з художньої, публіцистичної, наукової літератури та візуальних джерел; удосконалення вмінь користуватися перекладними словниками, сприяння розвитку літературної української  мови, творчих здібностей учнів.
• Популяризація знань про наших видатних земляків, мешканців району.
• Сприяти вихованню любові до історії та літератури рідного краю, української мови, патріотизму, людяності, гідності.

Під час пошуково – дослідницької роботи учні дізналися про створення “інвалідних хуторів”, дач на території району, історію будівництва та назви кінотеатру “Іскра”, видатних особистостей, мешканців мікрорайону.

Проєктна робота з цієї теми сприятиме збереженню та поширенню  інформації про історію рідного краю серед мешканців та гостей нашого міста.

Під час дослідницької роботи учні з’ясували, що історія Ліски-Намив мало досліджена краянами та науковцями, тому плануємо звернутися щодо вирішення цієї проблеми до Відділу освіти , молоді і спорту Миколаївської міської ради Миколаївської області.

       Історія району Ліски

Маляс Дмитро, учень 9-А класу,

  Дихан Артем, учень 9-Б класу

Назва “Ліски” була дана цій місцевості Г.А.Потьомкіним ще на зорі існування Миколаєва. Так у листі Потьомкіна Фалєєву з Бендер (14 серпня 1790 р.) говориться: “Пришукуйте воду біля Миколаєва, також покопайтеся і Лісків”.

Частина сучасного міста Миколаєва розташована  на землях приватної дачі. Це володіння дісталося 29 липня 1784 р. санкт-петербурзькому купцю австрійського походження Францу Фабре. За найвищим указом відмежували 1500 десятин землі (16,35 квадратних кілометрів) в гирлі Інгулу. Завзятому  австрійцеві територія усього миколаївського півострова дісталася за 45 рублів і 3\4 копійки. Купець встиг побудувати на землях сучасного міста три садиби: біля нинішнього Ингульского моста, в районі Спаського мису і поблизу сучасного яхт-клубу.

Величезна дача Фабре включала основний будинок, льох, криницю, пташник, водяний млин, шинок і дві землянки. Купець насадив в Спаському  три десятини фруктового саду з груш і кущів тернини. У північній частині запланував ріллю на незайманих чорноземах, а на південному заході, де були піски і велике озеро з водоплавним птахом, – мисливські угіддя.

Проте доля першої “міської дачі” була сумна. Землемірами не було вчасно  включено володіння Фабре в межові книги, і тому Григорій Потьомкін своєю владою анулював купчу австрійця, забравши у нього півострів за залишковою вартістю в казну. А  в 1789 року на півострові при злитті Інгулу та Бугу було закладене місто Миколаїв .

Після закінчення Кримської війни 1854-1855 р. був схвалений проект підтримки інвалідів – моряків. Спеціальний комітет в 1861 році почав  будівництво інвалідних хуторів (дач) в Миколаєві і Севастополі.Для цього  виділили землі Морського відомства, що займали велику територію на південному заході півострова (район нинішніх Лісків і прилегла до них ділянка).  На плані міста 1890 року з’являються  дачі під номерами 1 – 31, які тягнулися уздовж води від Волового двору до Спаського холму.  Так  на землях Лісків виник сад-хутір Барбе в оточенні дрібних ділянок для літнього відпочинку.

Природний зелений куточок   дбайливо охоронявся і був під заступництвом командування Чорноморського флоту. На одному з перших планів міста, підписаним віце-адміралом Н.С.Мордвиновим за №72, було написано: “Натуральні ліски, що зберігаються, між якими в добавці різних великих дерев насіння сіється”.   Ліски, як відомо з архівних документів, охоронялися, і для їх утримання при Чорноморському адміралтействі були засновані посади лісничого та його помічника. У 1792 році посаду “вальдмейстера” (лісничого) обіймав Догман, а син його був помічником. Ліски були улюбленим місцем для відпочинку.

У районі Лісків, навпроти Малої Коренихи, колись була переправа через Бузький Лиман. Перший архітектор Миколаєва М. Л. Фалєєв побудував її нижче Миколаєва, біля Богоявленки (нині Корабельний район), але пізніше головний командир Чорноморського флоту і порту, губернатор м. Миколаєва Н.С.Мордвинов розпорядився перенести її у Ліски. У 1885 році напроти Варварівки був побудований дерев’яний міст і переправа у Лісках перестала існувати.

Наприкінці ХIХ століття цей міський район потопав у деревах, довкола росла трава, було багато колодязної та ключової води. На поливних землях городяни розводили сади та городи, використовували під общинні пасовища та місця для водопою.

Після Жовтневої революції дачі багатих миколаївців були націоналізовані під піонерські табори та різні установи.

Під час Першої та Другої світових війн парку було завдано серйозної шкоди: практично всі дерева були вирубані, за винятком небагатьох дубів та тополь.50-ті та початок 60-х років почали відроджувати  парк. У 1974 році територія парку отримала статус заповідного об’єкта. «Ліскам» надано статус парку—пам’ятки садово—паркового мистецтва місцевого значення, який охороняється законом.

В даний час існує невелика посадка сосен в районі колишньої дачі Барбе, а також насадження акації білої, софори японської, платана західного, кленів різних видів, шовковиці, липи, ялини, туї, берези, тополі, верби, шипшини, троянд.Вся решта території забудована, утворивши мікрорайон міста «Ліски». Півострівне розташування Миколаєва створює великі труднощі для житлового будівництва — мало вільної території для забудови. Тоді було ухвалено рішення: за рахунок намивання землі в західній частині міста, в районі Лісків, збільшити територію ще на 112 гектарів для будівництва житлового масиву. І тепер район Ліски включає район так званого Намиву.

Кінотеатр “Іскра”

Хабаров Дмитро, учень 7-А класу

Черевко Аня, учениця 5-А класу

У 1978 році у парку був побудований кінотеатр «Іскра». Своїм ім’ям він зобов’язаний більшовицькій газеті «Іскра», яка нелегально доставлялася на початку 1900 років до Миколаєва через Одесу і Херсон. З 2002 по 2004 роки в будівлі кінотеатру була розташована церква «Віфанія». А з 15 вересня 2004 року він був  реконструйований   за сучасними мірками. Але, нажаль, на даний момент не працює.   У 2007 році кінотеатр знову закрили. Якийсь час фойє пристосовували для тенісу, для репетицій молодіжних колективів. На сьогоднішній день обговорюється подальша доля цього кінотеатру.

Намив

Шкулєпова Юлія, учениця 9-А класу

Мікрорайон Намив розташований на самому заході Миколаєва і є частиною Заводського району. Добратися до Намиву можна через район Ліски.

Район Намив виник штучно. У 70-х роках минулого століття міська влада ухвалила рішення створити

намивну територію у мікрорайоні Ліски. 130 гектарів суші намили в акваторії Бузького лиману потужними земснарядами з початку 1970-х років. Саме тому район і отримав свою назву. Головні роботи виконав Домобудівний комбінат Чорноморського суднобудівного заводу, який на той час був найбільшим у Європі. Створювали мікрорайон за проєктом миколаївського архітектора Олега Старушка. Вже 1976 року розпочалася перша забудова намивної території.

Станом на сьогодні Намив – мікрорайон, що інтенсивно будується. Забудова новими темпами розпочалася на початку 2000-х років, внаслідок чого з’явились нові житлові масиви: ЖК «Рів’єра» та «Апельсин». Вони розбудовуються й наразі. Існує досить амбіційний план забудови Намиву. Частина плану вже втілена в життя. Різноманіття інфраструктури на Намиві робить цей мікрорайон привабливим для проживання. Істотним плюсом є наближеність до берегової лінії. На піщаних пляжах можна насолодитися сонцем та покупатись. Місце також популярне серед любителів птахів, тому що на Намиві мешкає безліч різних видів птахів, включаючи рідкісні та захищені.

Спаська коса — довга серпоподібна коса на Намиві, що обмежує Спаське урочище на півдні. До виникнення міста Миколаєва коса називалася «Жабурна». Стара назва коси пов’язана з тим, що навколо неї, особливо в затоні, що утворився, росло багато тину, нитчатки, що українською називалося «жабуриння». На плані міста Миколаєва назва «Спаська коса» вперше з’являється у 1890 році, однак в той же час вона вказана у лоціях 1851 і 1867 років. Відомо, що в затоні, який утворила Спаська коса, ловили рибу навіть запорожці, що проходили цю місцевість у своїх походах.

Ліскова (Осницька) коса — обширна коса на лівому березі Бузького лиману (південний захід Миколаївського півострова). Довжина коси біля одного кілометра. Одна з найдовших кос Миколаївського півострова. Можна зробити припущення, що Осницька коса отримала свою назву «по произростанию на ней дерев» — осик.Нині осики на косі немає. Дерев мало. Зустрічаються дерева родини Маслинкові. Береги коси густо порослі очеретом. На косі живуть змії, птахи.

Можлива і друга версія походження назви коси — від слова «осниця» — гостра вершина, вісь (своєю формою Осницька коса нагадує гострий кут, навколо якого розвертається, ніби обертається навколо осі, Бузький лиман).Згодом Осницька коса отримала назву «Ліскова» через те, що поблизу неї і на березі росли невеликі лісові насадження — ліски. Назва «Осницька коса» показана на карті 1779 року.                                               Ліскова коса з’явилася на плані міста Миколаєва у 1890 р., однак у лоції 1867 р. вона вже згадується.         Нині частина Ліскової коси зрита, та у глибині коси влаштовано Миколаївський річковий торговий порт для масових, сипучих та навалювальних вантажів.

Впізнай місце на  світлині…

Підбірку світлин підготувала

Крапчіна Тетяна,

учениця 6-А класу

( Використано світлини сайту

                        “Миколаївський міський архів”)