При народженні:  Лариса Петрівна Косач

Дата народження:  25 лютого 1871

Місце народження:  м. Новоград-   Волинський

Дата смерті:  1 серпня 1913

Місце смерті:  м. Сурамі, Грузія

Національність:  українка

Громадянство:  Російська імперія

Мова творів:  українська, російська, французька

Рід діяльності:  прозаїк, поет, драматург, публіцист

Роки активності:  1884—1913

До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала.

Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Любила музику, особливо гру на фортеп’яно, виявляла композиторські здібності

         Леся й серйозну роботу – господарчу.

             Та скоро сталося велике горе…

         Ось як розповідає її сестра Ольга: “… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому, і від того, як тоді і думали, вона заслабла. У неї так почала боліти нога права, що вона незважаючи на те, що й тоді була дуже терпляча, але плакала від болю.

“Тридцятирічна     війна”

    В той час, коли не боліла нога, почався туберкульоз у китиці лівої руки, вилікуваний операцією восени 1883 року.

Хвора рука позбавила Лесю можливості стати піаністкою.

Після руки знову почала боліти нога, туберкульоз прокинувся у легенях, а після залікованих на Карпатах та в Італії легенів на туберкульоз заслабли нирки.

   Свою журбу, що доведеться відмовитися від музичних занять, Леся вилила в автобіографічній елегії «До мого фортеп’яно».

   Через хворобу до школи не ходила, та завдяки самоосвіті, феноменальним здібностям до мов, літератур, історії стала високоерудованою у цих галузях знань.

Німеччина, Італія, Єгипет, Кавказ…

Скрізь шукала Леся надію на одуження….

Вшанування пам’яті

 Пам’ятник Лесі Українці в Телаві

Пам’ятна монета, присвячена 125-річчю з дня народження

Музей Лесі Українки у Києві

Музей Лесі Українки у Колодяжному

Музей Лесі Українки у Новограді-Волинському

Музей Лесі Українки у Сурамі

Музей родини Косачів

Музей Лесі Українки у Ялті

21 жовтня 2010 року Верховна Рада України постановила у лютому 2011 року урочисто відзначити на державному рівні 140-річчя з дня народження Лесі Українки[16].

Як я умру, на світі запалає

                                                                                                   Покинутий вогонь моїх пісень,

                                                                                                      Істримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

                                                                                                                                                 Леся Українка