Казка

Одного погожого дня, коли кажани полетіли у розвідку для нічного полювання, Вусик і Бусик покинули батьківську оселю, Бусик не хотів летіти з братом, але ну дуже за нього турбувався і вирішив полетіти слід за ним. Вони летіли дуже довго, так як сонце підіймалося все вище і вище, і вони заблукали, кажаненята сполохнулися, шукаючи домівку, але їх раптом окутав сон і вони заснули на одному дереві на першій широкій гілці. В цей час поруч проходив велетень, тримаючи чудогірок в руці, він ласував цьогорічним смачним врожаєм, але тут цей чудогірок застряг між його велетенськими жовтими зубами і велетень, шукаючи собі зубочиску, натрапив на гілку з кажаненятами. 

                                   КАЖЕНЯТА 

 Між великими хмарами, між високими скелями, у темних дрімучих лісах є невелика, Богом забута, країна Великанія.

 Ні літаком туди не долетіти, ні кораблем не доплисти…

 Населення країни:звірі – великани, люди – великани, а серед них живе одна чудернацька сім’я кажанів.

 Маму звати Летючка, тато – Вухань, а їх діток – Вусик і Бусик. Великани в цій країні їдять лише зелень, вирощують чудогірки, веселопомідори та радоперець. Вусика і Бусика батьки ніколи не випускали на подвір’я, так як за легендою, кажан, котрий вилетить з хатки і побачить сонце, навіки стане сліпим. Бусик був слухняним кажененям, а Вусику ну дуже було цікавим, як виглядають велетні.