Дивний фінансист

by Diana

This free e-book is brought to you by
Ourboox.com

Ourboox is the world's simplest platform for creating and sharing amazing ebooks.

You too can become one of our 75,000 authors.

Join us now and start creating your own books right away.

Create your own free book

Дивний фінансист

Member Since
Jun 2020
Published Books
1

Розділ 1 – Незвичний відвідувач…

 

Ніч. Темрява. Раптовий дзвінок в двері.Цокання годинника. Моторошні звуки. Крик…

                                                                    Ранок того ж дня :

–  Доброго ранку , Олександро!

– Доброго! – усміхнено відповіла юна дівчина.

– Прошу проходьте! Клієнт зачекався у вашому офісі .

– Клієнт? Але ж іще 7 немає, хіба не зарано для відвідування?!

Робітниця похитуючи плечима усміхнулась. Тоді Олександра повільно наближалась до офісу, в першу чергу її непокоїло те , що ніхто (крім робітниці) не знав про її ранні відвідування роботи, отже ніхто не міг прийти

 

1

так рано і …, і її сон. Все було так раптово та вона пам’ятала його голос, який звучав в її голові весь час, він говорив напрочуд дивні слова , вона не могла всього згадати , та одне слово – “батько”, запам’яталось дуже добре. Вона не любила цього слова . Причиною всього цього були її дитячі спогади . Про одну згадку про них голова крутились й ці звуки, надто дзвінкі й пронизливі звуки , які зводили її з розуму. Частіше всього все це закінчувалось запамороченням.  Сама дівчинка жила з мамою майже все дитинство. Майже…Після смерті мами їх з братом забрали до різних дитячих будинків. Деталей вона достеменно вона не пам’ятає, тоді їй було лише 3…

2

…вони з сім’єю вирушили в ліс . Мама готувала суп на вогні , тато розкладав намет, брат пішов у ліс , а вона , ще зовсім маленька ,  сиділа й роздивлялась навкруги. День був сонячним. Було спекотно. Дівчинка пішла в намет за водою , аж раптом почулись крики . Це була сварка матері й батька. Йшлось про велику суму грошей , яку тато взяв , але оскільки  Саша  була ще зовсім крихіткою, вона мало що запам’ятала. Пам’ятає ще те , що коли батьки стихли тато взяв велику сумку й пішов. Від того часу його ніхто, абсолютно ніхто не бачив.

На очах з’явилась сльоза . Болючі спогади викликали її. Але зібравшись з духом вона рушила в офіс, ні про що більше не задумуючись.

– Доброго дня, Олександро …?

– Сергіївна – відповіла дівчина, а взагалі вона володіла досить цікавою українською з корейським акцентом. Як відомо , батько Олександри був корейцем , а мати – українкою. Переїхавши, батько змінив ім’я на українське, а опісля на світ з’явився маленький хлопчик Андрійко й крихітка Олександра.

-А ви…?

– Андрій Бедтфолд.

 

3

 

– Яке цікаве у вас прізвище? Ви ж не тільки українець, чи не так ?

– Правду говорите. Сам я сирота , але кузина батька – тітонька Кім , забрала мене звідти й переїхала в Лондон. Там тітонька змінила наші ім’я та прізвища та ми стали родиною Бедтфолд . Хоча й тітка просила називати її Іннес та для мене вона завжди залищиться тітонькою Кім.

– Отже Андрію, чи можу я дізнатись з якою метою ви прийшли до мене так рано ?

– О , вибачте за те , що потривожив вас , я живу досить далеко звідси , але й туди надійшли чутки про …

– Про дівчину прокурора ? – не даючи доказати своєму клієнтові , перебила Олександра . Хм, цікаво, що ще про мене говорять , продовжуйте будь-ласка.

– Ні ні , мені навпаки вас порадили. Чесно кажучи , на початку вашої кар’єри я сумнівався . Та побачивши ваші досягнення, я й справді захоплююсь вами і я впевнений , що ви можете мені допомогти.

Дівчина уважно слухала розповідь , дивлячись постійно в одне місце. Та все ж відповідь на своє питання не отримала.

– Як я можу вам допомогти ? – вперше глянула в очі чоловіка й побачила

4

в них щось знайоме , ці очі нагадували їй дитинство.Вона раптом повернулась до картини й довго не могла отямитись. Справа у її психологічній травмі з дитинства . Кожен спогад викликав запаморочення , але на превеликий подив , воно раптово, без причин зникло…

– Ваш чай! – почулось по той бік дверей.

– О, прошу , заходьте.- відповіла злегка схвильована дівчинка . Андрію , щодо вас , можливо чашку кави/чаю?

– Ні , дякую .

Вони знову залишилися вдвох. Олександра хотіла спитати чи не бачились вони раніше , але раптовий дзвінок перервав її думки. Задзвонив телефон Андрія , це був його колега , який розгублено говорив про якесь зникнення документів. Чоловік збентежився. В той же момент юна прокурор зрозуміла , що трапилось щось серйозне.

– Андрію, чи можу я  почути мету з якою ви прийшли до мене? – поспіхом промовила Олександра , коли той завершив розмову.

5

 

– О , звісно. Я – експерт з фінансових питань й на даний момент я допомагаю людям з їхніми фінансовими вкладеннями . Один з моїх клієнтів – Соломенко Іван вклав всі свої збереження в фірму, яка раптово  розвалилась. О після він прийшов до мене  й попросив зробити розслідування щодо цієї фірми , аж раптом, наступного дня він різко змінив свою думку й виїхав за кордон , хоча всі його збереження були втрачені. Але справа не в цьому. Я провів власне розслідування й за моїми даними справжній власник фірми зареєстрований на ім’я Павленко Сергій  , говорять , що це не його справжня назва . Я зацікавився цим. Та наступного дня , щойно я з’явився до офісу , секретар приніс мені листа , ось він – дав лист дівчині.

6

 

  Шановний Ендрю Бедтфолд, задля вашої ж безпеки прошу припинити ваші  розслідування  й не сунути свого носа в чужі справи!

 

                                                                   а-нім

 

 

Олександра глянула на лист .

Тим часом Андрій продовжив свою розмову :

– Того ж дня (тиждень тому), я повертався з роботи машиною,  я вийшов за вологими серветками, коли ж повернувся скло в моїй машині було розбите. Я звернувся до охорони й працівників супермаркету, вони не розгледіли обличчя , знають тільки те , що ця людина була дуже високого зросту, скоріш за все це був чоловік.Він був у масці й чорному одязі . Ми переглянули камери з відеоспостереження , але якимось чином їх вимкнули, тоді ми просто залишили ту справу. Сьогодні ж викрали документи. Тому я прошу допомогти мені , знаю це – не ваш обов’язок та я не зовсім довіряю детективам , а оскільки ви вже вирішили не одну складну справу й досвідчені, думаю я можу вам довіряти , чи не так?

– Звісно, я допоможу, покладіться на мене. Ось моя візитка , дзвоніть за потребою.

– Звичайно, дякую , ще , хочу сказати , що гроші – не проб…

– Прошу без цього, краще дайте свій номер телефону.

– А, так, записуйте…

 

7
This free e-book is brought to you by
Ourboox.com

Ourboox is the world's simplest platform for creating and sharing amazing ebooks.

You too can become one of our 75,000 authors.

Join us now and start creating your own books right away.

Create your own free book

COMMENTS 0

Leave a Reply