Перелітні птахи

Ще в давні часи люди звернули увагу на щорічні перельоти птахів. Це явище в житті природи справді чудово. Клімат України досить різноманітний: снігові морозні зими, тепла, вітряна весна, посушливе жарке літо, дощова осінь. З настанням осінніх холодів багато хто з птахів, що жили влітку в наших лісах і на полях, зникають. Для зимівлі птахи найчастіше перелітають на південь. Для одних птахів це переліт на далекі відстані, для інших на ближчі. Так, наприклад, лелека зимує в тропічній Африці, а ось жайворонки зимують на півдні Європи. На думку орнітологів, середня швидкість перельоту для дрібних птахів складає близько 30 км / год, а для великих близько 80 км / год. Часто проходить в кілька етапів з зупинками для відпочинку та годуванням. Чим менший за розміром птах, тим коротша дистанція, яку вони в змозі осилити за один раз: дрібні птахи здатні летіти безперервно 70 – 90 годин, при цьому долаючи відстань до 4000 км….

Цікаві факти

Як летять перелітні птахи.

Птахи не завжди летять скупченими зграями; Кулик, чаплі та качки летять шеренгою, прямим фронтом або поперечним рядом; Гуси найчастіше летять косяком; Також гуси, як і журавлі, лебеді та інші великі птахи можуть летіти кутом, або клином.ї У висновку хочеться сказати, що птахи – це невід’ємна частина природи, яку ми зобов’язані захищати. Спільні зусилля вчених, працівників заповідників, національних парків, юних натуралістів, всіх любителів природи дозволять зберегти все це багатство.

Цікавим є той факт, що деякі птахи при перельоті визначають шлях по магнітному полю землі, за сонцем, а деякі – вивчають маршрут не один рік. Так, деякі перелітні птахи України, зокрема гуси, лебеді вивчають шлях, здійснюючи перельоти з більш досвідченими представниками.

З України на зимівлю в теплі краї відлітає:

• Ластівка.
• Шпак.
• Лелека.
• Грач.
• Чайка.
• Стриж.
• Жайворонок.
• Дрізд та ін….

Ластівка (Hirundo) — рід птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Найпоширеніший вид — сільська ластівка (Hirundo rustica).   Ця пташка одна з найсимпатичніших перелітних птахів. Вона має довгий роздвоєний хвіст з глибоким вирізом, тонкі крила. У повітрі ця пташка здійснює запаморочливі акробатичні трюки. Ластівка має яскраве оперення — на спині блискуче пір’я, а черевце — біле.

Ластівку легко впізнати по яскравому, блискучому, синьо-сталевому оперенню з фіолетовим відливом і характерній формі хвоста з глибоким розрізом і довгим хвостовим пір’ям з боків. Влітку, заглянувши під дах хліва, майже завжди можна побачити приліплене до стелі характерне, схоже на чашу гніздо цієї пташки. Восени можна спостерігати за ластівками, що збираються у великі зграї перед відльотом на місця зимування її.

Шпак звича́йний, шпак (Sturnus vulgaris). Належить до ряду горобцеподібних, родини шпакових. Довжина 19—22 см, вага 60—90 г.

Шпаки багатьох видів населяють всю територію України, більшу частину Європи та західної Азії. Ці птахи є постійними мешканцями південної і західної Європи. Восени, мешканці північно-східної Європи, як правило, перелітають на південний захід Європи та у південно-західну Азію. Шпаки можуть також перелітати аж до Піренеїв та північної Африки, однак, там вони не розмножуються. Шпаків також було завезено до Австралії, Нової Зеландії, Північної Америки та Південної Африки.

Леле́ка бі́лий (Ciconia ciconia) — птах родини лелекових, ряду лелекоподібних.

Окрім науково прийнятої назви^[1], у цього птаха безліч народних назв: чорногуз, бусол, бусел, бусько, бузько, бусьок, бузьок, боцюн, боцян, гайстер.

Білий лелека — птах розміром від 80 до 100 см довжиною, розмахом крил 200—220 см та вагою від 2,5 до 4,5 кілограмів. Забарвлення пір’я біле, за винятком махових пір’їн на крилах, які мають чорне забарвлення. Коли крила птаха складені, то махові пір’їни покривають задню частину тіла, звідки і походить назва — чорногуз. Дзьоб та ноги чорногуза червонясті й довгі.

Голос слабкий. Птахи спілкуються клацанням дзьоба. Клацаннями птахи вітають один одного, також цими звуками захищають гніздо від конкурентів. Поведінці білого лелеки властивий і шлюбний ритуал, який супроводжується спільним клацанням дзьобами.

Грак, або гайворон, діалект. грайворон (Corvus frugilegus) — птах середнього розміру з родини Воронових.

Граки — доволі великі птахи, їх довжина сягає від 44 до 46 см, а розмах крил становить від 81 см і майже до одного метра^[2]. Усе тіло грака повністю чорне. Дзьоб у грака середньої довжини, трохи більший, ніж у крука. Трохи менше половини дзьоба грака (ближче до голови) має колір близький до бежевого, решта — темно-сіра. Очі в грака чорні і розташовуються біля самого дзьоба.

Серпокри́лець чо́рний  або стриж чорний, (Apus apus), у народі також щур — дрібний птах родини Серпокрильцевих. В Україні гніздовий, перелітний вид.

Серпокрилець чорний має довжину тіла 16—18 см, крила — 15—18 см, розмах крил 40 см, вагу — 35—50 г. Колір у нього бурувато-чорний, у старих птахів із слабким зеленкуватим відливом. Влітку пір’я суттєво вигоряє, тому забарвлення оперення світлішає. Дзьоб та ноги чорні. На лапах всі чотири пальці спрямовані вперед.

Ча́йка (Vanellus vanellus) — прибережний птах родини Сивкових, ряду Сивкоподібних. В Україні гніздовий перелітний птах. Гніздиться на вологих луках та трав’янистих болотах. Раніше мав обмежене мисливське значення. Через суттєве скорочення чисельності виду протягом останніх десятирічь МСОП у 2015 році було надано цьому виду надано статус «близький до загрозливого стану».

Жа́йворонок польови́й (Alauda arvensis) — невеликий горобцеподібний птах. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Птах розміром більший за горобця. Маса тіла 34-43 г, довжина тіла до 18 см. Дорослий птах зверху світло-бурий, з темною строкатістю; на тім’ї короткий «чуб»; низ білуватий, воло вохристе, з чорними рисками; махові пера бурі, вздовж заднього краю другорядних махових пер проходить вузька біла смуга; хвіст чорний, на центральних стернових перах широка бура облямівка, крайні стернові пера білі; дзьоб темно-бурий; ноги жовтувато-бурі. Молодий птах строкатіший за дорослого, на волі краплеподібні плями.