Розробник комп’ютерних ігор

Computer game developer – це творець ігор у широкому сенсі цього слова. Його можна назвати продюсером ігор, відповідальним за ігровий дизайн проекту. Професія гейм-дизайнера знаходиться на стику творчих ідей і технічного документування.

Щоб бути творцем ігор, необхідно любити ігри і розуміти їх; необхідно знаходити задоволення в аналізі гри, розбитті гри на найдрібніші частини і розумінні того, як ці частини утворюють ціле

Так з чого ж почати?

Перше, з чого, можливо, треба почати (не враховуючи саму гру у ігри), — це модобудування.

Мод (скор. від «модифікація», моддинг ігор) — доповнення до комп’ютерної гри, написане, як правило, сторонніми розробниками чи любителями за допомогою SDK, яке додається до гри чи спеціальних, розроблених для модифікування ігор аматорських програм.

Моди звичайно розробляються фанатами та для фанатів і передбачають виключно безкоштовне розповсюдження. На відміну від адд-онів, вони часто змінюють баланс сил (у стратегічних іграх) чи набір зброї та можливості герою (у 3D-шутерах).

Модобудування дозволить вам зрозуміти внутрішню логіку вашої улюбленої гри, як вона побудована та що можна змінити у ній у кращий (а інодні і у гірший) бік.

Друге, що треба, — правильно сформулювати свої цілі у розробці комп’ютерних ігор. Тобто поставте собі ряд питань: створювати мобільні додатки чи браузерні ігри, професійно займатися розробкою ігор чи присвятити цьому вільний від роботи час? Також треба розуміти, що вам більше до душі: створення інтерфейсу, геймплею чи написання скриптів? А, може, ви бажаєте бути 3D-митцем? Правильна постановка мети спрямує вас на правильний шлях.

Особливості професії

У сучасному світі розробка комп’ютерних ігор – це чітко налагоджений поетапний процес. В ігровому бізнесі існує два типи компаній: розробник (developer) і видавець (publisher). Часто буває так, що розробник і видавець збігаються. Це йде на користь процесу розробки гри: розробнику не треба буде переконувати видавця в доцільності капіталовкладень.

Етапи створення типової комп’ютерної гри

Перший етап розробки ігор називається Pre-production або підготовка до виробництва. Він включає в себе складання концепт-документа, підбір засобів для реалізації проекту, складання плану робіт, роботу з художниками для визначення графічного стилю гри, вирішення фінансових питань.

На другому етапі – Pre-alpha – складається і затверджується детальний дизайн-документ, у якому детально розписана вся гра. Це основний документ, яким керуються в роботі всі фахівці. План робіт узгоджується з компанією-видавцем. Як правило, всі сучасні ігри розробляються для конкретного видавця, який вкладає в розробку свої кошти. На цьому етапі в роботу включається сценарист.

Третій етап – альфа-версія – ключовий етап у створенні гри, в процесі якого розробники займаються реалізацією плану, заповнюють гру змістом. Гейм-дизайнер веде постійну роботу з дизайнерами рівнів і художниками/моделерами, контролюючи відповідність концепції і забезпечуючи цілісність і єдиний художній стиль гри. При цьому необхідно приділяти увагу і деталям, які роблять ігровий світ живим. На цьому етапі періодично аналізуються поточні результати розробки: працююча демо-версія гри, перший рівень. Ці проміжні результати використовуються в рекламі нових ігрових проектів: демо-версії публікують на ігрових сайтах.

На четвертому етапі, який називають бета-версія, гра повинна бути практично готова і повністю функціонувати. Гейм-дизайнер бере активну участь у тестуванні, працює з дизайнером місій. За результатами тестів на цьому етапі в гру вносяться необхідні зміни.

І, нарешті, фінальний акорд – реліз (англ. release), тобто випуск. Після створення, тестування і налагодження гри настає довгоочікуваний час її випуску. Інтерес до цієї події посилено підігрівається видавцем гри за допомогою реклами. На цьому етапі гейм-дизайнер активної роботи не веде.

Останній і неминучий етап – підтримка. Комп’ютерні ігри, навіть після тестування і багаторазового налагодження, часто виходять з помилками. Розробники залишають можливість виправляти помилки на випущених іграх, встановлюючи патчі (від англійського слова «patch» – латочка).

Плюси та мінуси професії

Професія надзвичайно цікава і складна, що вимагає повної самовіддачі. Аврали і ненормований робочий день – звичайні будні. До плюсів можна віднести затребуваність і високу оплату праці.

Місце роботи

Компанії, що займаються виробництвом комп’ютерних ігор.

CGD вирішує такі завдання:

• розробка ідейної основи гри;

• складання концепції проекту;

• складання та редагування дизайн-документа («діздока»);

• за необхідності коригування ідейної основи гри;

• контроль над процесом розробки в частині ігрового дизайну;

• участь у складанні технічної специфікації гри.

Важливі якості

• любов до ігор

• широкий кругозір

• багата фантазія

• гарна уява

• художній смак

• об’єктивність і гнучкість мислення

• навички організатора, аналітика, психолога, гравця, технічного письменника

• посидючість

• вміння працювати в команді

• вміння зрозуміло висловлювати свої думки людям різного мислення (художникам і програмістам)

Сходинки кар’єри та перспективи

Гейм-дизайнери можуть почати свою кар’єру в аматорських проектах або з позиції тестера. При прийомі на роботу кандидату на посаду гейм-дизайнера дають тестове завдання, унікальне для кожної студії. Як правило, це частина роботи, яку належить виконувати надалі. Для виконання завдання дається кілька днів, Після успішного виконання завдання кандидат або проходить співбесіду, або виконує додаткове тестове завдання.

Гейм-дизайнеру бажано мати вищу освіту – технічну в області програмування. Високим попитом на ринку праці користуються гейм-дизайнери з додатковими корисними навичками – малювання, знання мов програмування і скриптових мов, 3D-моделювання.

Висновок. Що потрібно знати, щоб почати?

Починаючому розробнику треба багато терпіння у засвоєнні модобудування, розробки на спеціальних конструкторах ігор без програмування, а також необхідно вивчити увесь інструментарій розробника. Далі це стане в нагоді на практиці. Ну й, звісно, любити ігри!

Що стосується більш продвинутих людей, то тут список куди більший. Все залежить від того, яку професію ви оберете. Для програміста — робота на мовах високого рівня, щоб поріг входження був меншим, основи моделювання, геометрія речей, роботу у 3D-просторі та багато іншого — в цілому, це те, що зветься предметною областю. Любов до ігор та програмування — теж обов’язковий атрибут.