Ампер Андре Марі (1775 – 1836) – видатний французький фізик і математик, один з основоположників електродинаміки. Ампер ввів у фізику поняття «електричний струм» і побудував першу теорію магнетизму, що ґрунтується на гіпотезі молекулярних струмів і установив кількісні співвідношення для сили цієї взаємодії. Максвелл назвав Ампера «Ньютоном електрики». Ампер працював також у галузі механіки, теорії імовірностей і математичного аналізу.

Архімед (284 – 212 рр. до н. е.) – давньогрецький учений, фізик, механік і математик. Установив правило важеля, відкрив закон гідростатики, запровадив ряд астрономічних приладів, зокрема модель небесної сфери.

Бор Нільс (1885 – 1962) – великий датський фізик. Створив першу квантову теорію атома і потім узяв найактивнішу участь у розробці основ квантової механіки. Поряд з цим Бор вніс великий вклад у теорію атомного ядра і ядерних реакцій. Зокрема, він розробив теорію поділу атомних ядер, у процесі якого виділяється величезна енергія. У Копенгагені Бор створив велику інтернаціональну школу фізиків і багато зробив для розвитку співробітництва між фізиками усього світу. Бор брав активну участь у боротьбі проти атомної загрози людству.

Больцман Людвіг (1844 – 1906) – видатний австрійський фізик, один з основоположників молекулярно-кінетичної теорії. У працях Больцмана  молекулярно-кінетична теорія вперше являла собою логічно струнку, послідовну фізичну теорію. Больцман багато зробив для розвитку й популяризації теорії електромагнітного поля Максвелла. Борець по натурі, він пристрасно відстоював необхідність, молекулярного тлумачення теплових явищ і взяв на себе основний тягар боротьби з ученими, які заперечували існування молекул.

Вавилов Сергій Іванович (1891 – 1951) – видатний фізик, державний і громадський діяч президент Академії наук у 1945 – 1951 рр. Основні наукові праці Вавилова присвячені фізичній оптиці, і передусім – фотолюмінесценції. Під час його керівництвом було розроблено технологію виготовлення лам денного світла й розвинуто метод люмінесцентного аналізу хімічного складу речовини. Під керівництвом Вавилова  Черенков П.О. у 1934р. відкрив випромінювання світла електронами, які рухаються у середовищі з швидкістю. Більшою від швидкості світла в даному середовищі.

Герц Генріх (1857 – 1894) – німецький фізик, який уперше експериментально довів у 1886 р. існування електромагнітних хвиль. Досліджуючи електромагнітні хвилі, Герц установив тотожність основних властивостей електромагнітних і світлових хвиль. Праці Герца стали експериментальним обґрунтування теорії електромагнітного поля і зокрема електромагнітної теорії світла. Рівняння Максвелла в сучасній формі записав Герц.  У 1886 р. Герц уперше спостерігав фотоефект.

Гюйгенс Хрістіан (1629 – 1695) – голландський фізик і математик, творець першої хвильової теорії світла. Основі цієї теорії Гюйгенс виклав у «Трактаті про світло» (1690). Гюйгенс вперше використав маятник для регулярного ходу годинника і вивів формулу для періоду коливань математичного і фізичних маятників. Математичні праці Гюйгенса стосувалася досліджень конічних перерізів, циклоїди й інших кривих. Йому належить одна з перших праць із теорії імовірності. За допомогою астрономічної труби, яку Гюйгенс удосконалив, він відкрив супутник Сатурна Титан.

Гільберт Вільям (1544 – 1603) – англійський фізик. Побудував перші теорії електрики і магнетизму. Вважається засновником справжньої науки про електрику.

Галілей Галілео (1564 – 1642) – італійський фізик, астроном. Галілей відкрив закони падіння тіл і коливання маятника , перший указав на існування інерції. Галілей винайшов термоскоп – прилад для вимірювання температури, перший застосував телескоп для астрономічних досліджень, відкрив супутники Юпітера, сонячні плями і фази Венери.

Джоуль Джеймс Проскотт (1818 – 1889) – англійський фізик. Праці присвячених електромагнетизму, теплоті, закону збереження енергії. В 1841 р. встановив залежність кількості теплоти, що виділяється в провіднику при проходження струму, від інших фізичних величин.

Демокріт (біля 460 – 370 рр. до н. е.) – давньогрецький учений, філософ, головний представник давніх атомістів. Вважав що всі тіла складаються з найдрібніших неподільних частинок – атомів.

Ейнштейн Альберт (1879 – 1955) – видатний фізик ХХ століття. Він створив нове вчення про простір і час – спеціальну теорію відносності. Узагальнюючи цю теорію для неінераціальних систем відліку, Ейнштейн побудував загальну теорію відносності, що є сучасною теорією тяжіння. Ейнштейн уперше ввів поняття про частинки світла – фотони. Його праця з теорії броунівського руху сприяла остаточній перемозі молекулярно-кінетичної теорії будови речовини.

Едісон Томас Алва (1847 – 1931) – американський винахідник у галузі електротехніки і підприємець. Розробив і впровадив промисловий зразок електричної лампи розжарювання, винайшов електричний лічильник, збудував першу в світі станцію, удосконалив телефон, розробив систему запису, тощо.

Ернест Ганс-Христіан (1777 – 1851) – датський фізик. Праці з електрики, акустики, молекулярної фізики. У 1820 році виявив дію електричного струму на магнітну стрілку, що сприяло виникненню галузі фізики – електромагнетизму.

Жоліо-Кюрі Фредерік (1900 – 1958) – французький учений і прогресивний громадський діяч. Жоліо-Кюрі разом з дружиною Ірен відкрив у 1934 р. штучну радіоактивність. Велике значення для відкриття нейтрона мали праці подружжя Кюрі, що стосуються випромінювання берилію під дією а-частинок. Фредерік Жоліо-Кюрі із своїми співробітниками в 1939 р. вперше визначив середню кількість нейтронів, що вилітають під час поділу ядра атома урану, і показав принципову можливість ланцюгової ядерної реакції з вивільненням енергії.

Йоффе Абрам Федорович (1880 – 1960). Народився в м. Ромни. Праці стосуються фізики твердого тіла, зокрема напівпровідників, загальних питань фізики. У 1913 р. виконав роботи з вимірюванню заряду електрона.

Кулон Шарель Огюстен (1736 – 1806) – французький учений, відомий своїми працями з електрики і магнетизму та дослідженням сил тертя. Поряд з вивченням взаємодії заряджених тіл Кулон також дослідив взаємодію полюсів довгих магнітів.

Курчатов Ігор Васильович (1903 – 1960) – видатний фізик і організатор науки. З 1943 р. він очолював наукові роботи, пов’язані з атомною проблемою. Під його керівництвом створено перший в Європі атомний реактор (1946) і першу радянську атомну бомбу (1949). Ранні праці Курчатова стосуються досліджень сегнетоелектриків, ядерних реакцій, збуджуваних нейтронами, штучної радіоактивності. Курчатов відкрив існування збуджених станів ядер з відносно  тривалим часом життя.

Лебедєв Петро Миколайович (1866 – 1912) – російський фізик, він уперше виміряв тиск світла на тверді тіла і гази. Ці праці Лебедєва підтвердили теорію Максвелла кількісно. Прагнучи знайти нові експериментальні докази на користь електромагнітної теорії світла, Лебедєв добув електромагнітні хвилі міліметрової довжини і дослідив усі їхні властивості. Лебедєв створив першу в Росії фізичну школу. Його учнями є багато видатних вчених.

Ленц Емілій Християнович (1804 – 1865) – російський фізик. Основні праці з електромагнетизму. В 1842 р. незалежно від Джоуля встановив закон дії електричного струму.

Ломоносов Михайло Васильович (1711 – 1765) – видатний російський вчений, енциклопедист, поет і громадський діяч, засновник Московського університету, якому присвоєно його ім’я. О. С. Пушкін назвав М.В. Ломоносова «першим російським університетом». М.В. Ломоносову належить визначні праці з фізики, хімії, гірничої справи і металургії. Він розвинув молекулярно-кінетичну теорію теплоти, у його працях передбачені закони збереження маси й енергії. М.В. Ломоносов створив фундаментальні праці з історії російського народу, він є основоположником сучасної російської граматики.

Менделєєв Дмитро Іванович (1834 – 1907) – видатний російський вчений, творець періодичної системи елементів – одного з найглибших узагальнень у науці. Д.І. Менделєєву належить найважливіші праці з теорії газів, взаємних перетворень газів і рідин (відкриття критичної температури, вище якої газ не можна перетворити в рідину). Передовий громадський діяч, Д.І. Менделєєв багато зробив для розвитку продуктивних сил в Росії, використання корисних копалин і розвитку хімічного виробництва.

Максвелл Джеймс Клерк (1831 – 1879) – видатний англійський фізик, творець теорії електромагнітного поля. Рівняння Максвелла для електромагнітного поля лежать в основі всієї електродинаміки, подібно до того як закони Ньютона становлять основу класичної механіки. Максвелл – також один із засновників молекулярно-кінетичної теорії будови речовини. Він вперше ввів у фізику уявлення про статичні закони, що використовують математичне поняття ймовірності.

Мандельштам Леонід Ісаакович (1879 – 1944) – радянський фізик, академік. Л.І. Мандельштам зробив великий внесок у розвиток теорії коливань, радіофізики і оптики. Спільно з Г.С. Ландсбергом було відкрито явище розсіяння світла кристалами, що супроводиться зміною частоти (так зване комбінаційне розсіяння). Л.І.Мандельштам створив цілий науковий напрям у радянський фізиці. Його учнями академіки О.О. Андронов, М.О. Леонтович, член-кориспондент С.М. Ритов, та багато інших.

Ньютон Ісаак (1643 – 1727) – англійський фізик і математик. Він відкрив основні закони руху тіл і закон тяжіння, відкрив і вивчив багато важливих властивостей світла, розробив найважливіші розділи вищої математики.

Ом Георг Симон (1787 – 1854) – німецький фізик. Працював шкільним учителем. Він відкрив закон залежності сили струму від напруги для ділянки кола, а також закон, що визначає силу струму в замкненому колі. Чутливий прилад для вимірювання сили струму він виготовив сам. Як джерело напруги Ом використав термопару: два спаяних разом провідники з різних металів. Збільшуючи різницю металів. Збільшуючи різницю температур сплавів, Ом змінив напругу, пропорційну цій різниці температур. Крім того, Ом знайшов залежність опору провідника від довжини і площі його поперечного перерізу.

Попов Олександр Степанович (1859 – 1906) – російський фізик, винахідник радіо. Переконаний у можливості зв’язку без проводів за допомогою електромагнітних хвиль, Попов побудував перший у світі радіоприймач, застосовуючи в його схемі чутливий елемент – к о г е р. Під час дослідів на радіозв’язок за допомогою приладів Попова вперше виявили радіохвиль відбивання радіохвиль від кораблів.

Планк Макс (1859 – 1947) – видатний німецький фізик-теоретик, засновник квантової теорії – сучасної теорії руху, взаємодії і взаємних перетворень мікроскопічних частинок. В 1900 р. у праці про рівноважне теплове випромінювання Планк вперше висунув припущення про те, що енергія осцилятора (система яка гармонічно коливається) набуває дискретних значень, пропорційних частоті коливань. Осцилятор випромінює електромагнітну енергію окремими порціями. Значний внесок зробив Планк у розвиток термодинаміки.

Паскаль Блез (1623 – 1662) – французький учений. Він відкрив і дослідив ряд важливих властивостей рідин і газів, цікавими і переконливими дослідами підтвердив існування атмосферного тиску, відкритого італійським ученим Торрічеллі.

Резерфорд Ернест (1871 – 1937) – великий англійський фізик, народився в Новій Зеландії. Своїми експериментальними відкриттями Резерфорд заклав основи сучасного вчення про будову атома і радіоактивність. Він першим дослідив склад випромінювання радіоактивних речовин, відкрив атомне ядро. Усі досліди, які він поставив, носили фундаментальний характер, відзначались виключною простотою і очевидністю.

Столєтов Олександр Григорович (1839 – 1896) – російський фізик. Дослідження фотоефекту принесло Столєтову світову славу. Столєтов показав також можливість застосування фотоефекту на практиці. У докторській дисертації «Дослідження про функцію намагнічування м’якого заліза» він розробив метод дослідження феромагнетиків і встановив вид кривої намагнічування. Цю працю використовували на практиці при конструюванні електричних машин.

Склодовська-Кюри Марія (1867 – 1934) – фізик і хімік. Народилася в Польщі в сім’ї вчителя, працювала у Франції. Вона – перша жінка-професор Паризького університету. Марія Склодовська-Кюри разом з чоловіком П. Кюрі відкрила радіоактивні елементи полоній і радій і дослідила їхні властивості. Вона розробила класичний метод обробки і аналізу уранових руд, протягом багатьох років досліджувала властивості радіоактивного проміння, його дію на живі клітини і т.д. Марія Склодовська-Кюри двічі удостоїлася Нобелівської премії з фізики і хімії.

Томсон Вільям (лорд Кельвін) (1824 – 1907) – англійський фізик, один з засновників термодинаміки. Крім термодинаміки, чимало досліджень виконав з електромагнетизму, математики, техніки тощо. Увів 1848 року поняття про абсолютну температуру і її шкалу (шкала Кельвіна). Сконструював чутливі електрометри й гальванометри. У 1853 році розрахував частоту і період коливання в коливальному контурі, висунув у 1902 р. одну з гіпотез про будову атомів.

Торрічеллі Еванджеліста (1608 – 1647) – учений учень Галілея. Винайшов ртутний барометр і пояснив його дію існуванням атмосферного тиску, розробив ряд інших питань у фізиці й математиці.

Фермі Енріко (1901 – 1954) – великий італійський фізик, який вніс вагомий вклад у розвиток сучасної теоретичної і експериментальної фізики. У 1938 р. він емігрував у США. Одночасно з Діраком Фермі створив квантово-статичну теорію та інших частинок (статистика Фермі – Дірака). Він створив кількісну теорію β-розпаду – прототип сучасної квантової теорії взаємодії елементарних частинок. Фермі зробив ряд фундаментальних відкриттів в нейтронній фізиці. Під його керівництвом у 1942 р. вперше було здійснено керовану ядерну реакцію.

Френель Огюстен (1788 – 1827) – французький фізик. Він заклав основи хвильової оптики. Доповнивши принцип Гюйгенса ідеєю інтерференції вторинних хвиль, Френель створив кількісну теорію дифракції. На основі цього принципу Френель пояснив закони геометричної оптики, зокрема прямолінійність поширення світла в однорідному середовищі. Він розробив наближений метод розрахунку дифракційної картини, який ґрунтується на поділі хвильової поверхні зони. Френель уперше довів попередність світлових хвиль.

Фарадей Майкл (1791 – 1867) – видатний англійський вчений, творець загального вчення про електромагнітні явища, в якому всі явища розглядаються з єдиного погляду. Фарадей уперше ввів уявлення про електричне і магнітне поля. «Там, де математики бачили центри напруги сил далеко дії, Фарадей бачив проміжний агент. Де вони не бачили нічого, крім відстані, і задовольнялися тим, що знаходили закон розподілу сил, які діють на електричні флюїди (тобто заряди з сучасної точки зору), Фарадей шукав суть реальних явищ, що відбуваються в середовищі» (Д. Максвелл).

Френкель Яків Ілліч (1894 – 1952) – радянський фізик-теоретик, який зробив значний внесок у найрізноманітніші галузі фізики. Я.І. Френкель – автор сучасної теорії рідкого стану речовини. Він заклав основи теорії феромагнетизму. Широко відомі праці      Я.І. Френкеля, що стосуються атмосферної електрики і походження магнітного поля Землі. Першу кількісну теорію поділу ядер урану створив Я.І. Френкель.

Юнг Томас (1773 – 1829) – англійський учений з незвичайною широтою наукових інтересів і багатогранністю обдарувань. Юнг – одночасно відомий лікар і фізик з величезною інтуїцією, астроном і механік, металург і єгиптолог, фізіолог і поліглот, талановитий музикант і навіть здібний гімназист.  Головна заслуга – Юнга відкриття інтерференції світла (термін  і н т е ф е р е н ц і я належить Юнгу) і пояснення явища дифракції на основі хвильової теорії. Юнг першим виміряв довжину світлової хвилі.

Якобі Борис Семенович (1801 – 1874) – російський фізик і винахідник у галузі електротехніки. Сконструював перший магнітоелектричний двигун, відкрив у 1838 р. гальванопластику, розробив телеграфні апарати, тощо.