Історія графічної культури. Дизайн і його тенденції.

Графіка

Графіка — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму.

Графічний — виконаний у стилі графіки.

Графіка поділяється на такі різновиди:

• станкова — твори, що мають самостійний характер

• прикладна: книжкова та газетно-журнальна

• плакатна

• промислова

• архітектурна

• комп’ютерна

• Станкова графіка

Станкова графіка в залежності від характеру техніки підрозділяється на два типи: естамп і малюнок. 

До станкового графіку відносяться твори графічного мистецтва, що мають самостійне значення. Вони не пов’язані з літературним текстом (як, наприклад, книжкова графіка і плакат) і не мають вузького практичного призначення (як, наприклад, твори прикладної графіки). Станковою ця група графіки називається по аналогії зі станковим живописом, твори якої створюються на спеціальному верстаті – мольберті. Для станкової графіки характерні широта тематики і різноманітність образотворчих засобів. Щоб різнобічно розкрити обрану тему, графіки нерідко створюють цілі серії станкових творів. Всі листи таких серій об’єднані не тільки спільною темою, але і прийомами виконання.  “Це не повинно повторитися” Б. І. Пророкова, “Не забудемо, не пробачимо! ” Д. А. Шмаринова, “Метро” Л. В. Сойфертіс  та інші.

Приклади давньогрецької графіки

Малюнки майстрів Відродження

З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів:

• Олівця

• Вугілля

• Крейди

• Сангіни

• Пера

• Пензликів

• Різних сортів чорнил, туші, акварелі

Зразки офортів Франсіско Гойї

Графіка майстрів Франції 19 ст.

Приклади древньої літографії

Ліногравюра

Конончук Сергій Пилипович — український художник-аніматор, книжковий ілюстратор (Туш, перо, пензель ). 

Ксилографія

Ксилографія – вид друкованої графіки, гравюра на дереві, найдавніша техніка гравірування по дереву або відбиток на папері, зроблений з такої гравюри.

Прикладний вид графіки: книжкова та газетно-журнальна

Перші зразки газетно-журнальної графіки відносяться до XVI-XVII століть – періоду становлення періодичної преси як засобу масової комунікації.

Однак якщо технічна революція в книгопечаті сталася в середньовічній Німеччині, то типографська естетика народилася в ренесансній Італії.

Техніка друкарства була привнесена в цю країну, як і в інші європейські країни, німцями у другій половині ХУ століття. 

Однак рукописна книжка не була витіснена тут книгою друкованою аж до кінця XVI століття. У Німеччині рання книжкова гравюра була по-простонародному грубувата і в традиції готики експресивна, а от італійська побудована на м’яких ритмах. У ній основним формотворчим елементом є тонка контурна лінія, що характеризує одночасно і предмет, і простір, і рух. Практично до кінця ХV – початку XVI ст. техніка друкарства стала надбанням усієї Європи.

Перші зразки газетно-журнальної графіки відносяться до XVI-XVII століть – періоду становлення періодичної преси як засобу масової комунікації. Будучи одним з найбільш доступних і наочних видів творчості, цей жанр мав і має широке поширення в різних країнах і користується особливою увагою суспільства в періоди політичної напруженості. Так було в Європі і Америці, те саме сталося і вУкаіни в період назрівання першої української революції 1905-1907 років.

Швидка зміна подій в країні, можливість використання потужного поліграфічного обладнання та зростаюча потреба в критичної інформації визначили вУкаіни попит на друковане слово. У зв’язку з цим бум політичної сатири слід розглядати як прокинулась в народі спрагу самовираження. Сторінки журналів і ілюстрованих додатків до газет, листівки і лубки перетворилися в трибуни, з яких таврувала владу.

Говорячи про кінець 19 століття, варто сказати що в цей час всі модні видання переживають справжній бум. (В 1839 з’явилася фотографія) За рахунок використання нових технологій вдалося скоротити витрати на їх виробництво і тому знизити ціни. В результаті журнали стали доступні значно більшій кількості бажаючих. Культову роль у цьому зіграв французький журнал Vogue, що існує з 1892 року. 

ПЛАКАТНА ГРАФІКА

ПЛАКАТНА ГРАФІКА (фр. – оголошення, афіша) – художній твір, виконаний в агітаційних, рекламних чи навчальних цілях. Плакатна графіка є поліграфічним відтворенням створеного художником оригіналу.

Плака́т (нім. Plakat, фр. Placard — оголошення, афіша, від plaquer — наклеїти, лат. placatum — повідомлення, свідоцтво) — різновид графіки.

Витвір мистецтва, різновид тиражованої графіки. Лаконічне, помітне, найчастіше кольорове зображення з коротким текстом, виконане, як правило на великому аркуші паперу, виготовляється з рекламною,інформаційною, навчальною метою. Сучасний плакат — це найчастіше поліграфічне виконання художнього оригіналу. Основні вимоги до плакату такі: плакат повинен сприйматися з великої відстані, бути помітним на фоні інших засобів візуальної інформації. Плакат — барвисте рекламне видання великого формату.

Види плакатів

• соціальний плакат — плакат, який пропагує базові соціальні цінності. В соціальному плакаті відображені соціальні прояви особистості, специфіка соціальних взаємовідносин в суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха

• авторський — це виставковий варіант; ближчий до мистецтва, він глибший та суб’єктивніший

• масовий — безособовий, безіменний; носить спонтанний характер, має тимчасовий епізодичний контакт з глядачем.

ПРОМИСЛОВА ГРАФІКА

Промислова графіка — вид прикладної художньої графіки, що обслуговує сферу виробництва і збуту промислової продукції (товарні ярлики, фірмові знаки, видавничі марки, рекламні видання — каталоги, конверти тощо). В сучасній промисловій графіці важливу роль відіграють шрифт, орнамент, фотографія, кольорове й поліграфічне рішення.

Промислова графіка відома з давніх часів (клейма, торговельні марки). Поступово промислова графіка стала окремою галуззю художньої діяльності. її основні особливості склалися наприкінці 19 ст., коли з’явилися колективи професійних художників, які працювали у цій галузі (напр., роботи художника П. Беренса).

Промислова графіка розвивається у тісному зв’язку зі стильовими напрямами того чи іншого часу (наприклад, модерн, функціоналізм — роботи Г. Байєра, Я. Чихольда та ін.).

Сучасна промислова графіка в країнах Західної Європи належить до системи художнього конструювання.

В 20 — на поч. 30-х рр. 19 ст. свою творчість промисловій графіці присвятили Л. Лисицький, В. Маяковський, О. Родченко та ін., в 30-х рр.— Є. Лансере, в 40-х — Кукринікси. На Україні в галузі промислової графіки працювали Г. Нарбут, а. Страхов, В. Єрмилов, А. Середа, І. Хотінок та ін.

Кукринікси

Кукринікси — Творчий псевдонім трьох російських радянських графіків і малярів (Купріянов Михайло, Крилов Порфирій, Соколов Микола)

Псевдонім “Кукринікси” складено з перших складів прізвищ художників. Творча група склалася 1929.

Найбільшу популярність їй принесли численні майстерно виконані карикатури й шаржі, а також книжкові ілюстрації, які створено в характерному карикатурному стилі. Разом з Подіні, Моором, Бродати, Черемних, Б.Єфімовим створили в світовій культурі абсолютно унікальний феномен — «позитивна сатира». Активно брали участь своєю творчістю в усіх починах радянської влади.

Етапними роботами для Кукриніксів були гротескові злободенні карикатури на теми внутрішнього й міжнародного життя (серії «Транспорт», 1933—1934, «Палії війни», 1953-57), агітаційні, зокрема антифашистські, плакати («Нещадно розгромимо та знищимо ворога!», 1941), ілюстрації до творів М. Е. Салтикова-Щедріна (1939), А. П. Чехова (1940—1946), М. Горького (1933, 1948—1949), І. Ільфа і Е. Петрова («Золоте Теля»), а також малярські картини («Старі господарі», 1936—1937; «Кінець», 1947—1948). Троє художників працювали методом колективної творчості (кожен також працював ще й індивідуально — над портретами й пейзажами).

Архітектурна графіка

Креслення архітектора, або Архітектурна графіка — графічний образ ідеї архітектора в кресленні з масштабом. Це детальна розробка плану майбутньої будівлі(або саду у ландшафтного архітектора)з використанням умовних позначок майбутніх фундаментів, стін, пілонів або колон, з позначкою майбутніх вікон, дверей. Генеральний план дозволяє показати розташування будівлі або ансамбль будівель на місцевості з означенням сторін світу. Креслення архітектора тісно пов’язане з математичними розрахунками і вказівками розмірів майбутньої будівлі, співвідношенню його частин (масштаб). Використовується як в проектуванні нових побудов, так і фіксаційних планів існуючих або зруйнованих будівель. Сучасну архітектурну графіку поділяють на класичну і цифрову. Класична виконується олівцями, папером.фарбами. Цифрова використовує обчислювальні системи. 

Комп’ютерна графіка

Комп’ютерна графіка — розділ інформатики, який вивчає методи цифрового синтезу і обробки візуального контенту. 

Комп’ютерною графікою називають також і зображення, які створюються, перетворюються, оцифровуються, обробляються і виводяться засобами обчислювальної техніки, включаючи апаратні і програмні засоби. 

Робота з комп’ютерною графікою — один з найпопулярніших напрямків використання персонального комп’ютера, до того ж виконують цю роботу не тільки професійні художники і дизайнери. На будь-яких підприємствах іноді виникає необхідність подачі рекламних оголошень в газетах і журналах або просто у випуску рекламної листівки або буклету.

Без комп’ютерної графіки не обходиться жодна сучасна мультимедійна програма. Робота над графікою становить до 90% робочого часу програмістських колективів, які випускають програми масового використання.

Розрізняють 3 види комп’ютерної графіки. Це растрова графіка, векторна графіка і фрактальна графіка. Вони відрізняються принципами формування зображення при відображенні на екрані монітора або при друці на папері.

Дизайн

Простір, у якому ми живемо, наповнений предметами різноманітного призначення. Усі вони утворюють предметне середовище. Людина цілеспрямовано формує предметний простір залежно від своєї мети, бажань та уявлень, а одним із основних засобів такої цілеспрямованої трансформації в сучасну епоху є дизайн. Дизайн стосується всіх сфер нашого буття: одягу, оселі, архітектури, промислових виробів, меблів, автомобілів, книжок, реклами, озеленення ландшафтів, вулиць і т. д., – тобто всього, що оточує людину і над чим працював людський розум і руки.

Дизайн гармонійно поєднує два пачала: корисне (функціональне) і красиве (естетичне). Тобто кожна річ. кожен об’єкт, створені дизайнером, мають найповніше відповідати своєму призначешпо, бути зручними, легкими в користуванні та водночас красивими, приносити естетичне задоволення.

Дизайн (від англ, design – проектувати, креслити, задумувати, а також проект, план, рисунок) – це творча діяльність із проектування естетичних властивостей предметів і середовища, в якому живе людина.

Елементи дизайну частини або компоненти, які можна виділити в будь-якій композиції або творі мистецтва. Вони формують структуру твору і можуть нести безліч різних ідей. Елементами дизайну є: крапка, лінія, форма (фігура), рух, колір, візерунок, текстура, простір, шрифт тощо.

Дизайнер

Дизайнер – це фахівець, що відповідає за функціональний та естетичний рівень предметів та композицій із них, створюючи певне середовище. Дизайнер повинен вміти малювати, створювати композиції і нові форми, мати широкий кругозір і гарний смак, творчо мислити, знати конструктивні й оздоблювальні матеріали. Він працює у творчій співдружності з архітекторами, інженерами, конструкторами, агрономами, технологами, економістами, лікарями, екологами, бере участь у проектуванні складних виробів, де технічна й естетична сторони однаково важливі.

Сьогодні професія дизайнера дуже популярна. Ти теж можеш спробувати себе в дизайні власного одягу, оздобленні своєї кімнати чи в інших дизайнерських проектах. А якщо здобудеш спеціальну освіту, то станеш професійним дизайнером і працюватимеш за різними напрямами.

Напрями дизайну

• Промисловий дизайн

• Дизайн інтер’єру

• Ланшафтний дизайн

• Промисловий дизайн

Промисловий дизайн — використання комбінації прикладного мистецтва і прикладної науки для поліпшення естетики, ергономіки, архітектури, функціональності і зручності використання продукту. Дизайн також може бути застосований для поліпшення конкурентоспроможності продукту та виробництва. Роль промислового дизайнера — у створенні і виконанні проектних рішень з проблем форми, зручності використання, фізичної ергономіки, маркетингу, розвитку бренду і продажів.

Промисловий дизайн являє собою процес проектування товарів, які повинно бути виготовлено, за допомогою технології масового виробництва. Його ключовою характеристикою є те, що конструювання відокремлено від виробництва: творчий акт визначення остаточної форми продукту і його особливостей, відбувається заздалегідь його фізичного виготовлення, який складається винятково з повторень, часто автоматизованих. Це відрізняє промислову розробку, від ремесла на основі дизайну, де форма продукту визначається творцем продукту, під час його створення.

Усі вироблені продукти є підсумком процесу проектування, але його характер може набувати різних форм: його проводять окремі особи або великий гурт; воно може наголошувати на інтуїтивній творчості або спиратися на науковий процес обчислення вироблення рішень; й одночасно це може відбуватися під впливом різноманітних чинників, як: різноманітність матеріалів, виробничих процесів, бізнес-стратегій та наявних соціальних, комерційних або естетичних стосунків.

Промисловий дизайн використання прикладного мистецтва, наукових знань для конструювання предметів виробництва знарядь праці, механізмів, побутової техніки, меблів, тканин, транспорту тощо з мстою поліпшення їхньої форми, естетичного вигляду, зручності у використанні, виробленні брсиду, що сприяє конкурентоспроможності продукту та підприємства.

1. Дизайн середовища має такі підвиди:

• дизайн інтер’єру – внутрішнє облаштування, оздоблення приміщення, яке має відповідати таким правилам: нічого зайвого, відповідність призначенню приміщення (оселя, фойє театру, класна кімната, актовий зал тощо), забезпечення комфорту та задоволення естетичних запитів, уподобань людини.

• світловий дизайн – проектування освітлення для забезпечення комфорту, естетичного зорового сприйняття, енергоефективності;

• біодизайн – використання елементів або образів живої природи для поліпшення повітряного середовища, створення психологічного й естетичного комфорту людини; елементами біодизайну є: акваріум, тераріум, флораріум; фонтани, водоспади, ставочки, композиції з натурального і штучного каменю, зимові сади й настінні садочки, куточки з живими або штучними рослинами, флористичні композиції з живих і штучних квітів;

• ландшафтний дизайн – проектування та озеленення, впорядкування територій, парків, скверів, садів, присадибних ділянок, створення штучних водойм, фонтанів тощо.

2. Графічний дизайн – поліграфічні друковані вироби, товарні знаки, листівки тощо.

3. Дизайн іміджу – дизайн одягу, взуття, аксесуарів, зачісок.

4. Дизайн процесів: фірмові стилі, дизайн церемоній, програм.

5. Історичні стилі інтер’єру: Античний, Романський, Готичний, Ренесанс, бароко, Рококо, Класицизм, Ампір, Еклектика, Модерн.

6. Сучасні стилі інтер’єру: Мінімалізм, Конструктивізм, Техно, Кантрі, Авангард, Футуродизайн.