Фантастичні пригоди цього літа

Моє фантастичне літо

Головко Тимофій

Зачинивши двері монотонного, буденного шкільного життя, мій герой відчинив двері у фантастичне літо, насичене пригодами та подорожами. Натиснувши кнопку “Пуск”, він опинився на Заході нашої країни, де здійснив своє перше сходження на найвищу точку України – гору Говерлу (2061 м).

Насолодившись гірськими краєвидами, мій герой вирушив вивчати архітектуру довколишніх міст. Неймовірні враження залишили по собі Коломия і Підгірці!

Та герою не вистачало романтичних відчуттів і загадкових пригод, тому наступною точкою на мапі пригод стали Тунель кохання у містечку Клевань і Тараканівський форт у місті Тараканів.

Далі мій герой, натхненний прочитаною книгою В. Нестайко «Тореадори з Васюківки», вирушив у село Ісайки Богуславського району Київської області, де випробував на собі всі реалії сільського життя:  носив воду з криниці на вигоні, обробляв город, збирав урожай, ходив на тихе полювання тощо.

Потім на мого героя чекав головний приз. Білий літак доставив його до фантастичної Туреччини. Це наповнило літо новими пригодами: купанням у теплому морі, драйвовими спусками водними гірками, поїданням місцевих смаколиків – інакше кажучи, насолодою тамтешнім життям.

Але на цьому мій герой не зупинився і продовжив свою подорож незвіданими шляхами. Наступною зупинкою на карті пригод став будиночок рибалки в селі Старий Солотвин, де мандрівнику вдалося віднайти в собі гармонію наодинці з природою.

Та непоборне бажання поплавати в прозорій водичці потягнуло мого героя до берегів українських Мальдів. Він чудово провів час у селі Черепашинці Вінницької області.

Однак акцію «Мої літні канікули», що проходила з нагоди закінчення сьомого класу, завершено, і мій герой повернувся до реалій шкільного життя.

Фантастичні пригоди з Юрі

Марія Занько

1

Привіт! Мене звати Торою, і я хочу розповісти про дивовижну поїздку, яка відбудеться завтра! Я зі своєю донькою Юрі поїду на пошуки пригод, а точніше –  вирушимо в гори. Сподіваюсь, цей лист надійде швидше, ніж ми прилетимо… А поки що ми збираємо все необхідне: одяг, їжу… На всякий випадок я взяла і ліки.

2

Новий день, нові справи, нові проблеми. Я хотіла почати з чогось доброго та позитивного, але моя донька Юрі загубила свій паспорт. І я зараз сиджу за столиком в кав’ярні й чекаю, доки вона його знайде.

Вона каже, що, напевно, залишила його в туалеті. Доки я це писала, Юрі прибігла радісна, тримаючи в руці тримала паспорт.

Сум відкладається! Ми їдемо відпочивати!

3

“Нарешті я зможу відпочити”, – це були перші слова Юрі, коли вона побачила готель. Доки я бронювала нам кімнату, Юрі дивилася на великий акваріум. Там було стільки різноманітної риби, що навіть апетит з’явився. Спочатку ми віднесли до номера валізи, а потім пішли в ресторан, який, до речі, був навпроти отелю. Ми смачно поїли і вирушили у свій номер.

4

Ось я взагалі не розумію, як треба будити це маленьке дитя! Юрі не хоче  вставати і я маю щось із цим зробити. Наш поїзд скоро відбуде, а ми ще навіть не зібрались.

5

Чудово! Просто чудово! Ми запізнилися на потяг.

Але я не серджуся на Юрі, тому що її можна  зрозуміти… Наступний потяг прибуде за дві години. І що нам тут робити цілі дві години? Юрі запропонувала поїсти.

6

Я замовила собі каву, а Юрі – декілька солодких тістечок. Під час трапези вона почала вибачатись і поперхнулася. Добре, що все обійшлося. Але вона більше не розмовляла під час їжі.

Коли ми вийшли з кав’ярні, я побачила знайомий номер машини. Я придивилася і зрозуміла, що це авто мого знайомого. Добре, що він також їхав до міста і навіть сам запропонував підвезти нас.

7

Краєвиди були дуже гарними. Здавалося, що ми у якійсь казці. Я вже ніколи не забуду, як там було гарно, але зараз не про це.

Юрі загубила свій альбом. Усю подорож вона щось малювала, обіцяючи потім показати. Але коли ми були на заправці, вона, напевно, залишила альбом там. Я пообіцяла, що коли ми приїдемо до міста, я обов’язково куплю їй десять таких альбомів.

8

Нарешті!!! Нарешті ми у місті! Я вважала, що ми сюди ніколи не доберемося. Поїздка була складною для всіх. Навіть я трохи втомилася. Ми з Юрі пішли до готелю, я забронювала одну кімнату. Ми навіть нічого не з’їли – відразу лягли спати. На годиннику було пів на одинадцяту.

9

Новий день. А це означає, що є сили для нових відкриттів. Зранку ми з’їли бутерброди і пішли гуляти по місту. Місто було дуже велике, усюди багато людей. Але це не заважало нам насолоджуватися будівлями. По дорозі ми зайшли до пекарні, і я купила Юрі тістечко із сосискою. Я навіть моргнути не встигла, як та сосиска полетіла на асфальт. Юрі подивилась на мене радісно і сказала, що це тваринам 🙂

Поки ми гуляли, я згадала свою обіцянку щодо альбомів. Ми зайшли до магазину шкільного приладдя. Юрі відразу зрозуміла, що я збираюся робити, і побігла радісно вибирати собі альбоми. Після цього маленького шопінгу ми пішли додому. Вечір ми провели, граючи в настільні ігри.

10

Ранок був не таким гарним, як ми очікували. На землю впав густий туман, а Юрі продовжувала шуткувати по те, що нам вже не треба підійматися на гору, тому що гора прийшла до нас сама. Оскільки в нас залишилось лише два дні, щоб піднятися на ту величезну гору, я не схотіла марнувати час. Ми і так надто відстали від нашого графіку, тому на гору почнемо підійматися вже сьогодні!

11

Погані новини: ми заблукали. Через туман ми зійшли зі стежки. А Юрі каже, що нас вовки швидше з’їдять, ніж прийде допомога. Я взагалі не розумію її жартів. Чи це був не жарт?

Я вже встигла подзвонити рятівникам про допомогу, тепер залишилося тільки чекати. Поки Юрі малювала вовків, які начебто мають прийти за нами, я спостерігала за метеликом.

Вже починає темнішати. Добре, що я взяла із собою намет…

12

Я не знаю, гарні це новини чи ні, але нас знайшли туристи, які, напевно, добре знали цю місцину. Однак є точно погана новина – Юрі зникла… Вона побачила ліхтарики, подумала, що це вовки і побігла кудись. Тепер ми її шукаємо. Я не надто хвилююся за неї, бо знаю, що далеко вона не змогла втекти.  Але все одно треба її знайти. Бо що мені тоді робити з її альбомами? Як я сказала, довго шукати не доелося. Юрі висіла на дереві вниз головою.

Просто фантастика!

Лата Аня

Моє літо було дуже різноманітним.

На самісінькому початку літа я здавав екзамен «OWL».

Потім я зі своєю командою командою виграв міжфакультетний матч із квідичу.

Це був матч між Слізеріном та Гриффіндором. Капітаном та ловцем був я, а у команді Гриффіндора був Гарі Потер.

Наприкінці матчу я спіймав золотого снітча, наша команда вирвалася вперед і перемогла.

5 липня я святкував свій сімнадцятий день народження. Це було грандіозне свято.

Я відзначав його у Малфой-Менорі, який перейшов до мене у спадок від мого батька, який відбуває покарання у в’язниці після війни.

На моєму дні народження були тільки найближчі друзі: Блейз Забіні,Теодор Нотт, Пенсі Паркінсон та моя дівчина Герміона Грейнджер. Ще на цьому святкуванні була присутня моя мама.

Блейз, Тео та Пенсі подарували мені песика. Я дуже давно мріяв про нього, але через упередження батька мені не дозволяли завести собаку.

Герміона подарувала мені два білети на світовий матч із квідичу.

А наприкінці літа ми з Герміоною пішли на цей матч. Перемогла команда, за яку я вболівав.

Це було неймовірно фантастичне літо!

Стосунки з рідними – то щось фантастичне!

Мишоловка Поліна

Цього літа я їздила відпочивати з батьками та сестрою на море.

Ми провели там цілий тиждень.

Також я була у бабусі.

Допомагала їй прибирати вдома,на городі, збирати врожай.

Іноді ми з бабусею готували разом.

Майже кожен день я гуляла з друзями.

Іншій бабусі я також допомагала.

У моєї другої бабусі є електричний велосипед. Вона мене вчила кататися на ньому.

В останній день мого перебування в бабусі ми з нею зустріли світанок.

Я та друзі – фантастичні створіння!

Залоїло Марія