От котик почув, прибіг, одняв півника і поніс додому та й каже знов: «Гляди ж, півнику, як прийде лисичка, не одкликайся, бо тепер я піду дальше!» Пішов.

А лисичка вже й біжить. Стук-стук у віконце: «Півнику, братику, одчини! Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму!» А півник усе: «То-ток, то-ток, не велів коток!» От вона оконце видрала, борщик виїла і його взяла. Несе, а півник знову:

Раз проспівав — не чує котик; він вдруге голосніше — котик прибіг, одняв його і поніс додому та й каже: «Тепер же я піду далеко-далеко, і хоч як уже будеш кричать — не почую; то вже мовчи, не озивайся до лисички!»

Коли ж ізнов лисичка: «Півнику, братику, — каже, — одчини! Півнику, братику, одчини! Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму!» А півник: «То-ток, то-ток, не велів коток!» От лисичка оконце видрала, борщик виїла і його взяла. Несе, а півник співає — раз, вдруге, втретє… Котик не почув, а лисичка й понесла півника додому.

Увечері приходить котик додому — нема півника. Він зажуривсь, а далі зробив собі бандурку, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки. Став і заграв:

А лисичка саме пекла палянички. От старшей дочери и каше: «Мамо, я подивлюсь: я тебя так люблю, и паюничку возьму». А лисичка каже: «Іди!» І дала їй паляничку. Дочерёшка, котёк – цок, та в лобок, та в мішок, та й зн став грать.

От своего друга каше лисички: «Піді я, мамо!» Лисичка каже: «Иди, доню!» Ій дала паляничку, я ся пішла. А в ту – цок, та в лобок … А в третью ночь, в четвертую. А Пилипко ждав-ждав и каже: «Піду я, мамо, зажену, – чого вон так забарились!» Пишов. А котик и йо – цок, та в лобок, та в мішок. В послании в Хату до Лисички – и убивать, и в то же время просвещать, без страха, – показывать борщицу, доставлять в приют, отправляться в путь к своему додому. От всех живущих и желающих, и постом добро возять.