Термінологічний словник для будівельників

А

Абразиви – речовини, що мають високу твердість (алмаз, корунд, наждак, карбід кремнію) та використовуються для механічної обробки (шліфування, полірування) поверхонь різних матеріалів.

Абразивні інструменти – інструменти, виготовлені з абразивних матеріалів і випускаються у вигляді шліфувальних кіл, брусків, стрічок.

Агрегат – з’єднання (комплект) кількох різнотипних машин, апаратів, що працюють у технологічному процесі.

Адгезія – здатність до склеювання  поверхонь різнорідних тіл.

Аерографія ( креслення повітрям ) – спосіб оздоблення поверхні, при якому рисунок виконують нанесенням фарби фарборозпилювачем крізь отвори в  трафареті.

Азбест – тонковолокнисті мінеральні речовини класу силікони (гірський льон), здатні розділятися на тонкі волокна; використовують як наповнювач і теплоізоляційний матеріал.

Азбоцементні вироби – вироби, виготовлені з цементу, азбесту, пігментів, смоли, полімерів та деревного шпону.

Акредитація (програм, установ) – процес надання закладу освіти права здійснювати відповідні дії з навчання, фахової підготовки, інших послугу цій галузі згідно з законами, державними стандартами.

Акти на приховані роботи – акти, що складають на окремі операції і роботи та фіксують у журналі робіт. Наприклад, такими є: гідроізоляційні в кам’яних роботах; прооліфлення в малярних; стяжки у плиткових.

Анкер – кріпильний пристрій; сталева пов’язь, яку закладають у кам’яні стіни.

Антаблемент – верхня горизонтальна частина споруди, яка спирається на колони. Поділяється на архітрав, фриз і карниз.

Антисептики – речовини, що застосовуються для захисту будівельних матеріалів від біологічного пошкодження (впливу бактерій, грибків та ін.).

Апарат – прилад, пристрій для виконання будь-якої роботи

Ареометр – прилад для вимірювання густини.

Арка – півциркульні, лучкові, коробові, стрілчасті перекриття над віконними та дверними прорізами, а також колонами,  поставленими вряд.

Аркада – ряд однакових прорізів, перекритих арками.

Арматура – сталева стрижнева частина залізобетонних конструкцій

Арт-деко стиль (декоративне мистецтво) – стиль, що поєднує в собі внутрішню розкіш з раціональною структурою.

Архітектура – це мистецтво  зводити будинки і споруди.

Архітектурна виразність будівлі – загальний вигляд будівлі з урахуванням призначення, опорядженням і якісним виконанням робіт.

Архітектурні обломи – деталі, що слугують для складання архітектурних гуртів і карнизів.

Архітектурний ордер – вид архітектурної композиції у вигляді колон, стовпів, пілястр і горизонтальної частини – антаблемент.

Атмосферостійкість – здатність матеріалу протистояти негативній дії атмосферних факторів, сульфатній корозії тощо.

Ахроматичні кольори – група кольорів які відрізняються один від одного тільки світлістю (білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори)

Б

База – нижня частина п’єдесталу колони.

Байрамікс – матеріал на основі пофарбованої мармурової або гранітної крихти та акрилового в’яжучого.

Бак – велика металева посудина для рідини.

Балка – суцільний або складений стрижень, звичайно призматичної форми, який застосовується для перекриття приміщень.                                                               

Балкон – відкритий обгороджений майданчик, який виступає за площину зовнішньої стіни.

Барвна здатність – властивість пігменту під час змішування надавати іншому пігменту свій колір.

Барвники – пігменти, органічні сполуки, що надають забарвлення різним матеріалам.

Барит – мінерал класу сульфатів; використовують як заповнювач для приготування рентгенозахисних розчинів у вигляді піску та пилу.

Бароко – стиль в архітектурі кінця 16 – середини 18 ст., “що різниться пишністю, динамічністю композицій; в оздобленні інтер’єрів палаців застосовується ліплення, скульптура, коштовні оздоблювальні матеріали.

Бетон – будівельний штучний камінь, що утворюється внаслідок затвердіння суміші в’яжучої речовини, води, заповнювачів і, в разі потреби, добавок, взятих у певному співвідношенні.

Біжучка – фільонка виконана у вигляді вузького стрічкового орнаменту.

Білила – пігмент білого кольору, суміш сульфіду цинку з сульфатом барію.

Бітуми – природні і штучно добуті тверді, пластичні або в’язкі суміші вуглеводів і їх похідних. Здебільшого застосовують у дорожньому будівництві, виробництві покрівельних і гідроізоляційних матеріалів.

Бордюр – кольорова або візерунчата смужка шириною 3-20 см, призначена для декоративного оздоблення стін.

Борозна – довга заглибина на поверхні стіни, підлоги, стелі.

Бригада – група робітників, які виконують певний вид оздоблювальних робіт.

Будівництво – процес зведення будинків та споруд різного призначення.

Будівельна конструкція – елемент заводського виготовлення, відносно закінчена  частина будівлі чи споруди.

Будівельний майданчик – територія на якій розміщені: будинок, що споруджується, підсобні приміщення, під’їдні дороги, а також місце для складування матеріалів.

Будівельний процес – сукупність операцій, які виконуються в певній послідовності, кінцевим результатом яких є продукція у вигляді конструктивного елемента або його частини.

Будівельний рівень – контрольно-вимірювальний інструмент для визначення горизонтальності (вертикальності) поверхні.

Будівельне (гашене) вапно –  одночасно пігмент (білий) і зв’язуючи у водних сумішах  для фарбування зовнішніх та внутрішніх  (бетонних і обштукатурених) поверхонь та для штукатурних розчинів.

Будівля – надземна споруда з приміщеннями для різної діяльності людей.

Бункер – інвентарний резервуар для приймання і подачі розчинової суміші до робочого місця.

В

Валик – інструмент для фарбування різних поверхонь водними та неводними сумішами.

Вапно – зв’язуючи та пігмент одноразово у водних фарбових сумішах та штукатурних розчинах.

Вапно гашене – гідроксид кальцію, порошок білого кольору; отримують затворенням негашеного вапна водою (50-75 %) від його маси.

Вапно гідравлічне – один із різновидів вапна, продукт помірного випалювання вапнякових порід із вмістом глини 8 – 20 %. Виробляється у вигляді гашеного гідравлічного вапна і молотого.

Вапно гідратне (пушонка) – повітряна в’яжуча речовина – продукт реакції гашення (гідратації) водою кальцієвого, магнезіального або доломітового вапна.

Вентиляція – регульований повітрообмін у приміщенні, а також пристрої, що його створюють. Призначена для забезпечення необхідної чистоти, температури, вологості і рухливості повітря.

Виробнича санітарія – (гігієна) система заходів для запобігання шкідливому впливу на працівників виробничих чинників.

Високоякісна штукатурка – штукатурне покриття, що наноситься за три шари – обризку, грунта і накривки по маяках; не потребує подальшого вирівнювання.

Висоли – білий кристалічний наліт водорозчинних солей на поверхні штукатурки.

Виступні кольори – кольори, що здаються розміщеними ближче ніж насправді (холодні кольори).

Відкритий час – час тужавлення розчинової суміші; час між нанесенням розчинової суміші і утворенням плівки на його поверхні.

Відносна вологість повітря – відношення кількості водяної пари, що міститься в певному об’ємі повітря, до кількості пари, яка є максимально можливою в цьому об’ємі при даній температурі.

Відносна щільність – відношення щільності матеріалу до щільності речовини, яке характеризує ступінь заповнення об’єму матеріалу речовиною.

Відступні кольори – кольори, що здаються розміщеними далі, ніж насправді

(холодні кольори).

Вікно – отвір у стіні для освітлення та вентиляції, складається з трьох частин: коробки, рам та підвіконня.

Вітраж – витвір декоративного мистецтва, виконаний з різнокольорового скла і розрахований на наскрізне освітлення.

Вінілісшкіра – рулонний матеріал із гладким та тисненим кольоровим полівінілхлорид ним шаром на основі наметової тканини.

Вогнестійкість – здатність матеріалу витримувати дію високих температур або вогню й води під час пожежі, не руйнуючись.

Вогнетривкість – властивість матеріалу витримувати тривалу дію високої температури без руйнування і деформації структури.

Водна фарбова суміш – суміш в якій застосовуються в’яжучі матеріали, здатні розчинятись у воді, або тужавіти під її дією.

Водні зв’язуючі – високодисперсні водні суміші рослинних крохмалів, тваринних білків, продуктів обробки целюлози, калієвого рідкого скла і вапна.

Водовбирання – властивість матеріалів вбирати та утримувати в своїх шпарах вологу.

Водопоглинання (вбирання) – здатність матеріалу вбирати і утримувати воду.

Водопроникність – властивість матеріалу пропускати воду під тиском.

Водостійкість – здатність матеріалів і виробів зберігати експлуатаційні характеристики в стані водо насичення.

Водоутримуюча здатність – здатність розчинової суміші утримувати воду, захищає розчин від швидкої втрати води при нанесенні його тонким шаром на поверхню і пористу основу, а також від розшарування готового розчину.

Вологість – величина, яка вказує кількість води в матеріалі на даний момент по відношенню до його сухої маси, тобто насиченість сухого матеріалу водою.

Вологовіддача – здатність матеріалу віддавати воду при зміні навколишнього середовища.

Вохра – природний пігмент жовтого кольору, складається з глинистих мінералів, забарвлених оксидами заліза (11-18%).

Вторинна сировина – матеріали і вироби, що втратили свої споживчі властивості внаслідок фізичного або морального зносу.

В’язкість – час (в секундах) витікання 100 см³ фарбувальної суміші з віскозиметра.

Г

Гажа – в’яжуче (глиногіпс).

Галька – обкатані водою уламки гірських порід розміром 1-10 см плекатої і зерноподібної форми.

Гармонія – узгодження в сполученні кольорів: аналогічна – складена із суміжних кольорів кола; контрастна – сполучення кольорів, розташованих на протилежних кінцях діаметра кольорового кола; однокольорова – сполучення кольорів, які знаходяться в одному секторі кольорового кола; переважаюча – сполучення кількох відтінків одного кольору.

Геодезичні роботи – нанесення на місцевості осей будівлі і визначення проектного положення змонтованих конструкцій.

Герметичний – такий, що не пропускає рідину або газ; щільно закритий.

Гетерогенний – неоднорідний.

Гігроскопічність – здатність матеріалу поглинати пари води з повітря.

Гідравлічне вапно – продукт помірного випалу вапнякових порід з вмістом глини 8-20%.

Гідратне вапно (пушонка) – порошок, одержаний при гасінні вапна водою у кількості 50 – 75% від його маси, яка потрібна для протікання реакції гідратації.

Гідратація – реакція приєднання води до мінералів, цементу, вапна, гіпсу.

Гідроліз – реакція розпаду мінералів під дією води.

Гідрофобність – водовідштовхувальна властивість матеріалу.

Гіпс – водний сульфат кальцію, а також осадова гірська порода, що складається в основному з одного мінералу.

Гіпсокартонні листи (ГКЛ) – оздоблювальний виріб, що складається із шару гіпсу певної товщини (гіпсового осердя) та приклеєного до нього з боків листів високоякісного багатошарового пресованого картону, товщина якого не перевищує 0,6 мм.

Глини – тонкодисперсні осадові породи, що утворюються з різних матеріалів і гірських порід, складаються більш ніж на 50% за масою із часток розміром до 0,01 мм.

Гобелен – ділянка стіни між панеллю та стелею або між панеллю і фризом, якщо вони опоряджені візерунчастими рисунками.

Гомогенний – однорідний.

Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони – концентрація, яка протягом нормованої години не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що можна виявити сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені терміни життя робітника.

Гурт – профільовані смуги або обрамлення, виконані з будівельної розчинової суміші шляхом поступального прямолінійного чи криволінійного руху шаблону.

Густина – маса одиниці об’єму матеріалу.

Густотерті фарби – напівфабрикат, що вміщує критично об’ємну концентрацію пігментів, які перед застосуванням розводять оліфою.

Ґ 

Ґрунт – другий шар штукатурки, яким вирівнюють поверхню; завтовшки до 7 мм. Наносять за один раз або декілька разів густою і пісною розчиновою сумішшю.

Ґрунтівка – матеріал призначений для збільшення адгезії оздоблювального матеріалу до основи, скріплення неміцної основи.

Ґрунтування – нанесення ґрунтовок на основу перед шпаклюванням або фарбуванням.

Д

Дах – частина будівлі, яка завершує і захищає її.

Декоративна штукатурка “датська”(рідкі шпалери) – композиція на основі натурального целюлозного волокна, зв’язуючого і спеціальних домішок.

Декоративна штукатурка мінеральна (сучасна) – суха будівельна суміш на основі мінеральних в’яжучих, наповнювачів, полімерних та інших добавок, що надають певних властивостей як декоративним штукатуркам, так і покриттям на їх основі.

Декоративна штукатурка полімерна (сучасна) – готова до використання пастоподібна композиція, де в певних пропорціях безколірні або кольорові гранули наповнювача поєднуються перемішуванням мінеральних в’яжучих, полімерних зв’язників, наповнювачіув та добавок; пакується в спеціальну тару або паперові мішки на підприємстві, де виготовляється. Змішування з водою відбувається безпосередньо на робочому місці перед використанням.

Декоративна штукатурка традиційна – матеріал для опорядження фасадів; буває вапняно-піщана кольорова, теразитова, кам’яна або мармурова, сграфіто тощо.

Декоративний паперово-шаруватий пластик – листовий матеріал, який одержують гарячим пресуванням спеціальних видів паперу. Просочених синтетичними термореактивами ( фенол формальдегідним та карбамідними полімерами )

Декоративно-ужиткове мистецтво – мистецтво виготовлення художніх виробів, що мають практичне застосування в побуті.

Декоративно-штукатурне покриття (сучасне) – верхній шар опорядження поверхонь фасадів або стін у приміщенні сучасними декоративними штукатурками на мінеральній основі з формуванням декоративного фактурного покриття різними інструментами та пристосуваннями або на синтетичній основі шляхом простого намазування і розгладжування.

Двері – рухома огорожа, що забезпечує зв’язок між приміщеннями  або вхід чи вихід з них.

Девілон – рулонний матеріал з кольорового полівінілхлоридного шару на  тканинній основі.

Декстрин – клей, отриманий нагріванням сухого крохмалю з каталізаторами (органічними кислотами або сульфатами амонію)

Деревоволокнисті плити (ДВП) – матеріал, виготовлений гарячим пресуванням деревоволокнистої маси, що містить в’яжучі полімерні смоли.

Деревостружкові плити (ДСП) – матеріал, виготовлений гарячим пресуванням суміші деревостружкових мас з полімерним в’яжучим.

Дефекти – відхилення, що перевищують нормативні.

Деформативність – властивість матеріалів змінювати початкову форму.

Дизайн – термін, що визначає різні види проектної діяльності, що направлена на формування естетичного середовища.

Дисперсія – суміш рідких та твердих (дуже дрібних) матеріалів.

Дисперсія полівінілацетатна – в’язка біла рідина, легко змішується з водою, є зв’язуючи у водно – дисперсійних фарбах, призначених для зовнішніх та внутрішніх робіт.

Дисперсність – ступінь подрібнення речовин на частинки; чим дрібніші частинки, тим більше  дисперсність.

Ділянка – приміщення або його частина, де працює ланка штукатурів, малярів чи лицювальників.

Довговічність – тривалість періоду експлуатації будівлі протягом якого вона не втрачає важливих експлуатаційних властивостей.

Документ нормативний – сукупність вимог, обов’язкових для виконання при проектування та будівництві.

Доломіт каустичний – в’яжуча речовина, порошок оксиду магнію і карбонату кальцію; готують із доломіту, випаленого при температурі 650 – 7500°С.

Доповняльні кольори – кольори, які при  змішуванні дають ахроматичний колір.

Допоміжні процеси – процеси за допомогою яких не створюється будівельна продукція, але вони необхідні для виконання основних.

Допуск – різниця між найбільшим та найменшим граничними розмірами, що дорівнює арифметичній сумі допустимих відхилень від номінального розміру.

Доричний ордер – один із трьох давньогрецьких архітектурних ордерів, що визначається простотою і масивністю оздоблення.

Дуплекс – шпалери, що складаються з двох спресованих шарів паперу.

Дутики – дефекти штукатурки, що утворюються в разі використання у штукатурному розчині недостатньо погашеного вапна.

Дьоготь кам’яновугільний – смола; в’язка рідина чорного чи буро­го кольору; суміш насичених, ненасичених та ароматичних вугле­воднів тощо.

Е

Екстер’єр – опорядження поверхонь ззовні приміщення.

Еластичність – властивість матеріалу змінювати під навантаженням форму і розміри без руйнування і відновлювати початкові форми і розміри після зняття навантаження.

Еластичні герметики – це, в основному, тіоколові, кремнійорганічні та бутилкаучукові композиції. Застосовуються у конструкціях, що зазнають деформації.

Електрофарбопульт – агрегат, що складається з електродвигуна і діафрагмового насоса, застосовується для фарбування водно – вапняними і водно – крейдяними сумішами.

Емалева фарба (емаль) – фарбувальна суміш утворена пігментами, попередньо затертими на оліфі або розчиннику і розведена лаком.

Емульгатор – апарат для приготування емульсій.

Емульсія – суміш двох або кількох рідких компонентів, в яких у зваженому стані знаходяться мікроскопічні крапельки іншої рідини, але не змішуються з цією рідиною.

Еркер – обгороджена частина кімнати, яка виступає зовні фасаду і освітлюється кількома вікнами.

Ескіз – попередній начерк, нарис креслень.

Естетика – наука про прекрасне.

Ж

Життєздатність розчину – час, протягом якого розчин придатний для роботи.

Жорсткість просторова – здатність будівлі або його каркасу зберігати початкову форму під дією прикладених сил.

З

Загальнобудівельні роботи – земляні, кам’яні, бетонні, монтажні, покрівельні, ізоляційні, столярні, опоряджувальні.

Залізобетон – бетон з арматурою (найчастіше періодичного профілю), яка закладається для підсилення опору на розтяг в конструкції, що працює на вигін і розтяг.

Замазка – густа шпаклівка для підмазування стиків.

Заповнювач – один із компонентів бетонної суміші, що відіграє різну роль: для підвищення міцності, зменшення стирання, регулювання маси тощо. Це матеріали, які не вступають у хімічні реакції ні з водою, ні з в’яжучою речовиною розчинової суміші, але зменшують їх витрати та усадку розчину.

Затемнення фарбувальної суміші – додавання до фарбувальної суміші чорних пігментів.

Захватка – приміщення, де працює бригада по його оздобленню.

Захисні будівельні конструкції – конструкції, що ізолюють приміщення від зовнішнього середовища або розділяють їх між собою (стіни, перегородки, вікна).

Звичайна штукатурка – штукатурне покриття, необхідне для вирівнювання вертикальних поверхонь будівлі, яке в подальшому оздоблюють шпалерами або різноманітними декоративними покриттями. Наносять окремими шарами, що виконують певні функції. За якістю виконання буває простою, поліпшеною і високоякісною.

Звукопоглинання – здатність матеріалу послаблювати інтенсивність звукової хвилі при її проходженні через цей матеріал.

Зв’язуючи речовини – рідини  різної в’язкості  (з пігментами або без них), що утворюють після висихання плівки на поверхні.

Змішані кольори – кольори утворені змішуванням основних кольорів (фіолетовий, оранжевий, зелений ).

Змивка – рідина для видалення старих лакофарбових покриттів.

Знежирення –  видалення масних плям з поверхні основи.

Зовнішні стіни – огороджують приміщення від  навколишнього середовища і захищають  їх від атмосферного впливу.

Зона небезпеки – простір, де діють небезпечні виробничі чинники, що виникають під час експлуатації будівельних машин і виконання монтажних робіт.

Зона розташування матеріалів – смуга шириною 1-1,1 м, на якій розташовують розчин і деталі, що встановлюють в конструкцію стін в міру їх зведення.

Зона складування – смуга шириною до 1,6 м, де розташовують будівельні матеріали.

Зубило – ручний інструмент, який застосовується під час підготовки поверхонь під оздоблення.

І

Інвентар – сукупність матеріальних цінностей, знарядь, предметів та інше майно установи чи підприємства для здійснення професійної діяльності.

Індустріалізація будівельного виробництва – здійснення будівельно – монтажних робіт методами, властивими великий машинній індустрії (комплекс заходів; автоматичних, комп’ютерних робіт).

Інертні матеріали – неактивні добавки, наприклад, мелений вапняк, які не погіршують якості в’яжучих, а збільшують їх вихід.

Інкрустація – укладені або врізані в дерев’яну або кам’яну поверхню фігурні шматки оздоблення з різних матеріалів (високосортне дерево, слоняча кістка, перламутр, кольорові благородні метали, поліровані камені і т.п.) для створення рисунка в площині оздоблювальної поверхні.

Інструмент – знаряддя або пристосування для виконання певних робіт чи виготовлення виробів.

Інтер’єр – внутрішній простір приміщення, будівлі, декоративно чи художньо оформлений.

Іонічний ордер – архітектурний ордер мальовничої та витонченої форми 7 – 6 ст. до н.е., характеризується поступовим звуженням колони догори.

К

Канелюри – верти кальні жолобки на колонах, відділені вузькими поясками чи ясенками.

Каолін – гірська порода, що складається переважно з каоліну; біла вогнетривка глина.

Капітальне будівництво – спорудження нових будівель та споруд, а також реконструкція і розширення діючих підприємств.

Капітальний ремонт – оздоблювальні роботи пов’язані зі зміною існуючого вигляду приміщення з заміною конструктивних елементів.

Капітальність будівлі – сукупність  показників довговічності будівлі  та вогнестійкості конструкцій.

Капітель – частина колони, на яку опирається верхня частина споруди.

Карниз – горизонтальний профільований виступ з площини стін; призначений для захисту стін від води, що стікає з даху.

Карта трудового процесу – нормативний та інструктивний документ організації праці опоряджувальників, який розробляють для окремих робочих процесів опоряджувальних робіт на науковій основі.

Кваліфікація – ступінь підготовки робітника до виконання певної роботи.

Кельма – інструмент для нанесення, розрівнювання і знімання зайвої розчинової суміші під час виконання мурувальних робіт.

Керамзит – пористий матеріал у вигляді гравію, щебеню або піску, який виробляють прискореним випалюванням легкоплавних глинистих порід.

Кераміка – вироби і будівельні матеріали з випаленої глини.

Кесони – архітектурні прикраси стелі; заглиблення квадратної, прямокутної, круглої чи багатокутної форми на стелях, внутрішніх поверхнях арок, склепінь.

Киянка дерев’яна – дерев’яний молоток для нанесення ударів по обштукатурених поверхнях з метою перевірки їх зчеплення з основою.

Кітч стиль – стиль який в своєму роді відкидає чистоту стилю, поєднує непоєднуване.

Клас бетону (марка бетону) – міцність при стискуванні стандартного зразка бетону, випробовуваного через 28 діб з моменту виготовлення.

Клінкер – твердий каменеподібний матеріал; спечена суміш вапняку й глини; слугує сировиною для виробництва цементу.

Когезія – зчеплення і зв’язок між однорідними за хімічним складом поверхнями, що знаходяться в контакті, обумовлені міжатомними силами тяжіння.

Коефіцієнт білизни – показник ступеня білизни матеріалу.

Колиски – сталеві загороджені майданчики, підвішені на сталевих канатах, які пересуваються за допомогою лебідок.

Колір – властивість поверхні викликати у людини певні зорові відчуття.

Колона – стовп, опора з постійним чи змінним поперечним перерізом. Може бути круглої, квадратної чи багатогранної форми.

Колона – несуча конструкція будівлі, що складається з цоколя (бази), стовбура та капітелі.

Колони з ентазисом – колони циліндричної форми, що поступово звужуються догори.

Колошник – похила вузька смуга, що обрамляє низ панелей на стінах сходового маршу.

Кольоровий тон – ознака кольору за якою йому можна  надати певну назву.

Кольорові клейові суміші – фарбові суміші, до складу яких входить один з натуральних чи синтетичних клеїв.

Конгломерат – осадова гірська порода, що є зцементованою галькою з домішкою піску, гравію та валунів.

Контраст кольору – змінювання  тону або світлості кольору під впливом розташованих поряд з ним інших кольорів.

Контрфорс – підпора, упор, потовщення стіни у вигляді похилого ребра, конструктивно з нею пов’язаного із зовнішнього боку, і такого, що підвищує її стійкість.

Кордонний камінь – облицювальний камінь, що накриває виступ площини цоколя.

Коробчасте склепіння – зведення, що дає в поперечному перетині коробчасту (трицентрову) криву.

Корозійна стійкість – властивість матеріалу чинити опір корозії – руйнуванню матеріалу внаслідок дії зовнішнього агресивного середовища.

Косяки – частина товщини стіни, що не перекривається віконним чи дверним блоком. Бувають верхні і бокові, зовнішні і внутрішні.

Кошторис – документ, що складається на основі норм, викладе­них у БніП, частина 4 «Кошторисні норми». Кошторис враховує всі витрати на будівництво, пов’язані зі спорудженням будівлі; вартість матеріалів і конструкцій; витрати на експлуатацію машин і механіз­мів, заробітну плату.

Крихкість – властивість матеріалу швидко руйнуватися під дією зовнішніх сил без попередньої деформації

Крони – пігменти лимонного і жовтогарячого кольорів.

Купорос – кристалогідрати сульфатів деяких двовалентних металів.

Купоросна олія – концентрована сірчиста кислота.

Кут сходження – відхилення віконного або дверного косяка від вертикалі або горизонталі.

Л

Лазур малярна – пігмент темно-синього кольору який використовують в олійних та емалевих сумішах.

Лаки – розчин смол які  після випару розчинника на пофарбованій поверхні утворюють тверду прозору плівку.

Лакофарбові покриття – сполуки, здатні при нанесенні тонким шаром на поверхню тверднути, утворюючи плівку, яка міцно зчіплюється з основою.

Ланка – частина бригади з 2-4 осіб, які виконують певний вид робіт.

Латекси синтетичні – водні дисперсії синтетичних канчуків у вигляді безколірної чи ледь пофарбованої рідини що є зв’язуючим  у водно-дисперсійних фарбах.

Латунь – сплав міді з цинком.

Левкас – напіврідка крейдяна суміш, яку застосовують для підготовлення рельєфних поверхонь, наносять пензлем з подальшим шліфуванням.

Лекальна цеглина – цеглина, яка йде головним чином на опоряджені ш фасадів.

Лесування – нанесення тонкого шару фарби, що просвічується, на суху кольорову основу.

Леткість – властивість компонентів лакофарбового покриття випаровуватись за визначений час, що впливає на висихання поверхні.

Лоджія – тераса, вбудована в габарити будинку, обгороджена з трьох боків і відкрита тільки з боку фасаду.

Лугостійкість – властивість речовин протистояти руйнуючій дії лугів

Лузг – внутрішній кут в місцях з’єднання  двох стін або стіни та стелі.

М

Макловиця – щітка прямокутної форми для промивання, ґрунтування,  фарбування поверхні.

Малярна станція – пересувний фургон з механізмами і устаткуванням для приготування, транспортування і нанесення на поверхню малярних сумішей.

Марка – позначка у вигляді цвяха чи іншого предмета, що фіксує окремі точки лицьової поверхні штукатурки або лицювання.

Мармур – кристалічна гірська вапнякова порода; оздоблювальний матеріал.

Марс червоний (редоксайд) – коричнево – червоний пігмент, який застосовують для приготування лакофарбових матеріалів.

Мастика – пластична суміш в’яжучого, тонкомеленого  наповнювача і дрібних добавок.

Машина – механізм, що виконує певну роботу і здатний самостійно переміщуватися.

Маяк – опорний знак, плитка, які фіксують рівень опоряджувальної поверхні.

Механізм – сукупність рухомо з’єднаних деталей (ланок), що здійснюють задані рухи під дією прикладених сил.

Мікроструктура матеріалу – це будова матеріалу, видима в оптичний мікроскоп.

Мілорі  (малярна лазур) – пігмент темно-синього кольору, що застосовується в олійних і емалевих фарбах.

Мінеральна повсть – волокнистий матеріал, випускають у листах і рулонах. Для скріплення волокон між собою їх просочують невеликою кількістю синтетичних смол і пресують.

Мінімалізм стиль – стиль, що характеризується відсутністю декору як такого, і пошуком ідеальних пропорцій, нових кольорів.

Міпора – пінопласт на основі мочевиноформальдегідного полімеру, що є затверділою піною.

«Містки» – вузькі смужки картону, що ділять візерунковий малюнок трафарету і надають йому цупкості.

Міцність – здатність матеріалу протистояти дії зовнішніх і внутрішніх сил без руйнування й істотних залишків деформації.

Модуль – постійна одиниця вимірювання, якій підпорядковані як осно­вні габаритні розміри споруди, так і розміри всіх складових її частин.

Мозаїка – різновид монументально-декоративного живопису, що відтворює малюнок складанням зі шматочків скла, кераміки.

Монолітні будівлі – об’єкти, які споруджують у спеціальній формі (опалубці); як правило, мають металевий каркас.

Морозостійкість – здатність матеріалу витримувати в водо насиченому стані багаторазове почергове заморожування і відтавання без істотних втрат міцності і маси. Характеризується циклами заморожування, один цикл рівний одному заморожуванню і відтаванню.

Мурування – складання конструкції з цегли чи каменю на розчиновій суміші в певному порядку.

Н

Набризкування – оздоблення поверхні нанесенням різної за кольором фарбувальної суміші у вигляді дрібних бризок.

Накатування малюнка – нанесення візерунків  на пофарбовану поверхню рельєфним валиком.

Накривка – верхній шар штукатурного накиду. Утворює гладенький шар розчину, який можна легко затерти теркою чи машиною.

Напилення – спосіб нанесення на поверхню будівельних виробів та конструкцій порошкоподібних полімерів, які,  розплавляючись, прилипають до неї, а при охолодженні утворюють міцну плівку покриття.

Напівколона – вертикальний напівкруглий виступ з площини стіни.

Напівтерок – інструмент для нанесення вапна і вирівнювання штукатурного накиду.

Наповнювачі  в малярних сумішах – мінеральні порошки білого кольору (крейда, тальк, каолін), які знижують витрату пігментів; нерозчинні у в´язкому і не мають власного кольорового тону.

Насипна щільність – відношення маси зернистих і порошкоподібних матеріалів до всього об’єму, який вони займають, включаючи простір між частинками.

Насиченість кольору – ступінь різниці хроматичного кольору від ахроматичного тієї самої світлості.

Настил – підлога риштувань і підмощувань.

Неводна фарбувальна суміш – суміш, в якій в’яжучим матеріалом є висихаючи масла ( оліфи ) або смоли, розведені у розчинниках.

Нерівності поверхні – відхилення, які виявляють при накладанні правила чи шаблона.

Неф – подовжений простір усередині будівлі, захищений зовнішніми стінами, аркадами або стовпами.

Ніздрювате скло (піноскло) – матеріал, що виробляють зі склобою або сировинних матеріалів, які використовують для виготовлення скла. Застосовують для утеплення стін, перекриттів, покрівель, для ізоляції.

Ніша – заглиблення у стінах для розміщення приладів опалювання, влаштування вбудованих шаф тощо.

Норма виробітку – кількість виготовленої продукції чи об’єм роботи, виконаної робітником за одиницю часу (1 годину).

Норма часу – час, потрібний робітникові певної кваліфікації для виготовлення одиниці продукції.

Нормокомплект – набір інструментів, пристосувань та інвентарю, розрахований на ефективну роботу ланки чи бригади робітників.

Нульовий горизонт – площа, що проходить на рівні підлоги першого поверху.

О

Оббивання – вкривання стін, стелі матеріалом, який прибивають цвяхами, скобами, прикріплюють іншими засобами.

Обгороджування – тимчасова огорожа на будівельному майданчику для закріплення осей будинку.

Об’ємна маса – маса одиниці об’єму матеріалу в природньому стані.

Облицювання – процес улаштування покриття стін і підлог плитковими виробами на клеєвій або розчиновій суміші.

Облом – криволінійна або прямолінійна форма витягнутої архітектурної деталі.

Оброблення поверхні – надання поверхні заданого вигляду виконанням певних операцій.

Оздоблення – декоративне опорядження поверхні.

Оксид хрому (хромова зелень) – суміш жовтих пігментів з малярною лазур’ю, застосовується в олійних і емалевих сумішах.

Оксидація – ущільнення олії, яку нагрівають до температури +130° С…+150° С і через яку пропускають повітря.

Оліфа: алкідна гліфталева – прозора рідина, призначена для розведення густо тертих фарб для зовнішнього та внутрішнього фарбування; натуральна ( лляна, конопляна та ін.. ) – масляниста рідина з домішками сикативів, використовується для розведення густо тертих фарб, приготування ґрунтівок, шпаклівок, підмазочних паст; оксоль ( напівнатуральна оліфа ) – темна масляниста рідина з домішками сикативу і уайт-спіриту, застосовується для розведення густо тертих фарб.

Опалубка – дерев’яна або металева форма для виготовлення монолітних конструкцій.

Операція – організаційно неподільна і технологічно однорідна робота, яка не досягає кінцевої продукції, але необхідна для її отримання.

Опоряджувальні роботи – роботи, що надають будівлі закінченого вигляду (штукатурні, плиткові, лицювальні, малярні, паркетні тощо).

Організація робочого місця – раціональне розміщення потрібних для роботи пристроїв, інструментів та матеріалів на ділянці, в межах якої працює робітник.

Орнамент – візерунок, на ритмічному чергуванні й поєднанні геометричних елементів або стилізованих рослинних або тваринних мотивів.

Основа підлоги – міжповерхове перекриття або природній ґрунт.

Основні кольори – кольори, які не можна дістати змішуванням інших кольорів (червоний, синій, жовтий).

Охорона праці – система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів та засобів, які забезпечать охорону здоров’я, працездатність людини в процесі виконання робіт.

Охра – пігмент жовтого кольору.

Оцінювання – комплекс методів та процесів, що використовуються для визначення рівня досягнень особистості із наступним присвоєнням відповідного рівня кваліфікації.

П

Пальмета – прикраса у вигляді пальмового листа.

Пандус – пологий похилий хід (замість сходів) для сполучення між поверхами у вигляді площини або гвинтової поверхні без сходинок.

Панель – нижня частина стіни, пофарбована в колір, який відрізняється від основного кольору стіни.

Пано – частина стіни або стелі, обнесена рамкою і покрита розписом, рельєфом, тканиною.

Пантографи – пристрої для збільшення малюнків.

Парапет – невисока стінка, що огороджує балкон, покрівлю будівлі тощо.

Паропроникність – властивість матеріалу пропускати через свою товщину пар.

Паста: гіпсокрейдяна – вміщує, % гіпсове в’яжуче – 33,3, крейду – 66,7, водно – клейовий розчин – 2; застосовується під час вапняного фарбування; пігментна – сухі пігменти, затерті на воді, оліфі або іншому розчиннику.

Патрубок – штуцер для приєднання шланга; коротка трубка для відведення газу, пари від основного трубопроводу.

Пемза – легка вулканічна пориста порода ясно-сірого кольору, схожа на застиглу піну; прекрасний заповнювач для легких бетонів, акустичної штукатурки, а в тонкомеленому стані – активні мінеральні добавки. Пемзу використовують для сухого і мокрого шліфування.

Пензлі (круглий, плоский ) – ручний інструмент для ґрунтування та фарбування; трафаретні – для роботи по трафарету ( плоскі, круглі ) з коротким шорстким волосом; фігурні – для фарбування радіаторів опалювання і стін за ними; фільончасті – для витягування тонких ліній.

Пентафталева смола – зв’язуючи, яке використовується під час виготовлення фарб і емалей.

Перекриття – горизонтальні конструкції, що поділяють простір будівля на поверхи.

Перліт – гірська порода, що являє собою вулканічне скло, яке утворилося при застиганні в’язких лав, збагачених кремнеземом. Для перліту характерна особлива, концентрична «перлітова» структура, завдяки якій уся порода складається із зцементованих між собою тонких шкарлуп.

Пероксид марганцю – пігмент чорного кольору, добре змивається водою.

Перспектива (буд.) – спосіб художнього зображення об’ємних фігур на площині залежно від уявних змін їх величини, чіткості відповідно до зорового сприйняття предметів людиною.

Перхлорвінілова смола – зв’язуючи, застосовується під час приготування фасадних фарб, емалей та лаків.

Півколони – вертикальні напівкруглі виступи на стіні.

Пігменти – тонкоподрібнені кольорові порошки, нерозчинні у воді та зв’язуючій рідині; утворюють непрозору кольорову плівку.

Підмазки (лакова та олійна) – вміщують натуральну оліфу (для олійної підмазки) або шпаклювальний лак (для лакової підмазки), тваринний.

Підмощування – тимчасові пристосування, що встановлюються на перекритті для мурування стіни в межах поверху.

Підошва фундаменту – площина фундаменту, що спирається на ґрунт.

Пілястра – плоский вертикальний виступ у стіні, оброблений у формі колони ордера, тобто стовбур що має базу, капітель, а іноді і канелюри.

Піногасники – добавки у вигляді порошків, що додають у склад будівельних сумішей для зменшення вмісту в них повітряних пухирців.

Пластичність – здатність матеріалу без руйнування змінювати свої розміри і форму під впливом зовнішнього навантаження і зберігати ці зміни після припинення її дії.

Пластифікатори – речовини, до вводяться до складу лаків, фарб, клеїв для підвищення їх пластичності та еластичності.

Плиткові матеріали – дрібноштучні керамічні плитки, плити з природного або штучного каменю, полімерів.

Плівка полівінілхлоридна декоративна без основна – плівка з малюнком, що імітує структуру деревини, каменю, тканини.

Плівкоутворювачі – зв’язуючі, що утворюють з пігментами або без них плівку на поверхні, яку фарбують.

Поверхнево-активні речовини (ПАВ) – органічні сполуки, здатні адсорбуватися на поверхні розділу фаз і занижувати їхнє поверхневе натягнення.

Поверхня: глянсова – відбиває лише частину падаючих променів, а решту – розсіює; дзеркальна – відбиває всі падаючі промені; матова – розсіює падаючі промені.

Пожежна небезпека матеріалу – властивість матеріалу, що сприяє виникненню небезпечних факторів пожежі і розвитку пожежі. Пожежна небезпека будівельних матеріалів визначається наступними пожеже-технічними характеристиками: горючістю, розповсюдженням полум’я по поверхні, займанням, димоутворювальною здатністю і токсичністю. Показники пожежної безпеки вносяться в сертифікат пожежної безпеки і нормативно-технічну документацію.

Покривність – властивість фарби під час нанесення робити невидимим колір поверхні, який був до фарбування.

Полімери – синтетичні смоли, високомолекулярні органічні сполуки.

Полімермінеральні в’яжучі композиції – композиційні матеріали, що складаються з неорганічної в’яжучої речовини (цементу, гіпсу, вапна), органічного полімеру, а також мінеральних наповнювачів і заповнювачів.

Поліпшена штукатурка – звичайна штукатурка, що складається з набризку, ґрунту, накривки. Потребує подальшого оздоблення.

Полістирол – продукт полімеризації стиролу – безбарвної нероз­чинної у воді рідини. З полістиролу виготовляють фарби, смоли, облицювальні плитки, плити, плівки.

Помости – трубчастий багатоярусний каркас, який має робочі настили, огородження та драбини.

Пом’якшення – приглушення яскравого тону фарбової суміші.

Портландцемент – найпоширений вид цементу; гідравлічна в’яжуча речовина; добувають сумісним тонкодрібним помелом клінкеру і гіпсу. Крім звичайного, випускають гідрофобний, пластифікований, сульфатостійкий, кольоровий та інші.

Поташ – технічна назва карбонату калію; порошок білого кольору, додають у водному розчині до цементних, цементно – вапняних і цементно – глиняних розчинових сумішей як протиморозну добавку.

Поясок – проміжний карниз, який розподіляє по висоті фасадну стіну на яруси.

Природна пемза – вивержена гірська порода. Дуже пористий твердий скловидний камінь. Застосовується для сухого та мокрого шліфування.

Природні смоли – органічні речовини, продукт виділення різних рослин у процесі фізіологічного обміну чи при їх пошкодженні.

Пробкові шпалери – тонкий шар натуральної пробки, нанесений на паперове полотно.

Програма (освіти та підготовки) – перелік видів діяльності, зміст навчання, логічно організований протягом визначеного терміну.

Проєкт виконання робіт – технічний документ, який визначає спосіб виконання й організації робіт при спорудженні будівельного об’єкта.

Проклеювання – покриття клейовою сумішшю поверхні, що готують під фарбування.

Прооліфлення – нанесення оліфи на обштукатурені та дерев’яні поверхні перед фарбуванням.

Проста штукатурка – звичайна штукатурка найнижчої якості; складається з набризку і ґрунту; виконують у підвальних або тимчасових приміщеннях.

Професійний стандарт – система показників, що дає можливість установити рівень відповідності діяльності працівника існуючим вимогам і є набором характеристик у вигляді знань і вмінь, які відповідають тому, що людина повинна уміти робити, як це потрібно, і що для цього треба знати.

Професія – рід занять, трудової діяльності, що потребує наявності певних знань, навичок і вмінь.

Прошарок – проміжковий шар між вирівнювальним шаром та облицювальним покриттям; завтовшки з розчинової суміші 7-1 5 мм, з мастик — 3-5мм.

Пружність – властивість лакофарбової плівки змінювати свою форму під дією навантаження і відновлювати її після зняття цього навантаження.

Пуцоланічні властивості – здатність тонко помеленого матеріалу зо наявності вапна проявляти гідравлічні властивості.

Р

Рама віконна – віконне переплетення разом з шибками.

Рапорт – елементи геометричного орнаменту, які через певні відрізки повторюються.

Редісперговані полімерні добавки – сухі порошки органічних полімерів, здатні при диспергуванні у воді утворювати водні дисперсії, аналогічні латексом. Введення у склад розчинової суміші редіспергованого полімеру підвищує її рухомість та водоутримувальну здатність.

Реологічні добавки – речовини, які вводять у склад будівельних сухих сумішей для регулювання реологічних властивостей розчинових сумішей До реологічних властивостей відносяться комплекс властивостей, що характеризують течію в’язкого середовища, до якого відносяться і дисперсії, що утворюються при затворенні сухих будівельних сумішей водою.

Ригель – лінійний несучий конструктивний елемент, суцільний або гранчастий, у будівлях і спорудах. Сполучає колони, стійки, слугує опорою міжповерхового перекриття.

Риштування – легкі багатоярусні збірно-розбірні конструкції для розміщення робітників і матеріалів для виконання будівельних і ремонтних робіт на різних горизонтах.

Рідке (калійне) скло – густа рідина (безбарвна або сірого кольору), є зв’язуючим у фарбових сумішах для опорядження фасадів і приміщень з високою вологістю повітря.

«Рідкі шпалери» – матеріал  для оздоблення стін виготовлений на основі целюлози, та включає добавки, що надають йому колір.

Робоче місце – зона роботи оздоблювальника разом з необхідними матеріалами та інструментами.

Розбіл – світла кольорова фарбувальна суміш, утворена змішуванням кольорових та білих пігментів або фарб.

Розетка – орнаментальний мотив у вигляді круглої квітки з однаковими пелюстками.

Розріджувачі – рідкі лакофарбові  матеріали, призначені для розчинення сухих неорганічних та густо тертих фарб.

Розріз – креслення будинку, розсіченого вертикальною площиною, як правило, по сходовій клітці.

Розчинники – рідини (скипидар, уайт–спірит, ацетон та ін..), що застосовуються для надання малярним сумішам робочої в’язкості, миття інструменту, посуду, пристосувань, устаткування після роботи.

Розчинові суміші – багатокомпонентна система, яку одержують перемішуванням сухої будівельної суміші та води в заданому співвідношенні.

Розшивка – інструмент для оброблення й ущільнення швів у муруванні.

Ручники – круглі та пласкі пензлі, що використовуються для ґрунтування та фарбування.

С

Сажа – пігмент чорного кольору. Який легко змішується з олією, клейовою та мильною водою.

Самовирівнювальна суміш для підлог – склади для формування шару покриття, які після затворення водою і виливання на основу підлоги мають здатність самонівелюватися; швидко набувають міцності; не потребують вирівнювання після затверднення.

Санаційна штукатурна система – штукатурна система, призначена для проведення ремонтно-відновлювальних робіт будівель і споруд по основах з кам’яних і цегляних мурувань, пошкоджених і частково зруйнованих зволоженням та висолами.

Сандрик – невеликі карнизи, розташовані над вікнами та дверима.

Санчата – елемент шаблону для витягування гуртів, на якому кріплять профільну дошку.

Світлість кольору – ознака хроматичного кольору, що залежить від його здатності відбивати світлові промені.

Світлостійкість – властивість матеріалу зберігати свій колір під дією світлових променів.

Світлота  (яскравість) – здатність (більша або менша) пофарбованої поверхні наближатися до білого кольору.

Синтетичні латекси – зв’язуючи водно – дисперсійних фарб, які готують на водній основі синтетичних канчуків.

Симплекс – тонкі одношарові шпалери.

Сієна палена – пігмент коричневого кольору, що застосовується в лакофарбових матеріалах.

Скребачка – інструмент для очищення поверхонь від бруду і напливів розчину.

Смоли синтетичні – розчин полімерів в органічних розчинниках, є зв’язуючим в емалях.

Спектр – різнокольорова смужка, що утворюється при проходженні сонячного променя через тригранну призму.

Сполучення – місце з’єднання різнотипних основ.

Сталеві щітки – щітки з ворсою зі сталі, призначені для очищення поверхонь від бруду і надання їм шорсткості перед опорядженням штукатуркою.

Стандарт – комплекс нормативно – технічних вимог, норм і правил на продукцію масового застосування, затверджених як обов’язкові  для підприємств та організацій – виробників і споживачів цієї продукції.

Стиранність – здатність матеріалу зменшуватися в об’ємі й масі під дією стиральних зусиль.

Стійкість – властивість зберігати рівновагу в разі дії зовнішніх та  внутрішніх сил.

Стіни – вертикальні конструкції будівель.

Стиранність – властивість покриття зменшуватись в об’ємі  та масі під дією зусиль.

Стиль – сукупність рис,  «мова» проекту, його характер.

Стояк – вертикальний брус, що слугує опорою.

Стрічка – вузька смужка матеріалу (тканини, паперу тощо).

Сурик залізний – пігмент червоного або  темно – вишневого кольору, який застосовується в олійних і емалевих сумішах.

Суспензія – рідка суміш твердих часток, зважених у рідині.

Суха будівельна суміш – багатокомпонентна система, що готується дозуваннями і ретельним перемішуванням мінеральних в’яжучих, полімерних в’яжучих, наповнювачів та інших домішок; змішується з водою безпосередньо перед застосуванням.

Суха штукатурка – штукатурне покриття із гіпсокартонних листів, які приклеюють до поверхні основи клеєм на гіпсовій основі.

Схема робочого місця – графічне позначення ділянки з розкладеним матеріалом, інструментами та вказаними місцями пересування.

Сходи – конструктивний елемент. Призначений для сполучення між поверхами.

Сходовий марш – ряд східців між двома площадками.

Т

Тарифна сітка – шкала, що відбиває співвідношення заробітної плати робітників із різними кваліфікаціями.

Твердість – здатність матеріалу чинити опір проникненню в нього більш твердого тіла; визначається маятниковим приладом.

Теплі кольори – хроматичні кольори, які нагадують колір вогню, сонця, розжареного металу (жовто-червоні кольори).

Терацевий розчин – затверділа розчинова суміш цементу, пігменту і кам’яного дрібняку з твердих декоративних гірських порід.

Терка – інструмент для затирання поштукатурених поверхонь стін і стель.

Термічний опір – характеристика здатності шару багатошарово огороджувальної конструкції, а також однорідної (одношарової] огороджувальної конструкції перешкоджати переносу теплової енергії

Технічна естетика – теорія промислового мистецтва.

Технологічна карта – технічна документація, що складається з креслень, схем, інструкцій щодо виконання певного виду робіт новими сучасними методами.

Технологічна лінія – механізми й устаткування, розташовані в певній послідовності для приготування сумішей для оздоблення.

Технологія – наука про переробку та обробку матеріалів, способи виконання виробничих процесів, виготовлення продукції.

Техно стиль – стиль якому властива особлива психологія життя, поєднує в собі всі можливі сучасні технології і особливу атмосферу, світогляд.

Тиксотропність – (від грецької thixis – притуплення і (горо відмінювання) – властивість дисперсних систем відновлювати свою структуру, зруйновану механічним впливом. Фізична основа тиксотропії – відновлення структурних зв’язків в пластичних дисперсних системах після припинення механічного впливу.

Тип будинку – особливості просторового розміщення несучих елементів будинку.

Тирса – відходи деревообробних підприємств; слугує заповнювачем для теплоізоляційних штукатурок, ксилоліту, мастик. Має бути сухою і не містити оліїстих домішок.

Торкретування поверхні – нанесення на поверхні щільної водонепроникної торкрет – штукатурки при допомозі цемент – гармати.

Торцювання – оброблення свіжопофарбованої поверхні торцевими ударами щітки, що надають поверхні шорсткуватої, матової фактури.

Торцювання по лесу вальному шару – забезпечує просвічування попереднього фарбового шару в заглибленнях від удару щітки.

Транспортні насоси – агрегати для подачі готової розчинової суміші безпосередньо до місця роботи. Принцип дії транспортних насосів полягає в наступному: матеріал за допомогою валу з лопастями подається до шнекової парі, яка прокачує його далі по шлангу.

Трафарет – шаблон для виконання рапортів, являє собою твердий папір з вирізаними отворами, сукупність яких складає малюнок.

Трафарет зворотній – трафарет, за допомогою якого рисунок утворюється за рахунок фону пофарбованої поверхні.

Трафарет прямий – трафарет, за допомогою якого рисунок виконується кольором, що відрізняється від кольору поверхні.

Тріщиностійкість – здатність будівельних розчинових сумішей і розчинів протистояти утворенню і розвитку в процесі експлуатації поверхневих тріщин, а також тріщин в товщі матеріалу.

Тупування – оброблення раніше пофарбованої висохлої поверхні за допомогою гумової губки,мішковини або жмутка поверхні.

У

Укіс – вертикальний елемент віконного прорізу.

Ультрамарин (синька) – пігмент синього кольору, що знімає жовтизну у вапняних і крейдяних фарбових сумішах.

Умбра – пігмент коричневого кольору для приготування фарб різного кольору.

Усадка будівельних розчинів – зменшення об’єму і, відповідно, лінійних розмірів будівельних розчинів і бетонів у процесі тверднення і експлуатації.

Усенки – зовнішні кути будівлі. Можуть бути гострими, заокругленими або зрізаними.

Ф

Фактура – особливості опорядження поверхні будівлі.

Фарба – суспензія пігментів і наповнювачів і оліфі або водній дисперсії синтетичних полімерів: водно – дисперсна – суспензія пігментів і наповнювачів у водній дисперсії синтетичного полімеру; густо терта кольорова – затерта на оліфі суспензія пігментів і наповнювачів, яку до малярної консистенції розводять  оліфою; олійна (глянсова) – утворює під час висихання щільну глянсову плівку; олійна і алкідна – призначена для зовнішніх та внутрішніх робіт, готові до застосування; матова – готують із густо тертої фарби із домішками розчинника, сикативу і розплавленого воску.

Фарби інтенсивні (густі) – з переважанням кольорових пігментів над білими: нормальні – з нормальною кількістю кольорового та білого пігментів; розбілені – з переважанням білого пігменту і невеликою кількістю кольорових (для підфарбування); цільні  – з пігментів одного кольору.

Фарбові суміші – поєднання конкоподріблених пігментів зі зв’язуючим, котре утворює після висихання на поверхні щільну кольорову плівку.

Фарбові суміші нормальні – суміші, які вміщують білі та кольорові пігменти в майже однаковій кількості.

Фарбопульт – переносний апарат ручної дії для механізованого розпилення водно – клейових і вапняних сумішей.

Фарбопульт електричний – переносний апарат для механізованого фарбування стель і стін водними фарбовими сумішами.

Фарбування – нанесення фарбової суміші на поверхню конструкції:

просте – складається з мінімальної кількості операцій, які виконують під час опорядження підсобних та інших допоміжних приміщень;

поліпшене – має достатню кількість необхідних операцій, які виконують під час опорядження приміщень житлового, виробничого та громадського призначення.

високоякісне – характеризується найбільшою кількістю операцій, які виконують під час опорядження основних приміщень будівель громадського призначення.

Фарбувальний агрегат –  поєднання апаратів для нанесення фарбової суміші на поверхню: пересувний – складається із фарбо нагнітального бачка, пересувного компресора, пістолета – фарборозпилювача; переносний – має пересувний компресор і пістолет – фарборозпилювач зі змінним бачком, застосовується за невеликих обсягів малярних робіт; пневматичний – укомплектований пересувним компресором, фарбо нагнітальним бачком, ручним фарборозпилювачем і шлангами, що подають фарбову суміш та стиснуте повітря.

Фасад – зовнішня поверхня будівель і споруд, яка дає уявлення про зовнішній вигляд будівлі, художню виразність, силует, пропорції; фасади бувають: головний, дворовий, бокові та торцеві.

Фаска – зрізаний плоско або заокруглення зовнішній кут.

Ферма – несучий конструктивний елемент будівлі, що складається із стрижнів, жорстко сполучених між собою у вузли; розрізняють верхній і нижній пояси та грати.

Фільонка – вузька кольорова або візерунчаста смуга завширшки 5 – 30 мм, призначена для декоративного  оздоблення стін.

Флейцова щітка – плоска або кругла щітка з довгим волосом, призначена для згладжування свіжопофарбованої поверхні.

Фриз – середня горизонтальна частина архітектурного ордера, розміщена між архітравом і карнизом; декоративна смуга, що обрамлює площину підлоги, верх стіни тощо.

Фронтон – трикутна частина стіни, що огороджує площину горища

й обрамлена по периметру карнизом.

Фундамент – опора будівлі, підземні несівні конструкції, призначені для передачі і розподілу навантажень від будівлі на ґрунт, основу.

Функціональна доцільність – повна відповідальність своєму призначенню.

Х

Хай-тек стиль – стиль, якому характерні прямі лінії, різкі форми, за часту виконані в металі.

Хімічна стійкість – здатність  матеріалів протистояти дії лугів, кислот, солей, газів.

Холодні кольори – хроматичні кольори, які нагадують колір води, трави, льоду (синьо – зелені)

Хроматичні кольори – кольори сонячного спектра та всі не ахроматичні кольори.

Хромова зелень  (оксид хрому) – суміш пігментів (жовтих кронів з малярною глазур’ю), яку додають до олійних та емалевих фарб.

Ц

Цегла – керамічний матеріал у вигляді каменю форми паралелепіпеда суворо встановлених розмірів; призначений для спорудження будівельних конструкцій.

Цементи – група гідравлічних в’яжучих, які відрізняються один від одного своїми технічними властивостями, призначенням та областю застосування:

Портландцемент – гідравлічний в’яжучий матеріал, отриманий подрібненням портландцементного клінкеру і невеликої кількості гіпсу (1,5-3%).

Шлакопортландцемент – гідравлічний в’яжучий матеріал, отриманий подрібненням доменного гранульованого шлаку (21-80%), портландцементного клінкеру (79-20%) і невеликої кількості гіпсу (не більше 5%) .Застосовують під час  зведення залізобетонних конструкцій і споруд, на ньому готовлять кладочці та штукатурні розчини.

Швидкотверднучий портландцемент (ШТЦ). Застосовують для бе6тонів, монолітних та збірних конструкцій з підвищеною відпускною міцністю.

Пластифікований портландцемент. Отримують додаючи до клінкеру гідрофобні поверхово-активні речовини у кількості  0,15-0,25%. Цей цемент значно підвищує пластичність розчинів.

Глиноземний. Високоміцний цемент, що швидко твердіє.

Розширний без усадочний цемент. Основна перевага цього виду цементу – при твердінні на повітрі не дає усадки.

Цемент-гармата – агрегат для виконання торкретування розчиновою суміші, Складається з бункера, рами, барабана, привідного механізму.

Цементне молоко – суспензія часток цементу у воді.

Цивільні споруди – будівлі, призначені для побутових, громадських і культурних цілей.

Цоколь – частина фундаменту, що виступає по вертикалі за площину стіни.

Ч

Чарунка – простір між дротинами у сітчастих чи гранчастих конструкціях.

Четверті – прямокутні виступи, що обрамляють прорізи і тримають віконні і дверні блоки, які встановлюються в прорізи.

Чіпсові покриття «Арлекіно» – декоративне трикомпонентне  покриття на основі акрилових дисперсій і різнокольорових наповнювачів – чіпсів.

Ш

Шаблони – пристрій для розмічання прорізів, закладання кутів, для витягування прямо- чи криволінійних гуртів.

Шлам – рідка сировинна маса з вапняку і глини для отримання методом випалювання портландцементного клінкеру.

Шліфувальна шкірка – рулонний або листовий матеріал з абразивним шаром, який закріплюють міцним клеєм.

Шлямбур – сталева трубка з загостреним кінцем з одного боку і з зазубринами з іншого. Застосовують для пробивання отворів у кам’яних чи бетонних частинах споруд.

Шнекова пара – насос, що складається з двох частин – ротора (внутрішній сталевий стержень) і статора (гумова обойма).

Шпаклівка – матеріал, що складається з пігментів і наповнювачів у зв’язуючій речовині, призначений для виконання тонкого шару на попередньо укладену основу для її  остаточного вирівнювання.

Шпаклювання – вирівнювання поверхні перед фарбуванням в’язкою пастоподібною сумішшю, що складається із пігментів, наповнювачів і зв’язуючого.

Шпалери – рулонний матеріал на паперовій основі з однотонним або різнокольоровим малюнком.

Шпаристість – ступінь заповнення об’єму матеріалу шпарами.

Шпатель – інструмент з дерев’яною, сталевою або іншою лопаткою для нанесення і розрівнювання шпаклювального шару на поверхні або нанесення на поверхню декоративної суміші.

Штукатурка Сграфіто – виконується видряпуванням складних орнаментів по вологій поверхні м’якої розчинової суміші, нанесеній it декілька шарів, кожний з яких різниться кольром.

Штукатурка теплоізоляційна – різновидність штукатурного покриття, що складається з шарів будівельних розчинових сумішей, які характеризується здатністю перешкоджати передачі тепла.

Штукатурний розчин (штукатурка) – (італійською «stucco», що означає замінювач природного декоративного каменю.). В вітчизняній практиці і науково-технічній літературі під штукатуркою розуміють штукатурне покриття: опоряджувальний шар на поверхнях різних будівель і споруд, що вирівнює

стовпів, пілястрів і горизонтальних частин – антаблемента.

Штукатурно-декоративне опорядження поверхонь – опоряджений інтер’єрів і фасадів різними за текстурою і кольором декоративними матеріалами за допомогою простого штукатурення.

Щ

Щебінь – будівельний матеріал у вигляді гостро кутових уламкіи каміння розміром 3 -150 мм.

Щетина – тверда пряма шерсть свиней, борсуків та ін.. тварин.

Щітка волосяна – інструмент, що застосовується для нанесення ґрунтовок та фарб. Щітка–ручник, щітка– макловиця; щітка флейц і т.д.

Щітка–торцівка – інструмент, що застосовується для обробки щойно пофарбованих поверхонь і надання їм шорсткуватого – матового вигляду.

Я

Якість – сукупність ознак виготовленої продукції, що задовольняють вимогам замовника.