Кредитування населення

Перелік документів, необхідних для відкриття поточного рахунку фізичній особі:

для громадян України, що:

постійно проживають в Україні: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення особи громадянина України, для малолітніх і неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років – свідоцтво про народження;

виїжджають на постійне місце проживання за кордон: паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон;

постійно проживають за кордоном: паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про прийняття на консульський облік за межами України;

для іноземних громадян, що:

постійно проживають в Україні: паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання і посвідка на постійне місце проживання;

тимчасово знаходяться в Україні: паспортний документ;

для осіб без громадянства, що:

постійно проживають в Україні: посвідка на постійне проживання;

тимчасово знаходяться в Україні: паспортний документ;

для біженців: посвідчення біженця.

Паспортним документом іноземця й особи без громадянства є документ, що підтверджує громадянство іноземця або засвідчує особу без громадянства, видана уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, надає право виїзду за кордон і визнаний Україною.

Якщо документи, зазначені у цьому пункті, не дають можливості банку визначити місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи (паспорт із відміткою про реєстрацію (прописку), відміткою про продовження строку перебування в Україні із вказівкою місця проживання), то банк має право вимагати від клієнта інший документ, що містить таку інформацію (довідку із ЖЕКу про місце постійноготимчасового проживання, договір оренди житлового приміщення, правовстановлюючий документ на нерухомість, інші документи (відмітки).

Фізичні особи – резиденти крім паспорта або документа, що його заміняє, додатково повинні пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.

Банк має право відкрити рахунок фізичній особі – резидентові без надання документа, що засвідчує присвоєння йому ідентифікаційного номера платника податків, якщо в паспорті цієї особи зроблена відмітка про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера.

Сутність, види та принципи банківського кредитування

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів. Так, станом на 1 грудня 2007 р. кредитні вкладення становили 79,0 % від загальних активів.

Кредит (від лат. creditum — позика, борг) — одна з найскладніших економічних категорій, характер об’єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов’язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин — тимчасове вивільнення грошових коштів та поява тимчасової потреби в них.

Об’єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб’єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; оберненість дебіторської заборгованості та ін. У зв’язку з цим з’являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб’єктів за рахунок тимчасового надлишку коштів інших. Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні відповідні економіко-правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов’язань. З іншого, обов’язкова умова виникнення кредитних відносин — це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Таким чином, як економічна категорія кредит — це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості. Суб’єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридично самостійні господарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі. Об’єкт кредитної згоди — позикова вартість, відокремлення якої пов’язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора. Необхідність повернення позикової вартості позичальником зумовлюється збереженням права власності на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається в процесі використання позикової вартості в господарській діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку позичальника — покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в результаті використання позикової вартості.

Кредит як самостійна економічна категорія виконує важливі функції в економіці. Визначення і трактування окремих функцій кредиту залежить від методологічних підходів до аналізу кредитних відносин. Так, на макроекономічному рівні виділяються пере-розподільча функція та функція заміщення готівкових коштів кредитними засобами.

Очевидно, що ринковий механізм перерозподілу кредитних ресурсів має цілу низку переваг перед іншими способами розміщення грошових коштів. По-перше, обсяг кредитних ресурсів за своїм потенціалом значно перевищує, наприклад, обсяг ресурсів, які розподіляються через бюджетну сферу. По-друге, поверненість кредиту дозволяє надавати ресурси в позику багатократно, що також розширює можливості функції перерозподілу. Нарешті, не можна не виділити перевагу оперативності ринкового розподілу кредитних ресурсів порівняно з тією ж бюджетною сферою.

Багато спеціалістів визнають важливу роль функції заміщення. На сьогодні функціонування кредитних засобів обігу вже не носить характеру тимчасового заміщення реальних грошей: перманентні процеси кредитування в результаті приводять до істотної економії суспільних витрат грошового обігу в цілому.

При більш детальному розгляді кредитних відносин можна обґрунтувати виділення більшої кількості функцій, зокрема:

— акумуляцію тимчасово вільних ресурсів; розподілення залучених коштів між позичальниками;

— емісійну;

— контрольну та ін.

Не менш важливе значення має виділення меж кредиту як економічного явища, в яких він об’єктивно зберігає свою сутнісну специфіку. У протилежному разі надлишкове кредитування, як і недостатність кредитних вкладень (тобто порушення економічно обґрунтованих меж) спричиняє негативний вплив на суспільно-економічні відносини в цілому. Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту. Зовнішні межі відображають межі відносин стосовно акумуляції та розміщення кредитних ресурсів у цілому. Вони залежать в основному від таких факторів:

— рівня розвитку виробництва;

— обсягу і структури кредитних ресурсів;

— соціально-економічної політики;

— системи ціноутворення і рівня цін;

— форми кредитних відносин;

— структури кредитної системи;

— фінансового стану суб’єктів господарювання.

Внутрішні межі відображають припустиму міру розвитку окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що обумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

З точки зору виконання основних функцій кредиту виділяються такі функціональні межі: перерозподільча та емісійна. Перше не що інше, як об’єктивно обґрунтований обсяг кредитних ресурсів. Фактично вона підкреслює глибокий зв’язок операцій із залучення ресурсів і активних операцій банків. Друга межа визначає емісійні кредити, які виділяються під наступні витрати, під ще не вироблену продукцію, справляючи в результаті вплив на сукупну кількість грошей в обігу. Вона залежить від співвідношення між попитом суспільства на додаткові платіжні засоби та можливостями банківської системи щодо випуску, кредитних грошей в обіг.

Кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банківські кредити поділяються на види за такими ознаками:

— строки користування;

— забезпечення;

— ступінь ризику;

— методи надання кредиту;

— строки погашення.

Відповідно до строків користування виділяють короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити.

Короткострокові кредити надаються банками на термін до 1 року в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у підприємств у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються терміном до 3 років на оплату підприємствами обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватись для формування основних фондів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.

За забезпеченням кредити поділяються на забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) та незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику розрізняють стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання — кредити, що надаються у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).

За строками погашення — кредити, що погашають водночас; у розстрочку; достроково; з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду.

Основними умовами надання банками кредитів суб’єктам господарювання є забезпеченість, поверненість, строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип поверненості, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений строк зі сплатою відповідного процента за користування ним.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Юридичні особи — резиденти України можуть одержувати кредити як у національній, так і в іноземній валюті для здійснення діяльності, передбаченої їхніми статутними документами.

Кредити надаються суб’єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом безпосередньої оплати платіжних документів або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції. Погашення кредиту і нарахованих за ним процентів здійснюється позичальником з поточного рахунка.

Фізичні особи — резиденти України можуть одержувати в комерційних банках споживчі кредити на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг. Банки надають споживчі кредити розміром, що визначається, виходячи з вартості товарів і послуг — об’єктів кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення повернення кредиту фізичною особою, та сумою поточних доходів позичальника. Строк споживчого кредиту визначається залежно від мети кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій.

Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинне прийматися колегіально — Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності.

До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

— норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

— норматив великих кредитних ризиків (Н8);

— норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

— норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

Норматив (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Він розраховується за формулою

де Зс — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% позабалансових зобов’язань, виданих щодо одного контрагента (або групи пов’язаних контрагентів), за вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента;

РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%.

Норматив Н8 установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів і розраховується за формулою

де 3в — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов’язань, що враховується комерційним банком за “великими” кредитами за одним контрагентом (або групою пов’язаних контрагентів) із вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента;

РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Норматив Н9 установлюється з метою обмеження концентрації ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлюється тим, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, а це призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об’єктивно. Норматив Н9 розраховується за формулою

де 3ін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера з вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого інсайдера;

РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н9 не має перевищувати 5%.

Норматив Н10 установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків пов’язаних із інсайдерами. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків, пов’язаних з інсайдерами, призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку. Норматив Н10 розраховується за формулою

де СЗін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов’язань щодо всіх інсайдерів, із вирахуванням сформованих резервів під ці операції;

РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н10 не має перевищувати 40%.

Максимальне значення нормативу не повинне перевищувати 200%.

Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Вивчаємо кредитний договір з банком

Prosto вибирати банк по розміру процентної ставки, але не просто – за умовами договору. Тим не менш, з двох способів підбору оптимального варіанту кредиту юридична складова договору кредитування аж ніяк не на останньому місці. На що варто звертати увагу в кредитному договорі в 2010 році, вивчив Prostobank.ua

Загальні правила озброєння

Здавалося б, часи, коли при оформленні кредитного договору потрібно бути напоготові, вже пройшли – в той самий день, коли парламент проголосував за заборону банкам і кредитним організаціям піднімати в односторонньому порядку ставки і всілякі комісії за вже виданими кредитами. Тим не менш, юридичний аналіз “сучасних” кредитних договорів, які потрапили в руки редакції Prostobank.ua показав, що радіти рано, а вивчати перед підписанням ці документи потрібно не менш ретельно, ніж раніше.

Правило перше: читайте кредитний договір повільно, дуже уважно і задовго перед його підписанням. Для такого вивчення можна попросити у банківських співробітників спеціальний шаблон договору.”Потенційному позичальникові бажано ознайомитися з шаблоном кредитного договору і з’ясувати відповіді на всі питання, що цікавлять його за договором ще до подачі документів на розгляд і прийняття рішення банком про надання кредиту, – радить Максим Жирко, начальник управління розвитку продуктів і систем індивідуального бізнесу АКБ “Форум”. – Так не виникне ситуація, коли в поспіху оформлення угоди кредитний договір підписується “не дивлячись”.

Особливо ця порада стосується кредитів на товари в торгових мережах. Після того, як умови видачі позик посилилися, сам факт того, що банк згоден дати кредит – вже радісна звістка. Але це не означає, що треба хапатися за кредит, не вивчивши всі його умови.

Правило друге: ретельно розраховуйте вартість кредиту.

Насамперед, це правило означає, що всі переплати за кредитом, тобто реальна ставка в річних, повинна бути виписана окремим пунктом чітко і прозоро.

Живе застосування правила можна побачити на ілюстраціях, взятих Prostobank.ua з конкретних кредитних договорів. Перший випадок – явно невдалий для позики.

“В даному випадку не зовсім все ясно з комісією – швидше за все, це чисто технічна помилка, не узгоджені відмінки, але позичальнику має бути гранично ясно які види платежів і в якому розмірі він повинен оплачувати”, – коментує ситуацію Катерина Гутгарц, юрист адвокатського бюро “АБГ”.

Другий приклад також діючого кредитного договору можна без перебільшення назвати зразком – як вимагає закон, зазначений розмір реальної процентної ставки.

Проте на цьому дослідження витрат по кредиту не закінчується. Можуть існувати й інші особливості кредитування, які збільшать ваші витрати.”Рекомендується отримати підтверджену інформацію про витрати, пов’язані з обслуговуванням рахунків позичальника при іпотечному кредитуванні. Інакше, несподівано для вас, можуть виникнути додаткові витрати при угоді або додаткова комісія банку, іноді досить істотна”, – радить Максим Кошевцов, керівник індивідуального бізнесу ПАТ “Всеукраїнський Банк Розвитку “.

Правило третє: якщо щось в кредитному договорі вас не влаштовує – шукайте інший банк.

Наївно вважати, що банк не скористається своїм зазначеним у договорі правом, наприклад, в односторонньому порядку змінити умови позики. Ймовірність того, що “може пронесе” – 50 на 50: або “пронесе”, або ні. При цьому ризик не вартий свічок. Звичайно, сам банк міняти договір для вас і видаляти пункти, які вас не влаштовують, не буде.”При оформленні кредиту всі банківські кредитні договори є стандартними і, як правило, не можуть бути змінені в частині пунктів, з якими не згоден позичальник”, – пояснює Роман Пила, заступник керівника служби продажів по напрямку готівкового кредитування ПАТ “Плюс Банк “. Однак, як правило, політика банківських юристів залежить від конкретного банку. Іншими словами, якщо одна установа виписала в договорі небажаний для позичальника пункт, то завжди можна знайти банк, що цього не зробив (навіть в умовах, коли кількість банків, що кредитують не доходить і до 20-ти).

Правило останнє, приємне: якщо в банківському кредитному договорі досі стоїть пункт про право банку піднімати процентну ставку за кредитом, то на нього можна не звертати уваги. Якщо договір укладається після 12.12.2008 року (дата, коли в Цивільний кодекс і Закон “Про банки і банківську діяльність” Парламентом були внесені зміни), то пункт про збільшення банком процентної ставки по кредиту в односторонньому порядку є нікчемним, тобто недіючим.

Говоримо про “погані” пункти

Всі установи, кредитні договори яких ми вивчили, в тій або іншій формі виписували своє право на вимогу дострокового погашення кредиту у разі невиконання позичальником зобов’язань за договором. Так що тут вибирати не доводиться, єдине, на що варто звернути увагу у зв’язку з цим пунктом – це на ті самі зобов’язання за договором і на їх придатність для вас. Наприклад, серед таких пунктів можуть бути як цілком справедливі і нешкідливі: оформлення позичальником банкрутства, закінчення та не продовження страхування об’єкта застави, невиконання умов договору, надання неправдивих відомостей позичальником, так і не зовсім прийнятні (наприклад, падіння в ціні об’єкта застави).

Тепер зупинимося докладніше на деяких неприємних пунктах, які ми зустріли в кредитних договорах.

“Позичальник зобов’язується відшкодувати банку витрати, що виникли у зв’язку з оплатою послуг, які надані або будуть надані в майбутньому з метою реалізації прав банку за даним договором”. Цей пункт вказує, що до таких послуг відносяться доставка застави на місце зберігання, зберігання застави, послуги, пов’язані з її реалізацією, представлення інтересів банку в суді. Окремо виписано зобов’язання позичальника відшкодувати банку в повному обсязі витрат на надання правової допомоги юридичних фірм та адвокатів, пов’язаних з вирішенням спорів за договором в судах всіх інстанцій. Але найголовніше, що розмір витрат, які повинен буде відшкодувати позичальник, не обмежений ніякої сумою, а зробити це позичальник повинен на першу вимогу банку і в терміни, зазначені ним у письмовій вимозі. Цей пункт говорить сам за себе. Зрозуміло, що він аж ніяк не є стандартним і не використовується більшістю банків, а одиницями.

“При порушенні позичальником зобов’язань з погашення кредиту (у тому числі при відмові позичальника в оформленні або переоформленні договорів поруки, страхування і т.д.) позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі…, нараховані від суми непогашеної вчасно заборгованості і оплачувані понад суми щомісячного платежу.

“Таке збільшення процентної ставки у випадку прострочення погашення кредиту, так звана “відкладальна умова”, – в рамках закону, але вкрай невигідна для позичальника, – коментує договір Катерина Гутгарц. – Я б не рекомендувала позичальникові укладати договір кредитування на таких умовах”.

Окремої уваги заслуговують пені за прострочення. По одному з договорів, який потрапив нам в руки, за кожний день прострочення “позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу. В іншому договорі в ролі штрафу виступала фіксована сума у 500 гривень, яку позичальник зобов’язаний внести у разі порушення будь-якого з пунктів договору. До речі, такий жорсткий пункт не був виявлений лише в одному з договорів, які вивчав Prostobank.ua (замість штрафу той договір передбачав право банку вимагати дострокового погашення кредиту).

У разі “втрати забезпечення за кредитом” (крадіжка застави, смерть або банкрутство поручителя і так далі) банк може зажадати дострокового погашення кредиту. Також деякі банки вказують у договорі, що якщо застава за кредитом втрачає ліквідність, то на першу вимогу банку позичальник зобов’язаний поміняти забезпечення кредиту (якщо банк прийде до висновку, що це необхідно). Якщо не хочете нести на своїх плечах ризики падіння цін на нерухомість – не укладайте іпотечний договір з таким пунктом.

Крім перерахованого вище банк може вимагати, щоб його інформували в письмовій формі в обумовлений термін (наприклад, протягом п’яти днів) про настання певних обставин (наприклад, про отримання кредиту в іншій фінансовій установі).

Поряд з перерахованими пунктами можуть існувати ще менш істотні і самі собою зрозумілі дрібні “несправедливості” по відношенню до позичальника. Наприклад, в розділі відповідальності сторін передбачений штраф у разі невиконання будь-якого зобов’язання за договором позичальником. При цьому жодних штрафів для банку у разі невиконання або неналежного виконання його зобов’язань немає. Також деякі банки можуть договором збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки з року, наприклад, до трьох років. Ще одним прикладом може служити невідповідна сумі кредиту (1500 гривень) заборона банку одержувати кредити в інших фінансових установах, виступати поручителем по зобов’язаннях третіх осіб тощо.

Приємні дрібниці, важливі дрібниці

Наприкінці відзначимо два невеликих важливих моменти. По-перше, звертайте увагу на пункти, які здаються не настільки важливими на перший погляд. Часто вони можуть допомогти вам прийняти остаточне рішення у виборі банку. Наприклад, один з договорів, який потрапив нам в руки, встановлює термін платежу за кредитом на наступний за вихідним або святковим робочий день, тоді як решта вивчені нами договору вимагали оплати в попередній день.

А по-друге, деякі договори можуть вказувати зовсім несподівані вимоги. Наприклад, необхідність здійснити дзвінок для остаточного коригування останнього платежу (який може відрізнятися від щомісячного), необхідність повідомляти заздалегідь у письмовій формі про намір погасити кредит достроково і так далі.