УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Усна народна творчість або фольклор — це колективна словесна творчість народу, яка побутує в усній формі та відзначається усталеністю, традиційністю жанрів, сюжетів, образів, виражальних засобів.

Фольклору притаманні специфічні ознаки, які відрізняють його від іншої літератури: усність, анонімність, колективність, варіативність.

Народна пісня — невеликий віршований твір, що співається.

Календарно-обрядові пісні

Ще в первісному суспільстві, за часів язичництва, виникли календарно-обрядові пісні, які виконувалися під час обрядів і були пов’язані з календарем. Для кожної пори року були характерні певні обряди та відповідні їм пісні. Розрізняють пісні зимового циклу (колядки, щедрівки), весняного циклу (веснянки, гаївки), літнього циклу (русальні, купальські, петрівчані, косарські, жниварські).

Зимовий цикл.

Колядки — переважно величальні календарно-обрядові пісні, що виконувалися під час зимового новорічного дійства і були призначені для кожної конкретної людини (господаря, господині, дитини, дівчини, парубка). Колядка була атрибутом магічного ритуалу народження Сонця. За християнських часів у колядках прославляли народження Ісуса Христа. Композиційно колядка складається із заспіву, власне колядки, приспіву, по коляді. («Засівна», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю!»).

Щедрівки — пісенно-словесна частина свята Нового року, величання народження Місяця. Вони виконувалися під час Щедрого вечора та мали на меті вблагати небесних і земних духів допомогти виростити та зібрати врожай, сприяти в господарстві. Календарно-обрядові пісні зимового циклу передають зв’язок з магічними обрядами народження Всесвіту, очікування весни як початку весняно-польових робіт («Щедрик, щедрик, щедрівочка»).

Веснянки — це закличні хорові пісні з іграми і танцями, що виконувалися під час весняних обрядів, та мали на меті закликати весну і добрий урожай. («Ой весна, весна — днем красна», «Ой кувала зозуленька», «А в кривого танцю»).